– Світлано, ну чому я така не розумна? Відчуваю, щось не те відбувається з Олегом, а зробити нічого не можу, – Діана втомлено витяглася в кріслі.
Світлана спідлоба подивилася на подругу, вичавлюючи ганчірку над відром, але на запитання не відповіла. Діана кинула погляд на годинник, що висить перед нею. Вона вже півгодини чекала на подругу в закритому салоні краси, яка працювала там адміністратором. Світлана ось-ось мала закінчити прибирання.
Приходячи сюди, Діана щоразу згадувала свій підробіток у цьому салоні. Тоді вона вперше і познайомилася зі Світланою. Дівчата потоваришували, і навіть коли Діана перейшла в інший салон, не перестали спілкуватися. З того часу минуло більше року. Секретів між ними не було, і Діана дуже цінувала цю дружбу.
Світлана закінчила прибирання. Вона зняла гумові рукавички і з жалем подивилася на хвилювання подруги.
-Хочеш, запитаємо у книги?
-Як це? – Діана перевела погляд на Світлану.
-Ми так у дитинстві робили. Брали будь-яку книгу з полиці, вибирали сторінку та рядок, а потім читали те, що там написано. Часто збігалося із реальністю.
-Тільки ти не в бібліотеці працюєш, на жаль. Де в салоні нам взяти книжку? – відмахнулася Діана.
-Скажи дякую Ірині Сергіївні. Вона без своїх жіночих романів навіть у туалет не ходить, – засміялася Світлана. – Щодня нова книжка. І коли тільки читати встигає?
-Жартуєш! Діставай швидше, – Діана подивилася, як подруга пішла до кабінету косметолога. За хвилину в руках лежав том якогось бульварного чтива.
– Що робити треба?
-Для початку треба поставити питання, відповідь на яке ти хотіла б отримати. А потім вибрати сторінку та рядок.
-Ну, припустимо сторінка шістдесят два, а рядок номер п’ять. Або ні, постривай. Давай краще подивимося рядок номер сім.
-Ти питання сформулювала? – запитала Світлана, відкриваючи книгу.
Діана кивнула, але вголос вимовляти не стала. Зараз її цікавило лише одне, чи зраджує їй Олег чи ні. Дівчина подивилася на екран смартфона. Знову тиша: ні повідомлень, ні пропущених дзвінків. Напередодні Діана з Олегом сильно посварилися. Точніше, це він спровокував сварку, а потім став недоступним. Повідомлення, які Діана надіслала своїй молодій людині, так і не дійшли до адресата.
Діана присунулася ближче до кавового столика, біля якого розташувалася Світлана з книгою. Подруга насупила брови. Діані не терпілося дізнатися, що там написано. Але Світлана вперто мовчала, а потім різко зачинила книгу і притиснула до себе.
-Що? Що там було написано? – не витримала Діана.
-Нісенітниця якась. Погана була витівка, – пробурчала Світлана. – Тільки засмутишся.
-Дай я сама подивлюся, – Діана простягла руку до книги, але подруга її відсторонила. – Світлано, мені ж цікаво!
-Раз цікаво, тоді – на. Діане, тільки пам’ятай, що це звичайний бульварний роман. Таких тисячі випущено. Вони ж пустишки!
Діана кілька разів перечитала рядок, а потім почала сміятися.
-Гірше цього я ще нічого не читала, – сказала вона. – Ну, як тобі таке: «Коли тінь місяця впала на обличчя Олени, вона зрозуміла – справа нечиста. Пахло зрадою». Тінь місяця, серйозно? А який у зради запах? З тінню зрозуміло, про таке явище я ще в школі чула. Але запах.
Поки Діана сміялася, Світлана мовчки забрала книгу і понесла назад до кабінету Ірини Сергіївни.
-Слухай, Діано, а що у вас із Олегом сталося? – пролунав голос Світлани із сусідньої кімнати. – А то ти така поникла до мене прийшла…
– Безпідставні сварки, дивна поведінка, передумови розставання. Підозрюю, що в нього є інша, – обличчя Діани в мить похилилося. – Олег останнім часом сам не свій. То телефон сховає, то пропадає вечорами часто кудись. А ми ж з ним вже три роки разом… За цей час я знаю його спосіб життя, режим і таке інше… Знаєш, а навіть у такій невинній грі, як з цією твоєю книжкою, є сенс. Адже вона правду каже, я думаю.
-Залишилося тільки бульварним романам вірити, – Світлана сіла на підлокітник крісла ближче до подруги. – Не знаю, тобі воно треба ось це все шукати, з’ясовувати? Та й якщо ви постійно сваритеся, то яке ж це кохання?
-Тоді виходить, що три роки просто коту під хвіст.
Весь наступний тиждень Олег влаштовував сцену за сценою. Діана, як не намагалася, так нічого й не дізналася. Тоді вона вирішила діяти інакше. Діана ревнувала Олега, але ніколи не стежила за ним і не читала його повідомлення. Однак тепер дівчина стояла перед дверима. У Олена сьогодні був вихідний і вона вирішила зробити йому сюрприз, прийшовши в гості без попередження.
Сам Олег, за годину до візиту Діани, кілька разів уточнив по телефону, чи точно вона сьогодні працює. Це означало, що хлопець знову щось ховає. І Діана обманула. Вона не сказала йому, що взяла вихідний.
Тремтячою рукою Діана натиснула на дзвінок. За хвилину двері відчинилися.
-Світлано? Що ти тут робиш? – Діана стояла як вкопана, вдивляючись у безтурботне обличчя подруги.
-А Ти як думаєш? – натягнуто усміхнулася Світлана.
Звісно, Діана вже знала відповідь. Вона все зрозуміла з тієї хвилини, коли замість Олега двері відчинила Світлана.
-Послухай, Діано. Я знаю, що все це виглядає некрасиво, але ти мене теж зрозумій! Адже я щойно втратила найкращу подругу!
-Ось виявляється, як пахне зрада, – холодно промовила Діана, ігноруючи Світлану.
-Вибач, що?
-Книжка та злощасна, Світлано. Невже забула? Ай, все одно. Олег де?
-Його немає.
-Ну нема, так нема, – задумливо промовила Діана. – Добре. Мені час. Тільки знаєш, Світлано, не вір Олегу. Не будь такою як я. Він тобою користується і покине!
-Не Починай! Ти сама винна в тому, що у вас стосунки зруйнувалися. І я не винна, що Олег в мене закохався. Ти зі своїми ревнощами його вже дістала!
-Думаєш безпідставно? Ну як знаєш. – Діана посміхнулася і попрямувала вниз сходами. Насамкінець вона кинула: – Світлано, через півроку і ти дізнаєшся, як пахне зрада!
Світлана залишилася стояти на порозі. Вона не зрозуміла, що мала на увазі Діана.
«Зовсім дивна якась, через свої ревнощі», – подумала про себе Світлана.
Діана вийшла надвір. Теплий літній вітер обдув обличчя, і дівчина відчула легкість. За всі три роки стосунків Олег неабияк потріпав їй нерви. Вона знала, що молода людина їй зраджує, але прямих доказів ніколи не було. Причому Олег робив це систематично: кілька місяців у загулі, а потім, як вірний пес, повертався до Діани і перетворювався на найкращого хлопця на світі. І в такі моменти дівчина переконувала себе, що «тепер буде все інакше».
У глибині душі Діана розуміла, що якось вона піде від Олега, але морально не була до цього готова. Тому дівчина просто чекала на момент, коли хлопець не зможе викрутитися і приховати факт зради. І цей момент настав.
-Діано, ти що тут робиш? – схвильовано спитав Олег, що підійшов до під’їзду. Діана стояла, заплющивши очі і насолоджуючись теплим вітром.
-Естафету передавала, – усміхнулася дівчина, не розплющуючи очей.
-Ти піднімалася до мене? – так само злякано уточнив Олег.
-О так.
-І?
Діана повільно розплющила очі і глянула на Олега.
– Що ти хочеш від мене почути? Світлану бачила, так. Сварок влаштовувати не буду. Просто хочу спокійно піти. Не виправдовуйся, не вмовляй, не намагайся пояснити. Я знаю, що вона не перша. А тепер – йди. Там Світлана звелася напевно. Тільки коли награєшся з нею, не треба повертатися до мене, – посміхнулася Діана і знову підняла обличчя назустріч вітру.
Олег спробував щось сказати, але дівчина похитала головою, мовляв, нічого не треба говорити. Хлопець, озираючись, зайшов у під’їзд. Піднімаючись сходами, він визирнув у вікно і побачив, що Діани вже немає. У коридорі Олег застав Світлану, яка сиділа на маленькому пуфику. Її руки тремтіли.
-Що Діана мала на увазі, говорячи про «півроку»? – напружилася Світлана, коли Олег повернувся додому.
-Не бери на думку. Ти ж знаєш, що я люблю тільки тебе, а це найголовніше, – награно посміхнувся Олег і поцілував дівчину в маківку.
