Майя та Світлана потоваришували ще в коледжі. Майя чудово пам’ятала той день, коли їй видали кімнату у гуртожитку. Вона дуже переживала, що її сусідки будуть не найприємнішими дівчатками. А їй із ними три роки жити!
І той момент, коли Світлана залетіла в кімнату, як вихор, Майя ніколи не забуде.
– Привіт! – вигукнула вона. – Мене Світлана звуть.
– Я Майя, – тихо відповіла скромна дівчина.
– Ух, яке ім’я гарне! А мої батьки не надто оригінальні були. А де дві інші дівчини?
– Ще не заїхали.
Майя насправді заселилася першою. Вона приїхала раніше, хотіла все заздалегідь дізнатися. Адже Майя була дуже відповідальною, правильною. Напевно, тому й дуже хвилювалася.
А ось Світлана взагалі не нервувала. Зайняла перше ліжко і сказала Майї, щоб збиралася.
– Куди? – здивовано запитала дівчина.
– Як, куди? На розвідку. Пішли з хлопцями знайомитись, знайдемо, де можна поїсти, та й просто погуляємо.
Потім заїхали дві інші дівчинки, але з ними Майя вже не так потоваришувала. А ось зі Світланою вони були не розлий вода.
До того ж вони були зовсім різними. Світлана не хотіла вчитися, її здебільшого цікавили гулянки та хлопчики. Вона була галасливою, активною, знаходила спільну мову взагалі з будь-якою людиною. Тому дуже швидко обросла величезним колом знайомих.
Майя ж була зовсім іншою. Дбайлива учениця, скромна. Пари не прогулювала, на гулянки ходила рідко. Червоніла, коли хтось із хлопців хотів познайомитися з нею. Та й друзів за три роки навчання у неї з’явилося дуже мало. Найбільше вона спілкувалася з Світланою.
І якби не Майя, Світлана, напевно, так і не закінчила б навчання. Майя її переконувала вчитися, будила вранці, давала їй свої конспекти, підказувала на іспитах. А Світлана у свою чергу тягала її з собою на вечірки, знайомила з різними людьми. Вони мали, так би мовити, взаємовигідний тандем.
До закінчення коледжу дівчата почали думати, що робити далі.
– Треба квартиру винаймати, – заявила Світлана. – Я до свого села повертатися не планую.
– Треба шукати роботу, щоб було на що зняти, – уточнила Майя.
– Знайдемо, – махнула рукою Світлана. – Таких красунь у будь-яке місце візьмуть. Вирішено, квартиру винаймаємо разом?
Майя лише кивнула. Їй одній і страшнувато було, та й дорого. А з Світланою вона не пропаде, це Майя знала точно.
Роботу дівча знайшли ще до того, як закінчили коледж. Спочатку працювали на півставки, потім вийшли на цілу.
Із квартирою теж проблем не виникло. Майя знайшла двокімнатну недалеко від їхньої роботи, ще й за смішні гроші. Звичайно, ремонт там був ніякий, але дівчат це не особливо хвилювало. До того ж і господиня була гарною, сказала, якщо вони хочуть щось міняти, хай роблять. Мовляв, їй байдуже.
За молодості все здається не такою вже й проблемою. Дівчата купили нові шпалери, подивилися в інтернеті, як їх клеїти. І, поступово, квартира стала набувати приємного зовнішнього вигляду.
З’явилися милі дрібниці, килими, що закривають старий, потертий лінолеум. Вони пофарбували страшну блакитну плитку у ванній кімнаті у білий колір. І, якщо не придивлятися, виглядало цілком симпатично.
Півроку вони жили дуже добре. Майя та Світлана працювали, вечорами разом дивилися серіали або ходили кудись. Іноді відпочивали окремо. Шумній Світлані не вистачало компаній, тому вона часто сиділа з друзями. А Майя рідко ходила з нею, воліючи провести час із книгою.
А потім у Світлани з’явився хлопець. Звісно, насамперед вона розповіла про це своїй сусідці.
– Олег такий класний! Дивись!
Світлана сунула Майї під ніс екран її мобільного, на якому красувалося фото симпатичного хлопця.
– Приємний такий…
– Пфф, – пирхнула Світлана. – Скажеш також, приємний! Та він красень. Спортивний, гарячий! А як цілується…
– Мені цього знати не обов’язково, – навіть почервоніла Майя.
– Ой, скромниця. Треба й тебе з кимось познайомити.
– Та я не дуже маю бажання, – посміхнулася вона. – Коли на побачення бігати, якщо я постійно працюю?
– Було б бажання, як кажуть.
Майя не поспішала будувати стосунки. Їй хотілося спочатку досягти хоч чогось на роботі. Та й мріяла вона, що це станеться само собою, що доля за неї все зробить.
А ось Світлана з головою поринула в нові стосунки. І вже через кілька тижнів вона привела Олега до них у квартиру.
– Майя, знайомся, це мій хлопець, – кокетливо сказала вона.
– Дуже приємно, – посміхнулася Майя, соромлячись, що на ній зараз старі спортивки та розтягнута футболка. Хоч би Світлана попередила, що не одна прийде! Не те, щоб вона хотіла справити враження, просто непристойно так гостей зустрічати.
– І мені, – усміхнувся Олег. І ця посмішка Майї не сподобалася, вона здалася їй якоюсь неприємною.
Але подруга нічого не помічала. Дивилася на Олега закоханим поглядом, хіба що слини не пускала.
Майя пішла до себе в кімнату, а Світлана та її хлопець закрилися в іншій. Майя навіть звук на ноутбуці додала, щоби не чути, що відбувається за стіною. Але їй було якось ніяково.
Однак Світлані вона нічого не говорила. Розуміла, що подруга закохана та насолоджується зустрічами з Олегом.
Олег ніколи не залишався на ніч. Дівчата, як тільки заїхали, домовилися, що всіх гостей, які бажають переночувати, погоджуватимуть. Щоб жодних казусів не сталося.
Але одного ранку Майя встала, як завжди, в одній футболці і вирушила на кухню і, варто було їй включити чайник, як слідом зайшов Олег.
Майя вигукнула від несподіванки, прикрилася рушником, а хлопець лише посміхнувся.
– Доброго ранку.
– Доброго, – прошепотіла Майя.
На вигуки прийшла сонна Світлана.
– Що сталося?
– А ти не сказала, що ми не самі.
Світлана посміхнулася і попросила Олега вийти з кухні. Незабаром він пішов, а Майя зважилася на розмову.
– Світлано, попереджай, гаразд?
– Ой, та гаразд тобі. Ну, добре-добре, попереджатиму. До речі, Олег сьогодні знову лишиться.
Він став постійно бувати у квартирі у дівчат. І якщо Світлана була щаслива, то Майї все це не подобалося. Їй тепер доводилося одягатися, якщо вона раптом уночі захотіла до туалету. Їй було ніяково, коли він залишався з Майєю наодинці. Дівчині здавалося, що він якось не так дивиться на неї. Одного разу він навіть увійшов до Майї до кімнати, мовляв, хотів позичити зарядку. Але він навіть не постукав.
Майя напружувалася дедалі більше. І одного разу вона зважилася на розмову зі Світлом.
– Слухай, мені незручно… Може, ви з Олегом у нього зустрічатиметеся? А то я почуваюся третьою зайвою.
– У нього ніяк, він із батьками живе, – заявила Світлана. – Та що такого? Олег до мене приходить, а не до тебе!
– Мені не подобається, як він на мене дивиться, – зізналася Майя.
Світлана відразу стала серйозною. Навіть, начебто, роздратованою.
– Не вигадуй, ти йому і даремно не здалася! Якщо тебе щось не влаштовує, з’їжджай, – заявила Світлана і пішла.
Майя такого не чекала. Вона думала, що вони справжні подруги, і хлопці між ними не встануть. Але, мабуть, вона була дуже наївною.
Вона розуміла, що не потягне одну квартиру. Тому просто вирішила поки що потерпіти і підзбирати грошей. А потім з’їде.
Олег не став з’являтися рідше. Правда тепер Світлана ревно за ним спостерігала, коли вони були втрьох. І своє роздратування чомусь виливала не на парубка, а на подругу.
Якось Олег та Світлана щось святкували. Був якийсь привід. Майя не сиділа з ними, вона зачинилася в кімнаті та дивилася серіал.
Потім звуки на кухні стихли, мабуть, парочка усамітнилася в кімнаті. І Майя згадала, що вона навіть не вечеряла сьогодні.
Вона вирушила на кухню, бажаючи зробити бутерброд. І варто їй увійти, як слідом прийшов і Олег.
Він був добряче «веселий», і Майя напружилася.
Вона мовчки продовжила робити бутерброд, а чоловік підійшов до неї.
– Що тобі треба? – різко обернулася Майя.
– Та гаразд тобі. Я ж бачив, як ти дивишся на мене. Світлана спить, нам ніхто не завадить.
– Не вигадуй, – сказала Майя. – І дай мені пройти. Інакше я покличу Світлану.
– Я дуже люблю таких неприступних.
Майя спробувала проскочити, але Олег її схопив. Вона почала відсторонювати його, мабуть, Світлана все ж таки прокинулася.
– Що тут відбувається? – пролунав голос Світлани.
Олег одразу відсахнувся, а Майя кинулася до подруги.
– Він чіплявся до мене, – витираючи сльози, сказала вона.
– Вона обманює. Я прийшов води попити, а вона на мене накинулася! Сказала, що я їй давно подобаюся! – заявив він.
– Це неправда, – прошепотіла Майя.
Світлана подивилася на неї, а потім сухо промовила:
– Щоб завтра тебе тут не було. Пригріла називається!
– Що? Ти що таке кажеш? Ти ж мене знаєш!
– Я все сказала! Не поїдеш, я тобі життя тут не дам, так і знай. Ходімо, – кинула вона Олегу.
Майя закрилася у своїй кімнаті і розплакалася. Плакала вона не через Олега, а через подругу. Яка з такою легкістю її зрадила, яка повірила, що вона могла чіплятися до її хлопця.
Майя не стала чекати ранку. Зібрала всі свої речі за кілька годин і поїхала до найближчого хостелу. Все, що вони купували разом зі Світланою, вона залишила у квартирі. Не треба їй нічого.
Подрузі написала повідомлення.
«Я не чекала від тебе такого. Твій хлопець тобі обманює, він сам приставав до мене, і, якби ти не ввійшла, я не знаю, що могло б статися. Але я почула тебе, більше ти мене не побачиш. Сподіваюся, що з тобою все буде гаразд».
Світлана нічого не відповіла.
Майя ж винайняла кімнату, поки тільки на це вистачало грошей. Вона знайшла друзів на роботі, а через рік почала зустрічатися з хлопцем. Життя налагоджувалося, той образливий випадок поступово забувався. Про Світлану Майя нічого не знала та й не хотіла знати.
Але одного разу, коли Майя вже з’їхалася зі своїм молодим чоловіком, з’явилася колишня подруга. Подзвонила Майї та запропонувала зустрітися.
Нехай образа ще й жила глибоко в душі, дівчина все ж таки погодилася.
Вони зустрілися у парку. Взяли по склянці кави і сіли на найближчу лавочку.
– Ти пробач мені, – промовила Світлана. – Не розумною я була. Я ж знала, що ти правду кажеш, просто вірити не хотіла. Закохана була по вуха в цього негідника.
– І що сталося? – Запитала Майя.
– Та нічого. Зрадив мені незабаром, ми розлучилися. Я з’їхала з тієї квартири, зняла поменше. Хотіла багато разів тобі подзвонити, але так соромно було… А ти як живеш?
Майя розповіла про своє життя. Про те, що зараз живе у хлопця, у неї все добре. Поміняла роботу, все налагоджується.
– Я рада за тебе, правда, – усміхнулася Світлана. – Я думала про те, чи не зіпсував тобі життя той випадок. Та й моя зрада.
– Не зіпсував, хоч і було прикро. Але це у минулому.
Світлана посміхнулася. Приємно було чути, що подруга не тримає на неї зла.
Вони домовилися якось зустрітися, але більше цього не сталося. Дружба якось сама собою пройшла, та й поспілкувавшись годину, вони зрозуміли, що їм, ніби, більше нема про що говорити. Напевно, все ж таки той випадок залишив свій слід у кожній з них. І переконав їх йти різними дорогами.
