Коли Микола дізнався, що Ірина матиме дитину, то пообіцяв на ній одружитися.
Жили вони разом уже другий рік. Заяву спочатку подали, але Микола тоді терміново поїхав у відрядження. Ну, а потім ніяк зібратися не могли.
– Миколо, я розумію, що офіційне оформлення нічого особливо не означає, але нехай дитина у шлюбі народиться? – якось після розмови зі своєю матір’ю нагадала Іра.
Микола відвернувся, невдоволено скривився. Його старший брат теж так жив, у цивільному шлюбі, та й нормально все!
– Іро, потім якось, зараз ось зовсім ніколи, сама ж знаєш, – пообіцяв Микола і вийшов.
А через тиждень на УЗД сказали, що дитина народиться слабенька. І невідомо, чи ходитиме їхній хлопчик…
Микола застав Ірину всю в сльозах і розсердився:
– У чому річ? Це ти через шлюб, так я ж сказав почекати треба, краще їсти давай!
Але коли він дізнався правду, то одразу заговорив по-іншому…
– Ні, так не піде, зі слабим все життя зіпсуємо. Треба відмовлятись, йому зі спеціалістами буде краще. А причина яка, хто винен?
Ах ти злягла була, через мене говориш тоді занедужала?
Добре ти, Іро, влаштувалася, давай спихай все на мене, а я ж думаю, що ти з цим ЗАГСом причепилася?!
Коротше кажучи, вирішуй, або ти від нього відмовляєшся, або ми розписуватись не будемо!
Він різко відсунув тарілку, одягнувся і гукнув з коридору:
– Ти думай, а я поки що до своєї матері поїхав!
І не чекаючи відповіді, Микола пішов, роздратовано гримнувши дверима.
З Іриною він ніколи не був відвертим. Брехав їй навіть про те, що він інженером працює, а сам перевозив товари і з напарником розвантажував у магазинах.
Микола був впевнений – що менше жінка знає про свого чоловіка, то спокійніше. Його ще старший брат Андрій цьому навчив, і правильно, з ними тільки так і треба!
– Виростимо, не бери в голову! – дізнавшись про все тут же вирішила мама Ірини. – А мужикам дружина і діти потрібні здорові, мало хто здатний в такій родині жити. Не зустрівся тобі такий чоловік. Ну нічого, дочко, ми з тобою обидві на ногах, працюємо, невже ми нашого хлопчика не виховаємо? – і мама обійняла Ірину.
А вона як раніше до неї пригорнулася.
– Мамо, ти пробач, ти ж говорила, а я… Так хотілося, щоб сім’я була!
– Та годі тобі, доню, годі, – гладила її по голові Марія Вікторівна. – Гаразд, влаштується якось усе, ось побачиш…
Данилко народився міцненьким, тільки ось ніжки слабі. Сказали, що треба буде зробити кілька процедур, доки він зростатиме. І є надія, що все буде добре…
Данило ріс веселим, лагідним і дуже допитливим.
Вдома у нього було багато тренажерів, та й комп’ютер звісно ж. На ньому і програми, і розваги, і друзі!
Зазвичай Данило гуляв з мамою і бабусею, але останнім часом став соромитися.
Був період, коли Данило був не в настрої, потім узяв себе в руки. І нещодавно раптом мамі заявив:
– Мамо, я з хлопцями, такими ж, як я, тепер працюю. Курси закінчив і я тепер вебмайстер! Класно, так мамо?
Ірина спочатку розхвилювалася, але потім зрозуміла, що син і справді нормальною роботою зайнявся. І навчання у коледжі явно йде йому на користь.
А Данило тепер відчував себе справжнім чоловіком. Мамі й бабусі подарунки став робити та й на господарство давати.
– Ось це здобувач у нас, з таким онуком не пропадеш! – раділа бабуся.
За Данила Марія Вікторівна переживала, добре б він зміг хоч трохи ходити.
Але поки внук тільки посилив вправи, зміцнів і лікарі казали, що все буде добре.
Коли Данило став засідати у соцмережах, бабуся перша здогадалася.
– Іро, наш хлопчик закохався, я дуже переживаю! Бо ж якщо вона його відкине, то це буде проблема на все життя! – говорила Марія Вікторівна дочці.
Але все виявилося не так погано…
Данило вже давно листувався з однією дівчиною, вона теж була слабенька.
І одного разу не соромлячись сказав:
– Мамо, я на побачення сьогодні збираюся. Вона живе недалеко, ти за нас не турбуйся. Її звуть Аліса, мамо, вона просто чудова! Я скоро вас із нею познайомлю.
Ірина розхвилювалася, і не вона одна переживала, як виявилося…
Незабаром їй зателефонувала якась жінка і стурбовано запитала:
– Ірино, я мама Аліси, наші діти зустрічаються, я не знаю, що робити… Може зустрінемося?
Ірині Таня сподобалася. У неї доля була чимось схожа на її.
Тільки чоловік пішов не одразу, а через рік. Сказав, що серце не витримує все це бачити, як дівчинка слабенька.
– Хах, – посміхнулася Ірина. – А ми з мамою вважаємо, що діти мають жити в любові і з рідними людьми!
– І ми з моєю мамою так само вважаємо, – зраділа Тетяна.
І коли Аліса з Данилом вирішили створити сім’ю, їм ніхто не став перешкоджати. Усі їхні близькі були тільки раді.
А що? Вони вже й освіту здобули, і заробляють, ну а з життєвими труднощами легше впоратися, коли поряд є кохана людина…
– Мені мама казала: «Як шкода, у тебе могли б бути дуже гарні діти!» – сміялася Аліса. – А я завжди вірила, що вони обов’язково будуть!
Через пів року Аліса зрозуміла, що вона вагітна, і трохи злякалася.
– Ти не переживай, зараз це не така й проблема. Та й надія є, що ми обидва зможемо видужати. І все буде добре!
Незабаром Данило отримав дуже хорошу грошову роботу.
А ще у них з Алісою народилася донька – абсолютно здоровенька! Мов Бог їм її дав, вони її так і назвали – Божена.
Коли Алісі й Данилові через кілька років запропонували брати участь у телепрограмі про долі успішних молодих людей з обмеженими можливостями, вони не роздумуючи погодилися.
Нехай ті, хто боїться, що в нього нічого не вийде, подивиться на них і повірить у себе!
Тим більше, що в Аліси після пологів раптом пришвидшено пішли відновлювальні процеси.
Та й Данило, дивлячись на кохану, не здавався…
Коли передача вийшла в ефір, обидві їхні мами, Ірина й Тетяна, плакали.
Так зворушливо виглядали їхні діти Аліса й Данило і внучка Боженка, що гордість, радість, віра й надія заповнила їхні серця…
… А Микола тим часом навіть і не здогадувався, що його син успішний і щасливий молодий чоловік. І що в нього є гарненька внучечка Божена.
Адже він від свого щастя сам вже давно відмовився…
