Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 91

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Ірина в хорошому настрої поверталась з роботи. По дорозі вона зайшла в магазин і набрала дві важкі торби продуктів. Вона хотіла приготувати чоловікові смачну вечерю. Ірина з важкими сумками зайшла в будинок і просто оторопіла! Всі речі, і навіть дитячі з шаф у кімнаті та спальні, валялися на підлозі по всьому будинку! Полиці у шафах були порожні! Ірина не знала, що й думати! Жінка набрала номер свого чоловіка. – Це я тобі все влаштував! – раптом сказав той у слухавку. Ірина так і застигла з телефоном в руках

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина в хорошому настрої поверталась з роботи. По дорозі вона зайшла в магазин і набрала дві важкі торби продуктів. Вона хотіла приготувати чоловікові смачну вечерю. Ірина з важкими сумками зайшла в будинок і просто оторопіла! Всі речі, і навіть дитячі з шаф у кімнаті та спальні, валялися на підлозі по всьому будинку! Полиці у шафах були порожні! Ірина не знала, що й думати! Жінка набрала номер свого чоловіка. – Це я тобі все влаштував! – раптом сказав той у слухавку. Ірина так і застигла з телефоном в руках

Ірина, почувши мелодію на телефоні, вийшла на кухню, взяла його з полиці та побачила, що дзвонить подруга: – Алло, привіт Надійко! – Привіт! Іринко, дзвоню тобі я не просто так, – сказала в телефон Надія. – Ну зрозуміло, ти ж…

Олена прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й пішла у ванну помити руки. – Доню, нарешті ти вдома! – почувся з кухні голос її матері Марії Петрівни. – Ходи вечеряти, ми з батьком тебе вже чекаємо! Олена мовчки зайшла на кухню й похмура сіла за стіл. Марія Петрівна підсунула їй тарілку супу з фрикадельками, але та навіть не глянула на нього. – Доню, що трапилось?! – захвилювалася мати. – Я не знаю, що подарувати моєму Сергію… – пробурмотіла Олена. – А я знаю точно, що йому треба! – несподівано аж вигукнув батько. Всі здивовано обернулись до чоловіка

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й пішла у ванну помити руки. – Доню, нарешті ти вдома! – почувся з кухні голос її матері Марії Петрівни. – Ходи вечеряти, ми з батьком тебе вже чекаємо! Олена мовчки зайшла на кухню й похмура сіла за стіл. Марія Петрівна підсунула їй тарілку супу з фрикадельками, але та навіть не глянула на нього. – Доню, що трапилось?! – захвилювалася мати. – Я не знаю, що подарувати моєму Сергію… – пробурмотіла Олена. – А я знаю точно, що йому треба! – несподівано аж вигукнув батько. Всі здивовано обернулись до чоловіка

Олена прийшла додому пізно. Вона роззулася в коридорі й пішла у ванну помити руки. – Доню, нарешті ти вдома! – почувся з кухні голос її матері Марії Петрівни. – Ходи вечеряти, ми з батьком тебе вже чекаємо! Олена мовчки зайшла…

Наталя поверталася з магазину з важкими пакетами у руках. Жінка вже була біля будинку, як раптом помітила якусь машину біля своїх воріт. – Хто б це міг бути, я наче нікого не чекаю, – подумала вона. Наталя підійшла ближче, і побачила на подвір’ї молодого чоловіка. – Приїхав! – вигукнула жінка і кинулася до сина щоб обійняти. – Мамо почекай. Я маю тобі дещо розповісти, – раптом відсторонився син. – Що сталося? – захвилоювалася Наталя. – Тобі краще присісти, – тихо сказав Віктор. Наталя опустилася на лавку, приготувавшись до найгіршого 

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя поверталася з магазину з важкими пакетами у руках. Жінка вже була біля будинку, як раптом помітила якусь машину біля своїх воріт. – Хто б це міг бути, я наче нікого не чекаю, – подумала вона. Наталя підійшла ближче, і побачила на подвір’ї молодого чоловіка. – Приїхав! – вигукнула жінка і кинулася до сина щоб обійняти. – Мамо почекай. Я маю тобі дещо розповісти, – раптом відсторонився син. – Що сталося? – захвилоювалася Наталя. – Тобі краще присісти, – тихо сказав Віктор. Наталя опустилася на лавку, приготувавшись до найгіршого 

Наталя Іванівна проживала в мальовничому селі одна. Чоловіка не стало два роки тому, а єдиний син Віктор як поїхав у місто на навчання після служби, так до матері і не повернувся більше. Працює на заводі інженером, спочатку винаймав квартиру, а…

Інна ходила по квартирі, перекладаючи речі з місця на місце. Зараз батьки привезуть її дітей – Оксанку та Максима. Але час минав, вже стемніло й Інна вирішила прилягти на дивані у вітальні. Вона не помітила, як заснула. Інна почула, як прийшов її чоловік Борис і вийшла до нього. Її вразив його вигляд – чоловік явно не був втомлений! – Ти чудово виглядаєш. Не схоже, що працював дві доби або спав на кушетці у кабінеті. І сорочка свіжа. Я не пам’ятаю таку, – сказала Інна. Борис раптом відвернувся і закрив руками обличчя

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна ходила по квартирі, перекладаючи речі з місця на місце. Зараз батьки привезуть її дітей – Оксанку та Максима. Але час минав, вже стемніло й Інна вирішила прилягти на дивані у вітальні. Вона не помітила, як заснула. Інна почула, як прийшов її чоловік Борис і вийшла до нього. Її вразив його вигляд – чоловік явно не був втомлений! – Ти чудово виглядаєш. Не схоже, що працював дві доби або спав на кушетці у кабінеті. І сорочка свіжа. Я не пам’ятаю таку, – сказала Інна. Борис раптом відвернувся і закрив руками обличчя

Інна не чула шереху коліс каталки по лінолеуму лікарняного коридору та квапливого тупоту ніг. Її голова злегка погойдувалася з боку в бік в такт руху. Вона не бачила чергування яскравих ламп денного світла над собою, не чула крику Бориса: –…

Ніна мила вікна, як раптом почула якісь дивні звуки в коридорі. Жінка кинула ганчірку у відро, підійшла до дверей і глянула у вічно. Біля дверей сусідки Зої Миколаївни стояв якийсь незнайомий чоловік. Він подзвонив у двері і зайшов в середину. – Напевно негідник якийсь, – подумала Ніна. – Пенсіонерку обманути хоче. Жінка швидко взулася, і кунулася в квартиру сусідки на допомогу. Ніна забігла до Зої Миколаївної на кухню і застигла на місці

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ніна мила вікна, як раптом почула якісь дивні звуки в коридорі. Жінка кинула ганчірку у відро, підійшла до дверей і глянула у вічно. Біля дверей сусідки Зої Миколаївни стояв якийсь незнайомий чоловік. Він подзвонив у двері і зайшов в середину. – Напевно негідник якийсь, – подумала Ніна. – Пенсіонерку обманути хоче. Жінка швидко взулася, і кунулася в квартиру сусідки на допомогу. Ніна забігла до Зої Миколаївної на кухню і застигла на місці

Вадим тільки підійшов до дверей, підніс руку до дзвінка, і тут його ніс почув солодкий запах пирога з яблуками. Вадим глибоко втягнув ароматне повітря і відразу побачив себе маленьким хлопчиськом з колінами, обмазаними зеленкою. Молодий хлопець стояв біля дверей, заплющивши…

У Віри раптово не стало мами, а згодом і її бабусі Зіни. Свого батька вона не знала, але він приїхав забрати її до себе. Дорогою додому вони мовчали. Не знали, про що говорити. На порозі квартири їх зустріла гарно та вміло нафарбована жіночка. Одягнена вона була не по–домашньому. Ошатне плаття, багато прикрас. – Познайомся, це Оля, моя дружина, – сказав батько. – А це моя дочка, Віра, – кивнув Микола у бік дівчинки. – Дуже приємно, – сказала Оля і строго глянула на гостю. Віра зайшла в кімнату, озирнулася навкруги й ахнула

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Віри раптово не стало мами, а згодом і її бабусі Зіни. Свого батька вона не знала, але він приїхав забрати її до себе. Дорогою додому вони мовчали. Не знали, про що говорити. На порозі квартири їх зустріла гарно та вміло нафарбована жіночка. Одягнена вона була не по–домашньому. Ошатне плаття, багато прикрас. – Познайомся, це Оля, моя дружина, – сказав батько. – А це моя дочка, Віра, – кивнув Микола у бік дівчинки. – Дуже приємно, – сказала Оля і строго глянула на гостю. Віра зайшла в кімнату, озирнулася навкруги й ахнула

Чому мама з татом не стали жити разом, Віра так ніколи й не дізналася. Їй було три роки, коли батьки розійшлися. Мама з маленькою Вірою повернулася з міста до рідного села. — Все встигла, — не втрималася баба Зіна, зустрічаючи…

Єва поралася на городі, коли біля її будинку зупинилася якась машина. – Дивно, хто б це міг бути? – подумала вона. Жінка залишила всі справи і пішла до воріт. З машини вийшов якийсь чоловік, підійшов до багажника і дістав сумку. – Доброго дня. Ви Єва? – раптом запитав він, помітивши жінку. – Так, це я, – здивувалася вона. – Думав вас вже і не знайду, добре, що люди підказали де ви живете, – усміхнувся незнайомець. – Ну що показуйте. – Що показувати? – здивувалася Єва, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Єва поралася на городі, коли біля її будинку зупинилася якась машина. – Дивно, хто б це міг бути? – подумала вона. Жінка залишила всі справи і пішла до воріт. З машини вийшов якийсь чоловік, підійшов до багажника і дістав сумку. – Доброго дня. Ви Єва? – раптом запитав він, помітивши жінку. – Так, це я, – здивувалася вона. – Думав вас вже і не знайду, добре, що люди підказали де ви живете, – усміхнувся незнайомець. – Ну що показуйте. – Що показувати? – здивувалася Єва, не розуміючи, що відбувається

Олексій їхав на так підробіток. Взагалі-то він не любив такого роду підробітки, але цього разу просто не міг відмовити, бо попросила його, ні хто інша, як його сестра Віра. Вірі він відмовити ніяк не міг і довелося погодитися їхати в…

Олена цілий день стояла біля плити, накрутила голубців, зробила салати. Сьогодні до них з Віктором прийдуть гості на новостілля. Стіл вже був накритий, коли пролунав дзвінок у двері. Олена побігла відкроивати. На порозі були перші гості, свекор та свекруха. – Вітаємо з новосіллям! – сказав з порогу свекор, але посміхнувся якось дивно, ніби вже був у чомусь дуже винен. – Дякую, – з привітною усмішкою відповіла Олена. – З новосіллям, рідна, – сказала свекруха і простягнула якусь коробку. – Відкривай. Олена відкрила подарунок і застигла від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Олена цілий день стояла біля плити, накрутила голубців, зробила салати. Сьогодні до них з Віктором прийдуть гості на новостілля. Стіл вже був накритий, коли пролунав дзвінок у двері. Олена побігла відкроивати. На порозі були перші гості, свекор та свекруха. – Вітаємо з новосіллям! – сказав з порогу свекор, але посміхнувся якось дивно, ніби вже був у чомусь дуже винен. – Дякую, – з привітною усмішкою відповіла Олена. – З новосіллям, рідна, – сказала свекруха і простягнула якусь коробку. – Відкривай. Олена відкрила подарунок і застигла від несподіванки

– Вітя, скажи, а це точно ми квартиру купили, ми з тобою, як чоловік та дружина, а не твоя родина? – Що? – сонно стрепенувся чоловік, що клював носом над пізньою вечерею на швидку руку – млинцями з кулінарії. Олена…

Ганна зібрала валізу, сіла в автобус і поїхала до свого чоловіка. Степан, по роботі, декілька місяців жив у іншому місті. Ганна була впевнена, що Степан буде в захваті від її сюрпризу, але натомість сюрприз чекав на неї. Вона відчинила його квартиру своїм ключем і застигла від несподіванки. На неї дивилася пара блакитних очей – рудоволоса дівчина, дуже гарненька і така молода. – Ти хто? – запитала вона незнайомку. – Я Віра. Ой, а ви, мабуть, Ганна. Вибачте, я зараз піду! – Я тебе питаю, ти хто? – ще раз повторила Ганна, нічого не розуміючи

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ганна зібрала валізу, сіла в автобус і поїхала до свого чоловіка. Степан, по роботі, декілька місяців жив у іншому місті. Ганна була впевнена, що Степан буде в захваті від її сюрпризу, але натомість сюрприз чекав на неї. Вона відчинила його квартиру своїм ключем і застигла від несподіванки. На неї дивилася пара блакитних очей – рудоволоса дівчина, дуже гарненька і така молода. – Ти хто? – запитала вона незнайомку. – Я Віра. Ой, а ви, мабуть, Ганна. Вибачте, я зараз піду! – Я тебе питаю, ти хто? – ще раз повторила Ганна, нічого не розуміючи

Ганна їхала до коханого чоловіка, а точніше летіла на крилах щастя. Нарешті син закінчив школу і вступив до ВНЗ. Тепер вони з чоловіком нарешті зможуть жити разом. Відправивши сина на навчання, вона того ж дня взяла квиток на автобус і…

Раїса одружувала сина. Весілля гуляли в дорогому ресторані. Свято було в самому розпалі, настав час дарувати подарунки. Раїса з чоловіком гордо підійшли до молодят та вручили пухкенький конверт. Прийшов час батьків нареченої дарувати подарунки. Вони вийшли з порожніми руками. – Ну що з них взяти. Село! – тихо шепнула Раїса до чоловіка. Свати привітали молодих, зачитали побажання. Раїса Миколаївна тільки посміхнулася. Раптом батько Каті, Андрій Борисович, діставши з кишені якусь коробочку, відкрив її і всі застигли від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Раїса одружувала сина. Весілля гуляли в дорогому ресторані. Свято було в самому розпалі, настав час дарувати подарунки. Раїса з чоловіком гордо підійшли до молодят та вручили пухкенький конверт. Прийшов час батьків нареченої дарувати подарунки. Вони вийшли з порожніми руками. – Ну що з них взяти. Село! – тихо шепнула Раїса до чоловіка. Свати привітали молодих, зачитали побажання. Раїса Миколаївна тільки посміхнулася. Раптом батько Каті, Андрій Борисович, діставши з кишені якусь коробочку, відкрив її і всі застигли від несподіванки

– Синку, ну навіщо тобі вона? – суворо казала Раїса Миколаївна своєму синові. – Знаю я таких, тільки й думають, як квартиру нашу привласнити. – Мамо, вона не така, вона хороша, – сперечався з матір’ю Роман. – Ми кохаємо один…

Повернутись вверх