– Оленко, я вдома, – Денис поставив сумку з фруктами й продуктами за списком, роззувся і пройшов у квартиру.
Оленці треба дуже добре харчуватися після того, що вона перенесла.
– Оленко, ти де?!
Дружини ніде не було…
Денис заглянув у ванну. А там Олена в навушниках ванну з піною приймає, а він уже почав хвилюватися.
Оленка така слабка. Денис одружився з нею, бо вона сказала, що без нього вона не проживе.
Олена разом із ним працювала, приїхала з іншого міста. Півтора роки тому, вона дуже заслабла довго була на лікарняному, а потім звільнилася з роботи.
Лікарі сказали, що їй не можна працювати, потрібен відпочинок. Що з нею було Денис так толком і не зрозумів, Олена сказала, що не хоче про це згадувати.
І ось вони майже рік одружені. Олена ніжна, маленька, мила. Вона тендітна, як дитина, Денис на руках її готовий носити!
Їй прописали приймати якісь ванни, а ще особливе харчування і обов’язково тренування з тренером.
Денис ще на одну роботу влаштувався. Він готовий був зробити все, щоб його Оленка повністю відновилася.
Здоров’я потребує грошей, але Денис для коханої багато може заробити, він хороший фахівець.
Батьки, правда, тоді Дениса у його виборі не підтримали – чимось не сподобалася їм ця Олена…
Звичайно, мама його мабуть думала, що він їй на дачу помічницю привезе та й про онуків мама з татом давно мріяли.
А в Оленки отакі проблеми, мабуть тому вона їм і не сподобалася!
Але Оленка навіть не образилася. Каже:
– Свекрухи завжди люблять синів, а невістка для них, будь–яка, погана! Прикро, що так сталося.
Добре, хоч бабуся Дениса підтримала, завжди його й розпитає, і привіти і добрі побажання вона Оленці передає…
– Ой, Дениску, ти приїхав, а я тут сумувала! – яказала Оленка, побачивши чоловіка. – Дениску, а що ти привіз своїй дівчинці?!
Оленка вийшла на кухню в халатику. Денис розбирав покупки – найкращі фрукти, сир…
– Ого, Дениску, а ти не такий хліб купив, мені такого не можна, ти що забув?! – раптом сказала Олена. – До речі, мені треба на ще один курс масажу. Там ще й ціни підняли. І ще на коктейлі кисневі, та й всяке таке інше, добре Дениску?
Денис усміхнувся, зітхнув.
– Кохана, я начебто вже на це давав тобі згоду, – сказав він. – Це терміново? Я сьогодні у бабусі був, вона у мене знову в борг трохи грошей попросила. Вона зуби робить, але обіцяла незабаром віддати. Та й премію мені обіцяли…
– Ну от, – насупилась Олена. – Вже не вперше твоя Тетяна Андріївна з тебе грошей тягне. Хитренька вона в тебе!
– Та ні, кохана, бабуся в мене чудова! Ти ж пам’ятаєш, як ми в гостях у неї були, вона була дуже рада. Спеціально навіть тобі готувала, щоб було на столі те, що тобі можна. Бабуся для мене найкращий друг, я до неї першою завжди біг і з радістю, і з горем. Знаєш як було…
– Ну Денисе, ти мені це вже сто разів розповідав! Мені нудно сидіти вдома, а ти мені про бабусю знову розповідаєш. Ти весь час на роботі, може ми хоч сходимо кудись, не можу я постійно лікуватися і все, – Олена дивилася на Дениса янгольським поглядом і він просто танув від цього.
Ось і тоді, коли Олена у них тільки на роботі з’явилася, він як її побачив, так і закохався… А потім вона раптом заслабла. Хіба Денис міг її покинути, таку ніжну й тендітну? Вона і на лікування тільки на таксі може їздити – Денис так старається кохану забезпечити…
…Над словами Олени Денис задумався. Звичайно вона має рацію. Як вона живе – тільки дім і процедури.
У Дениса на роботі друзі, колектив, відрядження бувають.
Корпоративи на свята, на симпозіуми, на виставки по роботі він їздить.
А Оленка одна та й одна. Треба й справді їй уваги побільше.
Денис все заробити побільше хоче, для неї ж, коханої – спробуй тут все встигнути!
Але що робити? Це його дружина, значить, треба йому все встигати, він же ж чоловік!
…Через кілька днів Денис вирішив Оленці зробити сюрприз – купив квитки на концерт. Вона музику любить, постійно у навушниках.
Відпросився з роботи і вирішив по Олену заїхати прямо до її лікаря. Вона казала якось, в яку лікарню ходить…
Денис припаркував машину, зайшов у будівлю, і знайшов потрібний кабінет.
Він підійшов ближче й застиг від несподіванки. Двері були трішки прочинені, а всередині хтось сміявся…
Денис хотів було вже зайти, але прислухався й оторопів! З кабінету чувся голос його Оленки. От тільки якийсь інший… Регоче вона там, голосно говорить якось…
Олена так з ним ніколи не розмовляла! У неї зазвичай сил немає!
А другий голос був чоловічий – такий лагідний, воркуючий…
Денис заглянув за двері й очам своїм не повірив!
Олена сиділа із якимось мужиком у білому халаті, а той її цілує, а вона голосно регоче!
– І що, обіцяв грошенят тобі твій Дениско? – весело запитав мужик, а Олена його обійняла.
– А як же ж! Для своєї бідної Оленочки, Дениско готовий на все. Ну вона ж без нього пропаде, вона така ніжна, сла–а–абенька, така безпо–о–омічна, – сміялась Олена.
Раптом вона озирнулася – а в дверях Денис…
І тут Олена вже сміятися перестала, тут же заторохтіла:
– Ой, Денисе, це ти! Я тобі все зараз поясню, це зовсім не те, що ти подумав, це…
– Ну так, – усміхнувся Денис. Це процедури такі, процедури для підняття тонусу або щось таке. Іншому недолугому таке розповідатимеш, а я прозрів! Не слухав нікого, а дарма!
Денис не став навіть слухати, що Олена намагалася сказати своїм слабким та ніжним голосом.
Вже пізніше товариш його з роботи Валерій, коли Денис з Оленою вже розлучився, потис йому руку.
– Пробач, друже, намагався я тобі очі відкрити, та ти слухати не хотів!
– Та хто його знає, ніби якась пелена найшла. Вона мене ніби зачарувала. Добре, що все прояснилося, а то так і працював би на неї все життя…
А бабуся ж як рада була, що онук частіше до неї став заїжджати.
Вона давно зрозуміла, що щось не так з її онуком.
Кохання воно різне буває. Іноді таке, немов хтось приворожив, хоч вір, хоч і не вір!
– До речі, онучечку, я тут тобі борг повернути хотіла, – весело подивилася на Дениса старенька.
– Який борг, бабусю? – здивувався Денис. – Якщо те, що я тобі тоді давав, то не поспішай, не треба.
– Та не робила я ніякі зуби, просто ти все готовий був їй віддати! Душа твоя навстіж! От я тоді й придумала, що мені треба, а сама для тебе відкладала, схитрувала. Знадобляться тобі гроші, діло молоде! – говорила бабуся хитро дивлячись на внука.
Бабуся давно помітила, що коли Денис до неї приїжджає, то її подруги і сусідки внучка, тут же ж то по сіль зайде, то ще щось вигадає.
Видно, що давно Ганнусі Денис подобається.
Вона дівчина чудова, щира, добра.
Тетяна Андріївна її майже змалку знає, на очах росла. Може й Денис, коли прийде до тями остаточно, помітить її нарешті?
От було б чудово!
І грошики на весілля вже є! Все одне до одного, діло молода!
