– Розлучайся! – сказала Ліля. – Скільки можна вже нам ховатися від людей?
– Так? Думаєш, пора? – Сергій уважно подивився на Лілю.
– Давно пора, любий! Взагалі не знаю, чому ти тягнеш із цим? Що вас із дружиною пов’язує?
– Ну, взагалі-то, 25 років спільного життя пов’язують. Дочка, онучка.
– Але ж Валентина не любить тебе! Не цінує!
– Так це так. Тому я з тобою.
Чоловік усміхнувся і обійняв Лілю. Але та відсторонилася від нього і пересіла з дивана в крісло.
– Ні. Ти не зі мною. Ти одружений.
– Але я люблю тільки тебе!
– Я знаю. Але, Сергію, ми стільки разів обговорювали це. Давай розлучайся, годі вже…
…Ліля була гарною жінкою. Мініатюрна брюнетка з довгим волоссям та зеленими очима. Весела, проста у спілкуванні – вона дуже подобалася чоловікам. Завжди.
Але не щастило їй у житті. Вийшла заміж, розлучилася. І ось уже 10 років жила Ліля одна без чоловіка, виховувала сина. Хлопчик закінчив школу і поїхав навчатися до іншого міста. Жінка залишилася зовсім одна.
Саме час влаштувати своє життя. Нарешті. Вона весь час дивилася на всі боки. Дуже уважно. Виглядала потенційного чоловіка для себе. Але, на жаль, все було марно. Чоловік у Лілі не з’являвся, невдача тривала.
У якийсь момент Ліля зовсім зневірилася і вирішила, що нормальних вільних чоловіків не залишилося. Потрібно можливо навіть звернути увагу на одружених.
Ну а що, буває ж таке, коли чоловік з дружиною погано живуть разом і перебувають уже на межі розлучення. Головне, у цей непростий час опинитися поряд із ним. І переманити до себе.
Її увагу привернув чоловік із сусіднього під’їзду. Високий, красивий, інтелігентний. Їздить на дорогій машині. Вранці виходить із дому в костюмі з краваткою. Як начальник якийсь. Треба все про нього дізнатися.
Іноді Ліля бачила чоловіка із дружиною. Вони сідали в машину і їхали по магазинах. Потім поверталися з повним багажником пакетів із покупками.
Якось Ліля зустріла цю сімейну пару у супермаркеті. Вона глянула у їх візок з продуктами і хитро примружилася від побаченого.
Їх візок доверху був наповнений продуктами. Своїм досвідченим поглядом Ліля одразу зауважила, що продукти всі дорогі та якісні.
– У сім’ї достаток, – подумала Ліля.
І що тільки цим жінкам треба! Живуть як сир у маслі катаються і тріпають чоловікам нерви. Їм би такого чоловіка, як у неї. Тиждень би пожили, як вона жила, дізналися б що і як. А так, перли у них дрібненькі, бачте!
Ліля з неприязнью дивилася на дружину сусіда. Нічого з себе не показує. Найпростіша, навіть не особливо симпатична. Тьмяне волосся, повнувата, майже немає косметики.
Ліля попитала сусідів і дізналася, що чоловік та дружина працюють на одному підприємстві. Жінка очолює якийсь відділ. А чоловік – заступник директора.
Дізналася Ліля, що подружжя живе не дуже дружно. Хоч і кажуть, чужа родина – темрява, але від сусідів нічого не приховаєш. Любить Сергій вродливих жінок. Ну, воно й зрозуміло. Адже його дружина он яка ніяка.
Сергій і справді був набагато красивішим за свою Валентину. І добре знав про це. Звісно, він звернув увагу на привабливу мініатюрну жінку із сусіднього під’їзду, яка поглядала на нього зацікавленими поглядами. Вони познайомились.
Так як Ліля жила одна, та ще й зовсім поряд, жодних проблем у них не виникло. Все склалося настільки просто і легко, що вони не могли натішитися. Як все добре вийшло! Їм явно пощастило зустріти один одного…
Пройшло не так багато часу, і Ліля почала потихеньку затьмарювати життя Сергія, псувати йому настрій. Своїм раптом виниклим невдоволенням. Може досить, мовляв, їм уже ховатися? Може настав час вийти з тіні?
Спочатку Сергій негативно реагував на її висловлювання.
Але потім задумався. Він уже стільки років одружений. Дружина його звісно влаштовує, начебто і причепитися нема до чого. Хороша господиня, успішна у роботі. І там і там все встигає.
Але іноді так хочеться відкрито пройтися містом із гарною жінкою під руку.
Або гайнути на море. І щоб поряд із ним на пляжі така подруга була, від якої погляд не відвести…
Он, його Ліля яка! Не дівчинка вже, але, як і раніше, гарна. Йому така й потрібна. Із дуже молодими Сергій зв’язуватися не хотів – ризиків багато. А ось Ліля якраз. Пощастило ж йому її зустріти.
Має рацію вона, треба напевно вже завершувати сімейну історію з Валентиною. Життя одне, і воно не стоїть на місці, роки йдуть.
Так, колись і його Валя була гарненькою. Але коли це було! Одними спогадами ситий не будеш. Хочеться тут і зараз. А то постаріє і згадати нічого буде, крім коротких зустрічей з гарними жінками крадькома й вічного страху викриття.
Коли Валя дізналася, що її чоловік вирішив з нею розлучитися, вона не повірила. Що?! Та як таке можливо! Вони стільки років разом! Валя стільки сил та енергії вклала у свого чоловіка.
Чого тільки варто було їй влаштувати його на роботу до себе на підприємство. Директор був проти. Не можна, щоб чоловік і дружина поряд працювали на керівних посадах. Це не схвалюється.
Але Лілю цінували на роботі, вона там працювала з самого початку, вже 20 років. І фахівчинею була висококласною. Пішли їй назустріч. Так Сергій став заступником директора.
І взагалі. Здоров’я у Сергія не дуже, шлунок.
Харчування йому потрібно, щоб хороше було, і режим. Валентина освоїла приготування різних дієтичних страв і строго стежила за раціоном чоловіка.
Крім того, стежила Валя і за тим, щоб чоловік не перевтомлювався. Щоб більше відпочивав. Домашні справи всі взяла на себе. З роботи прийдуть, Сергій – на диван, із ноутбуком. А Валя – до плити вечерю готувати. Весь вечір так і ходить по квартирі, туди-сюди.
Намагається всі справи на тижні переробити. Тому що Сергійко ох як не любить, коли у вихідні пилосос гуде чи пральна машина. У будні ще гаразд. А вихідний – це ж маленьке свято, відпочивати треба, у дорозі й тиші.
А як старанно вона прасувала його сорочки, штани. Скільки різного гарного одягу було у Сергія. Він одягається вранці на роботу, а вона ним милується, надивитись не може.
Та що вже там, любила Валя свого чоловіка, балувала. Берегла. Сварилися вони рідко. Сергію нервувати взагалі не можна, одразу здоровʼячко реагує на стрес. Тому мовчала майже завжди.
Щоправда, мали вони кілька сварок. Через його велелюбну натуру. Тоді у Валі просто терпець закінчувався, коли чоловік дуже вже починав нахабніти. Стосунки з’ясовували голосно, на радість сусідам.
Але посварилася-погаласувала та й пробачила чоловіка. Куди ж подітися вже тепер? Ось такий він у неї. Але попри все це вони живуть разом. І про жодне розлучення навіть мови не заходило ніколи. Міцна родина.
Сергій сильно перебільшив якісь негативні моменти, розповідаючи про своє сімейне життя Лілі. Так, бувало іноді непорозуміння між ним та дружиною. Але дуже рідко.
А Ліля думала, що вони вже на межі розлучення. Тільки підштовхнути. Втім, так і сталося. Саме з подачі Лілі Сергій вирішив розлучатися. І розлучився.
Спочатку Валя дуже переживала, багато плакала. Ускладнювалося ще тим, що жили вони поруч. Сергій пішов до Ліли у сусідній під’їзд. І колишні чоловік та дружина часто зустрічалися. Вранці на парковці – майже щодня.
Валентині було важко дивитись на гарну пару. Сергій та Ліля справді дуже підходили один одному. Хоч у кіно знімайся, красені обоє.
Потім Валя почала потихеньку заспокоюватись. Пішла з головою в роботу. Почала більше проводити часу з дочкою та онукою. А вдома вона тепер відпочивала.
Виявилося, що дуже приємно прийти з роботи та нічого не робити. Ні готувати, ні прати, ні прибирати. Просто відпочивати. Дивитися телевізор, читати книги, сидіти в соцмережах. Тепер вона проводила на кухні зовсім небагато часу. Чи ж багато їй треба їжі, одній?
…Минуло кілька місяців, і Валентина раптом зрозуміла, її просто осяяло, що зараз вона живе набагато краще, аніж у шлюбі.
Вона викупила у колишнього чоловіка його частку у квартирі. Зарплати їй вистачало, вона ні в чому не потребувала.
І їй зовсім не було нудно! Ось цьому Валя здивувалася найбільше. Вона думала, що переживатиме від самотності. Але ні. Цього не сталося. У неї з’явилися подруги. Було з ким сходити в кіно, у театр, на якусь виставку.
…Тим часом у сусідньому під’їзді події розвивалися зовсім по-іншому. Буквально за кілька тижнів після розлучення у Сергія почалися неприємності. І вони не думали закінчуватись.
По-перше, його звільнили. Як тільки керівництво дізналося про розлучення Сергія та Валентини. Директор був навіть радий звільнити не надто працьовитого заступника.
По-друге, у Сергія почалися проблеми зі здоров’ям. Нерви, і таке інше. Розлучення, звільнення… Ліля.
Виявилося, що зустрічатися з Лілею було набагато приємніше, аніж жити з нею. Якщо порівнювати Лілю та Валентину, то це як день і ніч.
Ліля теж дуже розчарувалася в Сергієві. Це що взагалі? Хіба про такого чоловіка вона мріяла? Мало того, що працює тепер звичайним робітником з відповідною зарплатою, так ще й не надто здоровий. Воно їй треба?
Так, у нього зараз є якісь гроші, але їх же не вистачить надовго. А потім що?
І де ж той красень чоловік, на якого вона з такою заздрістю раніше дивилася? Доглянутий та одягнений з голочки. Нині Сергій виглядав зовсім по-іншому. Весь якийсь пом’ятий, неохайний.
І взагалі, характер у Сергія дуже тяжкий. Як його колишня жила з ним! Так, чужа родина. Хіба зрозумієш, як там у них все влаштовано.
Але як би там не було, Лілі цього не треба від слова зовсім…
…Не минуло й пів року як Ліля та Сергій розлучилися. І Сергій що зробив – пішов до колишньої дружини вибачатися!
Валентина очам своїм не повірила, коли побачила на порозі свого невірного колишнього чоловіка.
Звісно ж вона не вибачила Сергія, а просто виставила за поріг, навіть не дослухавши, що він там лепетав їй про те, «які вони можуть бути щасливі разом»…