Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Іван прокинувся і почав збиратися на роботу. Він взувся й поліз у тумбочку по свої ключі. Але їх ніде не було! – Нісенітниця якась, – пробурмотів чоловік. – Візьми мої! – гукнула з кухні його дружина Люба. – Я все одно пізніше повернуся! З роботи Івана відпустили раніше. Він зайшов у квартиру й одразу побачив свої ключі на тумбочці! І ще якісь брудні сліди на підлозі… Він тихенько підійшов до кімнати й обережно відчинив двері. Якась жінка порпалася у шафках. Жінка обернулася. Іван глянув на неї, сів на диван і обхопив голову руками

Галина Вікторівна була звичайною бабусею, зі своїми слабкостями та недоліками. Але Іван любив її беззастережно. Батька свого він не пам’ятав, хоча бабуся казала, що краще б його взагалі не було. На уточнюючі питання Іван, вона відповідала: -Підростеш, зрозумієш… Й Іван…

– Вітя, відвези мене до Ніни, допомога моя їм потрібна, – попросила Катерина у сина. Віктор відвіз маму до сестри і повернувся додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Щось сталося? – звахвилювався син. – У мене до тебе прохання, – почала Катерина. – Увімкни гучний зв’язок, і поклади свій телефон у моїй кімнаті на тумбочці, а сам вийди та тільки не підслуховуй. Віктор виконав прохання мами, але випадково почув її розмову. Він прислухався і застиг від здивування

– Мамо, ну що він плаче весь час? Я не знаю, що з ним робити, все з рук валиться. Я звикну, навчуся, ти ж мене знаєш, але іноді я просто переживаю, що не впораюся, а ви постійно на роботі. І…

Світлана прокинулася рано з якимось тривожним передчуттям. Жінка вийшла на кухню, свекруха вже стояла біля плити і готувала сніданок. – Привіт, вже прокинулася? – весело запитала Віра Павлівна. – А я ось деруни смажу. – Та щось, якесь переживання не давало спокійно спати майже всю ніч, – відповіла невістка. – Нічого, таке буває. Ну, йди буди Стаса, будемо снідати, – сказала свекруха. Світлана пішла у спальню, розбудити чоловіка. Жінка відкрила двері і застигла. – Мамо, ходіть сюди! – тільки й вигукнула до свекрухи жінка

«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть, тільки за годину приїдуть. Треба хоч чай попити, поки гарячий! Віра Павлівна сіла за стіл на кухні, і сьорбаючи чай дрібними ковтками, почала згадувати своє життя,…

Микола вирішив заскочити в кафе. Чоловік дуже хотів кави. А як же ж?! Вдома слаба дружина і син! Він цілими днями на ногах. Але сьогодні до них навідалася теща, дружина почувалася трохи краще. От Микола і вирішив ну хоч трохи розслабитися. – Кава тут чудова, – вкотре подумав він, сьорбаючи гарячий ароматний напій. – Микола?! – раптом почув він здивований жіночий голос. Чоловік обернувся й на мить аж оторопів

Дуже часто на весіллях з’являються нові пари. Сама атмосфера любові та романтики сприяє знайомству. І так хочеться вірити, що весільна музика не за горами та для новоявленої пари! Весілля кращої подруги стало доленосним і для Віри. Саме там вона познайомилася…

У Надії був вихідний і вона вирішила побалувати своїх домашніх чимось смачненьким. Трохи подумавши Надя вирішила спекти шарлотку. Але виявилося, що в будинку немає борошна і, як би Наді не хотілося, треба було йти в магазин. В цей момент вдома нікого не було, Надя зачинила двері на ключ і пішла зі спокійною душею, але, коли повернулася з подивом, виявила, що вдома хтось є. Надя зайшла в будинок і застигла від здивування. – Що ти тут робиш? – тільки й вигукнула жінка

Надія була жінкою суворою, але справедливою. Все своє життя вона прожила у селі. Тут народилася, вчилася, а потім вийшла заміж і народила трьох дітей. Із чоловіком Віктором вони прожили вже 25 років. Жили добре, на заздрість багатьом. Мали свій добротний…

Дмитра запросив на День народження, його брат Славко. Марина дружина Славка, і її сестра Інна накрили чидовий стіл. Дмитро привітав брата. – За тебе! Бажаю тобі успіхів у всьому, – Дмитро підняв келих. – За тебе, Славко, я пишаюся, що в мене такий брат!  – Дякую, захвалив. За нас братику, – Славко розчулився. Раптом Дмитро побачив, що Марина щось шепоче Інні та обидві якось підозріло дивляться на нього. – Ну що ти готовий? – сказав на вухо братові Славко. – До чого? – здивувався Дмитро, нічого не розуміючи

– Дмитро, ми в суботу на день народження Славка зберемося. Посидиш із нами? Я Інну запросила, тобі сподобалося тоді, як ми всі разом співали. Ну що, прийдеш? – Марина багатозначно посміхнулася.  Дмитро згідно кивнув: – А як же, ну звичайно…

Ольга Іванівна вирішила відвідати доньку та зятя. Жінка приїхала до квартири молодих, та натиснула на дзвінок. Двері їй відкрила сваха. – Дивно, – подумала Ольга. – А вона що тут робить? Жінки пройшли на кухню. – А Світлана та Сергій де? – запитала Ольга Іванівна. – Сергій скоро буде, – відповіла сваха. – Він взяв останнє замовлення і вже їде додому. – А Світлана, – перепитала Ольга. Сваха задумалася і тихо сказала: – Це повинен сказати вам Сергій. Ольга Іванівна здивовано дивилася на сваху, нічого не розуміючи

-Як тільки ми одружимося – відразу приступимо до збільшення нашої родини! – замріяно промовив Андрій і посміхнувся Світлані. -Прямо так відразу? – дівчина з ніжністю подивилася на нареченого. -Ну, а чого чекати? Навіщо тоді створювати сім’ю, якщо не плануєш дітей?…

Віра прийшла додому пізно. Вона роззулася, дістала з сумки пиріг, який вона принесла з роботи й пішла на кухню. Вона приготувала вечерю і невдовзі на порозі зʼявився її чоловік Сергій. Він підозріло глянув на Віру і мовчки сів за стіл. – Ти мені випадково не зраджуєш? – раптом запитав він. – Чого ти так вдягаєшся гарно? І виглядаєш якось інакше! Віра застигла з тарілкою в руках

Віра вважала, що її життя склалося успішно. Заміж вийшла після закінчення інституту з великого кохання за симпатичного хлопця. Вони одразу вирішили, що жити з батьками не будуть, винаймали квартиру. Потім народився син Павлик. Чоловік піднімався кар’єрними сходами, добре заробляв. Два…

Олег дуже поспішав додому. Аякже ж?! Адже вдома почалися якісь неймовірні зміни. Вчора його дружина Валя зварила борщ! Здавалося б, що тут особливого? Та все було не так просто… Олег відкрив двері своїм ключем, зазирнув у кімнату. Валя мила вікно. У неї на голові, була чорна жалобна хустка, але на відчуженому обличчі з’явився якийсь інтерес. Ось і вікно почала мити… – Я картоплі з грибами посмажила! – сказала вона Олегу. – Мий руки і будемо вечеряти. Олег не вірив своїм вухам. І на це була одна причина

Олег дуже поспішав додому. Аякже ж?! Адже вдома почалися якісь неймовірні зміни. Вчора його дружина Валя зварила борщ! Здавалося б, що тут особливого? Дружина і мала би борщі варити і чоловіка годувати. Та все було не так просто… Так воно…

Степан прийшов додому пізно. Він мовчки роззувся в коридорі і почепив пальто на вішалку. Степан пішов у ванну, вимив руки і пройшов на кухню. У тарілці вже парувало рагу з курки із зеленим горошком. Це була фірмова страва його дружини Валі. Поруч стояв салат з морепродуктів. Степан сів за стіл, поколупався вилкою в салаті й обернувся до дружини. – Кохана, скажи мені чесно, де ти взяла цей салат? – раптом запитав він. Валя застигла, не донісши чайник до чашки. Вона розгублено дивилася на чоловіка

Якби хтось попросив Валю оцінити її сімейне життя з тридцятирічним стажем від одиниці до сотні, то вона поставила б впевнені п’ятдесят балів. Тому що всього в житті вистачало – щасливих миттєвостей, сумних хвилин і навіть гірких, про існування яких взагалі…

Повернутись вверх