Головна - Життєві історії - Денис зайшов до дружини на кухню. – Олено, ну що, ти готова? – запитав чоловік. Олена мовчки дивилася у вікно. – Олено! Ти мене чуєш?! – повторив він. – Дениса, ти мені краще скажи, як це розуміти? – несподівано сказала дружина. – Ти про що? – не зрозумів Денис. – А ти підійди ближче до вікна, і сам все побачиш! Заодно і мені поясниш, як я повинна це розуміти! – єхидно додала Олена. – Та про що ти? – обурився Денис, підійшов до вікна, глянув вниз на подвірʼя і… остовпів від побаченої картини

Денис зайшов до дружини на кухню. – Олено, ну що, ти готова? – запитав чоловік. Олена мовчки дивилася у вікно. – Олено! Ти мене чуєш?! – повторив він. – Дениса, ти мені краще скажи, як це розуміти? – несподівано сказала дружина. – Ти про що? – не зрозумів Денис. – А ти підійди ближче до вікна, і сам все побачиш! Заодно і мені поясниш, як я повинна це розуміти! – єхидно додала Олена. – Та про що ти? – обурився Денис, підійшов до вікна, глянув вниз на подвірʼя і… остовпів від побаченої картини

Олена прокинулася у гарному настрої. І хоч справ було повно – все-таки очікувалися гості, але іменинниця була в передчутті приємних та незвичайних моментів, а ще сюрпризу, обіцяного чоловіком. Загалом вона була щаслива.

Свій день народження Олена любила. І змалку пам’ятала, як батьки намагалися зробити для доньки це свято незабутнім. Завжди було багато різнокольорових повітряних кульок, нові іграшки, частування у вигляді великого торта, а в якості гостей – усі сусідські дітлахи. І сама іменинниця – у гарній ошатній сукні з величезними бантами.

Традицію молода жінка продовжила і після того, як подорослішала. Це свято любила, вважала його особливим і відзначала завжди весело та гамірно.

А сьогодні Олені згадався минулий день народження. І було що згадати!

*********

Більше року тому Олена вийшла заміж. Через два місяці після весілля вона мала відзначити своє 25-річчя. І Денис запропонував тоді молодій дружині зробити це якось незвично.

– Що ти маєш на увазі? – запитала Олена.

– Ну не банально за столом посидіти – цим зараз вже нікого не здивуєш. А наприклад, зібрати всіх наших друзів і поїхати кудись у ліс, на озеро. Можна на базу відпочинку поїхати або до екстрим-парку, де є туристична смуга перешкод.

– Що це? – здивувалася Олена.

– Ну, це така обладнана смуга перешкод на лоні природи, яку має пройти кожна команда гостей за певний час. Мені здається, це буде весело. Друзі у нас усі молоді, енергійні. Їм такий вид відпочинку припаде до вподоби. Позмагаємось, зарядимося енергією, посміємося один з одного, зрештою. Чим не свято?

– Слухай, а ти в мене молодець! Я б до такого не здогадалася. Мені безперечно подобається твоя ідея. А ще я думала щодо пейнтболу, – зайнялася новою ідеєю Олена.

– Пейнтбол! Ну що, і це також цікаво. Загалом, домовилися. Я шукаю варіанти, а ми з тобою потім все обговоримо і щось виберемо, – сказав Денис.

Всі друзі та знайомі молодого подружжя, запрошені на день народження Олени, були в захваті від того, ЯК планується його відзначати.

Але в день прекрасної події сталася непередбачувана.

– А ось і я! Не чекали? – визирнула з-за вхідних дверей Надія Борисівна.

– Мамо? – Здивовано відреагував Денис, що відчинив двері. – Ти ж працюєш? Сказала, що не зможеш приїхати.

– А я ось змогла. Тато, щоправда, не зумів домовитися з начальником, та й замінити його нема кому. А я відпросилася! Ну де наша іменинниця? Клич!

– Віра поїхала за тортом. Мені не довірила такої важливої ​​справи. Та й ще збиралася кудись заїхати у своїх справах, – відповів молодик.

– Торт – це добре! Я тут їй подарунок приготувала. Хотіла одразу і віддати. Ну гаразд, значить пізніше.

Надія Борисівна була веселою та балакучою і ніби навіть не бачила, що син трохи розгублений.

– А святкувати збираєтесь? Розкажи мені, де та як? Мабуть, у кафешці якійсь? Народу багато запросили? Я ось із собою і костюм ошатний для такого випадку прихопила, – щебетала мати.

– Мамо, ніякої кафешки не буде.

– Як не буде? Вдома, чи що, стіл накриєте? Так це незручно! І метушні багато, та й тісно у вас! – дивувалася Надія Борисівна.

– Ні, ми всією нашою компанією їдемо на природу.

– На природу? Шашлики смажити? То я це люблю. Дуже добре, правильно вигадали. Щоправда, ось для природи я не підготувалася, відповідний одяг не прихопила.

– Мамо, ти не зможеш з нами поїхати. Там, куди ми зібралися, буде не звичне та ліниве застілля з шашликами, а дещо інше.

– А що там буде? І чому це твоя мати не зможе, цікаво?

– Та тому, що там тільки молодь буде. Це по-перше. А по-друге, ми поїдемо на турбазу, де гратимемо у пейнтбол. Змагатись, розумієш? Це дуже активна гра. Тобі просто буде з нами нецікаво!

– Я знаю, що таке пейнтбол! – гордо видала Надія Борисівна. – І чому ти вирішив, що твоя мама не зможе в нього грати? Ти знаєш, що я завжди мріяла спробувати себе в цій грі? І сьогодні моя мрія здійсниться! Все вирішено. Я їду з вами.

– Мамо, ну це погана ідея, – не погоджувався Денис.

– Це дуже хороша ідея! Ви молодці, що вигадали таке. Їдемо!

– Вас усіх – наших батьків та рідню – ми планували запросити трохи пізніше. До хорошого ресторану, де можна буде нормально відзначити ювілей Олени, – Денис все ще намагався відмовити матір. – Ну, подумай, ти втомишся, тобі захочеться додому, в комфорт, у тишу, а ми там плануємо пробути довго.

Але все було марно. Ні Денису, ні Олені, що повернулася додому, так і не вдалося переконати жінку відмовитися від свого бажання. Вона твердо вирішила поїхати з ними.

– Оленко, для мене це така пригода буде. Як ковток свіжого повітря!

Випросивши у невістки злегка поношений спортивний костюм, Надія Борисівна з радістю одягнулася в нього і в піднесеному настрої передчувала незвичайну подію.

Олена, щоб не псувати собі святкового настрою, намагалася не звертати уваги на свекруху, яка того дня була у центрі уваги.

Після прибуття на базу відпочинку Надія Борисівна одразу перезнайомилася з усіма друзями Олени та Дениса. Вона була надміру жвавою і гучною, всім своїм виглядом намагаючись показати, що не збирається відставати від молоді.

Свекруха брала участь у всіх іграх, чим здивувала не лише гостей, а й Олену з Денисом. І хоч спочатку всі запрошені губилися і трохи соромилися немолодої жінки у своїй компанії, але з часом все ж таки звикли. І тепер уже спілкувалися із Надією Борисівною на рівних.

– На, отримай! – весело вигукувала вона, потрапивши в чергового “суперника”. – І ти скуштуй мого гарячого привітання! А-а! Ура! Влучила!

**********

Сьогодні, через рік, у день народження дружини, Денис знову запланував незвичайну подію. Чоловік вирішив подарувати їй стрибок із парашутом. Але Олена ще про це не знала. Цей факт чоловік поки що тримав у таємниці.

– Денисе, а що ти мені подаруєш? – Запитала напередодні Олена.

– Це буде сюрприз, люба. Він тобі сподобається, – із загадковим виглядом сказав чоловік.

– Знову сюрприз у вигляді твоєї мами? Я цього більше не переживу! – Невдоволено промовила дружина.

– Ні, дещо цікавіше! Ти будеш у захваті, кохана. А мами цього разу не буде, я спеціально дізнавався, перш ніж планувати свій сюрприз. У неї зараз на роботі непростий період. Начальство лютує, тож її точно не відпустять.

– Хотілося б вірити. А то в минулий день народження центром уваги і захоплення була не я, а твоя мати! Ось треба мені це на моє свято, скажи?

– Не хвилюйся, все буде чудово, – запевнив дружину Денис.

Але зараз вони обидва стояли біля вікна і з подивом спостерігали за тим, як Надія Борисівна, тримаючи в одній руці букет гладіолусів, а в другій велику спортивну сумку, бадьорим кроком прямувала до них.

– Денис? Як це розуміти? – Ошелешено подивилася на чоловіка Олена. – Знову?! Скажи мені, що я помиляюсь. Що це якийсь збіг, і та жінка просто дуже схожа на твою матір.

– Я зараз все з’ясую. Почекай ти засмучуватися. Може, мама просто вирвалася на хвилинку, щоби вручити тобі квіти і сказати добрі слова на твою адресу? – з надією промовив Денис.

– Сподіваюся. Інакше я просто не витримаю і наговорю їй всякого.

********

– Оленко, з днем ​​народження тебе, люба! Візьми від мене цей яскравий букет. Квіти і будь такою ж яскравою та привабливою! – Надія Борисівна вручила невістці квіти та конверт із грошима. А потім запитливо глянула на сина. – Ну, синку, поділися, чим нас з Оленою сьогодні потішити?

– У сенсі – вас? Ти ж працюєш сьогодні! – З розпачем сказав Денис.

– Все. Вже ні. Я звільнилася, – широко посміхаючись, видала йому матір.

– Звільнилася? – здивовано промовило подружжя.

– Так! Навіщо така робота, якщо вона заважає мені бути з близькими та рідними людьми у найкращі моменти їхнього життя? Житиму вільним життям. Досить працювати, час уже жити!

Олена та Денис розгублено поглядали один на одного та на Надію Борисівну.

– Ну що застигли? Розповідайте, чого такого незвичайного сьогодні придумали. Я ще минулий день народження не можу забути. Як було чудово! А цього разу все захопила, все передбачила – і спортивну форму, і кросівки, і навіть, – засміялася свекруха, – купальник!

– Мамо! – не витримав Денис. – Ти знову? Знов втручаєшся в наші плани! Ну хто тебе просив, га?

– Сину, навіщо так сваритися? Невже я вам минулого року так сильно завадила? Мені здається, і ви, і всі ваші гості були тоді раді поспілкуватися зі мною.

– Мамо, ну ось як це? Я приготував Олені сюрприз, нічого їй не говорив ще. Хотів привезти її на місце і вже там розповісти. А ти заявляєшся: “Здрастуйте! Що ти придумав, синку?”

– Так а що вигадав? – Знову з нетерпінням запитала мати.

– Стрибок з парашутом – ось що! – не витримав засмучений Денис.

– Та ти що? Ух ти! – Одночасно вимовили обидві жінки.

– Ну що? Чи захопила ти парашут, мамо? – з образою спитав син.

– Навіщо? Мені там видадуть. Я готова! Поїхали! Ось! Ось, про що я мріяла останнім часом! – радісно вигукнула свекруха. – Нічого, Оленко, нехвилюйся, моя люба. Я з тобою! Я тебе підтримаю та підбадьорю, якщо треба буде. Удвох нам не так страшно стрибати. Яке щастя, моя мрія здійсниться!

Олена лише хитала головою, спостерігаючи за реакцією свекрухи на синові слова. І вже майже не злилася. А сенс?

Вони поїхали до аероклубу, де благополучно здійснили стрибок із парашутом. І Надія Борисівна у тому числі. Навіть серед перших, якщо можна так висловитися.

– Боже, як це здорово! – Захоплювалася вона після. – Я стільки років прожила дарма! Адже це так чудово – летіти в небі як птах! Відчути крила за спиною. Стільки років даремно…

*********

– Олено, Денисе, ви пам’ятаєте, що в мене за два тижні ювілей? – подзвонила якось увечері Надія Борисівна.

– Так, пам’ятаємо. Що готуєте? Заплив у басейні на швидкість із зав’язаними очима? – із сарказмом запитала невістка.

– Думай масштабніше, Оленко! Думаю, я вас зараз здивую!

– Заінтригували, Надія Борисівно! – Вигукнула Олена.

– Ото ж! Ми з вами разом полетимо дивитись підводний світ Червоного моря. Готові?

– Що? Ви не жартуєте? – Здивувалася і зраділа невістка.

– Ні. Не жартую. І чоловік мене підтримав. Путівки вже замовлені та оплачені. Компанія укомплектована. Купуйте маски для підводного плавання і вперед.

– Ну, нічого собі! Денисе, ти чуєш? – ділилася з чоловіком Олена.

– Та я поки що, якщо чесно, ще не вірю! – відповів він.

– Дякую вам, діти! Адже ви з Денисом мене навчили так цікаво святкувати дні народження. Величезна вам подяка за це! – радісно оголосила свекруха.

Plitkarka

Повернутись вверх