– Куди ти подів гроші? – спитала чоловіка Наталя.
– Які гроші? – насупився Віктор.
Наталя показала чоловікові повідомлення, у якому йшлося про великий грошовий переказ. Одержувача грошей Наталя не знала, уточнити, чи чоловік це чи жінка, було неможливо.
– Я тільки зараз побачила, а це було більше місяця тому, – продовжила Наталя. – Як так, Вікторе? У нас же немає секретів один від одного.
Жінка була впевнена, що це якесь непорозуміння. Їй здавалося, що зараз чоловік усміхнеться, обійме її і скаже, кому і навіщо переказав гроші. Але Віктор спохмурнів ще дужче, а його спокійне відкрите обличчя раптом замкнулося.
– Та це я вклав…
Наталя несподівано для себе захвилювалася.
– Куди вклав? У що вклав? – Підступила вона до чоловіка.
Віктор здивовано глянув на дружину – з таким з її боку він стикався вперше.
– Не можу поки що сказати, Наталко.
– Чому?
Віктор важко зітхнув:
– Бо не певен, що все вийде. Але якщо вийде, я тобі, звичайно, скажу.
– Стривай. Тобто ти, не знаючи броду, поліз у воду? Не прорахувавши все заздалегідь, ти вирішив кудись вкласти гроші? – Наталя здивовано глянула на чоловіка. – Це на тебе несхоже…
– Не зрозумію, чому ти дивуєшся, – сухо сказав Віктор. – Я не взяв кредиту на мільйон, не зв’язався з легкою позикою. Вклав і вклав. Свої гроші. Що за розпитування?
– Це не розпитування, – заперечила Наталя. – Просто, Вікторе, це справді не схоже на тебе… А в нас спільний бюджет! Раніше ми з тобою обговорювали навіть невеликі суми, а тут…
Віктор раптом ляснув себе долонями по колінах і встав.
– Ой, облиш мене! – вигукнув він. – Давай не будемо щодо грошей розмови вести?
– Чому не будемо? – спокійно спитала Наталя. – Грошове питання стосується мене прямо.
– Ти що, чогось потребуєш? – у голосі Віктора з’явилося ледве приховуване роздратування.
– Ні, але…
– Давай без «але», гаразд? Я ці гроші вже вклав. Все, справа зроблена, Наталко! – чоловік стомлено провів рукою по обличчю і зітхнув. – Будь так ласкава, дозволь мені самостійно розпоряджатися своїми коштами! Тим більше, я заробляю більше за тебе!
Наталя не придумала, що сказати на це, і дала спокій чоловікові, але на душі в неї було дуже неспокійно…
…Наталя та Віктор одружилися десять років тому, в обох це був другий шлюб. Жили вони у спільній спільній квартирі, за яку лише кілька місяців тому перестали виплачувати кредит.
Їхнє подружжя було міцним і ґрунтовним, а побут – усталеним і спокійним. Наталя від першого шлюбу мала сина, який жив і працював в іншій країні, а дочка Віктора навчалася в сусідньому місті. Спільних дітей вони не мали.
Ще з моменту знайомства Наталя та Віктор ставилися один до одного шанобливо та дбайливо. Жінка довіряла чоловікові і була впевнена, що Віктор ставиться до неї так само. Тому цей дивний грошовий переказ, про який чоловік нічого не сказав, так здивував і навіть збентежив її.
Дізналася вона про нього випадково, перед тим, як усамітнитися у ванній, Віктор попросив дружину поповнити його рахунок у телефоні. Наталя так і зробила, а потім машинально натиснула на повідомлення, що прийшло чоловікові, про надходження коштів і побачила давнє повідомлення від банку, яке так її збентежило.
«Можливо, його дочка вийшла заміж і змінила прізвище?» – подумала Наталя. – «Втім, про таку подію він мені неодмінно сказав би…»
Переживання не відпускали Наталю ні вдень, ні вночі. Жінка відчувала, що чоловік темнить, але що саме він від неї приховує, вона зрозуміти не могла.
– Заспокоїтись я зможу, тільки коли з’ясую, в чому річ, – сказала собі Наталя.
Справа залишилася за малим – поспостерігати за чоловіком, спробувати проаналізувати його поведінку, а якщо потрібно, то й простежити за ним.
…Що перше спадає на думку жінці, яка дізнається, що чоловік щось від неї приховує? Звісно, вона починає підозрювати, що в нього хтось завівся на боці.
Завдяки першому шлюбу у Наталії був деякий досвід у викритті зрад. Почати вона вирішила з телефону чоловіка, під час відлучень Віктор, як і раніше, залишав свій смартфон на видних місцях. Тому вивчити його контакти та листування Наталі не склало труднощів. На її подив і неабияке полегшення, нічого підозрілого в телефоні Віктора не було.
– Може, він просто шифрується? – розмірковувала жінка.
Вона вирішила уважніше придивитися до Віктора, але він поводився з нею, як завжди, не давав приводу для занепокоєння.
Зокрема, чоловік не відмовляв їй у близькості, не їхав у «термінове відрядження» у вихідні, не йшов до іншої кімнати, коли йому дзвонили. Робочий день у Віктора не був нормований, тому його постійні затримки на роботі Наталія сприймала як належне.
Якось жінка, бажаючи розставити крапки над «i» у питанні подружньої зради, вирішила понюхати одяг чоловіка. І нічого… Чужою жінкою від Віктора не пахло.
– Чи я себе накрутила, а в нього насправді нікого немає, чи він просто геній шифрування, – вирішила Наталя.
Але тривога її не відпускала. Вона інтуїтивно відчувала, що з Віктором щось відбувається, і боялася втратити його.
“А може, він грає?” – подумала Наталя. – «Чи вліз в якусь схему пройдисвітів?»
Взагалі на Віктора це було несхоже. Чоловік обома ногами стояв на землі і не гнався за легким прибутком. Він працював з юних років, роботи не боявся, йшов на обдумані ризики і, мабуть, саме тому очолював зараз велику фірму.
Проте жінка вирішила відпрацювати цю версію. Якось вона без стуку зайшла у кабінет Віктора, коли він сидів за комп’ютером, і подивилася на екран. На моніторі жінка побачила лише якісь схеми й таблиці і трохи заспокоїлася.
– Зроблю так ще двічі… Бог трійцю любить, – вирішила Наталя.
Жінка зайшла у кабінет Віктора втретє. Вона знову не побачила на екрані ноутбука нічого такого і зібралася йти, але чоловік притримав її за руку.
– Ти чого? – строго запитав чоловік. – Ти що, надумала стежити за мною?
Наталія розгубилася:
– Та ні, Вікторе, я…
– Ну гаразд, коли раз зайшла, чи двічі зайшла… Причому без стуку, чого з тобою ніколи не було. Але ж третій? Та що з тобою?
Поки Наталя збиралася з думками, чоловік продовжив:
– Я просто спиною відчуваю, що ти чимось стривожена… Чи не хочеш ти щось мені сказати?
– Так, Вікторе, – зітхнула жінка. – Ти все правильно зрозумів. Я ніяк не можу заспокоїтись після нашої розмови…
– Після якої?
– Через ті гроші я переживаю, Вікторе… Через «вкладення» твої, – Наталя знову тяжко зітхнула. – Думки всякі через це в голову лізуть… Допоможи мені, га?
Віктор спокійно дивився на жінку з-під окулярів.
– Які думки тобі лізуть? – спитав він.
Наталя схвильовано стиснула чоловікову руку.
– Нічого такого не сталося? – спитала вона.
– Ні.
– І не вліз в жодну схему?
Замість відповіді Віктор підвівся зі свого місця і міцно обійняв дружину.
– Ну, заспокойся… – прошепотів він їй на вухо. – Заспокойся! З грошима все гаразд, я справді їх вклав. Куди саме, поки що сказати не можу, нехай це буде сюрприз…
Він з усмішкою подивився на Наталю:
– Молодець, що зайшла! Але вчетверте заходити не треба, добре?
Наталя справді заспокоїлася, вперше за весь час після тієї розмови з чоловіком вона спала вночі як немовля.
Через кілька днів на Наталю в одній із соцмереж вийшла колишня однокласниця Христина. У школі вони не дружили, але спілкувалися доволі тепло. Коли Наталя та Христина закінчили школу, їхнє спілкування потихеньку зійшло нанівець, а потім вони й зовсім надовго загубилися.
Як з’ясувалося, Христина двічі була заміжня, з’їздила за кордон і виховала трьох дітей. Нині вона жила у третьому шлюбі і була цілком щасливою.
Наталя запропонувала Христині зустрітися, і та із задоволенням погодилася. Наступного дня вона прийшла в гості до приятельки з пляшкою ігристого, а Наталя спекла тортик. Жінки не могли наговоритись, згадували школу, вчителів, спільні пригоди…
А потім Наталя, відчувши, як її з головою накриває ностальгія, принесла на кухню кілька фотоальбомів.
– Це мій перший чоловік, – показувала вона фото подрузі.
– Ой який гарненький… – розпливлася в посмішці Христина.
– Не склалося в нас. А це, – тут погляд Наталії потеплішав. – Мій теперішній… Вітя…
Коли Христина побачила фото Віктора, вона оторопіла. Потім вона вдивилась у знімок уважніше і пробурмотіла:
– Ой… Теж Віктор його звуть, га?
– Так… А чому «теж»?
– Та я знайома просто з одним Віктором… Треба ж вони просто як дві краплі води! Твій Віктор має брата-близнюка?
Наталя стрепенулася. Тим не менш, вона знайшла в собі сили посміхнутися гості:
– Ну, якби й був, то звали б його не Віктором.
– Так, звісно… А може, це його двійник? Га? Буває ж таке!
– А може, всяке буває, – посміхнулася Наталя. – Ти давай розказуй, де познайомилася з моїм чоловіком?
– Ну… Я двічі була з ним у компанії, крім цього, ще бачу його іноді на подвір’ї, у під’їзді… Але поруч із ним увесь час інша жінка, моя недавня сусідка Оксанка, – впевнено сказала Христина. – Тоді, на бенкеті, я подумала, що це його дружина… Знаєш, він мені так сподобався! Я запросила його на повільний танець, бачила б ти, як вона на мене дивилася! Ой, давай, щоб не бути голослівною, я зараз тобі їх покажу?
Христина швидко знайшла потрібне фото у смартфоні і показала приятельці. У Наталії все похололо всередині, з фото на неї дивився Віктор, а поряд з ним сиділа гарненька молода жінка.
– Вони… Справді… Схожі… – голос Наталії звучав тихо.
– Вони, мабуть, і справді дуже схожі… – поспішила сказати Христина. – Й імена збіглися…
Її голос звучав невпевнено, а Наталі раптом захотілося зникнути звідси.
“Все–таки моя перша здогадка була вірна”, – гірко розмірковувала вона. – «У нього з’явилася жінка. Молода і красива… Все–таки він геній шифрування…»
– Христино, а де ще ти бачилася з… Двійником Віктора?
– Ну, кажу ж, я його бачу то біля під’їзду нашого будинку, то на сходовому майданчику зустрічаємося. Вітаємось і розходимося по своїх квартирах.
– А коли він там буває?
– Ну, я його бачу вдень. А що?
План у голові у Наталії визрів моментально.
– Слухай, а ти не могла б мені допомогти?
– Із задоволенням! – засяяла Христина. – А що робити?
Наталя коротко розповіла їй свій план, і приятелька обіцяла допомогти.
…Увечері наступного дня Христина знову прийшла у гості до колишньої однокласниці. Жінки пили чай, коли продзвенів дверний дзвінок. Віктор, що зайшов, зняв куртку, роззувся і побачив чобітки Христини, які акуратно стояли біля стіни.
– У нас гості? – спитав Віктор дружину.
Та кивнула, він пройшов на кухню і побачив Христину. Чоловік неабияк зніяковів, але все-таки впорався із собою.
– О, Христино! Доброго вечора! Як ви тут опинилися? – його голос звучав дещо напружено, але досить бадьоро.
– Та ми з Наталкою у школі разом навчалися! – широко посміхнулася Христина.
– Загубилися на багато років, а тепер знайшлися… А ви що тут робите, Вікторе? Вас також у гості запросили? А де Оксана? Вона вдома, чи що? А чому ви без неї прийшли? – заторохтіла вона.
Віктор раптом побілів. Він перевів погляд на дружину, але Наталя здавалася незворушною. Чоловік занервував, думки безладно скакали в його голові.
«Невже все з’ясувалося? Вона знає? Де я міг проколотися? – гарячково думав Віктор.
– Яка ще Оксана? Ви мене з кимось плутаєте, Христино! – вигукнув він.
– Ні, ні, я нічого не плутаю! Ви ж Віктор, друг Оксани! Вона ж моя сусідка, як я можу плутати, чого ви? – Христина вочевидь увійшла в роль і продовжувала натиск.
Тут нарешті заговорила Наталя:
– Гаразд, Вікторе. Брехати ти не вмієш. Не намагайся виправдатись, залишайся мужиком до кінця.
Обличчя Віктора побіліло, в кімнаті запала тиша.
– Запитуєш мою думку щодо цієї нібито плутанини? – продовжила Наталя. – Вона дуже проста. Мене зрадив законний чоловік.
– Ось і з’ясувалась правда щодо тих грошей, – гірко посміхнулася жінка. – Ти просто орендував вам з Оксанкою затишне гніздечко і розважався там з нею, обманюючи мене. Так?
Віктор все ще не знаходив слів, і паузу, що тривала, заповнила Христина:
– Ну гаразд, Наталко! – прощебетала вона. – Я пішла? Групи підтримки, як я розумію, ти не потребуєш?
– Давай, зідзвонимося! – тепло посміхнулася їй Наталя.
…Коли двері за Христиною зачинилися, Віктор нарешті знайшов слова.
– Може, сядемо й поговоримо, як дорослі люди? – спитав він. – Що гарячкувати? Ламати не будувати все таки…
– Нам нема про що розмовляти, ти все сказав на цьому фото, – і Наталя показала чоловікові знімок, на якому його зображено разом зі своєю юною пасією.
Віктор знову побілів, у нього раптом затремтіли губи і руки.
– Ну… Н… На… Наталко… – нарешті сказав він. – Ну… Помилився… Біс у ребро… Хочеш, я розлучуся з нею прямо зараз?
Наталя з усмішкою дивилася на нього і мовчала.
– Ти мене влаштовуєш у всьому! – вів далі Віктор. – І я не збираюся з тобою розлучатися!
– А я збираюся, – спокійно відповіла Наталя. – Тому що жити зі зрадником я не можу і не хочу. Постарайся, щоб упродовж години тебе тут не було. Будь ласка. На розлучення подам сама.
Розлучили їх швидко.
Багато родичів, друзів і знайомих Наталі нарікали, що вона навіть не спробувала зберегти сім’ю.
Але вона повністю впевнена у своїй правоті і ні про що не жалкує.
