– Ні, Катя, нікого пристойного на сайті знайомств не знайти, – Лариса скривила губи. – Третій одружений поспіль написав. І чого їм лише не вистачає. І не соромляться навіть, відразу пропонують побачення.
– Та просто не відповідай. Нормальні також, напевно, є. Зараз багато хто на сайтах знайомиться, – Катя шаткувала капусту, думаючи, що їй, на відміну від подруги, пощастило: вона вже зустріла свою половинку. Подругам було трохи за тридцять, Катя вже три роки була заміжня і щаслива, а Лариса все шукала свого принца.
– Напевно, – погодилася Лариса. – Я ж розповідала, наша Юля із логістики так зі своїм чоловіком познайомилася. Гарний чоловік. Ну от ці одружені, куди лізуть? – Лариса продовжувала обурюватись. – До речі, про одружених, Олексій твій сьогодні знову затримується?
– Так, день народження колеги. Вирішили трохи посидіти, – пояснила Катя. – Він і так працює багато, нехай відпочине.
– Так, Олексій твій молодець, старається для вас, – кивнула Лариса та застигла. На наступній анкеті, що потрапила їй на очі, стояло фото Олексія, чоловіка Каті. Лариса не повірила своїм очам, придивилася, ні, це точно був Олексій. – Кааатю… – Лариса простягла телефон подрузі. Катя незрозуміло дивилася на екран.
– Це помилка якась … – невпевнено промовила вона.
Олексій не міг – думала Катя. – Адже в нас все добре. Ми і не сваримося навіть, так якщо тільки через дрібниці. Так, дітей поки він не хоче, ну це теж зрозуміло, хоче, щоб квартира була більша, а, можливо, навіть будинок, вони це вже обговорювали. Та й встигнеться ще, давай, поки для себе поживемо – казав Олексій, і Катя погоджувалася. Тож він і працює так багато. Затримується часто. А раптом не тому? – застигла Катя від наступної думки. Вивела її з роздумів шипляча плитка – вода закипіла і пішла верхи. Катя автоматично зменшила газ та закинула капусту у майбутній борщ.
– Ні, Ларисо, не може бути, – чітко сказала Катя. – Олексій прийде, я з ним поговорю. Лариса мовчки кивнула і збиралася додому.
Залишившись одна Катя ще раз обдумала, і в голові у неї дозрів план. Катя знайшла в інтернеті фотографії якоїсь незнайомої симпатичної дівчини, зовсім з іншого міста, і зареєструвалася на сайті під ім’ям Олена. Дівчина на фото, мабуть, справді виявилася привабливою, бо майже відразу посипалися повідомлення від чоловіків, але Катя їх ігнорувала, вона шукала анкету з фотографією Олексія.
– Привіт! – Написала вона першою, коли знайшла.
Відповідь надійшла через якихось 15 хвилин, але за цей час Катя сотню разів встигла подумати, що дарма вона це робить і стільки ж, що не дарма. Зав’язалося банальне листування: захоплення, робота, природа, погода та інше. Катя відповідала з хвилюванням, все, що писав віртуальний Олексій, збігалося з Олексієм справжнім. Невже справді він? Але чому? Катя почала згадувати. Познайомилися вони у кафе, вона вечеряла з подругами, він із другом. Катя не відразу помітила, як він кидає на неї зацікавлені погляди, а коли помітила, усміхнулася у відповідь, Олексій їй теж сподобався. Коли вони з подругами вибралися по домівках, Олексій з другом теж збиралися. Вже на виході Олексій наважився і заговорив із Катею, запропонував підвезти всіх до дому, але подруги, таємниче посміхнувшись, відмовилися та поїхали на таксі. Друг Олексія теж попрощався. Каті було ніяково.
– Переживаєш? – розуміюче запитала Олексій.
– Ні. – рішуче відповіла Катя та посміхнулася.
Олексій був старший на вісім років. Доглядав гарно: квіти, подарунки, влаштовував сюрпризи. Катя раділа всьому, як дитина, і Олексій казав, що йому подобається її простота та щирість. За півроку Олексій запропонував переїхати до нього. Катя засумнівалася, бачачи її замішання, Олексій на наступному побаченні зробила їй вже іншу пропозицію, з обручкою. Катя погодилася. Весілля не грали, просто розписалися та поїхали у відпустку. Пройшло вже три роки, так, Олексій уже не був таким романтиком, як раніше, але Катя сприймала це як природний перебіг подій: цукерково-букетний період змінюється стабільністю. Головне, що жили вони добре, спокійно, не сварилися. Та вечорами Катя часто була вдома сама, коли Олексій працював (чи працював? – знову подумала Катя), але майже всі вихідні проводили разом, коли його не викликали на роботу (Катя зітхнула).
Ведучи листування, Катя все чекала, що Олексій запропонує зустрітися, запросить побачення. Але ні, цього не сталося, він попрощався та обіцяв написати ще. За півгодини Олексій був уже вдома:
– Смачно пахне. – цмокнув він Катю в щічку. – Шкода, я не голодний.
– Нічого. Кажуть, борщ наступного дня ще смачніший. – Катя постаралася посміхнутися. Її так і нетерпілося запитати про анкету на сайте, але вона стрималася, вирішивши слідувати план.
Вихідні вони провели разом, з’їздили відвідати батьків Олексія. Каті вони подобалися, Катя їм теж.
– Лідо Петрівно, як ви думаєте, чому чоловіки зраджують? – Запитала Катя, допомагаючи свекрусі прибрати зі столу.
– Катю, сталося щось? – стрепенулась Лідія Петрівна.
– Ні ні. Подруга зареєструвалася на сайті знайомств, а там одружені їй пишуть. Ось ми й замислились. – заспокоїла Катя.
– Від того, що не розумні от і зраджують. – Розсудила свекруха. Хотіла ще щось додати, але Катя змінила тему.
У понеділок в обід Катя знову зайшла на сайт. Повідомлення від Олексія вже було. Катя відповіла. Після кількох незначних фраз Олексій запропонував зустрітися увечері, разом повечеряти, познайомитись ближче. Катя погодилася.
– Що робитимемо після вечері? – Запитала вона.
– Можна буде продовжити вечір, якщо ти не будеш проти. – відповів Олексій.
Катя відповіла:
– Звучить привабливо, але поки не поспішатимемо події.
Олексій погодився, але натякнув, що все ж таки був би не проти.
– Катя? Що ти тут робиш? – Олексій здивовано дивився на дружину. Потім хвилюючись озирнувся на всі боки. Катя сіла навпроти. Обличчя її було спокійним, хоча всередині все кипіло.
– Тепер я знаю, як ти затримуєшся на роботі. – Катя показала екран телефону, відкритий на листуванні з ним.
– Катю, не драматизуй. – Олексій постарався зібратися, бачачи спокій дружини. – Я ж не збираюся з тобою розлучатися. Відносини наші стали такими прісними, мені не вистачає емоцій. Але це все не серйозно. Розумієш, ми чоловіки влаштовані по-іншому…
– Це у нас з тобою не серйозно, виходить. – Катя не збиралася вислуховувати виправдання. – Драми не буде, не хвилюйся. Розлучимося спокійно. Завтра вдень я зберу свої речі і більше не прийду додому. І сьогодні також. – Катя говорила спокійно та чітко.
– Куди ж ти підеш? – Олексій не знайшовся, що сказати.
– Зняла квартиру. Хоча тебе це не стосується. – Катя встала і попрямувала до виходу. Олексій хотів утримати дружину, але передумав: заспокоїться, повернеться – вирішив він.
Жодної квартири Катя, звичайно, ще не зняла. Та й спокою її вистачило лише для того, щоб піти з гордо піднятою головою. За рогом починався невеликий сквер, Катя сіла на найближчу лавку і заплакала. Була весна, і вечори були вже світлі, перехожі на неї косилися, а одна жінка навіть підійшла запитати, що трапилося.
– Нічого. – схлипнула Катя. – Чоловіка на зраді спіймала. – Навіщо сказала вона, цій зовсім незнайомій жінці.
– Дітки є? – співчутливо запитала жінка. Катя заперечливо хитнула головою.
– Ось і добре. А те, що зараз розкрилося все, ще краще. Якщо вже так пішло, то далі тільки гірше було б.. А ти не журись. Молода, вродлива, все в тебе попереду. – Постаралася підтримати жінка.
– Спасибі вам. – відповіла Катя, заспокоюючись та витираючи сльози. Мабуть, жінка має рацію, добре, що все це розкрилося зараз. Катя навіть не хотіла думати, скільки таких зустрічей із продовженням мав Олексій. Та й не важливо.
Жінка, сумно посміхнувшись, пішла своєю дорогою, а Катя дістала телефон, щоб зателефонувати до Лариси – ночувати ж десь треба було. Телефон все ще був відкритий на тому самому листуванні. Потрібно видалити терміново весь цей додаток! – Катя насупила брови.
– Добрий вечір. – Прилетіло в цей момент повідомлення від якогось Вадима.
– Шукаєш із ким провести вечір? Проведи із дружиною! – Катя не стрималася і виплеснула всі емоції.
– Звичайно, проводив би з дружиною, якби вона була. – Надійшла відповідь.
– Ага! Розповідай! Усі ви тут однакові! – відповіла Катя.
– Я так розумію, що вас хтось засмутив. Але судити всіх щодо однієї ситуації не варто. – Написав Вадим. Каті стало соромно, хоч вона й не знала цього Вадима.
– Ви маєте рацію. – відповіла Катя і навіть додала смайлик з винними очима, щоб якось вибачитись.
– Почнемо спочатку? Добрий вечір. – Написав Вадим, і теж додав смайлик.
Тут Катя зрозуміла, що навіть не подивилася фото того, з ким уже встигла посваритися та майже помиритись. Зазирнула в анкету: молодик на фото був симпатичним, судячи з даних ровесник.
– Вечір скоріше сумний. – Написала вона.
– Морозиво і прогулянка набережною могли б зробити його трохи добрішим і веселішим? – Запитав Вадим. Катя посміхнулася і подумала, а чому б і ні?
– Думаю так. – відповіла вона. – Особливо, якщо морозиво буде шоколадним.
– Шоколадне – моє улюблене. – Написав Вадим і спитав, куди під’їхати. Катя назвала адресу.
– За двадцять хвилин буду. – відповів Вадим і написав прикмети та номер машини. І тут тільки Катя зрозуміла, що в її анкеті фото зовсім іншої дівчини. Але вже було пізно – значок символізував, що Вадим вже не в мережі.
Через 18 хвилин (так, Катя так хвилювалася, що засікала) на стоянці перед сквером зупинилася та сама машина. Вадим вийшов, оглядаючись на всі боки, у пошуках, неіснуючої Олени. Катя набралася сміливості та підійшла:
– Добрий вечір. – Збентежено привіталася вона. – Відбулася прикра помилка.
– Добрий вечір. – Вадим усміхнувся незнайомці. Ця дівчина здалася йому навіть симпатичнішою за ту, яку він шукав очима.
– Загалом, я Олена, тобто на Олена, а Катя… – Почала плутано пояснювати Катя.
– А давайте, Катю, ми з вами візьмемо морозиво, шоколадне, підемо гуляти, і ви мені все розкажете. – запропонував Вадим. Катя, посміхнувшись, погодилася.
– Ось так і вийшло, що я на Олена. Чоловік мій просто ошуканець. Та й я, виходить, тебе обманула. – Закінчила свою розповідь Катя і винувато знизала плечима.
– Я вважаю, що випадковості не випадкові. – засміявся Вадим. – Тобі не холодно? Може, зайдемо до кафе? – запропонував він. Катя зрозуміла, що Вадим не розчарований, що замість дівчини з фото з’явилася Катя і трохи заспокоїлася.
– Думаю, що мені краще зателефонувати до подруги, поки не пізно. – схаменулась Катя. Вадим зрозуміло кивнув:
– Я підвезу.
Але Лариса не брала слухавку. Решті Каті дзвонити було незручно, всі були одружені.
– Ну от, все одно чекати. Ходімо поки що в кафе. – Знову запропонував Вадим, і Катя погодилася.
Катя й не помітила, як пролетіло дві години. Із Вадимом було так цікаво. Він умів і розповідати, і уважно слухати. І спільних тем у них було багато.
– Катю, дзвонила? – Передзвонила Лариса.
– Ларисо, можна в тебе переночувати сьогодні? – не вдаючись до подробиць, запитала Катя.
– Ой ой. Чую все, як я й подумала. – Здогадалася Лариса. – Давай чекаю.
Вадим відвіз Катю до Лариси.
– В котрій заїхати за тобою завтра? – Запитав він.
– Навіщо? – здивувалася Катя.
– З речами допомогти. Чи передумала? – Вадим уважно подивився на Катю.
– Не передумала. Не чекала просто. – зніяковіла Катя.
Наступного дня речі Каті перекочували до Лариси. Подруги вирішили, що поки Катя не знайде квартиру, поживуть разом. Олексій дзвонив дружині, мабуть, повернувшись із роботи і зрозумівши, що вона не жартує. Але Катя не відповіла, вона вже подала заяву на розлучення. Благо інтернет дозволяв зробити це швидко та дистанційно. На телефон вона взагалі не зважала, не до цього було. Катя вирішила віддячити Вадиму за допомогу, приготувавши вечерю. Вадим із радістю погодився, Лариса теж була не проти. Цілий вечір вони втрьох жваво балакали на кухні.
– Добре з вами, тільки спати час! На роботу завтра. – Потяглася Лариса. І крадькома підморгнула Каті. – Піду, а ви сидіть, мені не завадите. – Лариса попрощалася.
– Тобі також на роботу? Втомилася, мабуть? Може мені краще піти? – Запитав Вадим.
– На роботу. Але я не втомилася. – відповіла Катя, засмутившись. Вона б сиділа так з Вадимом хоч до ранку, і начхати, що на роботу. Вадим їй подобався. З ним було якось затишно, спокійно, тепло. Але сказати цього вона не наважилася. – А тобі на роботу? – Запитала вона, щоб відтягнути розлучення.
– Заїду, перевірю, як там без мене болтики крутяться. – засміявся Вадим. – У мене власний автосервіс. Колись починав сам автомеханіком. – Пояснив Вадим.
– Цікаво. – Катя зраділа, що знайшлася нова тема для розмови. А потім знайшлась нова тема, потім ще одна, так вони просиділи майже до ранку.
– Катю! Час! Ти як на роботу підеш? – схаменувся Вадим. Катя знизала плечима і посміхнулася, як дитина, що нашкодила. – Так, давай спати, хоч пару годин потрібно, а я вже додому не поїду, тут почекаю, потім відвезу тебе, щоб швидше було. – розпорядився Вадим.
«Дбайливий» – подумала Катя, засинаючи.
– Ого! – Лариса зазирнула на кухню. Аромат стояв чудовий, Вадим чаклував над сковорідкою.
– Сподіваюся, не розбудив? І сподіваюся, ви любите млинці? – спитав Вадим.
– Любимо. – кивнула Лариса. – А в тебе друга такого немає? – грайливо поцікавилася Лариса.
– Є. – просто відповів Вадим. – Познайомлю на весіллі. – підморгнув він.
– Яке весілля? – не зрозуміла Лариса.
– На нашому із Катею. – пояснив Вадим.
– Вже й весілля намічається? – У Лариси округлилися очі.
– Сподіваюся, що не за горами. – Відповів Вадим, ставлячи на стіл тарілку з млинцями.
Весілля, справді, відбулося незабаром. Олексій намагався повернути Катю, але вона навіть бровою не повела. До батьків Олексія, щоправда, сходила, пояснила ситуацію. Лідія Петрівна, розуміюче похитала головою.
– У кого це він такий? – Запитала вона, глянувши на батька Олексія.
– Так Так! Вже точно не в мене! – заспокоїв він. – А ти, Катю, правильно зробила. Щастя тобі, дівчинко. – Свекор погладив Катю по голові. Любили вони невістку, гарна була, що тут скажеш.
Лариса на весіллі спіймала букет нареченої, чому дуже раділа і з цікавістю поглядала на друга Вадима Сергія. Та й Сергій очей з неї не зводив, як зауважила Катя. Мабуть, і наступне весілля не за горами.
