Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 90

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Михайло попросив свою кохану Марину зустріти його матір із лікарні і пожити разом з нею у їхній новій квартирі. Сам він поїхав у відрядження. Марина покірно кивнула головою… Закінчивши всі справи у відрядженні Михайло попередив Марину про своє повернення. Прибувши на вокзал, він одразу взяв таксі. Вдома на нього чекав накритий стіл і, усміхнена наречена. – А де мама? – з порога запитав Михайло. – Ой, Михайлику, та тут невелика накладочка вийшла! – раптом почала виправдовуватися Марина. Михайло застиг від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Михайло попросив свою кохану Марину зустріти його матір із лікарні і пожити разом з нею у їхній новій квартирі. Сам він поїхав у відрядження. Марина покірно кивнула головою… Закінчивши всі справи у відрядженні Михайло попередив Марину про своє повернення. Прибувши на вокзал, він одразу взяв таксі. Вдома на нього чекав накритий стіл і, усміхнена наречена. – А де мама? – з порога запитав Михайло. – Ой, Михайлику, та тут невелика накладочка вийшла! – раптом почала виправдовуватися Марина. Михайло застиг від несподіванки

Рік тому Михайло придбав квартиру у новобудові. У цей час він познайомився з привабливою дівчиною. Марина так йому сподобалася, що він був готовий зробити їй пропозицію вже через місяць після першої зустрічі. Але спочатку привести дівчину в квартиру, де було…

Тамара Миколаївна ліпила на кухні вареники, коли у двері подзвонили. – Дивно, наче нікого не чекаю, – подумала жінка, швидко витерла руки об рушник і пішла відкривати. На порозі стояла її невістка Христина. – Що сталося? – захвилювалася Тамара, помітивши, що Христина мало не плаче. – Сталося Тамаро Миколаївно, сталося, – схлипнула жінка. – Проходь, – запросила свекруха невістку, провела на кухню. – А тепер все мені розповідай! – А нема що розповідати. Краще самі подивіться на все, – сказала Христина, дістала телефон і відкрила якесь фото. Тамара Миколаївна глянула на екран, і застигла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара Миколаївна ліпила на кухні вареники, коли у двері подзвонили. – Дивно, наче нікого не чекаю, – подумала жінка, швидко витерла руки об рушник і пішла відкривати. На порозі стояла її невістка Христина. – Що сталося? – захвилювалася Тамара, помітивши, що Христина мало не плаче. – Сталося Тамаро Миколаївно, сталося, – схлипнула жінка. – Проходь, – запросила свекруха невістку, провела на кухню. – А тепер все мені розповідай! – А нема що розповідати. Краще самі подивіться на все, – сказала Христина, дістала телефон і відкрила якесь фото. Тамара Миколаївна глянула на екран, і застигла від побаченого

На сім’ю Олексія та Христини все їхнє оточення натішитися не могло. Просто зразково-показовий приклад щасливого подружжя: обидва успішні, красиві, Олексій – власник невеликого, але процвітаючого ресторану, Христина – успішний організатор святкових заходів. І двоє дітей – шістнадцятирічна Ярослава та п’ятнадцятирічний…

Ольга терла картоплю на деруни, коли з роботи повернувся Андрій. Чоловік зайшов на кухню, сів за стіл. – Олю, ми з тобою вже давно зустрічаємося. Скоро одружимося, – почав здалеку він. – А ти все ще не знайома з моєю мамою. Давай завтра поїдемо до неї у гості! Оля мовчала. – Ну що скажеш? Поїдемо? – перепитав Андрій. – Ні! – вигукнула вона і залилася сльозами. – Не треба! – Чому? – Андрій здивовано дивився на Ольгу, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга терла картоплю на деруни, коли з роботи повернувся Андрій. Чоловік зайшов на кухню, сів за стіл. – Олю, ми з тобою вже давно зустрічаємося. Скоро одружимося, – почав здалеку він. – А ти все ще не знайома з моєю мамою. Давай завтра поїдемо до неї у гості! Оля мовчала. – Ну що скажеш? Поїдемо? – перепитав Андрій. – Ні! – вигукнула вона і залилася сльозами. – Не треба! – Чому? – Андрій здивовано дивився на Ольгу, не розуміючи, що відбувається

Після весілля Ольга та Стас оселилися у його батьків. Спочатку хотіли винайняти квартиру, але свекруха, Тетяна Сергіївна, категорично заявила: – Житимете з нами. А якщо ні – на поріг не пущу. От би тоді Ользі насторожитися. Але нажаль… Стас легко…

Сергій їхав в автобусі. – Дівчино, а ви теж у Марʼянівку їдете? – запитав він Ніну, яка сиділа поруч. – Так, – здивовано відповіла та. – А я ось перший раз туди їду, – сказав чоловік. – Мене запросила в гості… А не підкажете, де вулиця Лісова? – Лісова? – задумалась Ніна. – Я такої не знаю. – Як не знаєте?! – ахнув чоловік. – А ви теж не місцева? – Місцева… Кожен закуток знаю, але такої вулиці у нас нема. – Не може бути… Ось адреса, – молодик дістав з кишені зім’ятий папірець. Ніна глянула на нього й застигла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій їхав в автобусі. – Дівчино, а ви теж у Марʼянівку їдете? – запитав він Ніну, яка сиділа поруч. – Так, – здивовано відповіла та. – А я ось перший раз туди їду, – сказав чоловік. – Мене запросила в гості… А не підкажете, де вулиця Лісова? – Лісова? – задумалась Ніна. – Я такої не знаю. – Як не знаєте?! – ахнув чоловік. – А ви теж не місцева? – Місцева… Кожен закуток знаю, але такої вулиці у нас нема. – Не може бути… Ось адреса, – молодик дістав з кишені зім’ятий папірець. Ніна глянула на нього й застигла від здивування

Ніна з Сергієм одружилися, коли їм було по 27 років. Кохання прийшло, коли його зовсім не чекали. У Ніни була слаба мати. Батько просто ходив на роботу за звичкою. Вдома він все робив теж за звичкою. Важко було усвідомлювати, що…

Денис був на робочій нараді, коли несподівано пролунав дзвінок телефону. – Продовжуйте без мене, – попросив він свого зама та вийшов у коридор. – Тату, що сталося? – захвилювався він, піднявши слухавку. – Денисе, все добре! Ти тільки не хвилюйся, – спокійно сказав Юрій Борисович. – Я й і не хвилювався, але тепер почав, – відповів син. – Денисе, мені з тобою треба поговори та дещо розповісти, – важко видихнув батько. Денис вислухав батька і аж не по собі стало від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Денис був на робочій нараді, коли несподівано пролунав дзвінок телефону. – Продовжуйте без мене, – попросив він свого зама та вийшов у коридор. – Тату, що сталося? – захвилювався він, піднявши слухавку. – Денисе, все добре! Ти тільки не хвилюйся, – спокійно сказав Юрій Борисович. – Я й і не хвилювався, але тепер почав, – відповів син. – Денисе, мені з тобою треба поговори та дещо розповісти, – важко видихнув батько. Денис вислухав батька і аж не по собі стало від почутого

Юрій насилу підвівся з ліжка. З якимось хвилюванням подивився на свою дружину, торкнувся за плече: – Аня! Та розплющила очі. Спробувала посміхнутися – Юра, я пити хочу! – попросила пошепки. – Принеси водички! – Зараз, зараз! Він важко підвівся і…

Вікторія відзначала свій день народження у кафе. Свято було в самому розпалі, коли до іменинниці підійшов офіціант і шепнув на вушко: – Вас попросили ненадовго вийти на вулицю. – Хто? – здивувалася дівчина. – Якийсь чоловік, – сказав офіціант. Вікторія вийшла на двір і побачила перед собою незнайомого чоловіка. – Це вам, – сказав він і вручив Вікторії букет та якось коробку. – Мені? А що це? – не зрозуміла дівчина. – Це подарунок на день народження. Відкрийте! – сказав чоловік. Вікторія відкрила коробку і застигла від здивування

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вікторія відзначала свій день народження у кафе. Свято було в самому розпалі, коли до іменинниці підійшов офіціант і шепнув на вушко: – Вас попросили ненадовго вийти на вулицю. – Хто? – здивувалася дівчина. – Якийсь чоловік, – сказав офіціант. Вікторія вийшла на двір і побачила перед собою незнайомого чоловіка. – Це вам, – сказав він і вручив Вікторії букет та якось коробку. – Мені? А що це? – не зрозуміла дівчина. – Це подарунок на день народження. Відкрийте! – сказав чоловік. Вікторія відкрила коробку і застигла від здивування

– Віка, ну чого ти будеш вдома сидіти? Поїхали з нами за місто завтра, – запропонувала Вікторії її подруга Таїсія. – Настрою немає, – чесно зізналася дівчина. – Ти ж знаєш, я вдавати не вмію, якщо на душі тяжко, у…

Дід Олег поклав корівці сіна, погодував качок. Він вже збирався йти набрати у відра води, як раптом почув, що його гукають. – Олеже, чуєш! Оле-же! – почувся голос його дружини баби Каті. – Ти чого галасуєш, Катерино! – дід Олег зайшов на кухню і зиркнув на дружину. – Все, Олеже! – почала баба Катя. – Скінчилися жарти… Значить так – Ольга Мироненчиха дитину чекає, ось. – Та мені, що від цього! – дід Олег зіскочив зі стільця, явно збираючись піти. – Та ти чому такий нерозумний! Ольга від нашого Максима дитину чекає! Зрозумів тепер? Дід Олег аж присів від несподіванки

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дід Олег поклав корівці сіна, погодував качок. Він вже збирався йти набрати у відра води, як раптом почув, що його гукають. – Олеже, чуєш! Оле-же! – почувся голос його дружини баби Каті. – Ти чого галасуєш, Катерино! – дід Олег зайшов на кухню і зиркнув на дружину. – Все, Олеже! – почала баба Катя. – Скінчилися жарти… Значить так – Ольга Мироненчиха дитину чекає, ось. – Та мені, що від цього! – дід Олег зіскочив зі стільця, явно збираючись піти. – Та ти чому такий нерозумний! Ольга від нашого Максима дитину чекає! Зрозумів тепер? Дід Олег аж присів від несподіванки

Дід Олег поклав корівці сіна, погодував качок. Він вже збирався йти набрати у відра води, як раптом почув, що його гукають. – Олеже, чуєш, Олеже! Оле-же! – почувся голос його дружини баби Каті. – Ти чого галасуєш, Катерино! – дід…

Лариса з чоловіком та донькою Катею чекали поїзд на вокзалі. – Пити хочеться, – сказала Лариса. – А мені їсти, – зітхнула Катя. – Ходімо купимо щось? Тату, посидиш тут? – Звісно, – усміхнувся Сашко. Жінки вийшли надвір, Лариса стала в чергу до кіоску, а Катя підійшла до літньої жінки, яка продавала пиріжки і стала з’ясовувати – які пиріжки смачніші. Лариса спочатку з усмішкою дивилася, як дочка спілкується зі старенькою, але в одну мить посмішка спала з її обличчя. Лариса придивилася до літньої жінки і застигла на місці. – Цього не може бути! – тільки й вигукнула вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса з чоловіком та донькою Катею чекали поїзд на вокзалі. – Пити хочеться, – сказала Лариса. – А мені їсти, – зітхнула Катя. – Ходімо купимо щось? Тату, посидиш тут? – Звісно, – усміхнувся Сашко. Жінки вийшли надвір, Лариса стала в чергу до кіоску, а Катя підійшла до літньої жінки, яка продавала пиріжки і стала з’ясовувати – які пиріжки смачніші. Лариса спочатку з усмішкою дивилася, як дочка спілкується зі старенькою, але в одну мить посмішка спала з її обличчя. Лариса придивилася до літньої жінки і застигла на місці. – Цього не може бути! – тільки й вигукнула вона

На залізничному вокзалі було спекотно та багатолюдно. Лариса зі своїм чоловіком Сашком та сімнадцятирічною донькою Катею їхали назавжди в інше місто, змінюючи місце проживання. Все що можна – розпродали, все що потрібно – відправили службою перевезення, все що можливо –…

Микола готував на кухні вечерю. А як же ж?! Його Галинка вагітна, тож важко їй. От і допомагає Микола дружині. Раптом на столі задзвенів його телефон. – Кохана, глянь, будь ласка, хто там дзвонить, – сказав Микола дружині, яка сиділа поруч. – Ой, Микольцю, та це тітка Зіна дзвонить! – запереживала Галя. – Хоч би нічого там не сталося в селі… Микола швидко взяв слухавку. – Миколко, їдь швидше в село! – почувся голос тітки Зіни – сусідки його матері. – Можеш не встигнути… Микола оторопів від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола готував на кухні вечерю. А як же ж?! Його Галинка вагітна, тож важко їй. От і допомагає Микола дружині. Раптом на столі задзвенів його телефон. – Кохана, глянь, будь ласка, хто там дзвонить, – сказав Микола дружині, яка сиділа поруч. – Ой, Микольцю, та це тітка Зіна дзвонить! – запереживала Галя. – Хоч би нічого там не сталося в селі… Микола швидко взяв слухавку. – Миколко, їдь швидше в село! – почувся голос тітки Зіни – сусідки його матері. – Можеш не встигнути… Микола оторопів від почутого

– Чого знову брата не привіз Микольцю! – мати стояла біля плити і бурчала собі під ніс. – І Галина твоя не їздить давно, не любить свекруху, а я не потрібна нікому! Раніше їздила, а тепер вдома відсиджується! Картоплю вже…

Дмитро повертався з роботи додому. Подзвонила дружина. – Коханий, заїдь в магазин купи цибулі та огірків, – попросила Тамара. – Добре. Я вже якраз їду додому. Скоро буду, – відповів чоловік. Дмитро заїхав в магазин, купив все необхідне і вже за півгодину був біля дверей своєї квартири. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор і застиг від побаченого. – Що дивишся на мене? – невдоволено сказала дружина. – Тамаро, ти навіщо це робиш?! – тільки й вигукнув Дмитро, не розуміючи, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро повертався з роботи додому. Подзвонила дружина. – Коханий, заїдь в магазин купи цибулі та огірків, – попросила Тамара. – Добре. Я вже якраз їду додому. Скоро буду, – відповів чоловік. Дмитро заїхав в магазин, купив все необхідне і вже за півгодину був біля дверей своєї квартири. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор і застиг від побаченого. – Що дивишся на мене? – невдоволено сказала дружина. – Тамаро, ти навіщо це робиш?! – тільки й вигукнув Дмитро, не розуміючи, що відбувається

– Ці речі належать моїй матері. Що ти надумала з ними робити? – не своїм голосом спитав чоловік. – Викину. Навіщо вони нам, Дмитро? Половину шафи займають, а мені місце потрібне, я ковдри зимові складу сюди і зайві подушки, як…

Повернутись вверх