Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Ірина вже вимила посуд після вечері, її чоловік Віктор грав з сином. І в цей час хтось подзвонив у двері. – Може, хтось із сусідів? – спитав Віктор і пішов відчиняти. Але в квартиру рішуче ступила мати Ірини – Наталія Вікторівна. – Мамо? – здивувалася жінка. – Щось сталося? – Сталося, – відповіла та, проходячи на кухню. – Я думала, що ти сама здогадаєшся, але ні! – Що ти маєш на увазі? – перепитала Ірина. – Як у тебе із совістю? – несподівано запитала мати. – Ділитись не надумала? – Чим ділитися? Ти про що взагалі? – Ірина здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

Ірина вже вимила посуд після вечері, її чоловік – Віктор – зі старшим сином розставили фігури на шахівниці і збиралися почати щовечірню партію, молодша дочка – Вірочка – укладала спати своїх ляльок. І в цей час хтось подзвонив у двері….

В Андрія не стало матері. З міста приїхав на поминки його брат Петро з дружиною. Дружина відбула поминки і поїхала до своїх батьків у сусіднє село. Брати залишились самі. Говорити не було про що. За столом тільки дитинство згадали, друзів. Андрій розповів, хто куди поїхав, хто з ким одружився. – У вас як з жінкою? – запитав він брата. Петро знизав плечима. – У нас з тобою, брате, ще ж справи важливі є, – раптом сказав він. – Ось глянь… Він витяг з комода якісь папери. Андрій глянув на них, й оторопів від несподіваної здогадки

Андрій з Петром були погодками. Старший Андрій, незграбний, весь у батька, був працьовитим хлопцем, з раннього дитинства завжди на підмозі і в хаті по господарству, і на городі. Молодший Петро був схожим на матір і зовнішністю і за характером. Стрункий,…

Оля з самого ранку була в хорошому настрої. Аякже ж?! Сьогодні у неї день народження. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила сестра. – З Днем народження! – привітала сестру Віка. – Розповідай, що тобі подарував Дмитро?! – Дмитро зранку побіг на роботу, але пообіцяв що подарунок буде у вечері, – радісно прощебетала Оля, ще трохи порозмовля з сестрою і закінчила виклик. Весь день жінка чекала, коли додому повернеться чоловік. І ось вхідні двері відкрилися в коридорі зʼявився Дмитро. – Кохана! З Днем народження! – вигукнув чоловік. Оля швидко вибігла в коридор, глянула на подарунок чоловіка і… застигла від побаченого

У двох коханих жінок Дмитра, матері та дружини, дні народження були з різницею у два дні. Чоловік довго вибирав подарунки, не знаючи, на чому саме зупиниться. Потім вирішив матері зробити дорогий подарунок на честь ювілею. – Куплю у батьківську квартиру…

Олександр Петрович дивився телевізор, коли в квартиру подзвонили. Чоловік відчинив вхідні двері і за порогом побачив незнайому жінку приблизно свого віку. – Вам кого? – запитав він чемно. Жінка мовчала і з надзвичайною цікавістю розглядала господаря квартири. – Ви помилилися адресою? – запитав Олександр Петрович. – Не знаю… – усміхнулася жінка. – Ви мене не впізнаєте? – Вас? – Олександр теж усміхнувся. – Не впізнаю. Ви хто? – Я… Ось… – вона простягла йому якусь листівку. – Подивіться, і ви все зрозумієте! Олександр взяв з рук незнайомки листівку, швидко її переглянув і.. застиг від побаченого

Коли в квартиру подзвонили, Олександр Петрович відчинив вхідні двері і за порогом побачив незнайому жінку приблизно свого віку. – Вам кого? – запитав він чемно. Жінка мовчала і з надзвичайною цікавістю розглядала господаря квартири. – Ви помилилися адресою? – запитав…

Андрій повертався додому з роботи. – Привіт, я вже додому іду, в магазині щось потрібно? –   запитав він, подзвонивши до дружини. – Та ні, я сьогодні вже була в магазині, – відповіла Оксана. – Приходь швидше, скоро вечеряти будемо. Андрій швидко дістався будинку, тихо зайшов в квартиру, роззувся. – О, і теща тут, – зрозумів Андрій, побачишви взуття Лідії Вікторівни. Чоловік одразу рушив на кухню, як раптом він почув, що теща та дружина про щось розмовляють. Андрій прислухався до розмови і застиг від обурення 

Дарина завжди переживала через неможливість позбутися постійного тиску свекрухи. У сім’ї Михайла мати вважалася авторитетом та лідером, проти якого ніхто не міг виступати. Віктор Петрович давно віддав кермо влади дружині, він був спокійною і небагатослівною людиною. Лідія Вікторівна все контролювала,…

Олександр з Діаною приїхали до тещі в гості допомогти викопати часник. За декілька годин вся робота була зроблена. – Ну, тепер можна й повечеряти! – оголосила Олена Павлівна. І теща з Діаною пішли накривати на стіл. Олександр прийняв душ і теж вирушив на кухню. Поки жінки готували вечерю, він підійшов до холодильника, відкрив його і дістав паличку ковбаси, щоб перекусити бутербродом. – Не смій! – несподівано вигукнула теща і вихопила з рук чоловіка ковбасу. Олександр здивовано дивився на Олену Петрівну, не розуміючи, що відбувається

– Літо скоро закінчиться, а ви й не відвідаєте, – засуджуюче промовила в слухавку Олена Павлівна. – Мамо, справи у нас поки що, – спокійним тоном відповіла матері Діана. – Справи? В місті? Не сміши мене, – засміялася у відповідь…

Віра сиділа на кухні і щось роздивлялася в ноутбуці. – Хто це? – до неї підійшов Руслан, обійняв дівчину, і уважно подивився на фото на екрані. – Що сподобалось? – кокетливо поцікавилася Віра, затамувавши подих в очікуванні відповіді. – Ні, вона зовсім не у моєму смаку, – хмикнув чоловік. – Пробач, але…Якби вона підійшла до мене познайомиться, я б поспішив піти. Раптом, Віра різко підвелася і вийшла з кімнати. – Кохана, ти чого? – гукнув їй в слід чоловік. Але Руслан навіть уявити не міг, що так образило Віру

– Хто це? – Руслан обійняв свою дівчину, уважно розглядаючи фото на екрані ноутбука. – Твоя родичка? Ви чимось схожі. – Що сподобалось? – кокетливо поцікавилася Віра, затамувавши подих в очікуванні відповіді. Від простого, короткого слова залежало все їхнє подальше…

Поліна цілий день крутилася на кухні. Жінка накришила різних салатів, накрутила голубців, запекла курочку. Аякже ж?! Сьогодні її донечці виповнюється один рік. З обіду почали сходитися гості: батьки Поліни, свекри та друзі. Свято було в самому розпалі, як раптом мама Поліни дістала з сумки дитячий альбом доньки. – Ось, свахо, минулого разу ви хотіли побачити дитячі фото Поліни, – сказала жінка і передала альбом свасі. Ганна Андріївна взяла альбом, відкрила його і застигла від побаченого

Поліна сьогодні не виспалася. Звичайно, винен був безхатько, який рано вранці притягнув візок до сміттєвих баків і дуже шумів. А ще черговий прихильник здорового способу життя, що вибіг ні світ ні зоря на розташований біля будинку спортивний майданчик гримати по…

Ірина сиділа на кухні і гірко плакала. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила її сестра. – Ви правда з Михайлом розлучаєтеся? – не привітавшись, запитала Катерина. – Так, – схлипнула Іра. – Він знайшов собі іншу? – запитала сестра. – Каже, що ні, – сумним голосом відповіла дівчина. – То ти навіть не здогадуєшся, чому він від тебе пішов? – раптом запитала Катя. – Уявлення не маю, що пішло не так, – підтвердила Іра. – Ну що ж, доведеться тобі все розповісти, – раптом сказала Катерина. – Що розповісти? Ти про що? – здивувалася Ірина, не розуміючи, що відбувається

Катерина, не приховуючи своєї щирої радості, світилася від щастя. Ні, в її власній родині нічого надзвичайного не сталося, а ось у молодшої сестри Ірини дещо сталося. Від молодої дружини пішов чоловік. Пара перебувала в шлюбі всього три роки, і все…

Ігор з дружиною Тетяною були вдома. Невдовзі в гості до них мала приїхати мати Тетяни. Вже ввечері Ігорю хтось подзвонив. Поговоривши по телефону, чоловік якось дивно глянув на дружину. – Знаєш, кохана, – нерішуче почав він. – Там моя мама… У неї відпустка, і вона… Вона теж хоче до нас приїхати! – Ой, як це прекрасно! – награно вигукнула Тетяна. – Мама це добре, нехай собі в нас відпочине. – Ти й справді так думаєш?! – недовірливо запитав Ігор. – Звісно, – сказала жінка… Мами з’явилися одна за одною. Спочатку все було тихо. Аж раптом почалося незбагненне

– О-о-о, пиріжки! – вигукнув Ігор, як тільки зайшов ввечері після роботи на кухню. – Я просто обожнюю, коли ти, Тетянко, смажиш пиріжки і котлетки. Що це? У нас свято якесь? – Ні, – молода дружина ніяково відвела погляд. – Просто……

Повернутись вверх