Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 97

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Того вечора Микола Максимович був вдома сам. Його дружина поїхала погостювала до сестри в село. Старий дістав з холодильника каструлю з борщем, сальця і крекнув від задоволення. – Ох, зараз борщику нагрію та зі сметанкою! – пробурмотів він. Раптом хтось постукав у двері. Микола Максимович поспішив у коридор. На порозі стояв його внук Кирило. – Ну, проходь, – посміхнувся дідусь. – Чого похнюпився? – Та нормально все, – буркнув Кирило. – Не хочеш – не кажи… Тільки мене не обманеш! – Є в мене одна новина, дідусю… Але вона мабуть тобі не сподобається… Микола Максимович здивовано дивився на внука

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Того вечора Микола Максимович був вдома сам. Його дружина поїхала погостювала до сестри в село. Старий дістав з холодильника каструлю з борщем, сальця і крекнув від задоволення. – Ох, зараз борщику нагрію та зі сметанкою! – пробурмотів він. Раптом хтось постукав у двері. Микола Максимович поспішив у коридор. На порозі стояв його внук Кирило. – Ну, проходь, – посміхнувся дідусь. – Чого похнюпився? – Та нормально все, – буркнув Кирило. – Не хочеш – не кажи… Тільки мене не обманеш! – Є в мене одна новина, дідусю… Але вона мабуть тобі не сподобається… Микола Максимович здивовано дивився на внука

Вже другий тиждень Кирило жив у друга: посварився з дружиною. Він уже до ладу не пам’ятав, через що саме вони посварилися, адже останнім часом це траплялося все частіше і частіше. Сварки ставалися на порожньому місці: то вона забула купити хліба…

Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Колеги накрили святковий стіл. Звучали тости, слова подяки. – Дякую за старання, Ольга Іванівна. Прийміть подарунок від колективу, –  висловився начальник і вручив велику коробку. – Дякую, за увагу і турботу, – усміхнулася Ольга. Через п’ять хвилин після пари побажань вже всі говорили про роботу. Ольга Іванівна засумувала і вийшла в коридор, якось незатишно їй стало. Двері в кімнату відпочинку, де проходило застілля були злегка прочинені, і раптом вона почула розмову клег. Ольга підійшла ближче, прислухалася і аж очі витріщила від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Колеги накрили святковий стіл. Звучали тости, слова подяки. – Дякую за старання, Ольга Іванівна. Прийміть подарунок від колективу, –  висловився начальник і вручив велику коробку. – Дякую, за увагу і турботу, – усміхнулася Ольга. Через п’ять хвилин після пари побажань вже всі говорили про роботу. Ольга Іванівна засумувала і вийшла в коридор, якось незатишно їй стало. Двері в кімнату відпочинку, де проходило застілля були злегка прочинені, і раптом вона почула розмову клег. Ольга підійшла ближче, прислухалася і аж очі витріщила від почутого

Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Вона сиділа в центрі великого кабінету начальника перед усім колективом своїх колег, а вони, стоячи, висловлювали і жаль, і подяку за добру, сумлінну роботу. Висловився і начальник, Юрій Максимович: – Дякую за Ваше старання, Ольга…

– Що тобі подарувати на твій ювілей? – запитав Іван свою дружину Ольгу. – Але тільки в межах розумного! – У межах розумного?! – ахнула жінка. – Тоді нічого не даруй! – Ну ти Олю, давай не починай, – сказав Іван. – Всі ж прийдуть з подарунками, красиві слова будуть говорити. Я, як твій чоловік не повинен осоромитися, що з подарунком, що з промовою. – Залишайся самим собою, – сказала Ольга. – А щоб тобі було не витратно, подаруй мені… Ольга нахилилась до Івана і щось прошепотіла йому на вухо. Іван очі витріщив від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Що тобі подарувати на твій ювілей? – запитав Іван свою дружину Ольгу. – Але тільки в межах розумного! – У межах розумного?! – ахнула жінка. – Тоді нічого не даруй! – Ну ти Олю, давай не починай, – сказав Іван. – Всі ж прийдуть з подарунками, красиві слова будуть говорити. Я, як твій чоловік не повинен осоромитися, що з подарунком, що з промовою. – Залишайся самим собою, – сказала Ольга. – А щоб тобі було не витратно, подаруй мені… Ольга нахилилась до Івана і щось прошепотіла йому на вухо. Іван очі витріщив від почутого

Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий рубіж, поворот в нове життя. – В нове? – посміхнулася своїм думкам Оля. – Яке нове? Навпаки, старе життя, старість не за горами… – Ти більше…

Софія цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні її дочка приведе нареченого. І ось стіл накритий, все готово. – Ідуть! – глянувши вкотре у вікно, вигукнула майбутня теща. Молоді зайшли в квартиру. – Мамо, знайомся! Це – Олег, – представила Таїса хлопця. – Дуже приємно, Софія Станіславівна. Що ми в коридорі стоїмо? Заходьте! – усміхнулася господиня. Всі сіли за стіл, перекусили, порозмовляли про те, про се. – Ой! –  раптом сплеснула руками майбутня теща. – Забула головне спитати. Яким буде майбутнє прізвище у моєї дочки? Олег сказав їй своє прізвище, після чого Софія аж очі вирячила від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Софія цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні її дочка приведе нареченого. І ось стіл накритий, все готово. – Ідуть! – глянувши вкотре у вікно, вигукнула майбутня теща. Молоді зайшли в квартиру. – Мамо, знайомся! Це – Олег, – представила Таїса хлопця. – Дуже приємно, Софія Станіславівна. Що ми в коридорі стоїмо? Заходьте! – усміхнулася господиня. Всі сіли за стіл, перекусили, порозмовляли про те, про се. – Ой! –  раптом сплеснула руками майбутня теща. – Забула головне спитати. Яким буде майбутнє прізвище у моєї дочки? Олег сказав їй своє прізвище, після чого Софія аж очі вирячила від здивування

Сьогодні дочка приведе свого нареченого знайомитися. Софія Станіславівна вже почала звикати до цього, за два роки вже четвертий. Попередні кандидати у зяті їй не сподобалися. Сама вона в молодості помилок зробила чимало, тому зараз і без чоловіка, а донька має…

Дмитро повертався додому з роботи, як раптом біля свого будинку він помітив, що з якоїсь машини вийшла жінка дуже схожа на його Галю. – Дивно, і звідки це вона приїхала? – подумав він. Дмитро піднявся на свій поверх, зайшов у квартиру і застиг на міці. Галина в кімнаті складала речі у валізу. – Що відбувається? – запитав Дмитро. – Я йду від тебе, – тихо сказала Галина. – Чому? Що сталося? – здивувався він. – Ти сам знаєш чому! – відповіла жінка. – Галю, я справді не розумію! Поясни! – Дмитро здивовано дивився на Галину, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро повертався додому з роботи, як раптом біля свого будинку він помітив, що з якоїсь машини вийшла жінка дуже схожа на його Галю. – Дивно, і звідки це вона приїхала? – подумав він. Дмитро піднявся на свій поверх, зайшов у квартиру і застиг на міці. Галина в кімнаті складала речі у валізу. – Що відбувається? – запитав Дмитро. – Я йду від тебе, – тихо сказала Галина. – Чому? Що сталося? – здивувався він. – Ти сам знаєш чому! – відповіла жінка. – Галю, я справді не розумію! Поясни! – Дмитро здивовано дивився на Галину, нічого не розуміючи

Дмитро зачинив двері зсередини, повернувши ключ в замку, все ще чуючи, як звук каблуків Галини, що йде до ліфтів, затихає вдалині. У коридорі відчувався трохи відчутний аромат її парфумів. Ось і закінчилася ця історія довжиною в рік. Дмитро перейшов із…

Віра вийшла погуляти зі своєю подругою Сонею. – Ой, я телефон забула, – зупинилася вона на півдорозі. – Мама ж моя слаба вдома. А раптом щось станеться? Віра побігла додому. Вона відкрила двері своїм ключем і несподівано почула, що мати розмовляє з кимось по телефону. Віра взяла з тумбочки мобільний і хотіла вже йти, як раптом прислухалась… Говорили явно про неї! – Та гуляти вона пішла, не чує… – казала мати комусь в слухавку. – Я теж за тобою скучила! Ще трохи поживу за рахунок дочки і грошенят в неї позичу… Віра застигла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра вийшла погуляти зі своєю подругою Сонею. – Ой, я телефон забула, – зупинилася вона на півдорозі. – Мама ж моя слаба вдома. А раптом щось станеться? Віра побігла додому. Вона відкрила двері своїм ключем і несподівано почула, що мати розмовляє з кимось по телефону. Віра взяла з тумбочки мобільний і хотіла вже йти, як раптом прислухалась… Говорили явно про неї! – Та гуляти вона пішла, не чує… – казала мати комусь в слухавку. – Я теж за тобою скучила! Ще трохи поживу за рахунок дочки і грошенят в неї позичу… Віра застигла від почутого

Після школи Віра поїхала у велике місто, щоб продовжити навчання. Якось пішла з подругами в клуб і там познайомилася зі Стасом. Міський красень, його батьки поїхали на рік у закордонне відрядження. Вона закохалася в нього без пам’яті і невдовзі переїхала…

Сашко смажив картолю, коли з роботи повернулася дружина. Тетяна мовчки зайшла на кухню, сіла за стіл. – Зараз тільки цибульки додам, протушкується і будемо вечеряти, – усміхнувшись сказав Сашко. Тетяна дивилася в підлогу і не сказала ні слова. – Кохана, що сталося? – захвилювався чоловік. – Вибач, я так винна перед тобою! – раптом сказала дружина. – Ти про що? – здивувався Сашко. – Нам краще розлучитися! – тихо сказала Таня. – Ти так жартуєш? Чому розлучитися? – не зрозумів він. Тетяна все розповіла чоловіку. Сашко вислухав дружину і аж очі вирячив від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сашко смажив картолю, коли з роботи повернулася дружина. Тетяна мовчки зайшла на кухню, сіла за стіл. – Зараз тільки цибульки додам, протушкується і будемо вечеряти, – усміхнувшись сказав Сашко. Тетяна дивилася в підлогу і не сказала ні слова. – Кохана, що сталося? – захвилювався чоловік. – Вибач, я так винна перед тобою! – раптом сказала дружина. – Ти про що? – здивувався Сашко. – Нам краще розлучитися! – тихо сказала Таня. – Ти так жартуєш? Чому розлучитися? – не зрозумів він. Тетяна все розповіла чоловіку. Сашко вислухав дружину і аж очі вирячив від здивування

-Сашко, я подаю на розлучення… Ні, не так! Сашко, останнім часом ми з тобою віддалилися один від одного!…Ні, знову не так…Сашко, нам треба серйозно поговорити… – Тетяна їхала за кермом свого автомобіля та обмірковувала, як повідомити чоловікові неприємну для нього…

Василь з дружиною Марійкою сиділи на кухні. Раптом Марійка стрепенулася. – Васильку, ти пам’ятаєш, що завтра ми йдемо на ювілей моєї мами? – запитала вона. – Звичайно, пам’ятаю, – ліниво кивнув той. – Добре, що ти пам’ятаєш, – кивнула й Марійка. – Я дещо згадала. Терміново збирайся! Тобі треба купити новий костюм… Василь повернувся з магазину через годину. Він зайшов додому з великим пакетом у руці, і винувато глянув на дружину. – Купив? – побачивши пакет, радісно вигукнула Марійка. – Купив… – якось дивно пробурмотів чоловік. Марійка відкрила пакет і оторопіла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Василь з дружиною Марійкою сиділи на кухні. Раптом Марійка стрепенулася. – Васильку, ти пам’ятаєш, що завтра ми йдемо на ювілей моєї мами? – запитала вона. – Звичайно, пам’ятаю, – ліниво кивнув той. – Добре, що ти пам’ятаєш, – кивнула й Марійка. – Я дещо згадала. Терміново збирайся! Тобі треба купити новий костюм… Василь повернувся з магазину через годину. Він зайшов додому з великим пакетом у руці, і винувато глянув на дружину. – Купив? – побачивши пакет, радісно вигукнула Марійка. – Купив… – якось дивно пробурмотів чоловік. Марійка відкрила пакет і оторопіла від побаченого

Василь з Марійкою – подружжя з майже двадцятирічним стажем, сиділи на кухні за столом і допивали обідній чай. Раптом Марійка насторожилася і злякано глянули на чоловіка. – Васильку, ти пам’ятаєш, що завтра ми йдемо на мамин ювілей? – запитала вона….

Марія Федорівна підмітала подвірʼя, як раптом відкрилася хвіртка і перед нею постав її зять Дмитро. – О, зятьку! – сплеснула руками жінка. – А ти чого тут? – Здрастуйте, – сказав Дмитро. – А я вам дах полагодити приїхав. – Он як… – сказала жінка. – Ну, ремонтуй. – Точно, наробив щось зятьок, якщо сам приїхав. Але питати не буду. Сам розповість, – вирішила Марія Федорівна… Минув тиждень. – Дмитре, а тобі на роботу не пора? – не витримала жінка. – Маріє Федорівно, тут така справа… Навіть не знаю, як сказати. Я залишаюсь тут! – Як це тут?! – Марія Федорівна очі вирячила від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія Федорівна підмітала подвірʼя, як раптом відкрилася хвіртка і перед нею постав її зять Дмитро. – О, зятьку! – сплеснула руками жінка. – А ти чого тут? – Здрастуйте, – сказав Дмитро. – А я вам дах полагодити приїхав. – Он як… – сказала жінка. – Ну, ремонтуй. – Точно, наробив щось зятьок, якщо сам приїхав. Але питати не буду. Сам розповість, – вирішила Марія Федорівна… Минув тиждень. – Дмитре, а тобі на роботу не пора? – не витримала жінка. – Маріє Федорівно, тут така справа… Навіть не знаю, як сказати. Я залишаюсь тут! – Як це тут?! – Марія Федорівна очі вирячила від здивування

Дмитро звільнився з роботи. Точніше його звільнили. І що тепер робити, чоловік не знав. Нещодавно у них із дружиною народилася донька, тож Вірочка не працювала, а Дмитро став єдиним годувальником у родині. І тут таке… Як сказати дружині про те,…

Іван повернувся додому з роботи. – Марино, я вдома! – гукнув чоловік з коридору. Дружина не відповідала. Він зняв куртку, почепив її на вішалку та пішов на кухню. Марина стояла біля вікна і дивилася вдалечінь. – Марино! Марино! Що сталося? – захвилювався Іван. Тільки зараз Марина помітила Івана. – Моєї сестри Віри не стало! – розплакалася вона. – Нічог, ми справимося, – Іван обійняв Марину, погладив по голові. – Але це ще не все, – схлипнула Марина. – Я повинна тобі дещо розповісти! Іван вислухав дружину і застиг від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван повернувся додому з роботи. – Марино, я вдома! – гукнув чоловік з коридору. Дружина не відповідала. Він зняв куртку, почепив її на вішалку та пішов на кухню. Марина стояла біля вікна і дивилася вдалечінь. – Марино! Марино! Що сталося? – захвилювався Іван. Тільки зараз Марина помітила Івана. – Моєї сестри Віри не стало! – розплакалася вона. – Нічог, ми справимося, – Іван обійняв Марину, погладив по голові. – Але це ще не все, – схлипнула Марина. – Я повинна тобі дещо розповісти! Іван вислухав дружину і застиг від почутого

Марина і сама не знає, чому їй сьогодні, раптом наснилася її двоюрідна сестра Віра. У сні вона плакала і просила її не лишати Марійку. Марина прокинулася і довго не могла заснути. -Треба буде вранці зателефонувати до Віри. Щось якесь неприємне…

Повернутись вверх