-Іра, я йду до іншої жінки. Ти її не знаєш, ми познайомилися випадково, і закрутилося .. Я вже забув, як це – відчувати закоханість… Ми з нею три місяці разом, але вже зрозуміли, що створені одне для одного.
Квартиру я залишу тобі, машину заберу, вибач. Син у нас вже дорослий, живе окремо, думаю, зрозуміє нашу ситуацію. На розлучення я подам, Саша хоче красиве весілля…
Ірина мовчки слухала, і не вірила, що відбувається. Цього не може бути. Її Валерик, її перше кохання, її єдиний чоловік, йде до іншої жінки…
-Вона молода?
-Так, у порівнянні з нами. Їй 30 років. Ти розумієш, вона для мене – як ковток свіжого повітря. Адже ми з тобою зі школи, сама розумієш, почуття давно вже згасли. А вона, така дивовижна, цікава…
-Я зрозуміла. Іди, звичайно, я нікого не тримаю. Розлучення нехай пройде без мене, я підпишу потрібні документи. Збирай речі і йди, до свого “ковтка повітря”.
Валера з подивом дивився на дружину. Поки що дружину. Він очікував істерику, сварку, сльози, а не спокійну згоду. Його це навіть трохи зачепило. Все – таки стільки років разом, і так легко його відпускає.
Він неквапливо зібрав речі, сподіваючись, що Іра все таки влаштує розбірки, але вона до нього так і не вийшла.
-Ну все, Ір, я пішов. Ти це… Не ображайся на мене, я мужик, природа така…
-Іди, Валера. Двері закрий.
Тиша. Іра зібрала з підлоги розкидану білизну і сіла на ліжко. До неї дійшло. Від неї пішов чоловік.
Вона закохалася в нього, коли їм було по 15 років. Вони вчилися в одній школі, але в різних класах. Високий, гарний, з довгим чубчиком, в широких джинсах “Пірамідах”.
Валера був завидний наречений, багато дівчат задивлялися на нього, але він вибрав Іру.
Вони любили дивитися на місяць і мріяти. У них був договір, що коли вони не разом, то треба подивитися на місяць, і тоді їх душі з’єднаються. Іра бачила це в кіно, і їй дуже сподобалася така ідея.
Вони були гарною парою. Після школи разом вступили до інституту, жили в сімейному гуртожитку. Це були найвеселіші роки, хоч і важкі. Народився син Артем.
Вони найщасливіші. Йдуть роки. Своя квартира, машина, гарна робота, живи, та радій. Іра думала, що у них все добре, а воно он що, виявляється, природа у нього…
Ну що поробиш, не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Треба вчитися жити одній, хоча Іра не уявляла, як це. Робота, дім, кіт, іноді попити кави або ігристого з подругою. Там, дивись, син одружується, онуки підуть, нічого, проживу. Але як же неприємно, пішов, проміняв мене на іншу… Як же так, Валера, ми ж любили один одного…
-Іринко, ну все, нас розвели. Ми з Олександрою хочемо вечірку влаштувати, в честь весілля. Ти не будеш проти, якщо я Артема покличу. Раптом він погодиться.
-Клич, звичайно, він дорослий хлопчик вже, нехай сам дивиться.
Вільна жінка. Вільна від чоловіка. У 45 років життя тільки починається, говорила героїня з фільму. Ну, і де це життя, за яким поворотом?
Ірина вирішила чим же себе зайняти, і записалася на йогу, почала ходити в басейн. Схудла, покращала, змінила зачіску. А життя – то і справді не таке вже й погане. Он сусід навіть почав задивлятися.
-Іринко, привіт. Не впізнав тебе, змінилася. Як живеш?
-Добре живу, Валера. Ось на йогу йду. А ти як?
-Я? Та нормально… Скоро Саша повинна народити, дочку чекаємо. Артем не хоче спілкуватися з нами, поговорила б ти з ним, я ж батько, все таки…
-Ну, вітаю, татусь, дочка – це добре. А Артему я нічого говорити не буду.
Іра перервала бесіду і пішла швидким кроком. Ось навіщо вона його зустріла, був такий гарний настрій… Дочка буде. Іра мріяла народити дівчинку, але не вийшло. І ось молода дружина зробить те, чого вона не змогла…
Тихим зимовим вечором, вимкнувши світло, Ірина дивилася у вікно. Падав пластівцями сніг, місяць на небі був схожий на величезний жовтий млинець. Валера згадався. Клятва думати один про одного, коли дивишся на місяць. Як же це було давно, і вже ніколи не повториться.
Тишу порушив телефонний дзвінок. Не може бути, Валера.
-Іринко, там такий місяць… Я думаю про тебе, дивлячись на неї… Як ти там?
-Валера, я теж дивлюся на місяць і думаю про тебе.
-Можна я приїду зараз?
-Приїжджай…
Валера приніс торт і ігристе. Іра нічого не питала, Валера говорив і говорив, без перерви.
-Розумієш, вона чужа якась… Виявилося, що у нас різні погляди на все. Після весілля вона стала нестерпною. І дочка… Вона не моя. Саша виходила за мене, будучи вагітною. Вона посварилася зі своїм хлопцем, і зустріла мене, потім дізналася про дитину. А тепер, Саша почала спілкуватися з батьком дитини, і я пішов від неї, нехай живуть.
Іринко, рідна моя дружина… Який же я був д*рень, коли думав, що знайду щастя в чужій жінці… Ти моя доля…
-Давай дивитися на місяць і мовчати… Ми разом, а це найголовніше.
