Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 83

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Марина готувала вечерю, коли з роботи повернувся її чоловік. Роман швидко роззувся і зайшов на кухню. – Привіт! Вечеряти будеш? – запитала Марина. – Зараз не до вечері! – Роман аж світився від щастя. – Коханий, що сталося? – здивувалася Марина. – Марино! У мене для тебе сюрприз! – підозріло усміхнувся чоловік. – Який ще сюрприз? – не зрозуміла дружина. – А ти виглянь у вікно і сама все побачиш! – раптом сказав Роман. Марина поклала ложку в раковину, підійшла до вікна, глянула вниз і застигла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина готувала вечерю, коли з роботи повернувся її чоловік. Роман швидко роззувся і зайшов на кухню. – Привіт! Вечеряти будеш? – запитала Марина. – Зараз не до вечері! – Роман аж світився від щастя. – Коханий, що сталося? – здивувалася Марина. – Марино! У мене для тебе сюрприз! – підозріло усміхнувся чоловік. – Який ще сюрприз? – не зрозуміла дружина. – А ти виглянь у вікно і сама все побачиш! – раптом сказав Роман. Марина поклала ложку в раковину, підійшла до вікна, глянула вниз і застигла від побаченого

– Марино, глянь у вікно. Подивися, що нам мама купила. Марина підійшла до вікна. Під вікном стояли машини. Все начебто, як і раніше. Ось її. Ось та з другої квартири, та з п’ятої, дві інші з другого під’їзду. Те що…

Борис повернувся додому, зайшов в кімнату до доньки. – Мама, ще не поверталася? – запитав він. – Ні. Я коли прийшла зі школи, її не було, – відповіла Оля. – Можливо на роботі затримується, – вирішив Борис і взявся за приготування вечері. Чоловік швидко відварив макарони з сосисками, повечеряли з донькою. Каті все ще не було. Борис почав хвилюватися і вирішив зателефонувати до дружини, але телефон не відповідав. – Та що ж це таке! – невдоволено вигукнув він, як раптом у двері подзвонили. Борис вийшов в коридор, відкрив двері і застиг від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Борис повернувся додому, зайшов в кімнату до доньки. – Мама, ще не поверталася? – запитав він. – Ні. Я коли прийшла зі школи, її не було, – відповіла Оля. – Можливо на роботі затримується, – вирішив Борис і взявся за приготування вечері. Чоловік швидко відварив макарони з сосисками, повечеряли з донькою. Каті все ще не було. Борис почав хвилюватися і вирішив зателефонувати до дружини, але телефон не відповідав. – Та що ж це таке! – невдоволено вигукнув він, як раптом у двері подзвонили. Борис вийшов в коридор, відкрив двері і застиг від побаченого

– Доню, там у машині нас чекає дядько Сашко, він відвезе нас додому, – мати вела четверокласницю Олю зі школи. – Ти минулого разу дуже некрасиво поводилася, а дядько Сашко хороший, я впевнена, що ви з ним подружитеся. – Я…

Леонід сидів в кімнаті і сумно дивився у вікно. Пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв його батько. – Тату? – здивувався Леонід. – Ти чому на дзвінки не відповідаєш? Одягайся, поїхали. Мати пирогів напекла, – раптом сказав батько. – Не хочу я, почуваюся погано…, – тихо промовив Леонід. – Знаю я твоє «погано». Одягайся та поїхали. Машина внизу, – наполіг батько. Леонід не вмів сперечатися, тому довелося погодитися. За годину він вже був біля батьківського будинку. – Заходь. Я машину в гараж зажену, – сказав батько. Леонід зайшов в будинок, пройшов на кухню… і застиг від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Леонід сидів в кімнаті і сумно дивився у вікно. Пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв його батько. – Тату? – здивувався Леонід. – Ти чому на дзвінки не відповідаєш? Одягайся, поїхали. Мати пирогів напекла, – раптом сказав батько. – Не хочу я, почуваюся погано…, – тихо промовив Леонід. – Знаю я твоє «погано». Одягайся та поїхали. Машина внизу, – наполіг батько. Леонід не вмів сперечатися, тому довелося погодитися. За годину він вже був біля батьківського будинку. – Заходь. Я машину в гараж зажену, – сказав батько. Леонід зайшов в будинок, пройшов на кухню… і застиг від побаченого

Леонід сидів біля вікна своєї кухні і дивився на світ, який давно вже перестав його радувати. Життя повернулося до нього якоюсь іншою стороною, зовсім непривабливою. Він думав, що впорається із ситуацією, але зараз зрозумів, що ні. Вже настала осінь. І…

В дружини Ігоря Аліни був день народження. Після свята Ігор місця собі не знаходив. В голову лізли різні думки про подругу дружини – Анжеліку. Вона його ніби причарувала… – Ти чимось засмучений? – Ігор здригнувся – поруч стояла Аліна. – Я хочу тобі щось сказати, Ігорю! Навіть не знаю, що робити, ми ж домовлялися, але так вийшло. – Щось трапилося?! – Ігор здивовано дивився на Аліну. – Може, я помилилася? – сказала Аліна. Ігор навіть забув свої погані думки про Анжеліку. – У чому річ, Аліночко?! – він дивився на дружину і не розумів, що відбувається

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В дружини Ігоря Аліни був день народження. Після свята Ігор місця собі не знаходив. В голову лізли різні думки про подругу дружини – Анжеліку. Вона його ніби причарувала… – Ти чимось засмучений? – Ігор здригнувся – поруч стояла Аліна. – Я хочу тобі щось сказати, Ігорю! Навіть не знаю, що робити, ми ж домовлялися, але так вийшло. – Щось трапилося?! – Ігор здивовано дивився на Аліну. – Може, я помилилася? – сказала Аліна. Ігор навіть забув свої погані думки про Анжеліку. – У чому річ, Аліночко?! – він дивився на дружину і не розумів, що відбувається

– У тебе нова подруга, чи що? Я дивлюся – ти прямо не вилазиш із телефона. Про що говорите? – Ігор з легкою усмішкою на обличчі стояв і милувався своєю молодою дружиною. Вони вже рік, як побралися, після закінчення інституту….

Олексій повернувся з роботи пізно. Марина сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. – Привіт, кохана! Мене чекаєш? – усміхнувся чоловік. – А ти чому без світла? Олексій увімкув світло, як раптом помітив, що Марина плаче. – Кохана, що сталося? – захвилювався він. Марина мовчала. – Марино! Ти мене чуєш! – повторив Олексій. – Сталося… Я виходжу заміж! – крізь сльози сказала Марина. – Як заміж? Ти вже заміжня! Що ти говориш!? – Олексій здивовано дивився на Марину, нічго не розуміючи 

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій повернувся з роботи пізно. Марина сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. – Привіт, кохана! Мене чекаєш? – усміхнувся чоловік. – А ти чому без світла? Олексій увімкув світло, як раптом помітив, що Марина плаче. – Кохана, що сталося? – захвилювався він. Марина мовчала. – Марино! Ти мене чуєш! – повторив Олексій. – Сталося… Я виходжу заміж! – крізь сльози сказала Марина. – Як заміж? Ти вже заміжня! Що ти говориш!? – Олексій здивовано дивився на Марину, нічго не розуміючи 

Олексій був видним хлопцем. Високий, статний, з блакитними бездонними очима. І не по роках розумний. Можливо, тому, що дитинство не медом виявилося. Народився він у невеликому селі у багатодітній родині. Його батько – Іван, хоч і був майстром на всі…

Наталя посварилася з чоловіком. Андрій не витримавши гримнув дверима і пішов з дому. – Нічого. Охолоне і повернеться, – подумала жінка. Наближався вечір, а чоловік так і не повернувся. – Може подзвонити? – почала було хвилюватися вона.  Але Андрій, як на замовлення, зателефонував сам. – Я їду у Київ, на три дні. По справах, – сказав він, і не давши нічого сказати дружині закінчив виклик. – Дивно, і навіщо йому так терміново їхати? – не розуміла Наталя. З роздумів її вивів дзвінок у двері. Наталя відкрила двері і застигла від побаченого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталя посварилася з чоловіком. Андрій не витримавши гримнув дверима і пішов з дому. – Нічого. Охолоне і повернеться, – подумала жінка. Наближався вечір, а чоловік так і не повернувся. – Може подзвонити? – почала було хвилюватися вона.  Але Андрій, як на замовлення, зателефонував сам. – Я їду у Київ, на три дні. По справах, – сказав він, і не давши нічого сказати дружині закінчив виклик. – Дивно, і навіщо йому так терміново їхати? – не розуміла Наталя. З роздумів її вивів дзвінок у двері. Наталя відкрила двері і застигла від побаченого

– Як ти могла це допустити? – сварився на дружину Андрій. – Їй всього 18! – Катя вирішила жити в нього, – втомлено зітхнула Наталя. – Їй вже 18. Вже! Каже, що піде за нього заміж, що кохає. І що…

Петро зі своїм сусідом Мишком поїхали у сусіднє село. Вони їхали свататись до тітки Мишка – Василини. – Виходь за мене заміж! – сказав Петро до хазяйки, коли вони сиділи за столом. – Навіщо тягнути? Не молоді ж! – А чом би й ні! – погодилась Василина. – А де житимемо, у тебе, чи в мене? – Як де, звісно, у мене! – сказав Петро. – Я мужик і в примаках не звик жити. Василина раптом встала. – Мишко, давай вийдемо зі мною, допомогти мені треба, – сказала вона. Вони вийшли на веранду. Петро мимоволі прислухався і аж підстрибнув від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Петро зі своїм сусідом Мишком поїхали у сусіднє село. Вони їхали свататись до тітки Мишка – Василини. – Виходь за мене заміж! – сказав Петро до хазяйки, коли вони сиділи за столом. – Навіщо тягнути? Не молоді ж! – А чом би й ні! – погодилась Василина. – А де житимемо, у тебе, чи в мене? – Як де, звісно, у мене! – сказав Петро. – Я мужик і в примаках не звик жити. Василина раптом встала. – Мишко, давай вийдемо зі мною, допомогти мені треба, – сказала вона. Вони вийшли на веранду. Петро мимоволі прислухався і аж підстрибнув від почутого

Петро поховав свою Тамару сім років тому, та й жив собі сам у домі. Спочатку було важко, чоловік залишився сам в шістдесят три роки. Начебто ще й не старий, але й не молодий. Здоров’ям його Бог не обділив, а ось…

Ліда смажила, котлетки на вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила донька. – Мамо, Андрій до мене вже переїхав. Якщо хочеш, приходь у гості. Ми будемо раді, – запросила Олена маму до себе. – Добре, доню. На днях обов’язково забіжу, – погодилася Ліда. Наступних вихідних, жінка вирішила відвідати доньку та зятя, і вирушила до них в гості. – Мамо! Нарешті! Проходь! – зраділа Оленка, побачивши на порозі маму. – Я зараз чай зроблю, а ти у кімнаті почекай! Ліда пройшлась по квартирі доньки і застигла від побаченого. – Боже! Доню! Що ви наробили! – тільки й вигукнула вона

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда смажила, котлетки на вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила донька. – Мамо, Андрій до мене вже переїхав. Якщо хочеш, приходь у гості. Ми будемо раді, – запросила Олена маму до себе. – Добре, доню. На днях обов’язково забіжу, – погодилася Ліда. Наступних вихідних, жінка вирішила відвідати доньку та зятя, і вирушила до них в гості. – Мамо! Нарешті! Проходь! – зраділа Оленка, побачивши на порозі маму. – Я зараз чай зроблю, а ти у кімнаті почекай! Ліда пройшлась по квартирі доньки і застигла від побаченого. – Боже! Доню! Що ви наробили! – тільки й вигукнула вона

Залицяльника дочки Лідія не взлюбила ще до того, як побачила. Коли Олена повідомила, що зустріла «справжнього чоловіка» і він житиме з нею, Ліда захвилювалася. Як не сварила вона доньку, як не зупиняла, та тільки твердила: люблю його, і все тут….

Лариса швидко вбігла сходами і натиснула на дзвінок. За кілька хвилин слабкий голос запитав: -Хто там? – Мамо, це я! – тремтячим голосом сказала Лариса. Двері відчинилися, і дівчина побачила свою матір. – Доню! Доню моя! – заридала вона. – Як же я сумувала! Заходь же! Заходь швидше! Лириса зайшла в квартиру. – А де тато? І Аліса? – нерішуче запитала Лариса. -Ти ж нічого не знаєш, – тихо сказала вона. – Сідай, доню, я повинна  тобі все розповісти. Я так винна перед тобою, вибач мені. І мати все розповіла Ларисі. Вона вислухала її і застигла від почутого

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса швидко вбігла сходами і натиснула на дзвінок. За кілька хвилин слабкий голос запитав: -Хто там? – Мамо, це я! – тремтячим голосом сказала Лариса. Двері відчинилися, і дівчина побачила свою матір. – Доню! Доню моя! – заридала вона. – Як же я сумувала! Заходь же! Заходь швидше! Лириса зайшла в квартиру. – А де тато? І Аліса? – нерішуче запитала Лариса. -Ти ж нічого не знаєш, – тихо сказала вона. – Сідай, доню, я повинна  тобі все розповісти. Я так винна перед тобою, вибач мені. І мати все розповіла Ларисі. Вона вислухала її і застигла від почутого

Лариса щаслива вбігла на кухню, де її мати та батько пили чай. -Мамо, тату, я отримала диплом! Червоний! Усі п’ятірки! Мене так хвалили, пропонували піти до аспірантури. Сказали, що я – гордість курсу, – дівчина зхвильовано викладала новини, бажаючи почути…

У Каті з Оленою не стало батька. Він давно не жив з ними. Дівчата дуже здивувалася, що отримала спадщину. – Мамо, треба на могилку сходити… – запропонувала Катя. – І пора тобі вже відпочити від моєї сестри. Скільки ти можеш її з чоловіком у своїй квартирі терпіти?! Нехай Олена квартиру купує і переїжджають від тебе. Гроші ж є! Та тільки Катя почала розмову з сестрою, як зʼясувалось, що грошей уже… Нема! – А ти виглянь у вікно! Бачиш? – раптом вказала кудись у двір Олена. Катя глянула у вікно й очам своїм не повірила

  • 2 роки тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Каті з Оленою не стало батька. Він давно не жив з ними. Дівчата дуже здивувалася, що отримала спадщину. – Мамо, треба на могилку сходити… – запропонувала Катя. – І пора тобі вже відпочити від моєї сестри. Скільки ти можеш її з чоловіком у своїй квартирі терпіти?! Нехай Олена квартиру купує і переїжджають від тебе. Гроші ж є! Та тільки Катя почала розмову з сестрою, як зʼясувалось, що грошей уже… Нема! – А ти виглянь у вікно! Бачиш? – раптом вказала кудись у двір Олена. Катя глянула у вікно й очам своїм не повірила

Ольга Петрівна одна виховувала двох доньок. Працювала багато, треба було забезпечувати дівчаток, годувати, одягати. Їхній батько платив аліменти, але це була крапля в морі. Різниця у віці сестер була два роки. Це були дві, майже однакові дівчинки. Хто їх бачив…

Повернутись вверх