Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Денис поїхав на заробітки за кордон. Не було його вдома цілих пів року… Вероніка Миколаївна варила на кухні борщ, коли задзвенів її телефон. – Мамо, привіт! – почувся у слухавці голос її сина Дениса. – Ти вдома? Я зараз буду! Вероніка здивовано відклала телефон і тут же ж у двері подзвонили. На порозі стояв Денис. – Денисе! – мати міцно обійняла сина. — Ну, що ж ти не сказав мені, коли приїдеш?! – «Приїдемо», точніше буде, мамо! Я не сам! – сказав хлопець. Вероніка глянула за спину сина і застигла від несподіванки

Денис поїхав на заробітки за кордон. Не було його вдома вже пів року. Вероніка Миколаївна варила на кухні борщ, коли задзвенів її телефон. – Мамо, привіт! – почувся у слухавці голос Дениса. – Ти вдома? Я зараз буду! Вероніка здивовано відклала телефон…

Аркадій прийшов додому пізно. – Привіт, коханий! – вискочила назустріч чоловіку його дружина Наталка. – Сідай вечеряти, я тут гречку зварила і мʼясця з цибулькою і сметанкою потушкувала… Аркадій сів за стіл, як раптом задзвенів його телефон. Дзвонила його колишня дружина Надія. – Ти зовсім перестав донькою цікавитися! – почала вона в слухавку. – У мене на роботі проблеми, чоловіка у відрядження відправили, а тобі хоч би що! Хоч на вихідні Світланку візьми, і позаймався з донькою, батько називається! Аркадій застиг від почутого. Наталя дивилася на чоловіка і не розуміла, що відбувається

– Наталя, ти щось якась дивна останнім часом? – подруга наздогнала Наталю в коридорі фірми. – Ти ж ніби тільки з відпустки, а вигляд у тебе втомлений. – І не кажи, сама не можу розуміти в чому річ. Думала відпочину…

– Ех, щастить же деяким, – зітхнувши, сказала Ольга, стоячи біля вікна палати. – Ти про що? – не зрозуміла Галина. – Та я про Надію. Бачила, який у неї чоловік красень! А дбайливий який. Щодня її відвідує, – пояснила Надія. Галина не витримала. – Гаразд, дай гляну на цього красеня, – сказала вона, підходячи до вікна. – Глянь, – Ольга поступилася місцем. – Ого! – Вигукнула Галя. – Та я ж його знаю! – Так, давай з цього місця детальніше! – вигукнула Ольга. – Розповідай! І Галина все розповіла сусідці по палаті. Ольга вислухала її і аж очі витріщила від здивування

– Ех, щастить же деяким, – зітхнувши, сказала Ольга, стоячи біля вікна тримісної палати. – Ти це про що? -запитала Галина, яка відволіклася від цікавої книги. – Та я про Надію. Бачила, який у неї чоловік красень! А дбайливий який….

Олексій прийшов до своєї коханої Олени. Він відкрив двері своїм ключем і привітався з бабою Марією, яка жила в Олени на квартирі. – Ти хто? – похмуро спитала старенька. – Я – Олексій. Я Олену тут зачекаю. Вона мені про вас розповідала. А вона хіба про мене ні? – Та багато тут вас ходить, – раптом сказала жінка. – Олексії, Василі, Олеги… Не будинок, а прохідний двір! – Які ще Василі? – не зрозумів Олексій. – Та багато тут всякого народу буває. Оленка мужиків водить і водить. Це вона перед тобою може правильна така… Олексій очі вирячив від почутого

– Бабусю, що ж ви тут сидите? – запитала Олена в старенької, яка сиділа на лавці біля дитячого майданчика. – Пізно вже, майже ніч, йдіть додому. – А мені йти нікуди, дитинко, у мене дому нема, чоловік внучки на мене…

Сергій вирішив переїхати з міста в село. Він купив собі будиночок і всі вихідні займався ремонтом. – Ось побачиш, у місто і їхати не захочеться! – казав йому друг Олексій. Сергій провів від колонки воду до хати, зробив каналізацію, відремонтував пічку, підлогу і дах… Не обійшлося й без допомоги майстрів. У вересні Сергій привіз на новосілля своїх батьків із міста. Мати з батьком вийшли з машини, глянули на будинок і застигли від побаченого… – Це що жарт?! – тільки й змогла промовити мати. Батьки не розуміли, що відбувається

Сергій розлучився з дружиною і був дуже засмучений. Відволікала тільки робота, але вечори здавались довгими й темними. Вихідні ще гірші. Тільки друг Олексій допомагав, заспокоюючи його: – Не ти перший, не ти останній… Що вдієш, не кисни. Поїхали до мене…

Ірина прокинулася рано, приготувала сніданок і пішла будити чоловіка. – Миколо, вставай, на роботу запізнишся, – сказала тихо воно. Чоловік одразу прокинувся, прийняв душ, поснідав та вирушив на роботу. – Так, треба прибрати трохи, – вирішила дружина, закривши за чоловіком двері. Ірина помила посуд, пропилососила в кімнаті, поскладала одяг і хотіла було поставити прання. Вона позбирала речі чоловіка з кімнати, як раптом її увагу привернула сорочка Миколи. Ірина придивилася до не і застигла на місці 

Микола повернувся з корпоративу ближче до ранку. Його дружина вдала, що міцно спить. А він, лігши поруч із нею на ліжко, одразу засопів. Вставши зранку з ліжка, Ірина виявила на сорочці чоловіка губну помаду. У цей час на телефон чоловіка…

Іван Петрович відзначав свій ювілей, запросив рідних, друзів. Дідусь накрив два великих столи у дворі. До обіду з’явилися всі гості, вручили подарунки, сіли за стіл. Іван Петрович теж не залишився у боргу. Коли всі були вже трохи веселі, взяв слово. – Дякую за турботу та увагу. А це вам! – він дістав з кишені піджака конверти та розклав їх перед кожним із гостей. – Що там? – пошепки спитав один з гостей. – Не знаю. Я не розкривав, – відповів інший. Всі гості почали відкривати конверти і тільки переглядалися між собою, не розуміючи, що відбувається

Добре, коли є багаті родичі. Чи погано? Ну, це для кого як. Іван Петрович жив довго. Рідні мав багато. Братів троє, дві сестри, племінники у великій кількості зі своїми дітьми. Та свої діти, а їх двоє, онуки, правнуки. Багатий дід…

Валентин поспішила до під’їзду, де жив її коханий В’ячеслав. Жінка набрала номер квартири на домофоні, але двері ніхто не відкривав. – Та що ж сталося? – думала Валя. – На дзвінки не відповідає, у квартирі його немає. Раптом до під’їзду підійшов молодий чоловік, Валентина запитала, чи знає він В’ячеслава. – Ви Валентина? – несподівано спитав він. – Так, – підтвердила вона. – Що з ним? І звідки ви мене знаєте? – Ходімо, я зараз все поясню, – сказав чоловік і пропустив Валю у під’їзд. Але Валентина навіть уявити не могла, що скаже їй цей чоловік

Валентина прийшла в призначений час на огляд, взяла у реєстратурі картку та піднялася на другий поверх. Біля дванадцятого кабінету всі стільці були зайняті людьми похилого віку. Біля вікна, притулившись спиною до підвіконня, стояв чоловік. – Ви всі у дванадцятий кабінет?…

Андрій прийшов додому з роботи. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і дуже здивувався. У квартирі було темно й дуже тихо… Він зняв куртку, взув домашні капці і зайшов у кімнату. – Лізо, ти вдома?! – гукнув він свою дружину. Та у відповідь буда тиша… Андрій зайшов на кухню, увімкнув світло й застиг від побаченого! Ліза сиділа сама в темряві за столом і уважно дивилась на нього… – Ти чого тут сидиш сама?! – здивовано запитав Андрій. Він не розумів, що це таке робиться

Ліза вийшла заміж, коли дізналася, що вагітна. Андрію ж виказували його батьки: – Не можна вчиняти, отак непорядно! Дитина не винна! Кохали вони один одного, чи це просто була помилка молодості, ніхто не розумів. Вони й самі до ладу не…

Оля у весільній сукні крутилася перед дзеркалом. – Щось затримується Віталік, ми так викуп не встигнемо провести! – занепокоїлася подруга нареченої, Аліна. – Може, у пробці? – відповіла Оля. – Зараз подзвоню. Дівчина дістала телефон та набрала номер коханого, але він не відповідав. – Невже щось сталося, – захвилювалася Оля і заплакала. – Все, все, Оля, не плач! Он машина під’їхала. Встигнемо викуп провести! – визирнувши у вікно, радісно прощебетала Аліна і побігла зустрічати нареченого. Аліна повернулася за хвилину. – Оля, краще присядь! – тихо сказала подруга і зупинилася. – Що сталося? – Оля схвильовано дивилася на Аліну, не розуміючи, що відбувається

-Ах, яка ж ти у мене красуня! – із захопленням дивлячись на онучку у весільній білій сукні, сплеснула руками Маргарита Вікторівна. Все життя, вся душа її була в цій милій, чудовій дівчині з яскравими, променистими блакитними очима та ямочками на…

Повернутись вверх