Ліді хотілося швидше дійти до будинку та відпочити після важкого трудового дня. Вдома на неї чекала «улюблена» свекруха Валентина Петрівна та чоловік Іван. Переступивши через поріг, Ліду зустріла свекруха, яка навіть не дала роздягнутися дівчині і відразу ж почала її сварити:
– Ну як так, я вже сиджу у вас аж дві години, а твій чоловік досі не нагодований.
– Так, а в чому, власне, проблема? Суп у холодильнику стоїть, – сказала Ліда.
– Ти що, який суп на вечерю? Іди швидко і приготуй відповідну їжу, та ще й треба випрасувати сорочку Івану, адже йому завтра на співбесіду йти.
Якби не втома, то Ліда не стала суперечити своїй свекрусі, а так, вона мала два варіанти, або покірно піти виконати завдання свекрухи, або піти лягти відпочивати. Ліда не витримала і сказала:
– Іван був цілий день вдома, готувати він вміє, міг і сам щось зробити, та й ви ж прийшли до нас, чому б не приготувати.
Свекруха і чоловік замовкли, Валентина Петрівна витріщила на Ліду очі, як вона посміла не послухатися її і не виконати доручення. Що свекруха, що чоловік, вважали, Ліда їм всім життям зобов’язана, тим більше приїхала з якоїсь глушини, і їй пощастило з чоловіком, який закохався у неї, і вона переїхала до великої двокімнатної квартири. Свекруха опам’ятавшись почала обурюватися:
– Та як ти взагалі смієш так зі мною розмовляти? Ти напевно забула, звідки ми тебе витягли, за це повинна нам руки цілувати.
– Ага, зараз побіжу.
Дівчина встала з пуфика і пішла в кімнату, щоб зібрати речі, діставши сумку, вона думала тільки про одне, аби не впасти від утоми. Поки Ліда збирала речі, на порозі кімнати з’явився Іван, і грубо сказав:
– Куди це ти намилилася?
– Залишаю тебе з твоєю матусею наодинці, нехай вона тобі прасує сорочки, готує їсти і все інше, а я йду, більше не маю наміру терпіти такого до себе відношення, – відповіла Ліда і далі почала збирати свої речі.
Іван стояв здивований від того, як йому відповіла дружина, а за його спиною в цей момент з’явилася його матуся, яка вимовила:
– Ти що це надумала? А як же чоловік, він же голодний, не зібраний.
– Іду я з вашої дорогоцінної квартири, причому назавжди, – відповіла Ліда і вийшла з кімнати відштовхнувши чоловіка.
Іван і свекруха знову витріщили на неї очі і Валентина Петрівна сказала:
– А хто ж за квартиру платитиме?
– Ось чия квартира, хай той і платить, а я тут взагалі не прописана.
– Ага, ще чого надумала, прописку вона ще захотіла. Будемо ми тут усіляких прописувати, щоб потім наша квартира перейшла до твоїх рук, – грубо висловилася свекруха.
– Ну і ось, і прощайте, – і вийшла із квартири.
Дівчина була настільки втомлена, що ледве дійшла до ліфта, спустилася вниз, сумка була важка, тому йти їй було нелегко, та ще й ноги ватяні після роботи. Так Ліда добралася до проїжджої частини, а потім пішла вздовж дороги, дійшовши до зупинки, вона присіла на лавочку. У Ліди вже зовсім не залишалося сил, щоб іти далі, вона заплющила очі і провалилася в сон.
До зупинки під’їхала машина, вікно прочинилося і з нього визирнув чоловік, який запитав Ліду:
– Дівчино, з вами все гаразд?
Тільки ось Ліда не змогла розплющити очі, але крізь сон все чула. Вона не зрозуміла, як піднялася у повітря. Коли вони приїхали, дівчина відчула смачний запах свіжої випічки. Ліда ледве розплющила очі і побачила, що знаходиться в кімнаті, яка їй зовсім незнайома, повернувши голову, дівчина озирнулася, всі меблі були розставлені зі смаком. Біля дивана стояла тумбочка зі склянкою води. Ліда не розуміла, де знаходиться, і в цей момент до кімнати зайшла жінка років 60, вона була одягнена в домашній костюм та білий фартух. Жінка глянула на Ліду і з посмішкою сказала:
– Прокинулася, ну добре, давай вставай, зараз я покличу свого сина Ігора.
Тільки кликати його не довелося, він якраз увійшов до кімнати, щоб поцікавитися, як почувається гарна незнайомка.
– Дякую, почуваюся добре, тільки не пам’ятаю, як тут опинилася, – відповіла Ліда.
– Я їхав із зустрічі додому і побачив вас, під’їхав до зупинки і запитав, як ви почуваєтеся, але відповіді не отримав. Потім вийшов із машини, взяв на руки і вклав у машину, і одразу ж зателефонував своєму другові, він працює лікарем. Після приїзду додому він прийшов і оглянув вас, щоб переконатися, що з вами все впорядку. Напевно, вам поки що краще не розмовляти, бо бачу, що сил ще немає, ви краще потихеньку вставай і підемо снідати, – сказав Ігор.
Ігор допоміг їй встати з дивана, провів до ванної кімнати, почекав поки вона вмиється і трохи приведе себе до ладу, а потім пройшли до кухні, поснідали і пішли до вітальні. Ігор знову допоміг Ліді присісти на диван і вирішив знову заговорити з нею:
– Якщо можеш і хочеш, то поділись своєю історією, чому ти так сильно виснажена?
– Так розповідати особливо нічого, я працюю вчителькою в школі, за мною закріплений клас, де я класний керівник, почалися, міжшкільні змагання, піврічні іспити та багато інших перевірок. Можна сказати живу на роботі, а вдома чоловік сидить безробітний. Постійно вимагає від мене, погладити сорочки, приготувати вечерю, я намагаюся все робити. А вчора взагалі, коли я прийшла додому, свекруха почала мене сварити, чому я не доглядаю за чоловіком як треба, чому не приготовлена вечеря, що живу на всьому готовенькому і так далі. Я зібрала речі та пішла, – винно опустила голову Ліда.
– Ой, вибачте, я зараз піду. Дякую Вам за допомогу.
– Я все розумію, але куди ви зараз підете? – Запитав Ігор.
– У подруги трохи поживу, доки все не вляжеться.
– Я можу запропонувати тобі, залишитись у нас, квартира велика, я постійно на роботі, а моя мама тільки рада буде співрозмовниці, особливо такій гарній, – з усмішкою промовив Ігор.
– Дякую, я як знайду собі житло, одразу ж з’їду, – відповіла Ліда.
Ігор знову посміхнувся, та нічого не сказав.
Ліда вийшла на роботу та подала заяву на розлучення. На душі в неї було легко і спокійно. Іван кілька разів приходив до неї на роботу, намагався вчинити скандал, але охоронець остуджував його запал. Це тривало доти, доки за Лідою одного дня не приїхав Ігор. Він підійшов до Ліди і взяв її за руку, вони почали виходити зі школи, а Іван закричав:
– Куди це ти повів мою дружину?
– Яка тобі різниця, і вона тобі більше не дружина, і щоб біля неї я тебе ніколи більше не бачив, – попередив Івана Ігор.
Іван за натурою був боягузливою людиною і боявся встрявати у будь-які конфлікти, тому швидко відійшов. На зміну колишньому чоловікові почала приходити свекруха, яка щовечора чекала Ліду біля воріт, і весь час твердила:
– Безсовісна, хто платитиме за квартиру? Ти ж у ній живеш.
– Я в ній вже не живу місяць, тож платити за неї не збираюся, ось хто в ній живе, хай платить, а це ви і ваш син, – відповіла Ліда.
Свекруха не вгамувалася, постійно ображала Ліду, а одного дня, охоронець почув, як вигуки Валентини Петрівни і викликав поліцію. Жінку одразу ж забрали до відділення.
За Лідою став заїжджати Ігор, вони почали ходити в кіно, кафе, та й просто гуляти вечірнім містом. Ігор був не просто хорошим співрозмовником, але доброю і душевною людиною. Так вони постійно проводили час, їм було добре вдвох. Ліда зрозуміла, що закохалася в Ігора, і вирішила, що треба з’їжджати з його помешкання.
Увечері одного дня, Ліда ніяк не могла заснути, і вийшла з кімнати, щоб попити чай, а на кухні вже горіло світло, її випередив Ігор, якому теж не спалося. Він сидів і пив чай, звернувши уваги, що до кухні зайшла Ліда, він несміливо промовив:
– Тобі також не спитися? Може, чаю?
– Так якщо можна.
Ігор підвівся з-за столу, та налив у чашку чаю. Коли він передавав келих Ліді, то їхні руки зіткнулися. Ігор одразу ж обійняв Ліду, і вони почали палко цілуватися.
Через кілька днів Ліді зателефонувала подруга і повідомила новину, що її брат зміг знайти квартиру, хоч і невелику, але досить гарну. Дівчина почала збирати свої речі. Після тієї ночі, Ліда усвідомила, якщо зараз вона не піде, потім буде важко. Підійшовши до дверей з сумкою, вона натрапила на Ігора, який стояв і дивився на неї, не розуміючи, що відбувається і сказав:
– А ти куди це?
Ліда спробувала природно посміхнутися, щоб Ігор нічого не запідозрив і відповіла:
– Мені подруга сьогодні зателефонувала та сказала, що знайшли мені квартиру, я переїжджаю туди. Більше не буду тебе обтяжувати.
– А чого ти взяла, що мене обтяжуєш? – ПоцікавивсяІЄгор і зробив крок до Ліди – Я щось не так зробив?
– Ні, все гаразд, просто я … – несміливо сказала Ліда і замовкла – Я боюсь своїх почуттів.
– Так давай їх боятися разом, – обійняв Ігор Ліду і ніжно поцілував у губи.
Так Ліда залишилася жити з Ігором. З ним вона почувалася справжньою захищеною жінкою, яку люблять і вона любить.
