Людмила подала на розлучення сама. Сил більше не було терпіти ледачого чоловіка.
Ні, Борис працював, але ні кар’єрне зростання, ні більш оплачувана робота його не цікавила.
Сидів на тому самому місці, отримував копійки і був задоволений.
Щиро кажучи, Людмила думала, що чоловік запереживає через розлучення, зробить якісь кроки.
Наприклад, знайде іншу роботу або влаштовується на другу.
Все-таки сина треба виховувати. Дитина росте, запити збільшуються, а грошей дедалі більше не вистачає.
Але Борис знизав плечима і погодився на розлучення.
Людмила подала на аліменти, сподівалася, що Борис повернеться, коли зрозуміє, що самому нема на що жити.
Або знайде собі іншу роботу, коли зрозуміє, що не тільки самому нема на що жити, а й дитині він платить мало.
Марно сподівалася Людмила! Чоловіка все влаштовувало!
Мало того, він знову одружився! І нову дружину теж все влаштовувало.
У їхній сім’ї заробляє дружина. Вона працює, отримує хороші гроші, а цей, як і раніше, на своїй роботі і виконує всі домашні справи.
Його нова дружина народила дитину і майже одразу вийшла на роботу.
З дитиною в декреті сидить батько. Аліменти зовсім стали мізерними.
Так, Людмила стала закочувати сварки. А що робити? Як виховувати одній дитину? Батько не хоче заради дитини працювати.
Їхня ж дитина забезпечена всім, а чому тоді син Лариси повинен жити в нужді?
Коли їхня дитина підросла, і колишній чоловік знову вийшов на роботу, Людмила почала вимагати всю невелику зарплату чоловіка для сина.
І ось тут у Бориса почувся голосок.
– Добре, – стояв він перед Людмилою. – Дітей у мене двоє, отже, забезпечувати я маю їх однаково.
Людмила вже подумала, що колишній чоловік схаменувся, зрозумів, що треба шукати іншу роботу, щоб діти його ні в чому не потребували.
Але де там! З’ясувалося таке, що Людмила оторопіла від почутого.
Дружина Бориса подала на аліменти! Тепер цей горе-тато платить двом дітям.
Швидше за все, ця нинішня дружина напоумила його, щоб синові Людмили діставалося зовсім мало грошей.
Ось як жити за таких умов?
