Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

У Віри не стало матері. Жінка з чоловіком Миколою приїхали в село, провели маму в останню путь. Після поминок, коли всі розійшлися, Віра вирішила трохи прибрати в будинку матері. – Миколо, зніми ось цю картину, заберемо її до себе, буде пам’ять про батьків, – сказала Віра до чоловіка. – А я поки що речі переберу. Микола став на стілець, щоб зняти картину і раптом застиг.  – Віра. Швидко йди сюди, – вигукнув він. – Що там? – не зрозуміла дружина. – Ось дивись, – Микола поглядом вказав на картину. Віра придивилася і застигла від несподіванки

Зіна та Іван прожили у шлюбі багато років. Весілля золоте відзначили та ще десять років прожили. Двоє дітей, п’ять онуків, правнучка. У сина Олександра (старшого) троє доньок. Заміж не збираються. А ось донька Віра порадувала, двоє дітей у неї і…

Аліса прийшла додому з важкими пакетами продуктів у руках. Вона зайшла в коридор і, важко зітхнувши, поставила їх на підлогу… Раптом з кімнати вийшов її чоловік Іван. – Алісо, я давно хотів тобі дещо сказати, – почав він. – І сьогодні у мене просто немає вибору! – Слухаю тебе, Іванку, – здивувалась Аліса. – Тільки ти допоможи мені, будь ласка, сумки в кухню занести. Щось втомилася я… – Добре, – пробурмотів Іван. – Але це тільки один раз! І то, бо до тебе є серйозна розмова! – Та що там в тебе таке трапилось?! – Аліса не розуміла, що відбувається

Аліса повернулася з магазину із важкими сумками продуктів у руках. Вона зайшла в коридор і важко зітхнувши поставила їх на підлогу. Раптом з кімнати вийшов її чоловік Іван. – Алісо, я давно хотів тобі дещо сказати, але все якось ніколи…

Вікторія мила посуд на кухні, коли задзвонив її мобільник. – Віко! Не спиш ще? – почувся у слухавці голос її свекрухи. – Н-ні, – здивувалася та. – Дітей тільки-но вклала спати, от посуд мию… А що сталося, Наталю Василівно? Віка не знала, чого чекати від дзвінка свекрухи, тому трохи насторожилася. – Віко, я хотіла тобі сказати дещо важливе, – раптом заявила свекруха. – Дякую, що терпиш мого сина Мишка… – Що-о? – ахнула Віка. Вона не розуміла, що відбувається

– Дочко, у мене тиск… – дзвонила мама Олені. – Не спиш? – Восьма вечора, рано ще спати. Чоловік Олени, Тимофій, одними рухами брів спитав, що сталося. Олена знизала плечима, мовляв, не знаю, але з’ясовуватиму. В Олени був молодший брат,…

Віктор прокинувся не в дусі. Вийшов в коридор і аж очі витріщив від здивування – біля дверей на нього чекала його валіза. – Поясни мені, що це таке? – одразу запитав він у дружини. – Подумаєш, пізно прийшов, посидів з друзями, з ким не буває. Буває ще й гірше. – Гірше? І що саме? – єхидно сказала Оля. – Ну не знаю…, – розгублено відповів чоловік. – Це?! – дружина дістала свій телефон, відкрила якесь фото і простягнула його чоловіку. Віктор глянув на фото і застиг від побаченого

Віктор прокинувся не в дусі. Вчора він добряче перебрав, до того ж прокинувся в готелі з якоюсь дівчиною в ліжку. Побачив її і одразу зібрався йти. Було чи не було, він навіть не згадав. Був вже майже ранок. Повернувшись додому…

Світлана прокинулась рано. Вони з сином Артемом смачно поснідали, вдягнулися і вирушила погуляти. Раптом неподалік, з’явився колега Світлани Петро. Він ішов назустріч, не відводячи очей від Артема. – Мамо… – хлопчик хотів щось сказати, але раптом замовк. Світлана запитливо глянула на нього і побачила, що він уважно дивиться на Петра, а той на нього. – Привіт, Світлано, – сказав Петро. – Не очікував тебе тут зустріти. – Привіт. Я сама здивована не менше за тебе… – А це він? – раптом запитав Петро показуючи на хлопчика. Світлана дивилася на сина і не знала, як сказати правду

Вночі Світлані наснився дивний сон. Вона йде по зеленій галявині. Над нею пурхають різнокольорові метелики, чується дзижчання бджіл і стрекотіння коників. Усміхаючись, вона дивиться в блакитне небо, яким пливуть білі пухнасті хмари. І тут якийсь чоловік простягає їй руку і…

– Валечко, сусідко! Вийди на хвилинку, – гукала сусідка Зоя. Валя вийшла до хвіртки. – Проходь, Зоє, – сказала вона. – Що трапилося? – Так, я так, позичити в тебе закваски хочу. Хотіла хліба спекти… Зараз винесу, – сказала Валя. Вона пішла, а Зоя сиділа і думала, як їй поділитися неприємною новиною… – Тримай, печи свій хліб, – винесла закваску Валя. Тут Зоя і вставила своє слово: – Я вчора в область їздила, та й зайшла в кафе води попити і там твого Віктора побачила… І був він не сам, а з молодою дівчиною! Валентина оторопіла від почутого

– Валечко, сусідко! Вийди на хвилинку, – стоячи біля хвіртки і чомусь не наважуючись увійти, гукала сусідка Зоя. Валя поралася на грядці. Після дощів усе заростало травою, і вона поспішала її забрати, щоб не втратити врожаю. Валя обтрусила руки і…

Батьків Марії не стало рано. Один за одним пішли – спочатку батько, а потім і мати… Залишився їй батьківський будинок в селі, який Марія зі своїм чоловіком Віктором відремонтували. Була це у них як дача… Марія саме їхала з міста в село, як раптом побачила свого знайомого Михайла й підсіла до нього. – Привіт, Михайле. До міста приїжджав? – запитала вона. – Привіт. Так, приїжджав. Ось подарунки прикупив дітям. А ти чому одна? Де Віктор? Марія якось дивно подивилася на нього і в неї раптом заблищали очі. Михайло не розумів, що відбувається

У селі Петрівка, що розкинулося на пагорбі біля лісу, народ живе дружний і працьовитий, веселий і дуже забобонний. У селі життя у всіх на очах, і діда Михайла всі знають, це зараз йому близько шістдесяти, а раніше він був молодий…

Денис Вікторович зачинив магазин о дев’ятій вечора і поїхав з роботи додому. На півдорозі раптом зламався його автобус. Всіх висадили чекати наступного. Денису Вікторовичу залишилося до його будинку всього кілька зупинок. І він вирішив піти пішки. – Людей багато, та й коли ще той наступний приїде… – подумав чоловік. Через пів години ось вже і його вулиця. Ліхтарі світять, але якось безлюдно, всі вже по хатах розійшлися… Несподівано у кущах почувся якийсь шурхіт. Денис Вікторович зупинився, уважно придивився звідки йде звук, як раптом сталося несподіване

Кожен знає, як нелегко бути самотнім, а в похилому віці особливо. Настає такий момент, коли людина раптом втрачає все, і життя здається пустим і безглуздим… Саме так трапилося з Денисом Вікторовичем, який пропрацював головним бухгалтером майже до сімдесяти років, але…

– Олено, цієї неділі нас запросили на весілля. Донька тітки Галі виходить заміж, – оголосила мама, повернувшись з роботи. – Добре, мамо, – якось байдуже відповіла донька. В неділю вранці Олена з мамою, одягнули найкращі сукні, зробили красиві зачіски та вирушили до зазначеного ресторану. Олена з мамою привітали молодят, сіли за стіл. Весілля було в самому розпалі, як раптом Олена помітила, що мама вмить змінилася на обличчі. – Що сталося? – захвилювалася вона. – Оленко, ходімо, я тебе з кимось познайомлю, – тихо сказала мама. – З ким познайомиш? – Олена здивовано дивилася на маму, не розуміючи, що відбуається

Олена готувалася до сесії. Вона навчалася в університеті. Олена була дуже відповідальною дівчиною і завзято займалася. Її зупинив телефонний дзвінок. Номер незнайомий, але тоді ще не було всяких пройдисвітів та опитувань населення, тому вона відповіла. – Вибачте, я помилився номером,…

Ірина поверталася додому з роботи. Пролунала мелодія телефону. Дзвонив її чоловік Денис. – Іра, ти коли будеш вдома? – запитав він. – Вже підходжу! – відповіла дружина. – Чудово! Що на вечерю приготувати? – запитав Денис. – Не відмовилася б, від твоєї фірмової смаженої картопельки! – усміхнулася Ірина. – Це ми можемо! Добре, чекаю тебе! – сказав Денис і закінчив виклик. За пів години Ірина підійшла до свого під’їзду. Сусідки, як завжди сиділи на лавочці і про щось розмовляли. Ірина підійшла ближче до них і випадково почула їхню розмову. Жінка прислухалася і застигла від почутого

Ірина вже понад п’ятнадцять років у шлюбі. Але стосунки з чоловіком досі такі, ніби вони лише одружилися. Кави в ліжко не була, а ось сніданок завжди готовий до її пробудження. Доньку возив у садок і забирав, потім до школи. Денис…

Повернутись вверх