Жанна збирала речі для прання. Була субота, і коли всі порядні чоловіки лежали в ліжку, спали і готувалися безтурботно провести вихідні, їхні дружини, такі ж, як і Жанна, старанно наводили вдома порядки.
Жанні не подобалося ні прати, ні прасувати білизну. Це було її неулюбленим заняттям, а ось мити посуд і пилососити вона обожнювала. Здавалося б, що такого у пранні? Закинув речі в пральну машину, натиснув на кнопку і насолоджуйся, але Жанна так не могла. Поки пралися речі, вона встигала приготувати сніданок і зробити заготовки для обіду, протерти пил у вітальні і навіть підготувати пилосос для роботи.
Квартира, в якій жила родина Данилюків, була великою. До неї вони переїхали зовсім недавно, лише півроку тому, а до цього тулилися у орендованій двокімнатній квартирі на околиці. Потім справи у Дмитра пішли в гору, і сім’я змогла дозволити собі покупку просторої квартири в новобудові та у хорошому районі.
Жанна машинально сортувала речі, розкладаючи їх на кілька частин: світлі, темні та кольорові. Було три прання, а потім ще окреме прання спідньої білизни. Жінка акуратно сортувала сорочки Дмитра, як раптом натрапила на щось таке, що привернуло її увагу. Пляма від губної помади, якраз на комірці світло-рожевої сорочки.
Вона застигла, обережно розгладила комірець, уважно вдивилась у слід. Такий самий слід, від такої ж помади, вона знайшла на іншій сорочці пару тижнів тому. Тоді це була сорочка блактиного кольору, яку Жанна особисто подарувала чоловікові на день народження. Минулого разу вона не надала великого значення, тому що напередодні у Дмитра на роботі був корпоратив, і можна було списати цей слід на результат повільного танцю в компанії однієї з колег Дмитра.
Жанна хотіла було підійти до чоловіка, розбудити його, розпвтати все і влаштувати сварку. Але вона різко зупинилася, відклала сорочку убік, замислилась. Прийшла до себе від гучного вигуку, що долинув з дитячої, побігла туди.
Дворічна Вірочка сиділа на підлозі і плакала. Напевне вона гралася і десь зачепилася.
– Мамо! – голосила Віра, а Жанна, схвильовано взяла доньку на руки і ніжно обняла.
– Тихіше, доню, тихіше. Заспокойс.
За хвилину в дитячій з’явився Дмитро. Він був сонним, тільки-но встиг накинути халат, але на обличчі його виявилося занепокоєння.
– Що сталося?
Разом із Жанною вони заспокоїли Вірочку.
Жанна продовжила прання, але в загальну купу сорочку з губною помадою вона не складала. Відклала убік, щоб використати як доказ.
Із Дмитром вони разом жили вже чотири роки. Колись чоловік був одружений з іншою жінкою, у тій сім’ї у нього була дочка, а потім Дмитро виявив дружину на зраді, розлучився з нею, трохи пізніше познайомився з Жанною. Це було кохання, перемішане з пристрастю, а вже через півтора роки знайомства Дмитро зробив своїй коханій пропозицію, і вони одружилися. Через дев’ять місяців, точно, як у книжках пишуть, народилася Віра, і з того часу сім’я Данилюків жила як усі.
Жанна ніколи не мала приводів підозрювати чоловіка в зраді. Дмитро був чудовим сім’янином, причому встигав зустрічатися з дочкою від першого шлюбу, допомагав першій родині фінансово і навіть у чомусь підтримував першу дружину.
– Ти ж мене не ревнуєш? – питав він у Жанни, а вона тільки сміялася. Дмитро був настільки зразковим чоловіком, що приводів для ревнощів у жінки просто не залишалося. Вона любила свого чоловіка, їй подобалося їхнє сімейне життя, а після переїзду у велику квартиру взагалі все здалося якоюсь казкою.
– Мабуть, настав час спуститися з небес на землю, – сама собі сказала Жанна, а потім прибрала пакет із сорочкою на верхній ящик шафи.
Вона хвилювалася, хоч виду і не подавала. Жанні було важко усвідомлювати те, що в її чоловіка міг хтось з’явитися майже через три роки сімейного життя. Але у Дмитра, крім сім’ї, була ще й робота, а на цій роботі відмінна і досить забезпечена посада, тому привід для ревнощів і пережиття втратити чоловіка, у Жанни все ж таки був.
Ще за кілька тижнів, знову розбираючи речі для прання, Жанна виявила сорочку з плямою помади. На душі стало неспокійно, а потім жінка зрозуміла, що ревнує. Дуже, безконтрольно, а головний доказ для ревнощів, вона зараз тримала в руках.
Жанна намагалася відпустити думки, бо влаштовувати сварку їй не хотілося. Чоловік повертався з роботи вчасно, ніколи не затримувався, з друзями у вихідні не гуляв і загалом поводився як завжди. Натомість Жанна почала нервувати, шукати приводи для сварок, а Дмитро тільки дивувався змінам, що трапилися з його коханою дружиною.
– Жанно, ти чого? – спитав він незрозуміло. – Навіщо ці закиди? Ти чіпляєшся до мене по дрібницях. Може, відразу скажеш, у чому річ?
Жанна, надувшись, мовчала. У черговий вихідний, коли вона разом із Дмитром та Вірою вирушила на прогулянку до парку, відбулася зустріч із колишньою дружиною Дмитра та її донькою. Це була перша офіційна зустріч Жанни та Наталі, і Дмитро явно почував себе не у своїй тарілці, перебуваючи поряд одночасно з колишньою дружиною та нинішньою.
– Дмитре, ну представ мене своїй новій дружині, – з усмішкою сказала Наталя, а Жанна застигл. Губи Наталі роз’їхалися в усмішці, а її губна помада за кольором була точнісінько такою ж, якою були плями на сорочках Дмитра.
– Жанна, – машинально представилася вона, потиснувши простягнуту Наталею руку з довгими і яскраво нафарбованими нігтями. Так само яскравими, як і та губна помада, сліди від якої Жанна виявляла на комірах із завидною регулярністю.
Поруч із Наталею стояла донька Дмитра, і вона уважно дивилася на Віру. Дівчинці на вигляд було років з десять, але Жанна знала про те, що Тані нещодавно виповнилося дванадцять. Дмитро обійняв старшу дочку, потім взяв молодшу за руку, і разом вони попрямували у бік одного з атракціонів.
Жанні було не по собі в компанії Наталі. Вона про себе аналізувала появу плям на сорочці і згадувала, чи в ті дні її чоловік зустрічався з першою дружиною.
– Дмитро відвідує нас через вівторок, – повідомила Наталя, а Жанна про себе прикинула і зрозуміла, що щосуботи раз на два тижні вона знаходить губну помаду на комірцях чоловіка, – привозить нам фрукти, цукерки, іграшки. Я його прошу не привозити цукерки, а йому хоч би хни. Жанна, можливо, ви вплинете на нього?
– Добре, я поговорю з ним, – відповіла Жанна, а сама навіть не запам’ятала, про що саме мала поговорити з чоловіком.
– Наталю, а ви незаміжня? – наважилася спитати Жанна, а перша дружина Дмитра дивно подивилася на неї.
– Взагалі вже давно. Ми живемо із Петром другий рік. А чому питаєте? Ревнуєте, чи що?
– Ні, просто він нічого толком про вас ніколи не розповідав.
Це було правдою. Дмитро рідко говорив про першу сім’ю, переважно про доньку. Жанна зрозуміла, що їй терміново треба поговорити із чоловіком, що вона й зробила наступного дня.
– Дмитро, мені не дає спокою одна річ, – сказала йому Жанна, – а саме твої сорочки.
– Сорочки? – чоловік з подивом глянув на неї. – До речі, а куди поділася парочка моїх сорочок: рожева та така ще блакитна.
Жанна мовчки пройшла до спальні, дістала з верхньої скриньки пакет із доказами, повернулася у вітальню і поклала перед чоловіком дві заплямовані сорочки.
– Була ще одна, але я її випрала без задньої думки. Дмитро, у тебе щось є з колишньою дружиною? Чи я щось не розумію.
Дмитро оглянув комірці, потім насупився.
– Нісенітниця якась. Я до Наталі вже сто років не торкався і пальцем. Звідки ці плями? Я і з жінками сторонніми не спілкуюся на відстані ближче від відстані витягнутої руки.
– Тоді звідки ці сліди? – Жанна виглядала розгубленою.
– Треба зрозуміти.
Дмитро думав кілька днів, а потім його наче осінило. Якраз того вівторка мала відбутися його зустріч із донькою Танею, і чоловік вирішив взяти на зустріч свою другу дружину.
– Навіщо, Дмитре? – Здивовано запитувала Жанна, яка зовсім не хотіла йти до Наталі в гості.
– Зустрінемось на нейтральній території, я давно обіцяв Таню зводити до піцерії.
Зустріч була дивною. Таня недовірливо і невдоволено дивилася на Жанну, а та відводила погляд убік, почуваючи себе чужою на зустрічі дочки та батька.
– Мила, – звернувся Дмитро до Тані, – пам’ятаєш, як щоразу, проводжаючи мене, ти обіймала?
Жанна здивовано зиркнула на чоловіка, а потім побачила схвильований погляд Тані. Дмитро ж виглядав радісним, начебто розкрив таємницю, яку ніхто не мав сили розкрити протягом кількох десятиліть.
– Пам’ятаю, – буркнула Таня, – і що? Не можна?
– Можна, люба, звичайно, можна! – відповів Дмитро. – Просто при цьому я бачив, що ти фарбувала губи. Я не звертав на це уваги, а потім подумав і згадав. А Жанна знаходила сліди від твоїх губ на моїй сорочці. Отже, нічого не хочеш пояснити?
Таня схлипнула, а Жанна ще більше відчула себе не у своїй тарілці.
– Дмитро, навіщо? – Неголосно спитала вона у чоловіка, але Дмитро тільки головою махнув.
– Я просто хотіла, – ледь вимовила Таня, – щоб ти до мами повернувся. Я цього хотіла, нічого поганого не хотіла.
Дівчинка почала плакати, а Жанна замість чоловіка взяла Таню за руки.
– Не плач, дитино, – ласкаво промовила Жанна, – я тебе розумію. Ти думала, що я ревнуватиму твого батька, влаштую сварку, виставлю з дому. Так?
Таня кивнула і знову голосно схлипнула. Жанна простягла дівчинці пачку паперових серветок, а потім обережно сама витерла її сльози.
– Все, не плач, – примирливо сказала Жанна, – ми все з’ясували. Ніхто на тебе не сердиться, і тато теж. Правда, тату?
Дмитро лише посміхався. Після піцерії, з’ївши дві піци і привезши доньку додому, він був задоволеним і весь час усміхався.
– Ось хитра, – примовляв він, думаючи, очевидно, про Таню. Жанна мовчала, її переповнювало почуття полегшення та якоїсь навіть поваги до дівчинки, яка вигадала схему повернення батька. Треба частіше з нею зустрічатись, щоб дівчинка не бачила у Жанні суперниці.
– Поїдемо всі разом наступного разу у кіно, – сказала Жанна, а Дмитро кивнув головою.
– Ось хитренька, – повторив він і засміявся. За ним розсміялася і Жанна, щаслива і натхненна тим, що тепер зможе спілкуватися з донькою свого чоловіка та викинути з голови будь-яку нісенітницю.
