На кухні старої квартири було тихо. Інна сиділа за столом і дивилася на замок, який був на… Холодильнику!
Вона була худенькою дівчиною з довгим каштановим волоссям, яке постійно збирала в хвостик.
В її очах читалися тривога та розгубленість. На аркуші паперу, що лежав перед нею, було записано список вакансій, який Інна склала вранці.
Вчора ввечері Олексій заявив, що більше не збирається утримувати її, доки вона не знайде роботи, і почепив на холодильник замок.
Це було несподівано, особливо після того, як всього тиждень тому він зробив їй пропозицію.
Тепер дівчині доводилося заощаджувати на їжі і харчуватися окремо від нареченого, щоб розтягнути свої невеликі заощадження.
Добре, що вони жили у квартирі, яка дісталася Олексію у спадок від бабусі.
Інакше Інні довелося б повернутися до батьків у село, бо вона не мала грошей на оренду житла.
– Ти ж розумієш, що ми маємо бути рівноправними партнерами? – сказав наречений напередодні ввечері. – Ми обоє закінчили університет, але я вже знайшов роботу, а ти ще ні. Я не хочу, щоб ти залежала від мене.
Інна була засмучена від такої новини. Після кількох років навчання в університеті вона мріяла про тихе й мирне життя, де вони з коханим могли б насолоджуватися один одним, планувати весілля і будувати плани на майбутнє.
Але тепер усе змінилося. Інна роздратовано глянула на холодильник, на якому був замок.
“Ну, тепер мені хоча б не треба готувати вечерю,” – гірко посміхнулася дівчина.
Незабаром Олексій повернувся додому, стомлений, але задоволений. Його робота в IT–компанії забирала більшу частину часу, але він пишався тим, що зміг забезпечити стабільний дохід.
Однак його радість швидко згасла, коли він побачив, що Інна сидить за столом із похмурим виглядом.
– Ну що, знайшла щось? – спитав він, заходячи на кухню.
– Так, є кілька варіантів, але я не впевнена, що мене приймуть на роботу. Майже кожна вакансія потребує досвіду, а де мені його взяти? Я тільки закінчила університет! – Дівчина підняла голову і зітхнула.
Олексій підійшов до столу і недбало глянув на список.
– Це непогано, – сказав він, вказуючи на одну з вакансій. – Робота в офісі, непогана зарплата. Чому б не спробувати?
– Там теж потрібен досвід роботи! – Дівчина відчула роздратування. – Чи ти мене щойно не слухав?
– Ну то й що? Все одно сходи на співбесіду, раптом вони візьмуть тебе? – насупився Олексій.
– Без тебе знаю, – буркнула Інна. – Чи ти думаєш, що я від неробства виписала всі ці вакансії?
Вона встала з–за столу, не чекаючи на відповідь, і вийшла з кухні, залишивши Олексія одного.
Наступного ранку Інна прокинулася рано. Вона була сповнена рішучості вирушити на співбесіду.
Дівчина одягла свою найкращу сукню і зробила непомітний макіяж. Коли вона зайшла на кухню, Олексій уже сидів за столом і щось читав у смартфоні.
– Куди зібралася? – спитав він, не підводячи голови.
– На співбесіду, – безрадісно відповіла Інна. – У ту компанію, яку ти вчора порадив.
– Чудово! Сподіваюся, все пройде добре, – радісно сказав чоловік.
Дівчина мовчки кивнула і вийшла з квартири.
Співбесіда пройшла краще, аніж Інна могла собі уявити. Їй запропонували посаду помічника менеджера із випробувальним терміном на три місяці.
Не роздумуючи, вона погодилася на цю пропозицію. Увечері, повернувшись з роботи, Олексій почав розпитувати наречену про співбесіду.
– Як все пройшло? – спитав він, тільки–но переступивши поріг квартири.
– Добре, – відповіла Інна, посміхаючись. – Вони запропонували мені роботу, і я погодилася.
– Чудово! Тепер ти оплачуватимеш комунальні послуги нарівні зі мною, – радісно вигукнув чоловік.
Інна оторопіла від почутого і здивовано подивилася на нареченого.
– Дякую за підтримку, – іронічно сказала вона. – Ти вмієш знайти потрібні слова…
– Оце інша справа, – Олексій не вловив у словах іронії і з самовдоволеним виглядом зняв з холодильника замок.
З цього дня він дозволив коханій брати продукти з холодильника в рахунок її майбутньої зарплати.
Однак після отримання першої зарплати Інна вирішила винайняти собі окрему квартиру.
Дівчина вже давно передумала виходити заміж за Олексія. Це рішення прийшло до неї, коли він закрив холодильник на замок.
Переїзд коханої став для Олексія несподіванкою. Він очікував, що вони продовжать жити разом, ділячи витрати навпіл.
– Перш ніж кудись іти, будь ласка, оплати вартість з’їдених продуктів та проживання, – похмуро зажадав чоловік.
– Ти що, серйозно?! – ахнула Інна, не повіривши своїм вухам. – Я жила тут безкоштовно, бо допомагала тобі з прибиранням, пранням, приготуванням… А тепер ти хочеш, щоб я платила за їжу, яку сама приготувала?
– Ну, ти ж заробляєш тепер, – хитро відповів Олексій, наче це виправдовувало його вимоги. – І так, квартира моя, значить, і платити за її оренду маєш ти.
Дівчина замислилася на мить, а потім рішуче заявила:
– Знаєш що? Я заплачу тобі тільки в тому випадку, якщо ти розрахуєшся зі мною за все, що я робила тобі раніше. Прибирання, прання, приготування – все це має ціну. Тож давай почнемо з розрахунків.
Олексій був приголомшений і насупився, не чекаючи такого повороту подій. Він звик, що Інна все робила для нього безкоштовно, і вважав це частиною їхніх стосунків.
Однак тепер ситуація кардинально змінилася і дівчина наполягала на справедливості.
– Це безглуздо, – сказав він. – Ми жили разом, ділили обов’язки…
– Саме так, – зупинила його Інна. – Давай порахуємо, скільки коштує прибирання однієї кімнати чи приготування вечері.
Чоловік зрозумів, що розмова зайшла в глухий кут. Він не хотів визнавати, що не був правий, але й продовжувати суперечку не бачив сенсу.
Зрештою він погодився, що плата за проживання й продукти буде справедливою тільки тоді, коли буде враховано внесок Інни у домашні справи.
Дівчина зібрала свої речі і, сівши в таксі, вирушила на орендовану квартиру…
Минув місяць, і Олексій вирішив спробувати повернути Інну. Він подзвонив їй, але ніхто не відповів на дзвінок.
Тоді чоловік написав повідомлення, в якому спробував пояснити свої почуття й попросити вибачення за свою поведінку.
Однак відповіді не було. У розпачі він вирушив до неї на орендовану квартиру, сподіваючись застати вдома.
Коли він постукав у двері, його серце затріпотіло частіше. Двері відчинилися, і перед ним постала Інна. Вона виглядала чудово, але її обличчя залишалося серйозним.
– Що ти тут робиш? – холодно спитала вона.
– Пробач, – почав Олексій, відчувши себе ніяково. – Я хотів поговорити. Мені здається, що ми можемо все виправити.
Інна, дивлячись на нього, замовкла. У її очах читався сумнів.
– Послухай, – продовжив чоловік, намагаючись підібрати правильні слова. – Я розумію, що тобі не подобаються мої правила… Але я люблю тебе і хочу, щоб ми були разом.
– Ні, Олексію, – дівчина зітхнула і похитала головою. – Те, що сталося між нами, не можна так легко забути. Цілий тиждень, поки холодильник був закритий, ти їв вдосталь, а я ні. Я не можу довіряти людині, яка здатна так вчинити. А що, якби я завагітніла і народила? Мені все одно довелося б піти у декретну відпустку, хоч би на рік. Як би я змогла забезпечити себе і дитину?
Ці слова неприємно зачепили самолюбство чоловіка. Олексій розумів, що заслужив на таке ставлення, але все одно сподівався на диво.
– Будь ласка, дай нам ще один шанс, – благаючи сказав він.
Але Інна тільки м’яко посміхнулася у відповідь і зачинила двері.
Олексій, стоячи у під’їзді, усвідомив, що втратив не тільки хорошого сусіда по квартирі, а й свою кохану.
Його самозакоханість і прагнення заощаджувати на Інні зіпсували стосунки, які могли б стати основою для щасливого спільного життя.
Однак повернутися до минулого вже було неможливо…
