Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Олексій зайшов в магазин, купив коробку дорогих шоколадних цукерок і тортик. Він вийшов на вулицю і попрямував в сторону свого дому. По дорозі він заскочив в квітковий магазинчик, з якого вийшов з шикарним букетом лілій. Ці квіти дуже любила його мати. Олексій дійшов до свого підʼїзду. Там його вже чекала Надійка. Вони разом підійшли до дверей квартири матері і Олексій натиснув кнопку дзвінка. – Мамо привіт! – почав з порога Олексій, коли мати відкрила двері. – Привітай нас! – глянув він на Надію. – Ми одружуємось! Тамара глянула на дівчину й оторопіла

– Тітка Марія, а може, не потрібно? – жалібно запитав Олексій, але за стіл таки сів, як добре вихований юнак. Він важко зітхнув… Одного погляду матері вистачило, щоб він послухався… І таке відбувалося не вперше! Поза батьківським домом Олексій Вікторович…

Олена з подругою Катериною зайшли в кафе і сіли за столик. Настрій був чудовий. Вони жартували і весело сміялися. Подружки замовили тірамісу, морозиво й каву. – Морозиво можна купити он там, за стійкою, – махнув офіціант кудись рукою. Оленка встала з-за столу й пішла по морозиво. – Мені фісташкове і мигдальне, – сказала Олена продавчині. Вона взяла два морозива і попрямувала до свого столика. Раптом Олена глянула вбік і аж оторопіла від несподіванки! За столиком біля вікна, сидів її чоловік Андрійко з якоюсь молодою жінкою. Олена очам своїм не вірила

Олена блукала по торговому центру у пошуках подарунка чоловікові. Як не як, а наближалася тридцята річниця їхнього спільного сімейного життя. Не сказати, що всі ці роки було безхмарними, але найголовніше – вони досі разом, виховали чудову дочку, Юлечку. Онук підростає!…

Марія винесла з хати дві важкі миски з одягом і почала розвішувати його на подвірʼї. Раптом до хвіртки підʼїхала якась машина. З неї вийшли чоловік і жінка й спокійно собі, як до себе додому, зайшли у двір! Марія застигла від здивування. – Вам кого? – здивовано запитала вона. – Ти що?! – раптом озвався чоловік. – Не впізнала, чи що?! Марія придивилась до нього і аж присіла від здивування

Марія була рада. Треба ж! Її син Миколка нарешті знайшов собі дівчину! В інтернеті… Мало того, він зібрався до неї їхати жити! Навіть показав її фото. Така собі, не красуня, але й він не подаруночок… …Миколка був старшим у сім’ї….

Олександр повернувся з роботи, коли пролунав дзвінок телефону. – Сашко, привіт, – пролунав у слухавці незнайомий голос. – Це Марія. Сусідка мами. – Угу…, – відповів Сашко. – Мами твоєї не стало, приїжджай, – раптом сказала сусідка. Сашко закінчив виклик і важко опустився на стілець, він не міг повірити у те, що сталося. Наступного дня чоловік приїхав у рідне село, зайшов у батьківський будинок. В хаті було незвично тихо. Сашко пішов у кімнату матері, сів на ліжко і задумався. Раптом на тумбочці він помітив якийсь лист, чоловік відкрив його, прочитав, і застиг на місці

Олександр штовхнув важкі дерев’яні двері, і кімнату осяяло вуличним світлом. У цьому будинку час начебто застиг. Він застиг і трохи опустив погляд, по його спині пройшов холодок, а в горлі став ком. Цей невеликий будиночок залишився таким самим, як і…

Маргарита Анатоліївна цілий день крутилася біля плити. А як же ж інакше?! Її улюблена внучка Аллочка приїде з іншого міста. Маргарита Анатоліївна спекла свій фірмовий торт, насмажила пиріжків. Наготувала купу різних смаколиків. Молодша онучка Тетянка на прохання бабусі спеціально на базар по продукти з’їздила. Але Алла в бабусі не з’явилася ні першого, ні другого дня! Маргарита Анатоліївна вже не знала, що й думати. Та невдовзі все стало ясно

– Вікторе, радість же ж яка! Аллочка приїжджає через тиждень, ти уявляєш! Ми з тобою її скільки часу, та вже мабуть десь рік не бачили. Працює вона у великому банку, її знову підвищили, яка ж вона у нас все таки…

Віктор відзначав свій ювілей на дачі. Інна накрила святковий стіл в альтанці. Прийшли друзі та рідні. Сіли за стіл, пішли тости, привітання. Свято було в самому розпалі, коли Віктор помітив, що його Інни та його друга Степана, за столом немає. – Дивно, – подумав він. – Може щось сталося. Чоловік зайшов в будинок, але ні Інни, ні Степана там не було. – Напевно, приготували якийсь сюрприз, – вирішив іменинник і попрямумав до альтанки. Раптом Віктор почув якусь розмову ззаду будинку, він підійшов ближче і почув голоси Інни та Степана. Віктор прислухався і застиг від почутого

Віктор вирішив відзначити своє двадцяти п’яти річчя на дачі, набридли ці ресторани, хотілося просто на природі посмажити шашликів, увечері посидіти біля багаття, коротше, згадати юні безтурботні роки. На свій ювілей він запросив кількох колег зі своїми половинками, кохану дівчину Інну…

Віра крутилася на кухні, у духовці запікалася картопля, на плиті кипів борщ, а треба ще робити салати. Сьогодні приїжджає сестра чоловіка, Галина. – Ні, не встигну, – подумала жінка і пішла в кімнату доньки. – Оленко, йди салат зроби, – попросила Віра. – Знову цей салат! Як я його не люблю! – пробурмотіла дівчина. – Галя його любить! – відповіла Віра. – Мамо, чому ти перед нею бігаєш навшпиньки? – не заспокоювалася Олена. – Доню, ти дечого не знаєш про тітку Галю, – тихо сказала Віра і зупинилася. Олена здивовано глянула на маму, не підозрюючи яку таємницю вона приховує

У будинку Бондаренків сьогодні на кухні було не спокійно. Господиня, Віра Іванівна, намагалася встигнути скрізь і відразу. У духовці в неї запікалося м’ясо з картоплею, на плиті кипів борщ із свіжої капусти, а вона нарізала салат. – Оленко, іди сюди!…

Ірина прийшла додому з роботи раніше. Вона тихенько зайшла в квартиру, поставила пакети з продуктами на підлогу, як раптом почула з кухні якісь дивні звуки! Ірина роззулася і навшпиньки пішла до дверей кухні. Вона прислухалася й оторопіла! Біля плити явно хтось порався, а по квартирі розносився смачний запах свіженького борщу. Ірина зайшла на кухню і очам своїм не повірила

Іринка з Юрком зустрічалися вже пів року. І сьогодні Юрій арешті зробив їй пропозицію! Ще й як годиться! Став на коліно, простягнув коробочку з каблучкою і запитав: – Ти вийдеш за мене заміж? Іринка мало не закричала від радості, адже…

Наталя варила борщ, коли на кухню зайшла її мама Ніна Павлівна. – Наталю, – почала мама.  – В мене до тебе є одне проохання. – Я тебе слухаю, – усміхнулася донька. – Я тут листа написала. Зайди на пошту і відправ, – сказала Ніна Павлівна і простягла конверт. – Добре. Зараза закінчу тут і піду, – погодилася донька. Закінчивши всі справи Наталя одяглася, взяла із столу конверт, щоб віднести на пошту, і виподково глянула на адресата. Наталя прочитала ім’я і застигла на місці

Ніна Павлівна, зручно розташувавшись за столом, поправила окуляри, розгладила аркуш паперу та взяла ручку. “Доброго дня, дорогий синку Володя!” – Вона, трохи подумавши, продовжила. – “Вибач, давно тобі не писала. Але рука щось не слухалася. Я її, і мазала маззю,…

Сергій приїхав до матері в гості. – А де твій Василь? Хочу з ним познайомитись, – запитав він з порога. Інна здивувалася, звідки син про її Василя чув, але промовчала. – Познайомишся. Встигнеш… – сказала вона. – Та мені й ніколи, – продовжив Сергій. – Я ж у справі приїхав… Ти живеш сама. А нині є багато пройдисвітів. Давай квартиру твою на мене переоформимо. – Чого це? – здивувалась Інна. – Після того, як батька не стало і року не пройшло, а ти вже мужика завела! Василя цього. Не соромно?! – Про що ти?! – Інна не розуміла, що відбувається

Не стало Миколи – голови великого сімейства. Дітей у них із дружиною Інною було аж шість. Не стало його раптово, ніхто й не чекав. Слаба часто була Інна, а не стало Миколи. Ще й на пенсію вийти не встиг. Та…

Повернутись вверх