– Галино, ну чого ти? Це ж мій рідний брат, і йому зараз зовсім ніде жити. З Танею він розлучився, – тиснула на жалість дружині Андрій.
– Якось не хочеться пускати Юрія у квартиру бабусі, – нерішуче відповіла жінка.
– Він нічого поганого не зробить, – наполягав чоловік. – Куди він піде? Не до батьків же?
– Чому б і ні, – схопилася за цю ідею Галина.
– Чоловікові сорок чотири роки. Якось соромно жити з батьками, та й особисте життя ніхто не скасовував, – Андрій жалібно подивився на дружину.
– Гаразд, нехай живе, але якщо сусіди поскаржаться, я його виставлю! – після хвилини мовчання зітхнула жінка.
– Все буде нормально! – Чоловік радісно потер спітнілі долоні.
На цю квартиру Андрій мав свої плани. Він збирався під виглядом здачі братові приводити в неї свою коханку, про існування якої тридцятидворічна жінка навіть не підозрювала.
– Відвезу прямо зараз, порадую! – чоловік вихопив ключі з рук Галини і вискочив надвір.
– Так радий, ніби сам туди переїжджає, – усміхнулася сама жінка і зайнялася своїми справами.
Андрій повернувся додому лише за три години. Галина, побачивши фари машини, вискочила з хати.
– Ти чого так довго? Я вже хотіла шукати тебе! – пожартувала жінка.
– Поки все показав Юркові, – виправдався чоловік, приховавши справжню причину своєї довгої відсутності будинку.
– Слухай, він хоч би за світло і воду платитиме? – несподівано поцікавилася Галина.
Андрій зніяковів, його очі схвильовано забігали на всі боки. Про це він із братом не розмовляв.
– Слухай, якось незручно з брата гроші брати, тим більше в нього зараз таке тяжке становище, – засуджуючи сказав чоловік. – За квартиру ж нам все одно доведеться платити. Він багато світла не накруте і води теж.
Піддавшись умовлянням чоловіка, Галина погодилася, що брати з родича гроші буде негарно.
Проте щойно Юрій заселився у квартиру її бабусі, у хаті днями й ночами став панувати шум і гам: веселі компанії, різні жінки, вигуки та сварки.
Сусіди почали викликати дільничого, але його приїзд не міг вгамувати безробітного чоловіка.
Проблемами у багатоквартирному будинку Юрій поділився із молодшим братом.
– Дістали вже ці сусіди. Ми тихо поводимося, а вони дільничого викликають. Зроби щось, а то якщо я вилечу звідси, тобі теж буде заборонений сюди вхід, – жартівливо сказав Юрій.
– Я все влагоджу, але ти перестань шуміти. Якщо Галя дізнається, то нам кінець! – пояснив Андрій.
– Ні, більше я не шумітиму! – щиро пообіцяв чоловік, але цієї ж ночі сусіди знову викликали дільничого, який, крім штрафу, ніяк не міг вплинути на гамірну квартиру.
Якоїсь миті одна із сусідок не витрималася і з’ясувала, хто є власником злощасного житла.
Вона знайшла у соціальних мережах власницю квартири та поцікавилася, чи в курсі жінка того, що відбувається, чи знає вона про візити дільничого.
Відповідь господині ввела сусідів у здивування. Галина заявила, що не знає про те, що діється.
Через годину вона прибігла до квартири, що дісталася їй у спадок, і почала виставляти нестерпних мешканців.
– Та заспокойся! – засміявся Галині в обличчя брат чоловіка. – Хто ти така, щоби мене виставляти?
– Я власниця квартири! – Жінка розгубилася від несподіваного питання.
– Нічого не знаю, я веду справи лише з Андрієм! – парирував у відповідь Юрій. – Нехай він мені подзвонить.
– Вимітайся звідси! – скомандувала Галина і набрала номер чоловіка.
Розмова між подружжям вийшла досить дивна. Чоловік впевнено обіцяв, що з усім сьогодні розбереться, тільки не треба нікуди виставляти брата.
– Чому це? – спохмурніла дружина.
– Ну тому що мені його шкода, – обманув Андрій, не знаючи, як переконати Галину виїхати.
– Мені теж багато кого шкода, але я не ризикуватиму більше своєю роботою в адміністрації заради цього нахабного чоловіка! – сказала жінка і скинула дзвінок.
Юрій, що стояв у дверях, тільки посміхнувся. Галина різко змінилася на обличчі, відсторонила родича, увійшла до квартири.
Жінка озирнулася і не впізнала спадкову квартиру.
Від колишньої затишної квартири не лишилося й сліду.
– Ключі сюди! – скомандувала Галина і простягла руку до Юрія.
– Ні, мені Андрій давав, йому я їх і поверну, – байдуже відповів чоловік.
Жінка відчула, як всередині все скипає.
– Повернеш, ще й як повернеш! – процідила Галина. – Зараз я ще й дільничого викличу. Виставить тебе на раз і два.
Юрій переживав і пообіцяв невістці віддати ключі від квартири та з’їхати.
– Коротше, раз брат не хоче мені допомогти, я його теж покривати не стану! – несподівано промовив Юрій.
– Про що ти говориш? – напружилася Галина і запитливо подивилася на Юрія.
– Тут не тільки я взагалі то порушую спокій і тишу, – уїдливо хихикнув чоловік. – Мій братик також часом хороший.
– В якому плані? – застигла жінка, не знаючи, про що й думати.
– Андрій на цій квартирі зустрічається з дівчиною, – новина про зраду чоловіка стала для Галини, як грім серед ясного неба. – Вже як три місяці! А ти й не здогадуєшся, невістко! – додав із глузуванням Юрій.
– Геть звідси! – Жінка вказала на двері.
– З чоловіком що робитимеш? – хитро посміюючись, поцікавився чоловік.
– Не твоя справа! – вигукнула Галина. – Вільний!
Юрій посміхнувся та почав збирати свої речі. У двадцять хвилин він уклався і зник за дверима.
Залишившись віч-на-віч зі своїми думками, Галина остаточно зрозуміла, чому чоловік так завзято заступився за брата і вставав на його бік.
Відчинивши вікна навстіж у квартирі, жінка вирушила додому. Галину чекала важка розмова з Андрієм, який ось так запросто зрадив її.
Спочатку чоловік усе заперечував, але після того, як жінка його притиснула, він зізнався і почав вибачатися.
Однак Галина ретельно все обдумала і вирішила розлучитися зі зрадником і подати на розлучення та аліменти.
