Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 99

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Василь тільки-но приліг на диван, і вже навіть задрімав, як у раптом двері подзвонили. Він невдоволено сів на ліжку, намацав ногами капці й пішов у коридор. За дверима стояла його сусідка. – Ви сам? – з порога, запитала вона. – Сам, – здивовано відповів Василь. – Дружина аж завтра приїде. Старенька якось дивно подивилася на Василя. – А ви точно сам? – перепитала вона. – А вам яке діло?! – здивувався Василь. – А можна я зайду на вашу кухню? – раптом заявила жінка. Василь застиг від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Василь тільки-но приліг на диван, і вже навіть задрімав, як у раптом двері подзвонили. Він невдоволено сів на ліжку, намацав ногами капці й пішов у коридор. За дверима стояла його сусідка. – Ви сам? – з порога, запитала вона. – Сам, – здивовано відповів Василь. – Дружина аж завтра приїде. Старенька якось дивно подивилася на Василя. – А ви точно сам? – перепитала вона. – А вам яке діло?! – здивувався Василь. – А можна я зайду на вашу кухню? – раптом заявила жінка. Василь застиг від здивування

Варто було тільки Василеві прилягти на диван і задрімати, як у двері подзвонили. Він невдоволено сів на ліжку, намацав ногами капці і пішов у коридор, при цьому думаючи, хто б це міг до нього прийти о сьомій годині вечора. Як…

– Люба, ти вдома? – гукнув Валерій одразу, як увійшов у свою квартиру. Люба вийшла з кухні в коридор, витираючи руки рушником. В квартирі стояв смачний запах смажених котлеток. Валерій якось дивно глянув на дружину і з порога заявив: – Значить так, Любо! Я від тебе йду! Зрозуміла? Збери мені швиденько щось поїсти і, цей… Поки я їстиму, ти візьми валізи і склади мої речі. Дивись, щоб все було акуратно складено. Зрозуміла? Що у нас там на вечерю? Люба очі вирячила від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
– Люба, ти вдома? – гукнув Валерій одразу, як увійшов у свою квартиру. Люба вийшла з кухні в коридор, витираючи руки рушником. В квартирі стояв смачний запах смажених котлеток. Валерій якось дивно глянув на дружину і з порога заявив: – Значить так, Любо! Я від тебе йду! Зрозуміла? Збери мені швиденько щось поїсти і, цей… Поки я їстиму, ти візьми валізи і склади мої речі. Дивись, щоб все було акуратно складено. Зрозуміла? Що у нас там на вечерю? Люба очі вирячила від здивування

Валерій вибіг зі своєї роботи і озирнувся на всі боки. Він шукав Катерину, яка вийшла трохи раніше. Побачивши її, він побіг за нею. -Катерино, чекай, – гукнув Валерій, коли наздогнав її. – Нам треба серйозно поговорити. Катерина продовжувала йти, не…

Дарина Степанівна прокинулась рано. Вона пішла на кухню і швидко напекла пирогів. А як же ж?! До невісточки своєї, Світлани, вона з гостинцями сьогодні прийде! Щоправда посварилися вони з нею недавно… Та так, що син сказав їй ключі віддати від їх квартири! Ох, і розпереживалась тоді Дарина Степанівна. Аж тиск піднявся… Син теж заметушився дуже. Та й ця Світлана забігала по хаті… Дарина Степанівна підійшла до дверей квартири сина. Вона спробувала відкрити двері і застигла від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дарина Степанівна прокинулась рано. Вона пішла на кухню і швидко напекла пирогів. А як же ж?! До невісточки своєї, Світлани, вона з гостинцями сьогодні прийде! Щоправда посварилися вони з нею недавно… Та так, що син сказав їй ключі віддати від їх квартири! Ох, і розпереживалась тоді Дарина Степанівна. Аж тиск піднявся… Син теж заметушився дуже. Та й ця Світлана забігала по хаті… Дарина Степанівна підійшла до дверей квартири сина. Вона спробувала відкрити двері і застигла від несподіванки

-Ну я їй покажу ну постривай, я тобі влаштую ти дивись яка! Дарина Степанівна аж почервоніла від обурення. -Це ж треба, от же ж! – думала вона. – А цей теж, сидить нюні розпустив, його рідну матір ображають, а йому…

Олег прокинувся рано. Чоловік посмажив омлет, поснідав, одягнувся і вийшов з квартири. По дорозі купив квіти і поїхав до батьків. – Ну як ви тут? – запитав Олег, стоячи біля могилки. – Я так сумую за вами. Він з сумом вдивлявся в обличчя на фотографіях. – Знаєте, а я повинен вам дещо сказати…, – раптом почав говорити Олег, зупинився на хвилину, і сльози покотилися з його очей

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олег прокинувся рано. Чоловік посмажив омлет, поснідав, одягнувся і вийшов з квартири. По дорозі купив квіти і поїхав до батьків. – Ну як ви тут? – запитав Олег, стоячи біля могилки. – Я так сумую за вами. Він з сумом вдивлявся в обличчя на фотографіях. – Знаєте, а я повинен вам дещо сказати…, – раптом почав говорити Олег, зупинився на хвилину, і сльози покотилися з його очей

Олег знову прийшов з квітами до могилки своїх батьків, стоячи біля пам’ятника він, ніжно вдивляється в рідні риси облич на фотографіях. Він ніколи не бачив їх, але сумує та часто приїжджає сюди. Раніше він із бабусею бував тут. Чим старший…

Ірина з Петром вже й не чекали, а тут така радість – син приїхав! І приїхав Миколка в село не сам, а з молодою дружиною. – Ось, батьки мої любі, знайомтеся, це моя дружина Ліза! – заявив він з порога. – Як дружина?! – сплеснула руками Ірина. – А коли ж весілля було? – А не було весілля, розписались і все. Батьки накрили стіл, поставили частування, смаколики різні. Невістка їм сподобалася. Гарна дівчина, скромна. Погостювали молоді в селі, та й додому поїхали. Приїхали вони аж на Різдво. Невістка, як зняла пальто, так Ірина й ахнула

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина з Петром вже й не чекали, а тут така радість – син приїхав! І приїхав Миколка в село не сам, а з молодою дружиною. – Ось, батьки мої любі, знайомтеся, це моя дружина Ліза! – заявив він з порога. – Як дружина?! – сплеснула руками Ірина. – А коли ж весілля було? – А не було весілля, розписались і все. Батьки накрили стіл, поставили частування, смаколики різні. Невістка їм сподобалася. Гарна дівчина, скромна. Погостювали молоді в селі, та й додому поїхали. Приїхали вони аж на Різдво. Невістка, як зняла пальто, так Ірина й ахнула

У Петра з Іриною був син Микола. Жили вони в селі біля річки, хатинка була старою, але завдяки турботам господарів виглядав міцною, була теплою й затишною. Микола любив своє село й хатинку, але, подорослішавши, подався у місто. -Ну ось, і…

Катя сиділа на лавці біля порога материної хати, не наважуючись навіть зняти своє пальто. – Ну ти даєш! Та як так можна?! – сварилась її мати, з силою вимішуючи тісто. – Навіщо ти все покинула, хочу тебе спитати?! Ми з батьком все життя тебе тягли, не шкодуючи сил. Все для того, щоб ти була щасливою. А ти що зробила? Мати все ніяк не могла заспокоїтись. – І все через те, що в нього є інша жінка?! – продовжила вона. Катя аж стрепенулась від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя сиділа на лавці біля порога материної хати, не наважуючись навіть зняти своє пальто. – Ну ти даєш! Та як так можна?! – сварилась її мати, з силою вимішуючи тісто. – Навіщо ти все покинула, хочу тебе спитати?! Ми з батьком все життя тебе тягли, не шкодуючи сил. Все для того, щоб ти була щасливою. А ти що зробила? Мати все ніяк не могла заспокоїтись. – І все через те, що в нього є інша жінка?! – продовжила вона. Катя аж стрепенулась від несподіванки

Катя сиділа на лавці біля порога материної хати, не наважуючись навіть зняти пальто. -Ну ти даєш! Як так можна?! – сварилась матір, з силою вимішуючи тісто. – Навіщо ти все покинула, хочу тебе спитати?! Ми з батьком все життя тебе…

Яна одягла свою найкрасивішу сукню, нафарбувалася, зробила зачіску, навіть про високі підбори не забула. Вона викликала таксі й поїхала в гості до свого коханого Сашка. Вже у під’їзді вона почула гучну музику. Вона долинала з квартири Олександра. Яна подзвонила в двері. Їй ніхто не відчинив. Тоді вона натиснула дверну ручку і зайшла в коридор. В квартирі було багато незнайомих їй людей. Яна озирнулась, шукаючи очима коханого і раптом побачила його у вітальні! Жінка оторопіла – її Сашко танцював, обійнявшись з якоюсь білявкою! Яна очі вирячила від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Яна одягла свою найкрасивішу сукню, нафарбувалася, зробила зачіску, навіть про високі підбори не забула. Вона викликала таксі й поїхала в гості до свого коханого Сашка. Вже у під’їзді вона почула гучну музику. Вона долинала з квартири Олександра. Яна подзвонила в двері. Їй ніхто не відчинив. Тоді вона натиснула дверну ручку і зайшла в коридор. В квартирі було багато незнайомих їй людей. Яна озирнулась, шукаючи очима коханого і раптом побачила його у вітальні! Жінка оторопіла – її Сашко танцював, обійнявшись з якоюсь білявкою! Яна очі вирячила від несподіванки

-Яна, скільки можна? Ми ж збираємось одружитися! Яка ще перерва? Знову? Я так більше не можу! Я втомився від цих твоїх проблем! Або разом, або розходимося! Більше жодних перерв! Яна важко зітхнула і сумно посміхнулася до Сашка. -Значить, розходимося! Мені…

Ірина прокинулася рано. Приготувала сніданок, відправила дітей в школу, провела чоловіка на роботу. А сама вирішила зробити генеральне прибирання. Перш за все жінка вирішила поставити прання. Ірина перевіряла кишені одягу, як раптом натрапила на щось в піджаку чоловіка. – Дивно, що це? – подмала жінка, коли дістала з кишені піджака якийсь конверт. Ірина відкрила його і застигла від здивування. – Як він міг?! – тільки й вигукнула вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина прокинулася рано. Приготувала сніданок, відправила дітей в школу, провела чоловіка на роботу. А сама вирішила зробити генеральне прибирання. Перш за все жінка вирішила поставити прання. Ірина перевіряла кишені одягу, як раптом натрапила на щось в піджаку чоловіка. – Дивно, що це? – подмала жінка, коли дістала з кишені піджака якийсь конверт. Ірина відкрила його і застигла від здивування. – Як він міг?! – тільки й вигукнула вона

Ірина витирала пил, намагаючись залізти в найнедоступніші місця. Вона любила, коли в будинку панувала кришталева чистота і намагалася підтримувати її. Скільки разів чоловік Ігор пропонував їй найняти людину, яка підтримуватиме в будинку порядок, але Ірина була проти цього. – Навіщо…

Анастасія закривала аджику, коли в двері подзвонили. Жінка витерла руки об фартух, і пішла відкривати. На порозі стояла незнайома жінка. – Вас Анастасія Іванівна звуть? – запитала незнайомка. – Так. А ви хто? – здивувалася господиня. – Мене звуть Діана. Мені необхідно поговорити з вами про Андрія, – раптом сказала гостя. – З ним щось сталося? – захвилювалася Анастасія. – Ні. Сталося зі мною, – тихо сказала Діана. – Ви повинні знати правду! Анастасія запросила гостю в квартиру, приготувавшись до найгіршого

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Анастасія закривала аджику, коли в двері подзвонили. Жінка витерла руки об фартух, і пішла відкривати. На порозі стояла незнайома жінка. – Вас Анастасія Іванівна звуть? – запитала незнайомка. – Так. А ви хто? – здивувалася господиня. – Мене звуть Діана. Мені необхідно поговорити з вами про Андрія, – раптом сказала гостя. – З ним щось сталося? – захвилювалася Анастасія. – Ні. Сталося зі мною, – тихо сказала Діана. – Ви повинні знати правду! Анастасія запросила гостю в квартиру, приготувавшись до найгіршого

Андрій щойно прокинувся, Діана вже не спала. – Котра година? – Запитав Андрій. – Початок шостої, – відповіла Діана. – Як добре,  – сказав Андрій, – не хочеться вставати, не хочеться йти. Отак би лежав і лежав усе життя. До…

У Тамара Андріївни не стало чоловіка. Останнім часом він був дуже слабий. Рідні доньки допомагати їй відмовилися. Тільки їх син, Дмитрик, щовечора приїжджав. А вдень приходила його дружина Олександра, робила процедури і дещо по господарству. – Лесю, дорогенька, облиш, я сама зроблю, – казала Тамара невістці. – Пообідай он, я супчик зварила. – Та мені вже ніколи, – казала Олександра, але сідала і таки їла, щоб не ображати свекруху. Так якось вони і впоралися з усім. А як не стало чоловіка Тамари, то раптом зʼявилися доньки. І вона вже здогадалась чого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Тамара Андріївни не стало чоловіка. Останнім часом він був дуже слабий. Рідні доньки допомагати їй відмовилися. Тільки їх син, Дмитрик, щовечора приїжджав. А вдень приходила його дружина Олександра, робила процедури і дещо по господарству. – Лесю, дорогенька, облиш, я сама зроблю, – казала Тамара невістці. – Пообідай он, я супчик зварила. – Та мені вже ніколи, – казала Олександра, але сідала і таки їла, щоб не ображати свекруху. Так якось вони і впоралися з усім. А як не стало чоловіка Тамари, то раптом зʼявилися доньки. І вона вже здогадалась чого

Тамара Андріївна поховала чоловіка. Останнім часом він був дуже слабий і потребував догляду. Доньки допомагати відмовилися, посилаючись на роботу. Тільки їх син, Дмитрик, щовечора приїжджав. Вдень приходила його дружина Олександра, робила процедури і дещо по господарству. -Лесю, дорогенька, облиш, я…

Повернутись вверх