Олег та Єва одружилися відразу після школи.
Мама Олега, Інна Валеріївна, була незадоволена розвитком подій. Їй лише сорок виповнилося, а син її вже бабусею зробив. Не про таку вона дружину для сина мріяла. Так, і взагалі, навіщо відразу після школи одружуватися! Шукала б свого Адама, а від її Олежика відстала. Але тепер уже пізно.
Батьки Єви теж були не в захваті від вагітності єдиної дочки. Але пізно. Вони хоч до зятя поставилися добре. Батько Єви влаштував його на підприємство, чим ще більше розгнівали Інну Валеріївну. Її син буде простим робітником! А вона, Єва, житиме на всьому готовому.
Жити молоді стали у матері Олега. У неї квартира просторіша, та й немає більше нікого, ні дітей, ні чоловіка. Батька Олега не стало, коли його ще не було.
Свекруха чіплялася до всього. Лежати вдень у ліжку недозволено, воно має бути заправлене рівно. Спати лягати у десять і не хвилиною пізніше. Ніяких телевізорів та комп’ютерів ночами. Олега звичайно це не стосувалося. Він працює, йому можна все. Іноді Єва вдень ходила до своїх батьків. Зате ввечері на неї чекала лекція, про поведінку заміжніх жінок.
– Ти його дружина! Пери, прибирай, готуй. А як не працюєш, то за поріг ні ногою. Скажу сину, що зраджуєш йому.
Свекруха тільки віддавала команди: Вікна вимий. Люстра брудна. Білизну попрасуй. Кришталь протри.
Кришталь Єва нелюбила, мабуть, більше свекрухи. Його було багато, і він стояв у особливому порядку. Свекруха постійно його поправляла – не там стоїть. А якщо Єві все вдавалося поставити правильно – отже, не протирала.
Після народження Поліни нічого не змінилося. Дитина бабусю не цікавила. Навіть на прохання та питання вона не реагувала.
– Сама народила, сама й виховуй.
Бігати щоразу до батьків Єва теж не наважувалася. Аж раптом свекруха скаже, що вона ходить до іншого. Сваритися з матір’ю чоловіка вона теж не наважувалася – їм ще жити тут. Добре, що грошима допомагали батьки. Для внучки купили все. Свекруха ні на що не розщедрилась.
І тут у життя молодих втрутився випадок. Батьків Єви не стало, коли вони поверталися на машині додому. Все сталося зненацька. Проте таке завжди так відбувається.
Після всіх заходів потрібно було вирішувати, що робити з квартирою, і взагалі зі спадщиною. Єва у батьків була одна, а рідних більше не було. Звичайно Єва хотіла жити без свекрухи, її вчення вже набридли. Вчить, а допомоги ніякої, навіть порадою. Олег її підтримав, хоч Єва і не скаржилася, але бачив ставлення матері до неї.
Вони почали готуватися до переїзду, не чекаючи терміну набуття спадщини. Тим більше, Єва була там прописана, та й її донька теж. Свекруха відмовилася прописувати внучку.
Призначили переїзд у вихідні. Олег попросив допомоги в друга з машиною. Все майже вже зібрано, залишилося лише завантажити. І тут свекруха сказала.
– Я вас не виставляю. Живіть. А квартиру можна було здавати.
– Молодим, мамо, краще жити окремо. Тим більше, є де.
– Як хочете. Ваша справа, але потім не скаржся, назад не прийму. Я можу одружитися. Що там вам ще дісталося? Речі, гроші? Я завтра прийду до вас і подивлюся. Ви ще молоді, майном розпоряджатися не вмієте. Усьому вас треба вчити.
Олег не встиг відповісти, у двері постукали, приїхала машина по речі.
Єва зітхнула вільно, затьмарювало тільки те, що немає більше батьків. Все було на своїх місцях, фотографія їхньої родини, поряд фото Поліни. Все нагадувало про них, але треба жити далі. Це краще, ніж зі свекрухою.
– Нічого, Єво, все буде добре. Тут тобі звичніше, моя мати не командує, не перевіряє. Вона і мене вже дістала своєю турботою. Добре б турбота, а то одні вказівки та команди. Вона хотіла прийти, але якщо хочеш, можеш не відкривати їй. Нехай приходить, коли я буду. А то від неї можна чекати будь чого. Ви тут влаштовуйтесь, а я на роботу.
– Я теж зможу працювати в інтернеті, тепер спати лягати не за розкладом. Поки Поліна спить можна все зробити.
– Я впевнений, що в тебе вийде. Ти ж була майже відмінниця.
Олег попередив матір, щоб приходила ввечері, коли він із роботи повернеться.
– Можу взагалі не приходити.
Але вона прийшла. Як вона могла не прийти, ні проконтролювати.
– Так, бідненько у вас. Що ж твої батьки нічого не купували? У мене повні полиці кришталю.
– Мамо, ну і куди твій кришталь?
– Багато ви, молоді, розумієте.
– А це що у вас, пилу повно скрізь.
– Мамо, ми тільки переїхали. Не встигли все прибрати. Пішли краще вечеряти та пити чай.
– Та що там твоя дружина може наготувати? Хоча чай можна. Я там бачила, ти приніс торт. Його вона не зіпсує.
– Мамо. Перестань.
– Ти краще скажи, що, крім квартири, вам дісталося. Грошей багато.
– Нам вистачить.
– Скільки?
– Ці гроші Єви. Що з ними робити, вирішуватиме вона. Ми вирішили здобувати освіту, заочно. Але й на це потрібні гроші.
– Значить чимало. Гроші віддайте мені. У мене буде безпечніше. А навчання для тебе це добре. А ось твоїй дружині марна трата часу та грошей.
– А тобі навіщо? У тебе зарплатня хороша. Все маєш.
– А я вільна жінка. Може, я заміж зібралася.
– Ось і добре.
– Що добре?
– Що виходиш заміж, будеш не одна. Тільки гроші Єви тут до чого?
– Ви просто ще не вмієте жити. Давайте без розмов – гроші мені. Я контролюватиму, куди ви витрачаєте. Треба – дам, якщо вважаю за потрібне.
– Все, мамо. Чай пий, торт їж і додому. В нас спати лягають раніше, ніж у тебе. Полінці спати час. А грошей не буде. Ми самі все вирішимо.
– Не чекала я від тебе такого, Олег. Все життя тебе вчила, але так і не навчила.
– Ти не вчила, ти командувала. Ось і зараз це робиш.
Інна Валеріївна образилась і більше не приходила. Пізніше вона запросила сина, тільки його на своє весілля. Він прийшов тільки на урочисту частину, втім, іншої не було. Та й весілля було не потрібне зовсім, чоловік пішов через півроку, не витримав її характеру.
Олег навіть підозрював, що про те, що його батька не стало, мама обманула, можливо він просто пішов від неї.
Разом із Євою вони розпочали пошуки в інтернеті. Одразу відгукнувся чоловік. Виявилося, що батько Олега живий, і завжди надсилав гроші для сина. Тільки мати це приховувала від нього і не давала йому зустрічатися з дитиною. Коли народився Олег, батько був одружений, Інна хотіла все розповісти його дружині. Так і жили, Інна отримувала за мовчання гроші на дитину, а батько не бачив сина.
Зустрілися, познайомились. Дружина батька переживала, але вибачила, все вже у минулому. Батько виявився дуже доброю людиною. Зараз спілкуються. Тільки Інна Валеріївна все незадоволена.
