– Оксано, ти навіщо його привела? – Юлія Петрівна викликала доньку на кухню, вкрай обурена.
– Мамо, можна, він житиме з нами? – запобігливо усміхнулася дівчина.
– Ти що таке кажеш? У нього в сусідньому під’їзді дружина та дитина є!
– Я люблю його! Мамо, ну будь ласка!
– Ні, дочко, неправильно це.
– Ти не розумієш, я ж зі школи мріяла про Віктора, а він був старший на п’ять класів і не звертав на мене уваги. І ось тепер теж закохався в мене, – заплакала Оксана, – Маааам, я не можу прогаяти своє щастя!
– Я сказала ні! Скажи йому хай йде!
– Я вагітна!
– Що?! – Юлія Петрівна сіла на стілець, – Та що ж ти наробила, доню, куди поспішала, адже і двадцяти років не виповнилося, а ти життя своє поламало заради одруженого!
– Мамо, вибач, я винна! Так вийшло, пізно тепер плакати. Якщо він піде, я не переживу! Ми вдвох не виживемо, а на тобі буде гріх!
– Ох, Оксано, горе ти моє! Роби як знаєш!
***
Незабаром дівчина справді завагітніла, тоді й зізналася матері в тому, що разом із Віктором вони обдурили її, щоб відстояти своє рішення.
За цей час покинута дружина Тетяна неодноразово приходила сваритися і просити чоловіка повернутися в сім’ю, але безрезультатно. Той відповів, що покохав іншу і залишиться з нею.
При цьому він не розлучався, не відмовлявся від свого дворічного сина Андрійка, щодня бачився з ним, гуляв у дворі чи сусідньому парку. Чоловік жив на дві сім’ї, справедливо ділячи увагу та зарплату порівну.
Коли кохана народила, він радів хлопцеві, якого назвали Сергійком. Тепер вони гуляли вчотирьох: Оксана, Віктор і два його сини. Під час татової відсутності на прогулянку з дітьми виходили обидві дружини.
Тетяна начебто змирилася зі своєю роллю, а суперниця шкодувала її і намагалася потоваришувати, щоб Андрійко не почував себе ображеним, а колишня дружина не таїла зла.
Вони жили надто близько для того, щоб забути один про одного, а братам, що підросли, доводилося разом грати на дитячому майданчику. Віктора влаштовувала така ситуація і він жорстко припиняв всі розмови щодо будь-яких змін.
Навколишні дивувалися з цієї ситуацію і підсміювалися з обох жінок, не розуміючи їхньої позиції. Найбільше переживала Юлія Петрівна, адже донька так і не стала заміжньою.
– Мамо, не нагнітай! – Відмахувалася від неї жінка, – Зараз всі так живуть, штамп у паспорті нічого не означає, головне, що ми разом, а сина він записав на себе!
Сергійку пішов четвертий рік, коли Віктор одного разу не повернувся додому. На дзвінки стривоженої дружини він відповів, що повернувся до колишньої родини.
– Але чому? – Здивувалася Оксана, – Що сталося?
– Тетяна чекає від мене дитину – виправдовувався чоловік, – Я не можу залишити її одну в такій ситуації.
– Ти що, весь цей час і з нею жив? – здивовано запитала Оксана.
– А що тут такого, вона – моя дружина.
– А я тоді хтось?
– Нууу …, – Зам’явся той, – Ти моя кохана.
– Коханим не зраджують! – Жінка у відчаї поклала слухавку.
Оксана намагалася говорити з Віктором, підстерігаючи його у дворі, на що він, соромлячись, запевняв, що підтримуватиме їх матеріально, не залишить сина, просто жити тепер вони будуть у різних квартирах, а більше нічого не зміниться.
Він і справді, як ні в чому не бувало, приходив, грав із Сергійком, водив його разом з Андрійком у цирк та зоопарк, на атракціони, видавав жінці гроші на утримання сина.
Тепер вже Тетяна насмішкувато хотіла потоваришувати, але Оксана гордо і сердито відкидала її наміри. Вона була сповнена розчарування.
– Чи є в тебе голова? Ти вдруге наступаєш на ті ж граблі! – обурювалася Юлія Петрівна, дізнавшись, що дочка знову завагітніла. – Ти навіщо його підпустила до себе?
– Мамо, я хочу повернути його! Мені тепер теж важко, і я теж чекаю від нього другої дитини, як і ця Тетяна!
– Та що ж це за гарем такий він влаштував! Та був би живий твій батько, хіба допустив би таке?! А якщо він перестане допомагати, як ми роститимемо дітей?
– Не перестане, у нього переконання не ті, та й заробляє непогано, хай розщедрюється!
– Ох, дівчино, що ж ти робиш, – схопилася мама, – Та хіба ж дітей народжують на зло комусь або щоб повернути недолугого батька?! Адже це жива людина, а не розмінна монета!
– А я й народжу людину від коханої, і любити її буду, як треба, ти не сумнівайся! І буде в мене теж двоє дітей, потім не відкрутиться Віктор!
– Ех, – засмучено похитала головою Юлія Петрівна, – зациклилася ти на ньому, на себе не схожа. Ну де твоя гордість, що дозволяєш так поводитися з собою?
– Ну як ти не розумієш, – образилася Оксана, – Люблю я його, життя мені без нього не миле!
– Та не кохання це, – махнула засмучено рукою мама, – Одні біди від цього. Одумайся вже, викинь ти його з голови та свого життя!
Попри очікування Оксани, Віктор не перейшов до неї, хоч і заходив частенько. Коли Тетяна народила сина, турбот у чоловіка побільшало, але він так само гуляв з хлопчиками.
У Оксани народилася дочка, Віктор зрадів, встановив своє батьківство і почав жити поперемінно то в одній, то в іншій сім’ї, виправдовуючись там і там тим, що допомагати треба обом.
Обидві жінки по черзі скаржилися на суперницю та на брак уваги з його боку. Віктор злився від недосипання та нервової обстановки.
– Набридли мені ці жіночі розбірки! – Зривався то на одну, то на другу дружину, – Займайтеся дітьми краще, а мені дайте спокій!
Все закінчилося тим, що він знайшов нове кохання і переїхав до неї. Ілона не заохочувала спілкування громадянського чоловіка з його колишніми, та й жив він тепер далеко, тож приїжджати став нечасто.
Оксана з Тетяною перед обличчям спільної проблеми зблизилися і, допомагаючи один одному, виховували дітей. Коли перший сплеск емоцій пройшов, вони почали обговорювати ситуацію ясно.
– І що ти тепер робитимеш з усім цим? – Запитала Оксана.
– Чекатиму, – смиренно відповіла Тетяна, – Нагуляється і повернеться, я все-таки законна дружина йому.
– А я не буду! – З викликом заявила співрозмовниця, – Я намагалася дочекатися щастя, тільки таким шляхом, видно, воно не приходить. Не хочу бути некоханою, і дітям із таким батьком буде погано. Ти що ж, ще народжуватимеш йому?
– Не знаю, – опустила жінка голову, – Може, якщо він захоче.
– А якщо не захоче, а навпаки, розлучиться з тобою?
– Ні, він не зробить цього! – Заплакала Тетяна, – Кому я потрібна тепер із двома дітьми?!
– Та ти собі потрібна, і дітям своїм потрібна! Ну, і я допоможу, якщо що, звертайся.
– Дякую, – жінка посміхнулася. – Сподіваюся, до цього не дійде.
– Ну-ну, сподівайся, а я більше в такі ігри не граю!
Оксана подала на аліменти, через що Віктор дуже образився.
– Як ти могла! Я до тебе з усією душею, не відмовляюся від дітей, допомагаю, і раптом така невдячність!
– Я тобі вдячна за дітей, – холодно відповіла жінка. – Але чоловік і батько ти поганий, і мене це не влаштовує.
– Пошкодуєш ще! – розлютився коханець.
– Я шкодую лише про те, що повірила тобі. Але більше цього не буде, проживу якось без тебе.
– Та кому ти тепер потрібна!
– На тобі світло клином не зійшлося, комусь та потрібна. – Уперто стояла на своєму Оксана, відмовившись раз і назавжди від продовження стосунків.
***
Віктор пішов від Ілон через два роки. Їхнє спільне життя закінчилося, не принісши плодів кохання. Дівчина не захотіла мати дітей поза шлюбом, а розлучатися з дружиною співмешканець відмовився.
Він повернувся до Тетяни, невдовзі вона знову завагітніла з надією на те, що тепер їхній сім’ї ніхто і ніщо не завадить.
– Від мене в тебе точно не буде неприємностей! – Запевнила подругу Оксана, – Своїх діточок я люблю, але їхній батько мені і на дух не потрібен. До мене такий чоловік залицяється , Віктору до нього ще далеко! Олег не одружений і любить мене разом із дітьми.
– А ти?
– Мені він теж дуже подобається, з ним надійно і спокійно, і він ніколи не зрадить, не те що Віктор.
Віктор присмирів на якийсь час. Його дуже зачепила історія з Ілоною. Він навіть намагався знову налагодити стосунки з Оксаною, але зустрів рішучу відсіч.
Простеживши непомітно, він побачив, що вона зустрічається з іншим, і вразився тому, яка щаслива жінка, він ніколи не бачив її такою сяючою.
Вірність чоловіка була не дуже довгою, тільки він тепер став розбірливішим і обережнішим, пам’ятаючи про вагітність дружини, але потім увійшов у смак, і все пішло по-старому.
Тетяна довірилася чоловікові і була безтурботно умиротворена, коли одного разу цілком випадково побачила його в обійми з зовсім юною дівчиною. Вона зазнала такого сильного потрясіння, що втратила дитину.
Віктор вибачився та пообіцяв більше ніколи не хвилювати її. Життя пішло звичайним шляхом. Чоловік не подавав приводів для ревнощів, але в Тетяни наче щось зламалося.
Вона побачила раптом іншими очима себе та свою сім’ю, вперше роздивилася чоловіка і здивувалася тому, що так довго жила заради нього, нехтуючи своїми інтересами.
– Знаєш, я тільки тепер зрозуміла, як ти мала рацію, – сказала вона при зустрічі з Оксаною, – Нерозумно віддавати себе тому, кому це не важливо, і він не оцінить цього.
– Ось давно б так! – Підтримала її подруга, – Адже і діти скоро виростуть і почнуть ставити питання про батька, що гуляє. Ти, до речі, так само хочеш народжувати від нього ще?
– Ні що ти!
– От і молодець! До речі, я давно хотіла познайомити тебе з другом чоловіка. Він і працює разом із Олегом, такий чоловік добрий, добрий, але самотній. Мені здається, ви дуже підходите один одному.
– Ти що, – обурилася Тетяна, – я ж одружена!
– Сподіваюся, що це нещастя триватиме недовго. І потім, тебе це ні до чого не зобов’язує, просто подивишся на людину і все. Скоро день народження Сергія, приходь із хлопчиками, тільки Віктора я не запрошую, то йому й передай!
– Але ж це його син!
– Якщо захоче, привітає сина в іншій обстановці, – рішуче відповіла Оксана, – а на свято я запрошую приємних мені людей, тож бери із собою лише дітей.
***
Тетяна дуже бентежилася щоразу, коли помічала на собі хвилюючий погляд нового знайомого.
– Ну що, – підсіла до неї Оксана, – Сподобався він тобі?
– Симпатичний, – пом’явшись, відповіла подруга, – Тільки я не повинна була приходити, це нечесно.
– А Ігор сказав, що ти йому дуже сподобалася.
– Правда? – зніяковіла Тетяна. – Він сам сказав?
– Він розпитував про тебе і дуже хотів познайомитися ближче, тільки не впевнений, що ти будеш рада цьому.
Тетяна продовжила знайомство з чоловіком, і незабаром він наполягав на тому, щоб вона оформила розлучення і вийшла за нього заміж.
***
Сини були не дуже засмучені, коли переїхали до Ігора. Відсутність батька була вже звичною, і вони не мали особливої прихильності до нього. З новим чоловіком мами діти швидко порозумілися.
Віктор був дуже вражений цими змінами, і не міг повірити, що Тетяна так швидко забула його. Він пустився в загул, міняючи дівчат, як рукавички.
Ілона дізналася якимось чином про те, що чоловік розлучився, взяла його до себе і незабаром одружила з собою. Потім, не гаючись, завагітніла і в належний термін розродилася двійнятами.
Віктор тим часом прийшов до тями, підбадьорився і взявся за старе, але дружина швидко припинила його пригоди.
– Ще раз глянеш убік, розлучуся і я з тобою! Тільки я не така добренька, як твоя колишня. Та ще підговорю Оксану та Тетяну. Я знаю, скільки ти їм аліментів платиш, і знаю, скільки мав би платити, якби все робив за законом. Так що вибирай, любий, свої загули чи праведне життя!
