Ганна Андріївна з нетерпінням відкрила свою сторінку на сайті знайомств і радісно посміхнулася.
Після тижневого мовчання, на неї чекало повідомлення від цікавого чоловіка, з гарним ім’ям Борислав.
Він вибачався за довге мовчання, причина якого крилася у невідкладних справах. Наполягав на особистій зустрічі…
…Ганна Андріївна вже десять років була розлучена. Але ця нерадісна подія не дуже засмутила її.
Вона вся пішла в роботу і виховувала дочку. Час летів. Дочка виросла і поїхала вчитися в інше місто.
Ганна Андріївна залишилася одна у великій порожній квартирі. Влітку вона поралася на дачі, але коли вона поверталася в місто, почуття самотності і туги накривало жінку…
…Інтерв’ю зі щасливою, літньою парою вона побачила по телевізору. Обличчя їх сяяли від щастя. Вони дружно трималися за руки і захоплено розповідали про свою зустріч через сайт знайомства в інтернеті.
– Може, це шанс для мене? – подумала жінка і теж зареєструвалася на сайті.
Повідомлень було багато, але вони були якісь несерйозні. Хтось шукав разові зустрічі, хтось хотів грошей…
Але один чоловік, такого ж віку, як Ганна Андріївна, здивував її своєю щирістю. Він не просив зустрічей, не розповідав їй про проблеми родичів і не освідчувався їй у коханні.
Чоловік писав їй про свої будні, самотність, ділився своїми думками.
Жваве листування тривало близько трьох місяців, і от, нарешті, жінка зважилася на особисту зустріч…
…Ретельно підібравши вбрання і трохи хвилюючись, у призначений час, Ганна Андріївна вирушила в кафе.
Вона зручно вмостилася за столиком і глянула на годинник.
– Його немає… Хоча, ще є п’ять хвилин до призначеного часу, – розмірковувала жінка. – Запізнення – це ознака ненадійності.
– Ганнусю! Ганно Андріївно, оце так зустріч! – раптом почувся поряд чоловічий голос.
Ганна Андріївна обернулася на звук і застигла від несподіванки.
Це був сусід по дачі Юрій Дмитрович, який раптом звідкись зʼявився біля її столика.
– Я вас не одразу впізнав, – сказав чоловік. – Ви сьогодні така гарна. Щось ви давно на дачу не приїжджали. Малина ваша дозріла. Навіть обсипатися почала, – говорив безупину чоловік. – Але ми з донькою, ви вже не сваріться, зібрали її. А то пропаде, шкода ж… Частину заморозили, а іншу частину з цукром перетерли. Як ви приїдете, я вам все віддам. Можна я присяду?
Від такого натиску Ганна Андріївна розгубилася, а сусід, не дочекавшись згоди, всівся поруч.
– Тут такі смачні тістечка! – не вгавав чоловік. – Я вже замовив. А що ви питимете? Чай, каву, сік, чи може… Ігристе?!
Тут сусід якось багатозначно підморгнув.
– Чай, – несміливо пробурмотіла Ганна Андріївна і знову глянула на годинник.
– Час зустрічі вже минув… – з сумом подумала жінка. – – Мабуть, така вже моя доля! Добре, що сусіда зустріла, а то сиділа б тут сама.
Ганна уважно оглянула чоловіка.
– А Юрій Дмитрович гарно виглядає. А то я звикла, що він у старих порваних шортах на дачі порається… А виявляється, він і не старий. Он, дві жінки, за сусіднім столиком крадькома поглядають на нього…
– Ганнусю, – не вгавав сусід. – Ми вже більше п’яти років знайомі. Може перейдемо на «ти»?
– Добре, Юрію Дмитровичу, – погодилася жінка.
– Просто, Юрій, або Юрко, – поправив її чоловік.
– Добре, Юрію, – посміхнулася Ганна Андріївна.
– У мене до тебе прохання. Фільм новий вийшов. Я хотів подивитися. Але одному якось незручно йти. Може, ти складеш мені компанію? Вдвох веселіше. Потім можна пообідати разом. Я знаю затишний ресторанчик неподалік. Там дуже смачно готують…
Ганна Андріївна ще раз подивилася на годинник, сумно зітхнула і погодилась.
День пролетів непомітно. Вони сходили в кіно, пообідали в ресторані, довго гуляли і розмовляли.
Увечері, біля будинку Ганни Андріївни, вони домовилися зранку поїхати на дачу, сходити разом на рибалку, наварити юшки і запросити сусідів на обід.
– Який цікавий чоловік цей сусід, – розмірковувала Ганна Андріївна перед сном. – А я навіть не помічала. Вдівець. Донька у нього дуже мила, з моєю дружить. Рукастий, все сам на дачі робить. Хоч і на пенсії, але ще працює. Хороший і симпатичний чоловік!
Жінка підійшла до комп’ютера і написала повідомлення:
– Бориславе, Ви сьогодні не прийшли на зустріч. Я спочатку засмутилася, але виявилося, що це й на краще. Я зустріла іншого чоловіка і він мені дуже сподобався. Дякую Вам за все і бажаю успіху!
Надіславши таке повідомлення, Ганна Андріївна взяла і видалила свою сторінку на сайті знайомств…
…А за три місяці до цих подій відбулася розмова Юрія Дмитровича з його дочкою.
– Тату, ну не можна ж бути таким боязким, – дочка докірливо глянула на Юрія Дмитровича. – Хіба ж складно підійти до жінки і запросити її кудись?
– А якщо вона відмовиться? – махнув рукою той. – Вона така гарна, а я…
– Ти теж у мене ще не старий і дуже гарний! А найголовніше – розумний. Знаєш, я вчора розмовляла по телефону із дочкою Ганни Андріївни. Вона каже, що її мати зареєструвалася на сайті знайомства. Значить, їй так само самотньо. Ось що ми вигадали: якщо так, у житті, у вас нічого не виходить, то спробуйте познайомитися через сайт!
Поспілкуєтеся на сайті і дізнаєтеся один одного ближче.
– Ой, може, не треба? – сказав Юрій Дмитрович. – Ще побачить мою фотографію і не відповідатиме…
– Відповідатиме! – розсміялася донька. – Я підберу іншу фотографію, схожого на тебе чоловіки, і придумаємо тобі якесь незвичайне ім’я… Ну, наприклад, Борислав!
Перше повідомлення ми напишемо самі з її дочкою, так, щоб зацікавити її… А далі ти сам. Так що – вперед!
Тільки одразу не зізнавайся їй про цю хитрість. Потім якось розповіси…
…З моменту зустрічі в кафе пройшло пів року. Юрій Дмитрович і Ганна Андріївна щасливі разом. Вони разом їздять на дачу, зустрічають гостей, часто гуляють і ходять в кафе.
А через тиждень у них заплановане справжнісіньке гучне весілля!
