Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 95

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Олена з Леонідом якраз сіли вечеряти, коли пролунав дзвінок у двері. – Хто це? Ти когось чекаєш? – подивився на Олену чоловік. – Ні, ми ж обидва вдома, – Олена знизала плечима і пішла відчиняти. На порозі стояла колишня дружина Леоніда. – Доброго вечора. Не завадила! – єхидно сказала жінка. – Значить ти нова щаслива дружина. Ну, вітаю! Дай Боже вам щастя, як кажуть. Ви тут дещо забули. – Забули? – здивувалася Олена. – Що забули? – Зараз побачите! – єлейним голоском сказала гостя. Олена здивовано дивилася на колишню дружину Леоніда, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена з Леонідом якраз сіли вечеряти, коли пролунав дзвінок у двері. – Хто це? Ти когось чекаєш? – подивився на Олену чоловік. – Ні, ми ж обидва вдома, – Олена знизала плечима і пішла відчиняти. На порозі стояла колишня дружина Леоніда. – Доброго вечора. Не завадила! – єхидно сказала жінка. – Значить ти нова щаслива дружина. Ну, вітаю! Дай Боже вам щастя, як кажуть. Ви тут дещо забули. – Забули? – здивувалася Олена. – Що забули? – Зараз побачите! – єлейним голоском сказала гостя. Олена здивовано дивилася на колишню дружину Леоніда, нічого не розуміючи

Олена варила борщ на своїй затишній кухні і щохвилини підбігала до вікна і вдивлялася в темряву. Вже тиждень у неї був бурхливий, хоч і зовсім несподіваний роман з імпозантним сусідом із третього поверху, який мав звичку паркувати свій величезний джип…

– Степане, мені треба купити нове пальто, – сказала Тамара чоловікові. – А я ж у декреті, грошей нема… – Навіщо тобі нове пальто? – здивувався той. – А що зі старим сталося? – Розумієш, пальто вже все в катичках і ще… Воно мені мале. – Ну, а хто в цьому винен? – усміхнувся Степан і почав підчищати шматочком хліба соус із тарілки з вечерею. Сьогодні це була запечена скумбрія. – Ось бери й займайся собою! – вигукнув він. – А про пальто, забудь! Куди тобі в ньому ходити? У нас що, в магазині показ мод проходить? Тамара заціпеніла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Степане, мені треба купити нове пальто, – сказала Тамара чоловікові. – А я ж у декреті, грошей нема… – Навіщо тобі нове пальто? – здивувався той. – А що зі старим сталося? – Розумієш, пальто вже все в катичках і ще… Воно мені мале. – Ну, а хто в цьому винен? – усміхнувся Степан і почав підчищати шматочком хліба соус із тарілки з вечерею. Сьогодні це була запечена скумбрія. – Ось бери й займайся собою! – вигукнув він. – А про пальто, забудь! Куди тобі в ньому ходити? У нас що, в магазині показ мод проходить? Тамара заціпеніла від почутого

– Степане, мені треба купити нове пальто, – сказала Тамара до чоловіка. – А я ж у декреті, грошей нема… – Навіщо тобі нове пальто? – здивувався той. – А що зі старим сталося? Тамара сумно схилила голову… Вона сиділа…

Настя повернулася додому з роботи. – Коханий, я вдома! – гукнула вона. – Привіт. Нам треба поговорити, – раптом сказав Андрій, вийшовши в коридор. – Слухаю, – усміхнулася Настя. – Вибач, обманювати тебе більше не можу, я покохав іншу. Речі мої зібрані давно, все сказати не наважувався. Не зупиняй, я все вирішив, – раптом сказав чоловік. – Хто вона? – тільки й сказала Настя. – Ти справді хочеш це знати? – здивувався чоловік. – Так. Я маю на це право! – заявила дружина. Андрій дістав свій телефон, відкрив фото, показав його дружині. Настя глянула на коханку чоловіка і застигла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Настя повернулася додому з роботи. – Коханий, я вдома! – гукнула вона. – Привіт. Нам треба поговорити, – раптом сказав Андрій, вийшовши в коридор. – Слухаю, – усміхнулася Настя. – Вибач, обманювати тебе більше не можу, я покохав іншу. Речі мої зібрані давно, все сказати не наважувався. Не зупиняй, я все вирішив, – раптом сказав чоловік. – Хто вона? – тільки й сказала Настя. – Ти справді хочеш це знати? – здивувався чоловік. – Так. Я маю на це право! – заявила дружина. Андрій дістав свій телефон, відкрив фото, показав його дружині. Настя глянула на коханку чоловіка і застигла від побаченого

Настя недовго перебувала у розпачі. Звичайно, несподівано, коли твій чоловік, з яким ти прожилс тридцять з невеликим років, раптом оголошує: – Вибач, обманювати тебе не можу, я іншу покохав. Речі мої зібрані давно, все сказати не наважувався. Не зупиняй, я…

Дід Степан з дружиною Любою сиділи у себе в дворі, і їли з миски малину. Раптом відкрилася хвіртка, і на подвірʼя зайшов якийсь хлопчик. – Ой, а хто це до нас у гості йде?! – усміхнулась баба Люба. – Це я, Степан, – відповів малюк. – А ти чий будеш, тезко? – запитав дід Степан. – Батька твого, як звуть? – Василь, – відповів хлопчик. Дід повернувся до дружини: – А хто тут у нас, по-сусідству, Василь? Не встигла Люба відповісти, як раптом на подвірʼя зайшов якийсь чоловік. Степан з Любою придивились до нього і застигли від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дід Степан з дружиною Любою сиділи у себе в дворі, і їли з миски малину. Раптом відкрилася хвіртка, і на подвірʼя зайшов якийсь хлопчик. – Ой, а хто це до нас у гості йде?! – усміхнулась баба Люба. – Це я, Степан, – відповів малюк. – А ти чий будеш, тезко? – запитав дід Степан. – Батька твого, як звуть? – Василь, – відповів хлопчик. Дід повернувся до дружини: – А хто тут у нас, по-сусідству, Василь? Не встигла Люба відповісти, як раптом на подвірʼя зайшов якийсь чоловік. Степан з Любою придивились до нього і застигли від несподіванки

Дід Степан сидів на лавці і задумливо дивився на дорогу, що вела до центру села. З сусіднього двору лунали гучні голоси. Там було гамірно вже з самого ранку. Вчора відзначали ювілей сусіда, а сьогодні гуляння тривало. Біля будинку стояло кілька…

Дмитро вирішив відвідати батька. Чоловік відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор. – Тату, ти вдома? – гукнув Дмитро з коридору. – О, нарешті ти приїхав! – усміхнувся Іван Сергійович, вийшовши зустріти сина. – Вечеряти будеш? – Не відмовився б. Після роботи ще нічого не їв, – погодився Дмитро. – На плиті голубці холонуть. Ти йди, вечеряй, а я телевізор подивлюся, – якось підозріло сказав Іван Сергійович. Дмитро зняв куртку, роззувся і пішов на кухню. Чоловік відкрив двері і застиг від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро вирішив відвідати батька. Чоловік відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор. – Тату, ти вдома? – гукнув Дмитро з коридору. – О, нарешті ти приїхав! – усміхнувся Іван Сергійович, вийшовши зустріти сина. – Вечеряти будеш? – Не відмовився б. Після роботи ще нічого не їв, – погодився Дмитро. – На плиті голубці холонуть. Ти йди, вечеряй, а я телевізор подивлюся, – якось підозріло сказав Іван Сергійович. Дмитро зняв куртку, роззувся і пішов на кухню. Чоловік відкрив двері і застиг від побаченого

Іван Сергійович з нетерпінням глянув на годинник. На вечерю вже все готове, а Дмитра все немає і немає. Він зазвичай попереджає заздалегідь, якщо затримується, а тут… Цікаво, що могло таке статися, що син забув про свого батька? Іван Сергійович давно…

Галина готувала суп з фрикадельками, як раптом двері відчинилися і в хату забігла сусідка Валя. – Господи, ти чого?! – сплеснула руками Галина. З Валентиною вони навіть не дружили. – Галино! – вигукнула Валя. – Андрія не стало… – Ти що, Валю? – Галя аж присіла на табуретку. – Щось сьогодні зранку у мене передчуття було, – почала квапливо розповідати Валентина. – Думаю, зайду-но я до Андрія. Щось його давненько видно не було. Заходжу на подвірʼя, а двері не зачинені. Я зайшла в хату, а там… Валентина раптом замовкла. – Що там, Валю? – Галина не вірила, що це відбувається насправді

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Галина готувала суп з фрикадельками, як раптом двері відчинилися і в хату забігла сусідка Валя. – Господи, ти чого?! – сплеснула руками Галина. З Валентиною вони навіть не дружили. – Галино! – вигукнула Валя. – Андрія не стало… – Ти що, Валю? – Галя аж присіла на табуретку. – Щось сьогодні зранку у мене передчуття було, – почала квапливо розповідати Валентина. – Думаю, зайду-но я до Андрія. Щось його давненько видно не було. Заходжу на подвірʼя, а двері не зачинені. Я зайшла в хату, а там… Валентина раптом замовкла. – Що там, Валю? – Галина не вірила, що це відбувається насправді

Майже тиждень Андрій лежав. Лежав і дивився в стелю. Перед очима пропливали картинки життя, яке вже минуло. Обличчя жінок, з якими жив. Деяких він любив, дехто любив його. Жіночі обличчя молоді й гарні, немов із далекої молодості. У голову лізли…

Оксана прийшла на роботу в хорошому настрої. Її напарниця Олена вже йшла, здавши їй зміну, як раптом щось згадала і повернулася: – Оксано, мало не забула. Я була здивована, звичайно, але тобі залишили конверт. – А що тебе здивувало? – усміхнулася Оксана. – За часів інтернету тобі написали лист і поклали у старенький конверт, – пояснила напарниця. Олена усміхнулася і показала на полицю, де лежав лист, розвернулася і пішла. – Дивно, від кого це? – здивувалася Оксана взявши з полиці конверт. Жінка відкрила його, дістала лист, прочитала і застигла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оксана прийшла на роботу в хорошому настрої. Її напарниця Олена вже йшла, здавши їй зміну, як раптом щось згадала і повернулася: – Оксано, мало не забула. Я була здивована, звичайно, але тобі залишили конверт. – А що тебе здивувало? – усміхнулася Оксана. – За часів інтернету тобі написали лист і поклали у старенький конверт, – пояснила напарниця. Олена усміхнулася і показала на полицю, де лежав лист, розвернулася і пішла. – Дивно, від кого це? – здивувалася Оксана взявши з полиці конверт. Жінка відкрила його, дістала лист, прочитала і застигла від здивування

Оксана говорила з управляючим по телефону, коли до стійки адміністратора підійшов високий чоловік. – Здрастуйте, на мене заброньовано номер. – Доброго дня, – відповіла Оксана, миттю глянувши на нього. Обличчя здалося їй знайомим. -Вибачте, можна дізнатися на яке прізвище? –…

Марія кришила овочі на салат. Раптом хтось постукав у двері. Марія аж стрепенулася від несподіванки. – Хто там?! – насторожено запитала вона. – Я шукаю Олену Іванівну, – пролунав незнайомий голос. Марія відкрила двері. На порозі стояла якась молода жінка, яка тримала за руку дівчинку. – Ну, проходьте, – сказала Марія. Почувши розмову, бабуся Марії, Олена Іванівна, встала з ліжка, накинула на плечі старий фланелевий халатик. – У нас гості, бабусю! – гукнула її Марія. Старенька глянула на гостей і раптом заплакала. Марія не розуміла, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марія кришила овочі на салат. Раптом хтось постукав у двері. Марія аж стрепенулася від несподіванки. – Хто там?! – насторожено запитала вона. – Я шукаю Олену Іванівну, – пролунав незнайомий голос. Марія відкрила двері. На порозі стояла якась молода жінка, яка тримала за руку дівчинку. – Ну, проходьте, – сказала Марія. Почувши розмову, бабуся Марії, Олена Іванівна, встала з ліжка, накинула на плечі старий фланелевий халатик. – У нас гості, бабусю! – гукнула її Марія. Старенька глянула на гостей і раптом заплакала. Марія не розуміла, що відбувається

– Марійко! Марійко! Ти куди зникла? – кликала бабуся Олена свою внучку, сівши в старе крісло. З городу прийшла дівчина, і витираючи руки об фартух, підійшла до бабусі. – Ти мене кликала, бабусю? – Кликала. Ти чого це по такій…

Надія прийшла до матері в гості. Посиділи, порозмовляли про те, про се. – Добре, мамо. Мені пора додому, ще Петру вечерю готувати, – сказала донька і почала збиратися. Надія вийшла з будинку матері, і вирішила скоротити шлях додому через стежку, городами. Підійшовши майже впритул до свого городу, жінка побачила якийсь силует, що пробирався між чагарників у бік подвір’я Надії. – Дивно, хто ж це? – здивувалася Надя і додала кроку. Жінка зайшла на своє подвір’я і застигла від побаченого. – Як же я раніше не здогадалася, – тільки й сказала Надя

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Надія прийшла до матері в гості. Посиділи, порозмовляли про те, про се. – Добре, мамо. Мені пора додому, ще Петру вечерю готувати, – сказала донька і почала збиратися. Надія вийшла з будинку матері, і вирішила скоротити шлях додому через стежку, городами. Підійшовши майже впритул до свого городу, жінка побачила якийсь силует, що пробирався між чагарників у бік подвір’я Надії. – Дивно, хто ж це? – здивувалася Надя і додала кроку. Жінка зайшла на своє подвір’я і застигла від побаченого. – Як же я раніше не здогадалася, – тільки й сказала Надя

Надія з дочкою залишилися самі. Якби хтось їй сказав раніше, що вона опиниться в такій ситуації, ніколи б не повірила. А тепер усе випливло назовні. Звинувачувати нема кого. Можливо, сама не звернула уваги на зміни, що відбулися у чоловіку. Петра…

Зоя прийшла додому пізно. Вона нерішуче відкрила двері в свою квартиру, і тихо зайшла в коридор. Її чоловік Григорій сидів на дивані й дивився телевізор. – Грицю, я прийшла не сама, – сказала Зоя. – А з ким? – здивувався Григорій. – У нас гості?! – Можна й так сказати, – відповіла Зоя. – Ти тільки не сварися, але я не могла його залишити… – Кого, його?! – ахнув чоловік. – Ось він, – сказала Зоя. – Ти що, зовсім, чи що?! Навіщо ти його привела? – Григорій аж з дивана підскочив від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зоя прийшла додому пізно. Вона нерішуче відкрила двері в свою квартиру, і тихо зайшла в коридор. Її чоловік Григорій сидів на дивані й дивився телевізор. – Грицю, я прийшла не сама, – сказала Зоя. – А з ким? – здивувався Григорій. – У нас гості?! – Можна й так сказати, – відповіла Зоя. – Ти тільки не сварися, але я не могла його залишити… – Кого, його?! – ахнув чоловік. – Ось він, – сказала Зоя. – Ти що, зовсім, чи що?! Навіщо ти його привела? – Григорій аж з дивана підскочив від побаченого

– Ох, Зоє, і натерпілася ти з цим гульвісою! Та нащо він тобі потрібний, що нормальних мужиків немає, чи що?! – Люблю я його, недолугого… Хоч і виробляє. Десять років разом. А так все добре все починалося… – Та з…

Повернутись вверх