– Ні, я проти! – категорично сказала Анастасія. – Ми нічого не братимемо у свекрухи!
– Мама хоче допомогти нам, чому ти відмовляєшся? – спитав Андрій. – Вона ж, зрештою, не чужа людина!
– Я не хочу, щоб потім Лариса Станіславівна з гордістю розповідала всім зустрічним, що забезпечила нашу дитину, – нагадала чоловікові Анастасія.
– Нічого такого точно не буде, – скривився чоловік.
Він не хотів згадувати про весілля, на яке мати зробила свій внесок у розмірі десяти тисяч гривень, а всій рідні рознесла звістку про те, що повністю сплатила синові всю урочистість.
Вона настільки сама повірила в це, що стала дорікати допомогою за будь–якої зручної нагоди і невістці.
Саме на цьому ґрунті між жінками стали відбуватися постійні сварки.
У якийсь момент Анастасія не витримала і вказала матері чоловіка на двері.
– Досить! – стояла на своєму Анастасія. – Нам не потрібна допомога Лариси Станіславівни. Ми самі з усім впораємося, добре гроші ми на це маємо.
– Ти хочеш, щоб я відмовився від материнської допомоги? – невдоволено насупився Андрій.
– Так! – рішуче сказала дружина. – Ми чудово заробляємо, невже самі не зможемо купити візочок і ліжечко?
– Зможемо, звичайно. Вона просто хоче допомогти, зробити свій невеликий внесок. Зробити подарунок онучці, – пояснював чоловік.
– Ні, Лариса Станіславівна не для внучки робить це, вона робить для інших, щоб потім похвалитися, яка вона молодець!
– Хочеш ти того чи ні, але я не ображатиму її! Так, про весілля вона так сказала, але це було три роки тому. Що тепер все життя їй згадуватимеш? – строго промовив Андрій.
– Зрозуміло, марно з тобою на цю тему взагалі розмовляти, – закотила очі Анастасія.
У відповідь Андрій знесилено розвів руками, показуючи тим самим, що він нічого не може з цим зробити.
Масла підлила сама Лариса Станіславівна, яка надіслала невістці кілька фотографій дитячих візочків і ліжечок з цінниками.
– Якщо вибереш дорожче, то ви самі доплачуватимете, – свекруха супроводжувала знімки уточненням.
Анастасія одразу переслала це повідомлення чоловікові, бажаючи показати, що свекруха пропонує свою допомогу тільки для галочки, а сама рахує кожну копійку.
– Не бачу в цьому нічого поганого, – заперечив Андрій, ставши на бік матері. – Яку суму має, тією й допоможе.
Анастасія зрозуміла, що чоловіка не переконати, тож вирішила піти на випередження.
Наступного дня дівчина зателефонувала подрузі і попросила разом із нею з’їздити у дитячий магазин.
Говорити Андрію про те, що вона збирається сьогодні купити візочок і ліжечко, Анастасія не стала.
Андрій прийшов з роботи пізно. Чоловік зайшов у коридор і так і став на порозі від побаченого.
Він з подивом побачив у коридорі коробки з обновками.
– Коли ти встигла купити візочок і ліжечко? – здивовано спитав Андрій.
– З Маринкою поїхали у місто, зайшли у дитячий магазин. Я як побачила ліжечко і візочок, то одразу ж захотілося купити. А на що чекати? – Безтурботно відповіла чоловікові Анастасія. – Ти завжди зайнятий.
– Взагалі–то мама якраз переказала мені гроші, – чоловік задумливо почухав потилицю. – І що тепер робити з грошима?
– Не знаю. Поверни їх Ларисі Станіславівні, якщо хочеш. А якщо раптом залишиш собі, то сам потім і вислуховуй її закиди, – стримано посміхнулася дівчина.
Андрій скривився. Йому було неприємно, що дружина продовжує згадувати ситуацію з весіллям.
– Ти спеціально швидше купила візочок з ліжечком, щоб нічого не брати від моєї мами? – поцікавився чоловік.
– Я навіть не збираюся від тебе цього приховувати, – жваво відповіла Анастасія.
Андрій насупився і з ображеним виглядом пішов у кімнату. Яка доля спіткала гроші Лариси Станіславівни, вона не знала.
Чоловік більше не порушував цієї теми, й Анастасія заспокоїлася. За два тижні до пологів до них зненацька навідалася Лариса Станіславівна.
– Ти ще не поїхала? – серйозним тоном спитала вона. – А я ось прийшла оглянути обновки.
– Які? – сухо поцікавилася вагітна Анастасія.
– Візочок і ліжечко. Я ж давала синові гроші, от і прийшла подивитися, що ви купили, – Лариса Станіславівна стала крутити головою на всі боки.
Невістка здивовано подивилася на свекруху, яка шукала поглядом покупки.
– Нічого не бачу щось! Де обновки? – насупилась жінка. – В кімнаті?
– Вам хіба Андрій нічого не сказав? – запитала Анастасія.
– Дивлячись, що саме він мав сказати, – Лариса Станіславівна подивилася на дівчину.
– Як вам пояснити… Ми купили ліжечко і візочок ще кілька місяців тому, на свої гроші, – рішуче сказала невістка.
– А навіщо гроші в мене взяли? Я давала їх на дитину! – спохмурніла свекруха і з викликом поставила руки в боки. – На що ви їх витратили?
– Усі питання до Андрія. Я з них не бачила жодної копійки, – пояснила жінці Анастасія.
– Я давала гроші на дитину, – сердито повторювала Лариса Станіславівна. – Якщо купили на свої, значить, поверніть назад.
– Я ще раз вам говорю, що всі ці питання ви можете адресувати своєму синові…
– Не розказуй мені! – насупившись, відмахнулася свекруха. – Або ти брешеш, що візочок і ліжечко куплені на ваші гроші, а якщо це так, значить, ви мої розтринькали на всілякі нісенітниці, або вони куплені на мої, але ти брешеш, бажаючи виставити себе гордою та незалежною.
– Зателефонуйте синові…
– Що ти за одне й те саме?! У мене чудовий слух, незважаючи на вік! – сказала Лариса Станіславівна. – Не хвилюйся, я обов’язково поговорю зі своїм сином.
Запала тиша. Свекруха мовчки стояла в коридорі, мовчала й невістка.
– Оглядати візочок і ліжечко будете, якщо вже прийшли? – Запитала Анастасія.
– Ні, навіщо воно мені потрібне, тим більше якщо куплене не на мої гроші? – надула губи Лариса Станіславівна. – Піду я.
Однак піти жінка не встигла, оскільки відчинилися вхідні двері, і у квартиру зайшов Андрій.
– Синку, може ти мені поясниш, на що ви спустили мої гроші, які я давала на візочок та ліжечко внучці? – Схрестила руки на грудях мати.
Чоловік, який не чекав такого питання, зніяковів. Однак з погляду дружини зрозумів, що брехати Ларисі Станіславівні марно.
– Поки ні на що…
– Тоді поверни назад мої гроші, якщо вони не пішли в діло. Не хочу, щоб потім твоя дружина розповідала всій рідні про те, що я брешу, і все для дитини ви самі купили, – сказала жінка. – Я чудово пам’ятаю історію з весіллям. Допомогла, а подяки ніякої не отримала. Ще й у брехні мене звинуватила.
– Ви розповіли всім, що самі сплатили нам урочистість, хоча це було не так! – промовила Анастасія.
– Десять тисяч я ж дала, – насупилась свекруха.
– Але весілля коштувало вдесятеро дорожче! – Почала сперечатися з Ларисою Станіславівною невістка.
Несподівано вона щось відчула. Анастасія зблідла і подивилася на чоловіка.
– Я, здається, народжую…
Через п’ять годин Анастасія народила дівчинку. Лариса Станіславівна, на очах якої почалися пологи, перенервувала і теж потрапила до лікарні з високим тиском.
Виписали жінок в один день. Їх обох зустрів Андрій і попросив примиритися.
– Я віддам тобі гроші завтра, тільки перестаньте ворогувати, – звернувся до матері чоловік.
– Не треба мені нічого повертати, краще в діло їх пустіть. Дитині ще багато чого треба буде купувати, – опустивши очі, відповіла Лариса Станіславівна.
Анастасія не захотіла сперечатися зі свекрухою, вирішивши, що місце та час для цього зараз недоречні.
Однак вона була впевнена, що жінка одразу розкаже на весь білий світ про те, що допомогла синові, чи не останню сорочку віддавши.
Так і сталося. Через тиждень Анастасії подзвонила мати і з образою розповіла про те, що сваха пустила чутку про те, що на відміну від неї всіма силами допомагає молодій сім’ї…
– Ну що ж тут зробиш, вона невиправна, – махнула рукою Анастасія і більше вирішила не звертати уваги на витівки свекрухи.
