Іра йшла темним коридором слідом за Катериною, діловитою жінкою в окулярах.
Катерина була рієлторкою. Іра знайшла її за оголошенням в інтернеті. Взагалі вона шукала якихось хазяїв кімнати в гуртожитку, але по телефону відповіла ріелторка.
– Дівчино, не шукайте господарів, все через нас іде, а тим паче дешеві кімнати, – відповіла Катерина, і тут же, не давши Ірі схаменутися, вона заторохтіла, пропонуючи їй різні варіанти.
Ну що ж, один із них підходящий. Зустрілися вони з Катериною біля під’їзду, піднялися ліфтом, зайшли у двері і ось він – темний коридор.
– А що – у цьому гуртожитку немає світла в коридорі?
– Дівчино, я ще раз вам пояснюю, це не гуртожиток сімейного типу. Ось бачте – з цього боку три квартири і з того, як дзеркальне відображення. А посередині – санвузол, кухня там, із великим балконом. Світла немає – бо лампочка перегоріла. А ось і ваша кімната.
Катерина почала відчиняти двері, а Іра мимоволі зіщулилася, озираючись на всі боки. В одній із кімнат сварилися чоловік із жінкою, чулися їхні крики, в іншій – гучна музика.
– Вони тут що – змагаються, хто за кого галасливіший?! – подумала Іра.
– Так… Ось свідоцтво про право власності господаря, це його довіреність, це договори, треба тут підписати, покажіть свій паспорт, зараз усе оформимо, – Катерина говорила так швидко, що Іра розгубилася.
Їй ніколи не доводилося мати справу з ріелторами, та й узагалі – юридично вона ні в чому не розумілася.
– А де сам господар?
– Він у від’їзді. Дівчина, давайте скоренько, на мене ще клієнти чекають я запізнююся.
…Коли Катерина пішла, Іра оглянула кімнату. Нічого так, все потрібне є. Треба хоч походити цією комуналкою, зрозуміти – як тут що влаштовано.
На кухні був тільки молодий хлопець, який стояв біля плити, варив варентки й пританцьовував – слухав музику через навушники.
Судячи з того, що музика вже не чулася в коридорі, це був той самий меломан. Він помітив Іру, підморгнув їй і голосно запитав:
– Новенька у нас, чи що? Не хочете вареників?
Іра кивнула.
– Так, я новенька! Дякую, вареників не хочу.
Хлопець зняв навушники, представився Дмитром і провів невелику екскурсію гуртожитком. З тієї кімнати, де була сварка, вийшла скуйовджена і розчервоніла жінка.
– Ви хто? – звернулася вона до Ірини.
– Я тут живу! – відповіла Іра і показала на свої двері.
– Олексія дівчина, чи що?
– Та ні, я винайняла цю кімнату. Через рієлтори.
– Так–так, звісно вірю. Багато вас тут бувало таких гарненьких і невинних. А потім мужиків із сім’ї відводять!
Останню фразу вона сказала навмисне дуже голосно, щоб її чоловік почув. Сварка явно була на ґрунті ревнощів.
Ідучи назад у свою кімнату, та жінка дістала телефон з кишені, набрала номер і сказала:
– Алло, Марина?
…А ближче до ночі сталося несподіване. Ірина вже збиралася лягати спати. Вона щойно вимкнула світло, як раптом почула звук ключа в замку!
Ірина не розуміла, що відбувається.
В кімнату зайшла якась жінка років сорока. Вона відчинила двері своїм ключем.
– Ти хто така? – запитала вона, дивлячись на Ірину, що лежала на ліжку.
– Я тут кімнату винаймаю!
– Ага, розказуй! Багато я таких «квартиранток» звідси виставила, які з Олексієм були. А я його дружина, Марина, – на доказ жінка дістала паспорт і показала печатку. – Ану геть звідси!
– Та куди ж я піду? Я всі гроші рієлторці віддала.
Марина згрібла в купу речі Ірини і викинула в коридор, а потім забрала її ключі і зачинила двері. У коридорі стояла та сама сварлива жінка і єхидно сміялася. Вийшов і Дмитро – почув, як Ірина плакала.
– Ану зайди до мене, – сказав він. – Що трапилося?
Іра все розповіла.
– Ну чому я така невдачлива? – плакала вона. – Сьогодні день зовсім не вдався. Мені зрадив мій хлопець. Я вранці зібрала свої речі і знайшла оцю кімнату, а зараз мене й звідти виставили… Обманули мабуть…
– То де номер телефону цієї рієлторки? Все одно, що пізно, дзвони. Автовідповідач тільки відповідає? А ось у договорі номер телефону власника. Дзвони. Теж не відповідає? Ну так, ще й суботній вечір, усім не до телефонів, потім розберемося. А поки ось – диван у твоєму розпорядженні, я собі щось на підлогу покладу, посплю.
Не спалося обом – розмовляли.
– А я, як недолуга, закохалася в цього хлопа, з яким познайомилася по інтернету. Посварилася з мамою, поїхала до нього за тисячу кілометрів, влаштувалася на роботу, а він виявився зрадником… Хотіла тут залишитись і працювати, але, мабуть, не доля. Ось у понеділок отримаю гроші й поїду до мами миритися.
– А я студент. У гуртожитку мені не сподобалося жити, немає можливості усамітнитися, тож винайняв кімнату. Зараз закінчую інститут, а потім одружуся, знайду квартиру, й кредит візьму.
На ранок усе стало прояснюватися. Спочатку зателефонувала Катерина і галасувала в слухавку:
– Яка дружина? Це кімната Олексія, він одержав її у спадок від діда! Дружина не має на неї права, живіть там спокійно. Зараз я зателефоную власнику.
Потім зателефонував сам Олексій:
– Так, був грішок, водив я туди подружок. Але дружина не має права на мою кімнату, тим більше, ми з нею зараз на стадії розлучення. Живіть там і нічого не бійтеся.
– Та як жити? Ваша дружина в мене відібрала ключі! Та й взагалі – не буду я там жити! У нас із вашою дружиною різні вагові категорії! Ви скажіть своїй ріелторці, щоб наступного разу вона заселяла туди якогось здорового мужика!
– Добре я зрозумів! Скажіть ваш номер картки, я поверну вам гроші.
Олексій повернув гроші, та ще й із невеликою компенсацією за завдані незручності. Чесна людина, приємно! Усю неділю вони гуляли з Дмитром містом, їли піцу і навіть сходили в кіно. Ще одна ночівля у Дмитра в кімнаті і в понеділок увечері Ірина поїхала.
Ірина з Дмитром стали хорошими друзями. А Ірині ця пригода дала багато дивовижних відкриттів: буквально через пару днів із нею трапилося те, що послужило їй уроком.
Їй зрадив чоловік, якому вона довіряла, а чесними якраз виявилися ті, кого вона вважала обманщиками.
А ще вона зустріла хорошого друга, який опинився поряд у скрутну годину.
Він, бідолаха, дві ночі спав на якихось речах заради випадкової знайомої і провів разом із нею чудову неділю.
…А потім пройшов рік. Ірина повернулася у те місто. І не просто так! Вони з Дмитром покохали один одного і вирішили одружитися…
