Головна - Життєві історії - – Хто це? – пошепки запитав у друга Дмитро. – Аа, це Руслан і Наташка. Вони наречений і наречена. Через місяць весілля. Дімка позаздрив Руслану. Треба ж! Непоказний хлопчина, очкарик, а таку дівчину відхопив. Він підійшов до Ігоря і сказав, як би між іншим: – Хочеш вір, хочеш ні, а вона буде моя

– Хто це? – пошепки запитав у друга Дмитро. – Аа, це Руслан і Наташка. Вони наречений і наречена. Через місяць весілля. Дімка позаздрив Руслану. Треба ж! Непоказний хлопчина, очкарик, а таку дівчину відхопив. Він підійшов до Ігоря і сказав, як би між іншим: – Хочеш вір, хочеш ні, а вона буде моя

Коли приятелі зустрілися великою компанією після літа, Дімка побачив, що серед його друзів з’явилася нова парочка: темноволосий високий хлопець в окулярах і з ним чарівна блондинка з карими очима і приголомшливою фігурою.

У Дімки перехопило подих: ось це дівчина – модель! Він пошепки запитав у Ігоря, свого друга:

-Хто це?

-Аа, це Руслан і Наташка. Вони наречений і наречена. Через місяць весілля.

Дімка позаздрив Руслану. Треба ж! Непоказний хлопчина, очкарик, а таку дівчину відхопив. Досада взяла Дімку. Він був спортивної статури, симпатичний і балакучий, любити співав під гітару в компаніях. І ніколи у нього такої красуні не було.

Він підійшов до Ігоря і сказав, як би між іншим:

-А ось моя вона буде. Хочеш вір, хочеш ні.

Ігор похитав головою і здивовано подивився на товариша. А Діма весь вечір дивився на дівчину, запросив її танцювати, співав пісні під гітару, дивлячись їй в очі, від чого не тільки Наталя, але і вся компанія ніяковіла. Руслан чомусь розкис, став нервувати і повів Наталю з вечора раніше.

А Дімка вже навів довідки про дівчину у її подруги. Йому було достатньо її прізвища та місця навчання. На наступний же день він зустрів її в університеті. Від подиву Наталя здригнулася і почервоніла. Вона не хотіла ні про що говорити з Дімою, нічого обговорювати, як він пропонував. Але на другий день він знову з’явився після занять до неї з букетом червоних троянд і прилюдно вручив їй квіти.

Наталя не знала куди подітися з букетом, вона залишила його в канцелярії здивованій секретарці і поспішила до зупинки автобуса, але Дімка наздогнав її і теж заскочив в автобус.

Так тривало кожен день. Діма ходив за Наталею і зачаровував її як міг. Розповідав про себе, свої перемоги на спортивних змаганнях, про перспективну роботу. Він постійно давав зрозуміти, що Наталя йому подобається, а Руслан їй зовсім не пара.

Зрештою, Руслан побачив кілька разів свою наречену з новим залицяльником, і весілля було скасоване. Наталя була в сум’ятті. З одного боку – розважливий, надійний і розумний Руслан, з яким її пов’язує давня дружба.

А з іншого – напористий красень Дімка, який звалився немов з неба і робить ефектні вчинки. Те, що Дімка був закоханий в неї, Наталя не сумнівалася, але прямо він поки не говорив про це.

Лише відбив у Руслана швидко і безповоротно. У Наталі закрутилася голова від нового залицяльника. Вона вже нічого не розуміла: що у неї до цих пір було з Русланом, якщо вона не відчувала хвилювання і не була усипана квітами з голови до ніг, як це робив заради неї Діма?

Нарешті, дівчина порвала остаточно з колишнім нареченим і стала зустрічатися з Дімою. Рідні були в ш*ці від її вчинку, але Наталя вже була закохана в Діму.

А Діма, досягнувши своєї мети, трохи заспокоївся. Зустрівши Ігоря, він сказав йому:

-Ну, я ж казав, що моя буде? – і засміявся самовдоволено. На що Ігор відповів:

-Тепер одружуйся, друже. Ти що думав, дівчині весілля зірвав і так тепер дружити будеш?

Дімка посміхнувся, але при знайомстві з матір’ю Наталі, буквально те ж саме почув від майбутньої тещі, коли Наталя зникла у ванній, щоб вимити руки. Дімка посмутнів. Але робити було нічого. Він бачив, що пропозиції руки і серця, вірячи в надійність його почуттів, чекала і Наталя. І щоб не виходити з ролі героя-коханця, Дімка повів дівчину в ЗАГС.

Чи любив він Наталю? Скоріше за все так. Але любов’ю хижака, який відбив собі найкраще, любов’ю переможця, який пишається самої перемогою більше, ніж призом…

На весіллі Діма сидів сумний за столом. Це помітила Наталя і, вийшовши в коридор, вона підійшла до вікна і заплакала. Холодок страху і фатальної помилки раптом став заповзати в її розпалене серце. Хтось торкнув її ззаду за плече. Ох, якби це був Діма… Вона б витерла сльози і все списала на хвилювання дня. Але це була її мама…

Вона обняла доньку і, не дорікаючи її ні в чому, сказала:

-Тримайся, не треба псувати людям і собі свято. Може, обійдеться. А ні, так що ж… Всі живі. Я з тобою…

Наталя трохи заспокоїлася, витерла сльози і повернулася за стіл. Весілля тягнулася довго, але, нарешті, всі розійшлися.

Молоді поїхали в окрему квартиру. Але ні їхня перша ніч, ні друга, ні третя не зробили їх ближчими і щасливішими. Блискавичне коротке зближення засмучувало молоду дружину, приносячи їй тільки розчарування… Вони майже ні про що не розмовляли, вдень ​​Наталя ховалася за справи, а ввечері вже йшла ночувати в свою спальню.

Дімка не наполягав. Через місяць Наталя пішла до матері, і молоде подружжя подало на розлучення.

Наталя вважала, що Бог покарав її за зраду Руслану. З ним вона так більше і не бачилася ніколи. Але через кілька років Наталя знайшла своє щастя. Вийшла заміж і народила двох дочок.

А що Діма? Він був кілька разів одружений. Як говорили друзі – в паспорті вже не було місця для штампів. Дружини жили з ним від кількох місяців до кількох років.

Одна з них народила Дімі сина. Але теж потім кинула чоловіка. Вже в солідному віці, близько п’ятдесяти років, Діма знайшов жінку, з якою жив щасливо. Так і говорив друзям, що нарешті знайшов свою половинку, хоч вона трохи і старша за нього.

Дружина була прекрасною господинею, любила Діму і розуміла його з півслова…

Plitkarka

Повернутись вверх