Лариса та Андрій познайомилися у салоні краси. Дівчина ще тільки починала працювати, але запис до неї був великий. Чоловічі стрижки їй особливо вдавалися. З роботою вона справлялася швидко та якісно. Поки клієнтка сиділа і чекала на дію фарби, Лариса встигала зробити чоловічу стрижку. Це було дуже вигідно, коли на свята йшов потік клієнтів. Господиня салону раділа хорошій та відповідальній працівниці. Заробляла вона добре, мріяла відкрити власний салон. До того ж, вона постійно вдосконалювала свою майстерність і була в курсі всіх новинок.
Андрій з’явився ввечері майже перед закриттям. Звичайно його направили до Лариси, бо окрім неї ніхто б уже не встиг.
А потім він на неї чекав біля виходу кожну зміну. Молодий чоловік був дуже наполегливий. Вони почали зустрічатися, і за півроку Андрій переїхав до Лариси на орендовану квартиру. Навіщо платити за дві, у них все одно стосунки. Та й весілля вже призначене. Молоді люди вирішили одружитися за півроку, відкладали гроші на весілля. Залишалося лише познайомитися з батьками. Батьки Лариси жили у сусідньому місті. До них і поїхали насамперед. Прийняли їх добре. Доньку вони любили та бажали їй щастя.
– Доню, ти до нього придивись. Слизький тип. Від усіх питань відвертається, – тихо сказав батько. – Я так і не зрозумів, де він працює.
– Та я й сама до ладу не зрозуміла. В офісі якийсь керуючий. Тільки чим займається компанія, я не знаю. Та й навіщо мені це.
Батьки Андрія були у розлученні. Знайомство відбулося спонтанно. З мамою зустрілися випадково у торговому центрі. Посиділи у кафе і мама пішла, пославшись на важливу зустріч. А батька просто зустріли надвір. П’ять хвилин знайомства і він побіг.
– У тебе батьки живуть поряд, а ти винаймав квартиру?
– І що тут такого. Вони живуть своїми сім’ями. А я сам повинен заробляти.
Лариса промовчала. Будь-яке у житті буває. Життя йшло далі. Дівчина, окрім весілля, мріяла про свій салон. Грошей у неї було майже достатньо. Назбирати вона змогла б і раніше, але платила за квартиру, їжу. Андрій же все відкладав на весілля. Вони так домовилися, коли він переїхав до неї.
– Андрію, скільки у тебе грошей на карті? Може час порахувати витрати на весілля? Список гостей скласти.
– Ще мало. Ти ж хочеш шикарне весілля.
– Я погодилася б і на скромне. Тим більше, у мене є інші плани.
– У тебе плани, а у мене на роботі перевірка. Поки що не до цього. У фірми великі проблеми.
– Як це?
– Ну буває. Що тут вдієш.
Андрій став нервовим, приходив пізно. Навіть Ларису не встигав зустрічати після зміни. А якось заявив, що йому терміново потрібні гроші. Всі свої заощадження, які відкладав на весілля, він витратив, але борг залишився. Підсумки перевірки на фірмі почепили на нього. Помилка його – платити йому.
– Ти мені не віриш?
– Вірю. Але як це може бути?
– То ти мені допоможеш?
– Я подумаю.
– А що тут думати, я твій, без п’яти хвилин, чоловік. А в сім’ї прийнято допомагати. От я б тобі з радістю все віддав, тільки в мене нічого немає. І мені краще готівкою, там треба через бухгалтерію вносити. А весілля ми трохи пізніше зіграємо. Це не так уже й важливо.
– Добре. Гроші маю на окремому вкладі. Мені потрібен час. Три дні у мене зміни, а потім я сходжу до банку.
Лариса відповіла згодою, але вирішила обміркувати все за ці три дні. Якось підозріло все складалося. Андрій нізащо не платив, зарплату не приносив, а тепер ще й винен. Чому борг не вираховують із зарплати? Чому його не звільнили за таку велику помилку? Як би все це дізнатися?
– Ларисо, зайди до мене поки вільна. – Покликала її Марина, господиня салону.
– Вже йду.
– Я знаю, що ти знаєш про всі новинки. Нам запропонували закупити ось це. Як ти думаєш? – Вона розклала перед Ларисою зразки засобів для догляду за волоссям.
– Перший раз це бачу та чую. А хто запропонував?
– Я, звичайно, обіцяла мовчати. То був твій колишній Андрій. Він приходив із дівчиною.
– А чому колишній?
– Він сам сказав. Тому й попросив мене мовчати, ти наче переживаєш. А що це не так?
– Ні.
– Але я подумала, що вони є парою. Вони так мило спілкувалися, розмовляли. “Коханий”, “зайчик”. Вибач я не знала. Зараз я скажу, щоб тебе замінили, а ми поговоримо.
– А він цим торгує?
– Так. Навіть якісь відгуки показували, сертифікати, але все швидко. Можна через договір, а можна за готівку. За готівку дешевше, правда й брати треба більше. Але вигідніше.
– Дивно. Я цим користуватись не буду. Краще відмовитись, чим потім приймати претензії клієнтів.
– А ти маєш рацію!
– Я не знаю, чим він займається. У нас тільки вчора була розмова з ним. На фірмі, де він працює, якісь проблеми всі борги почепили на нього. Він просив грошей. Багато грошей.
– У тебе є? Не давай!
– Ви маєте рацію.
– Ось ми й поговорили. Думаю нам потрібно поки що мовчати. Просто відмовимо йому.
Вони так і вчинили.
***
– Ну що? Як із грошима? Може ти візьмеш вихідний і сходиш раніше?
– Записи саме до мене, а не просто до салону. Я за це отримую хороші гроші і змінюватись змінами не буду.
– Але заради коханого! У мене безвихідь.
– Ні. В мене ще два дні.
– Але в мене терміновий контракт може пропасти.
– Борг чи контракт? Я перестала тебе розуміти.
– Яка різниця! Я не можу чекати!
– Ну, тоді грошей не буде зовсім.
– Гаразд, я зачекаю. Мені треба піти, мама просила допомогти.
– Іди. – спокійно сказала Лариса.
Коли закінчилася третя зміна, Лариса поїхала до подруги. Андрію написала, що до батьків терміново. Телефон його заблокувала.
У салоні на нього теж чекало розчарування. Марина відмовилася купувати запропонований ним товар без пояснення причин.
***
– Де ти була?
– У батьків. Я тобі писала. Вибач, але з грошима я тобі не поможу. Їх більше нема. Візьми кредит.
– Кредит? Як немає грошей? Ти обіцяла! Як можна з тобою жити? Ти мене обманюєш!
– А ти?
– Що я?
– Це ти мене обманюєш. Чим ти займаєшся? Працюєш? В чому полягає твоя робота?
– Ти мій бізнес зруйнувала.
– Ось воно що. Це був бізнес та нічого особистого.
– Все, я йду.
Андрій пішов збирати речі. Збирався довго, сподівався, що Лариса схаменеться, дасть йому грошей, а він подумає, пробачити її чи ні. Але вона не звертала на нього уваги, пила каву і щось шукала у телефоні. Її пошуки увінчалися успіхом. Про все, що продавав Андрій, писалися негативні відгуки. Нарікали на перукарні, салони, які стали це використовувати. Лариса одразу переслала все Марині.
Після всіх цих подій клієнтів у їхньому салоні додалося. Наплив був не лише перед святами, люди приходили виправити ситуацію з їхнім волоссям.
Лариса отримала хорошу премію та змогла вже відкрити свій салон. Вона поїхала до рідного міста до батьків. З Мариною вони товаришують та спілкуються. Бізнес у різних містах, вони не конкуренти.
