Дивні речі відбувалися з Катериною вже третій місяць. Почалося все з того, що прийшло повідомлення про поповнення її телефонного рахунку.
– Хтось помилився номером, – подумала вона.
Сума була символічна, таке трапляється часто-густо.
– Побачать люди помилку у квитанції – передзвонять.
Але ніхто не з’явився та не просив повернути гроші…
А потім знову прийшло таке повідомлення. І ще. Невеликі суми, на кшталт – дрібниця, а приємно.
Але подібна увага від незнайомої людини радості не приносила, навпаки, тільки вибивала з колії.
З’ясувати, хто платить, у дівчини не вийшло – рахунок хтось поповнював в офісах мобільного оператора. Коли почали прилітати повідомлення:
«Доброго ранку!» або «Хорошого дня!»
Катя утвердилася в думці, що хтось пише їй помилково – чи то навмисне йому дали невірний номер, чи то він записав неправильно…
Відправляти повідомлення у відповідь або передзвонювати вона навіть і не думала.
Друзі й знайомі зазвичай повідомляють, якщо номер змінюють. А шукати когось побоювалася – чи мало шахраїв зараз! Набереш незнайомий номер, і сам не помітиш, як усі гроші відправиш невідомо куди. Скільки таких історій!
А Катя гроші збирала. На мрію. Хотіла побачити Париж. Вона в мріях придумала собі, що саме там і зустріне свою долю. Тож налаштувала себе так – набридне незнайомцям час на неї витрачати, самі зникнуть.
Але «дива» тривали й тривали.
Якось вона їхала з роботи в тролейбусі і отримала повідомлення з того самого номера:
– Чому така сумна сьогодні?
А біля будинку їй назустріч із квіткового кіоску вийшла продавчиня і простягла букет хризантем:
– Це вам!
– Від кого? – ахнула Катерина.
У відповідь та тільки посміхнулася й знизала плечима.
Вдома мама здивувалася:
– Що за квіти, Катрусю? Що це за привід?!
Тепер уже Катерина знизала плечима:
– Не знаю.
Поки вона мила руки, мама налила води у вазу і, розпакувавши букет, знайшла листівку з написом від руки: «Твій янгол-охоронець».
Вона усміхнулася і спитала:
– Катрусю, у тебе з’явився шанувальник?
– Ні, мамо! Я не знаю, хто це, правда!
– Думаю, скоро дізнаєшся. А який романтичний хлопець! І це так старомодно – таємно надсилати квіти. Цікаво буде на нього подивитись…
Катя у відповідь тільки посміхнулася. Казати мамі, що її лякає така увага, вона не стала – не хотіла засмучувати…
…Янгол-охоронець, а у звичайному житті Павло, жив у сусідньому будинку. Катю він помітив одразу, як тільки в цей район переїхав, але підійти не наважився – надто вже неприступною вона виглядала.
Та й досвід із дівчатами у хлопця склався невдалий: довго він був закоханий в однокласницю, але так і не зміг відкритися їй.
А коли набрався сміливості на випускному, вийшла дурна і дуже незручна сцена…
…В університет він вступив на технічний факультет, де дівчат можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Однокурсники швидко порозбирали всіх дівчат, а Павлик ще два роки переживав через своє шкільне кохання. Поки не дізнався, що вона вийшла заміж…
Катя чимось була на ту саму однокласницю схожа. І коли одного разу вони опинилися разом у салоні мобільного зв’язку, Павло свій шанс не проґавив: підглянув її номер на терміналі, коли вона платила за телефон.
Зателефонувати першим він боявся – відмовить тільки так, тож хлопець придумав надсилати повідомлення.
Він сподівався, що дівчина захоче відповісти, а то й передзвонить із цікавості? Але та мовчала…
У соцмережах, як на зло, він теж її не знаходив. Так і ходив за нею тінню, сподіваючись на щасливий випадок.
Але потрібна для знайомства ситуація все не складалася. Ніяк…
З роботи Катя виходила найчастіше не одна, а з колегами, з якими прощалася біля перехрестя.
Діставала навушники, і поринала в музику.
Бували дні, коли вона перетиналася з Павлом обличчя до обличчя в одній маршрутці, але хіба вона це помічала?
От і в ту середу все йшло як завжди…
Дівчина вийшла з роботи, а хлопець собі йшов неподалік. Коли світлофор на перехресті заблимав зеленим, Катя, як завжди в навушниках, зробила крок на дорогу…
Подальше вона пам’ятала немов у сповільненій зйомці. Катя повернула голову і побачила – на неї летить чорний джип!
Від несподіванки дівчина остовпіла. І тут хтось смикнув її назад…
Машина стрімко промайнула, навіть не загальмувавши. А молодик, який врятував Катю, втратив рівновагу і опинився на дорозі…
Біля нього моментально зібралися люди. Вони про щось говорили, хтось сказав дівчині:
– У сорочці народилася!
А Катя стояла ніби уві сні, навіть заплакати не могла – весь жах події дійшов до неї тільки у «швидкій».
Всю дорогу вона просила небеса, щоб людина, яка врятувала її, отямилась.
Навіть важко уявити, що було б з нею, якби не він.
Коли до неї вийшов лікар, то сльози досі текли по щоках дівчини. Новини виявилися хорошими:
– Жити буде! До весілля одужає!
Катя заплакала вголос.
– Ну-ну, все вже найгірше позаду… А ви йому хто?
– Ніхто, перехожа… Я просто йшла через дорогу, а він мене врятував, – схлипувала Катя. – Коли можна буде до нього зайти?
– Думаю, завтра не раніше. Його переведуть до палати, тоді й поговорите.
Катя пішла додому. Їй здавалося, що цей день не закінчиться ніколи.
І звичні повідомлення від незнайомця чомусь не приходили…
Вранці дівчина поїхала до лікарні…
…Павло невиразно пам’ятав минулий день. І не одразу зрозумів, чому Катерина його відвідує.
Вона почала розповідати все по порядку – як вона в навушниках не почула шуму джипа і як Павло її відтягнув назад.
– Розумієш? Ти мене врятував! Немов мій янгол-охоронець. І я так шкодую, що ти через мене тут…
Хлопець нічого не відповів, просто попросив подати телефон з тумбочки. Також мовчки він почав щось набирати.
Через секунду Катя отримала повідомлення:
«Я і є твій янгол-охоронець»…
…А через три місяці Катя з Павликом вже їхали разом у Париж!
Виявляється, що у «янгола» теж була така мрія…
