-Лізо, ну як ти можеш так вчинити? Адже це твій син!
-Син! Ну то й що, що син? Адже я його не назавжди віддаю! Так, на кілька місяців.
-Лізо, ти зовсім, чи що? Це твоя дитина! Твій рідний син!
-Знаєш, що Катя. Я тобі вже пояснила! А коли ти така жаліслива, то взяла б племінника до себе! Все Катя, розмова закінчена. За пару місяців, Іванку точно нічого не станеться, а я як обживуся його відразу заберу.
З цими словами, Ліза вийшла з кімнати, голосно гримнувши дверима.
Катя очі вирячила від здивування. Дівчина залишилася сама.
Вона не знала, як переконати сестру не віддавати хлопчика і нехай це, як каже Ліза, на кілька місяців, але допустити цього було неможливо.
Взяти Іванка до себе Катя не могла.
Вони з чоловіком та двома доньками жили у свекрухи, у її двокімнатній квартирі.
Ольга Макарівна, свекруха Каті, невістку недолюблювала і до внучок ставилася прохолодно.
Катя підозрювала, що вона терпить їх тільки через свого сина, чоловіка Каті.
Сина Сашка Ольга Макарівна любила і якби була її воля, вона б, напевно, взагалі не дозволила синові одружитися. Тим паче на Каті.
Якось, Катя чула як вона скаржилася подругам, що невістка Сашка приворожила, інакше його любов до неї свекруха пояснити не могла.
Спочатку вона ставилася до Каті більш-менш добре, але коли син з невісткою повідомили їй, що вона стане бабусею, її ставлення до Каті стало просто нестерпним.
При сині вона намагалася триматися, але варто було їй піти на роботу або в справах, то Ольгу Макарівну як підміняли.
Іноді Каті здавалося, що вона не витримає, проте заради дочок доводилося терпіти.
Сашкові Катя не скаржилася. Їй здавалося, що це марно. Він теж любив матір і нізащо не повірив би, що його добра, дбайлива матуся може бути такою єхидною.
Катя б із задоволенням пішла жити кудись в інше місце, але йти було просто нікуди.
Вони з Лізою росли в дитбудинку.
Коли випускалися з’ясувалося, що квартири їм не дадуть, бо вони мають будинок у селі, який належав їм.
Тільки ось ніхто не спромігся переконатися в тому, чи цей будинок придатний для життя.
Коли дівчата приїхали до свого рідного села, звідки вони були родом, їх зустрів похилений і наполовину розвалений будинок.
Стало зрозуміло, що жити там вони не зможуть. Та й роботи в селі не було зовсім, але дівчата вирішили не зневірятися і поїхали назад до міста.
Скільки їм довелося пережити Катя згадувати не любила, але врешті-решт вдача посміхнулася Каті і вона зустріла Сашка.
Молоді люди одружилися і незабаром у них народилися дівчатка-двійнята, але якщо Катя свою долю змогла влаштувати більш-менш, то у Лізи життя ніяк не складалося.
Жила вона у орендованій кімнаті з маленьким сином Іванком, про батька якого Ліза розповідати не любила. Говорила, що той одружений і майбутнього у них точно немає.
Іванко був всього на рік молодший за доньку Каті і вона його дуже любила. Ліза, здавалося, теж любить сина, але те, що трапилося зараз змусило Катю в цьому засумніватися.
А сталося те, що Ліза знайшла чоловіка своєї мрії. Катя була з ним не знайома, але, за словами сестри, Олег був просто ідеалом.
Катя була з цим докорінно не згодна, тому що вважала, що ніякий нормальний чоловік не відмовиться від дитини своєї коханої жінки. Навіть якщо він не рідний.
Олег відмовився, а Ліза пішла в нього на повідку і вирішила віддати Іванка на деякий час… В дитбудинок!
Хто її напоумив, Катя не знала, але підозрювала, що цей хтось був ні хто інший, як Олег…
Катя намагалася всіляко відмовити сестру від такого жахливого кроку, але Ліза вперлася і стояла на своєму.
Вона казала, що через кілька місяців Олег звикне до того, що Ліза має сина і вони заберуть його до себе, але Катя знала, що цього не буде.
Іванко, просто повторить їхню долю і якщо Лізі було все одно, то Катя цього допустити не могла.
Вона чудово розуміла, що привести племінника до будинку свекрухи не зможе, сама жила там, як квартирантка, але й відправити дитину до дитячого будинку теж не могла.
Тоді Катя вирішила поговорити з Сашком. Все-таки він її чоловік, він любить її і напевно допоможе Каті розібратися в проблемі, що склалася.
Вона цілий день крутилася на кухні. Катя приготувала смачну вечерю і навіть зробила торт медовик на десерт.
Закінчивши приготування вона сіла чекати чоловіка з роботи.
Нарешті почувся скрегіт ключа в замку і на порозі зʼявився Сашко.
-Привіт, кохана! – сказав він з порога. – А що це в нас за свято? – показав він рукою на накритий стіл.
-Любий, у мене до тебе є серйозна розмова, – сказала Катя. – Це стосується нашої сімʼї.
Сашко застиг від здивування.
Катя все йому розповіла і попросила поради, як їй бути.
Вона очікувала всього, але тільки не того, що зробив чоловік!
Сашко вислухав дружину, а потім влаштував грандіозну сварку, при цьому покликав на допомогу свою маму.
Вони разом з Ольгою Макарівною навперебій пояснювали невістці, хто вона і де її місце. Особливо сварилася свекруха…
Вона кричала, що Катя винна їм за те, що вони взагалі її дали притулок, а не залишили на вулиці, що вона повинна їм в ноги кланятися, а вона замість подяки мало того, що сама живе за їх рахунок, так ще й вирішила привести свого племінника.
Катя була приголомшена криками свекрухи і ніяк не могла зрозуміти, що життя підносить їй все нові і нові сюрпризи.
Тепер цим сюрпризом став її чоловік.
Адже ще зовсім недавно він казав їй, що любить її і дочок, а зараз стояв і підтакував своїй матері так, ніби Катя і дівчатка були для нього абсолютно чужими людьми.
Зрештою Каті була поставлена умова, щоб вона раз і назавжди забула про те, щоб узяти племінника до себе і жила, як і раніше, на їх умовах.
Або, як їй запропонувала свекруха, вона повинна йти на всі чотири сторони.
Катя роздумувала недовго.
Вранці вона разом із доньками пішла із квартири чоловіка.
Катя не уявляла, що їй тепер робити і куди піти разом із дітьми. Раптом вона згадала, що коли була з малечею в поліклініці, якась жінка розповідала про центр для жінок, які потрапили у важку життєву ситуацію.
Катя вирішила звернутись туди.
У центрі Катю прийняли дуже добре. Після того, як вона пояснила свою ситуацію та розповіла про свого племінника Іванка, їй дали дозвіл, щоб племінник побув у центрі з нею.
Почалася нова смуга життя Каті.
Через тиждень у центрі обʼявився Сашко. Він переконував Катю повернутись додому, але тільки без племінника.
Казав, що зрозумів, що вона йому потрібна ну і звичайно, що за дітьми він теж сумує, а ще Сашко обмовився про те, що сусіди та знайомі сварилися на нього та матір за те, що вони виставили Катю з дітьми на вулицю.
Останній аргумент остаточно переконав Катю.
Ні вона, ні діти Сашкові не потрібні. Вони просто переживають за свою репутацію. Переживають виявитися поганими перед людьми.
Катя виставила Сашка.
Після розмови з ним у її душі залишився осад брехні та фальші. Вона не розуміла, як міг Сашко так прикидатися всі ці роки і говорити їй в очі, що любить її.
Хоча насправді вона зовсім не була йому потрібна.
Після двохтижневого перебування в центрі одна з його співробітниць Марія Миколаївна запропонувала Каті переїхати в село, яке знаходилося не дуже далеко від міста.
Там у Марії Миколаївни був будиночок, невеликий, але цілком придатний для житла, а ще жінка обіцяла допомогти Каті з роботою.
Катя роздумувала недовго. Роботи вона не боялася, а житло їй було зараз дуже потрібне.
Незабаром Катя з дітками переїхали у село, яке дуже сподобалося Каті.
Їй допомогли влаштувати дітлахів у дитячий садок, правда тут знадобилася допомога Лізи.
Та приїхала. Оформила синочка в садок, сказала Каті, що та нерозумна.
Мовляв, віддала б Іванка Ліза в дитбудинок і проблем не було б, а так він тільки всім приносить одні неприємності.
Сестри дуже посварилися і Ліза поїхала.
Іванко залишився з Катею, але на відміну від своєї сестри, вона була вдячна цьому хлопчику.
Адже саме через Іванка вона зрозуміла ким насправді є її сестра та чоловік, а Іванка Катя дійсно дуже любила і молилася про те, щоб дитина залишилася з нею.
Пройшов рік.
Катя працювала. Діти ходили в дитячий садок. Життя почало налагоджуватися і Катя жодного разу не пошкодувала, що вчинила так, як вчинила.
Катя була щаслива зі своїми дітками. Про особисте щастя Катя поки що не замислювалася, але вірила, що колись обов’язково його знайде.
Зараз у пріоритеті у неї були діти і Катя все робила для того, щоб їм було добре, і вони відчували, що їхня мама дуже їх любить.
Їй допомогли взяти з Олександра аліменти і Ліза, хоч і не часто, але допомагала синові грошима.
І нехай іноді Каті було важко, але вона вірила, що все буде добре і знала точно, що ніколи нікому не віддасть своїх діток і зробить усе можливе, щоб вони були щасливі.
І невдовзі таки почалася біла смуга в її житті. Вона познайомилася з Андрієм. Він дуже покохав Катю. Дітей він теж любив і зразу про це їй сказав.
Вони одружилися і живуть у великому будинку в селі.
З сестрою Катя припинила будь яке спілкування. Зрозуміти її вчинок вона так і не змогла. Вона пояснювала її поведінку хіба що важким дитинством.
Її Андрій займається бізнесом, а Катя зараз в декреті – у них мають народитися двійнятка. Андрій на сьомому небі від щастя і вже готує ще одну дитячу кімнату для малюків…
Правильно говорять люди. Все, що не робиться – все на краще… А чорна смуга завжди змінюється на білу.
