Денис був дуже красивим і привабливим хлопцем.
Тамара йому одразу сподобалася. Тиха, скромна, красуня, з такою і на людях зʼявитися можна, і мовчати вона буде.
Зайвих розмов, прохань та сліз дівчат він не любив. Йому цілком вистачало матері, з якою постійно сварився батько. Її прохання він залишав поза увагою.
Тож, галас і сварки – це не для нього, вирішив Денис.
Ось та, яка йому потрібна, а він зможе з неї зліпити, що треба. У нього буде інше життя – яскраве на людях і тихе вдома. А Тамара буде все життя вдячна йому…
Сказано – зроблено! Денис після коротких побачень зробив дівчині пропозицію. Вона сказала, що подумає…
– Подумає вона! Ти диви, – подумав Денис.
– Такі, як я на дорозі, не валяються, – сказав він дівчині. – У мене батько свій бізнес має, я єдиний син. Так що поспішай. Я наречений хоч куди, одразу черга вишикується!
І Тамара вирішила. Заміж, так заміж. Їй втрачати нема чого, у неї все є, а Денис їй дуже сподобався.
Дівчина познайомилася з батьками Дениса. Мама дуже хороша жінка, тільки дуже близько до серця все сприймає.
Ось і Тамару вона намагалася попередити про характер Дениса. Весь у батька – все по його має бути.
Але Тамара не злякалася, що ще більше сподобалася мамі Дениса. Вони навіть стали подругами…
– Що ти можеш обговорювати з моєю матірʼю? – казав Денис. – Вона нічого не розуміє!
– Вона дуже хороша. Ти просто не хочеш цього бачити, – спокійно відповіла Тамара.
Весілля було шикарним. Денис дуже здивувався, коли батьки нареченої подарували їм ключі від квартири.
А його ж батьки подарували молодим просто кругленьку суму грошей.
– Ось тепер ми обміняємо подаровану квартиру на велику – обʼєднаємо наші подарунки, – одразу сказав Денис. – І я думаю, треба скласти шлюбний договір.
Тамара мовчала…
– Нехай мовчить, – думав молодик. – Значить згодна. Мовчання це добре, це не сварки. Хорошу я дружину вибрав.
Денис дуже тішився.
Потім Денис здивувався ще раз, коли в першу шлюбну ніч вони приїхали в цю нову квартиру.
Він уявляв маленьку стару однокімнатну квартиру без ремонту, а тут велика трикімнатна квартира в центрі, поряд з будинком його батьків!
Повністю обставлена меблями, технікою. Є все! Включаючи посуд і навіть зубні щітки. Було відчуття, що тут уже жили. Затишно та…
Денис не знав, що й сказати. Сума від подарунка батьків була мізером для розширення такого житла. Батько сина не балував.
– Для того, щоб було все, треба працювати, – завжди говорив він.
Денис намагався командувати, так як його батько. Але невдовзі зрозумів, що це з Тамарою не працює. Мовчить, але робить своє. Він би навіть вислухав сварку, але вона не сварилась. Навіть прості прохання його ігнорувала.
– Сьогодні гуляш приготуй із пюре на вечерю! – владно сказав Денис.
Але на вечерю був салат і відбивна… Денис пробував вчити дружину, так та мовчить і навіть не ображається.
– Хочу кашу на сніданок.
На сніданок яєчня. Ось із нею не вгадаєш. Все робить по-своєму. Ніякому повчанню не піддається. І грошей не просить!
Денис сам на господарство видавав, як батько його матері.
Матері було мало, а ця мовчить, нічого більше не треба.
Взагалі дивна вона, навіть не питає, скільки він заробляє і грошей їй вистачає. І про свою зарплату мовчить. Денис навіть нервовий став від усіх цих питань…
– Тамаро, а грошей тобі вистачає? Може більше тобі давати вдвічі? Адже все дорого стало, я розумію.
– Ну, якщо розумієш, то видавай більше. Ніхто за язик не тягнув, сам так вирішив.
– Тамаро, а яка у тебе зарплата?
– Хороша у мене зарплата. А тобі навіщо? У тебе ж батько має бізнес, ти його єдиний син.
– А чому ти про мою зарплату не спитаєш?
– Якщо захочеш, розкажеш сам.
– Ось знову не така розмова вийшла, – міркував Денис. – Якось туманно вона все відповідає. Хороша зарплата, а хіба буває у простої менеджерки така зарплата? І працює вона весь час у різних місцях. Тільки стрибає із місця на місце.
Рано одружився, треба було дізнатися краще про неї. От батько одружився добре. Знав, що в дружини батьки багаті. Все йому й дісталося, бо він уміє керувати грошима. Головне вчасно дружину переконати, що він зможе…
Ну а якщо квартиру батьки їй таку подарували, значить теж не бідні. До себе не запрошували, у кафе зустрічалися перед весіллям. Ах, це ж батько Дениса на цьому наполіг. Ось тепер через батька я в незнанні.
Денис все думав, як йому дізнатися головне. І придумав.
– Давай я тобі розповім про свою сім’ю, а ти мені про свою! – сказав Денис Тамарі.
– Розповідай перший, – Тамара вже й так все знала.
Свекруха їй давно все розповіла і про чоловіка, і про сина. Про те, як одразу завагітніла.
Батько Дениса, користуючись нагодою, усе управління бізнесом, який їй дістався від батька, взяв на себе.
По суті, він і зараз її, але чоловік вважає себе головним. Характер тільки в нього важкий. Але вона сама в цьому винна, після того, як не стало батьків, довго переживала, ходила сумна. А потім так і пішло. Одне не таке слово і зразу сльози. Але з появою Тамари їй стало краще, не так самотньо…
Денис розповів усе коротко.
– А тепер ти, – сказав він.
– А я працюю в компанії батька. Бізнес у нас із ним спільний. І всі офіси, де я була, наші. А прибутки компанії – це комерційна таємниця.
– Ось це я вдало одружився! – радісно подумав чоловік.
…Денис був одразу згоден на дитину.
Адже поки дружина сидить у декреті, він буде на її місці. Бо ж батько так і зробив.
– Все повторюється, – зрадів Денис.
– Я хочу малюка, – сказав він Тамарі. – Та й мама давно про онука говорить.
– Я в курсі. І маю для тебе сюрприз. Ти скоро будеш татом!
– Удача сама пливе в руки! – здивовано подумав Денис.
…– Тобі треба більше відпочивати! – через якийсь час сказав він дружині. – Я все робитиму за тебе! Завтра ти мені все передаси. Відтепер ти не працюєш. Напишеш на мене довіреність…
– Я й так не працюю, – сказала Тамара. – А керувати можу хоч із космосу. Займайся бізнесом батька.
– Ти не турбуєшся про нашу дитину. Ти безвідповідальна. Адже я можу й на розлучення подати, і дитину забрати.
– Спробуй.
– А чому ти така спокійна? Моя мати завжди нервувала.
– Речі збирай, і йди охолонь до батька. Мені не можна нервуватися.
– Так просто?
– Ні. Мама твоя нехай до мене переїде на якийсь час. Їй так буде спокійніше. А ти заміниш її. Прибрати, випрати, приготувати. Адже батько нічого не вміє.
Денис гримнув дверима, навіть речі не зібрав. Через годину свекруха Тамари була в неї. Вони спокійно пили чай і сміялися зі своїх чоловіків.
Чеерз тиждень Денис прийшов назад:
– Роби що хочеш, але я не розлучатимуся. Адже у нас малюк буде. Мамо, йди додому.
– А маму ніхто не кликав. Вона залишиться. І не галасуй. Нам не можна хвилюватись.
– Це кому вам?
– Дівчаткам. Мені, мамі і нашій донечці.
– Донечці?
– Думаю, що донечці. Але ти не хвилюйся. Ми ще повторимо.
…Минув ще тиждень. Батько Дениса не витримав і прийшов по дружину.
– Ти додому повертатись думаєш? Адже це твоя квартира, ходімо. Я вже навіть вечерю приготував. Не так, як ти, але їсти можна. Ми ж скоро будемо дідом і бабою. Ходімо, не заважай молодим…
Все стало спокійно. Денис зрозумів, що Тамару йому не перевиховати, це швидше вона перевиховає його…
…З народженням донечки навіть у сім’ї бабусі та дідуся запанував спокій. Їхню увагу займає онука.
А Тамара й свекруха мають дуже хороші стосунки.
