Коли Людмила вперше побачила матір та сестру чоловіка, вона одразу зрозуміла, що родичі ревнуватимуть його до неї.
Після того, як десять років тому не стало батька сімейства, жінки звалили всі турботи про себе на плечі Андрія.
Чи варто говорити, що вони були зовсім не раді тому, що чоловік одружується, і всіляко цьому чинили опір.
Але, на жаль, Андрій не звернув уваги на їх заперечення, і все-таки одружився з Людмилою.
Незважаючи на це, чоловік продовжував допомагати руками та грошима сестрі та матері.
Ганна Михайлівна та Аліна після весілля почали раз на тиждень навідуватись у квартиру до молодих.
– Ой, які смачні парфуми! – безцеремонно хапаючи флакони Людмили, говорила зовиця. – Андрію, купи мені теж такі.
Ганна Михайлівна вихоплювала з рук доньки парфуми і теж почала вдихати їхній аромат.
– Мені теж, синку! – рішуче казала вона.
Якщо вперше, коли рідня так зробила, Людмила здивувалася, то потім вона зрозуміла, що для свекрухи та зовиці – це норма.
Жінки просили від Андрія все, що бачили у його дружини. Якщо вони раптом дізнавалися про те, що подружжя побувало в кафе, то відразу закочували чоловікові сварку.
– Ти, здається, забув, що маєш матір і сестру! – холодно казала Ганна Михайлівна. – Чим Люда краща за нас? Чому її ти водиш у кафе, а нас ні? Міг би й покликати!
Чоловік відчував свою провину і у всі наступні рази запрошував жінок із собою.
Бачачи неймовірне нахабство родичів, Людмила від образи та розпачу стискала зуби.
Її обурювало те, що зовиця та свекруха не давали їм із чоловіком нікуди сходити вдвох.
Вони скрізь тяглися слідом за сином, який брав на себе всі їхні витрати, що не могло не злити жінку.
– Може сходимо на концерт? Мій улюблений гурт приїжджає, – запропонувала чоловікові Людмила.
– Знову доведеться кликати маму та сестру, – понуро відповів Андрій.
– Навіщо? На цей раз ми точно можемо їх не брати! Група подобається тільки мені, вони все одно сидітимуть і нудьгуватимуть, – заперечила дружина. – До того ж це доля, жодного разу не чула, щоб вони ним цікавилися, – переконливо додала Людмила.
Чоловік у нерішучості пом’явся, але таки погодився з дружиною і ні слова не сказав Ганні Михайлівні та Аліні.
Концерт без родичів чоловіка припав до душі жінки. Хоч раз вона відпочила і отримала купу позитивних емоцій.
Також Людмила зробила багато фотографій із заходу та виклала їх у соціальні мережі.
Буквально за годину Андрію зателефонувала сестра. За голосом чоловік зрозумів, що вона ображена.
– Чому ти нас із мамою не покликав на концерт? – єхидно поцікавилася Аліна.
– Ви ж не любите такої музики, – згадав слова дружини Андрій.
– І що з того? – обурено промовила сестра. – Можливо, ми сходили б і нам сподобалося. Не варто ніколи більше думати за нас! Ти знаєш, як мама засмутилася, коли дізналася, що ви вдвох ходили на концерт? У неї навіть тиск піднявся…
Чоловік знову відчув свою провину і почав виправдовуватись перед Аліною за свій вчинок.
Отримавши від неї великий прочухан, похмурий Андрій поклав слухавку. Настрій у чоловіка був геть зіпсований.
– Їм взагалі байдуже, куди йти, аби за них платили, і мати з сестрою зовсім не хвилює той факт, що мені все це виливається в копійчину, – поділився своїми міркуваннями чоловік.
– То посвари їх! Скажи, що вони зовсім знахабніли і що ти не повинен оплачувати їхні розваги, – стала напирати на чоловіка Людмила. – Годі вже мовчати!
Андрій задумливо кивнув головою. Чоловік був цілком у всьому згоден з дружиною, але наважитися на серйозну розмову з матір’ю та сестрою ніяк не наважувався.
Він добре знав, як саме жінки відреагують на те, що Андрій їм скаже.
Якийсь час Андрій та Людмила сиділи вдома і нікуди не ходили. Але й у цей час Аліна дзвонила братові і питала, чи не хоче він кудись їх зводити.
– Грошей немає, – відповів чоловікові.
Жінка багатозначно хмикала у відповідь, але, здавалося, не вірила його словам.
– Андрію, у мене радість! – повернувшись з роботи, з порога повідомила чоловіка Людмила. – Я отримала підвищення! Тепер я начальник відділу! – гордо додала жінка.
Чоловік схопив дружину на руки і почав кружляти на місці. Натішившись досхочу, Андрій поставив Людмилу на підлогу.
– Може сходимо до ресторану? Невже ми цього не заслужили? – запропонувала жінка.
Чоловік у відповідь зам’явся. Він тут же згадав про матір та сестру, які влаштують йому сварку, якщо дізнаються про те, що він із дружиною ходив до ресторану.
– Давай сходимо, тільки не викладай фото в соціальні мережі, бо мама і сестра побачать і сильно засмутяться, – попросив Андрій.
– Яке нам до цього діло? Не збираюся я від них ховатись! Ти так із ними й не поговорив? – Людмила запитально подивилася на чоловіка.
По тому, як він тяжко зітхнув, вона зрозуміла, що Андрій нічого не сказав свекрусі та зовиці.
– До того ж пригощаю я, – гордо сказала жінка. – Дзвонитимуть, переклади на мене!
Увечері цього ж дня подружжя вирушило до ресторану, звідки Людмила виклала купу фотографій.
Реакція Ганни Михайлівни та Аліни не дозволила на себе довго чекати. Пара не встигла залишити ресторан, як Андрію стали ндзвонити родичі.
Людмила взяла телефон чоловіка і мовчки прийняла дзвінок, не промовивши жодного слова.
– Чому ти ходиш ресторанами зі своєю дружиною, а нас не кличеш? – вигукнула в трубку Аліна.
– Я й не повинна вас кликати! – грубо відповіла Людмила. – Вечерю в ресторані оплачую я. Нахлібників тягнути, на відміну від чоловіка, не стану. Які питання у вас ще до мене є?
Зовиця від несподіванки розгубилася, почути невістку замість брата, вона була не готова.
Аліна почала нести якусь нескладну нісенітницю про те, що бачила її фотографії з ресторану і як вони їй сподобалися.
– До речі, відтепер Андрій не водитиме всюди вас за нами. Занадто дорого ви обходитеся. Настав час мати совість і не сидіти в нього на шиї. Ви дві дорослі жінки, хочете розваг, заробляєте на них. В Андрія сім’я – я! – зупинила зовицю Людмила.
Та не знайшла нічого кращого, як мовчки покласти слухавку. Цього дня Андрію ніхто не дзвонив, зате наступного ранку Ганна Михайлівна надіслала йому купу повідомлень про те, що більше не спілкуватиметься з ним, поки він не розлучиться з Людмилою.
Чоловік нічого не відповів матері. Знову вона дала про себе знати за тиждень. Мати зателефонувала і замість того, щоб привітатись із сином, запитала:
– Ти ще не розлучився?
– Ні!
– Подзвоню пізніше! – пробурчала Ганна Михайлівна і поклала слухавку.
Щомісяця тепер вона дзвонить синові, сподіваючись, що той розлучиться з Людмилою.
