Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Ольга Іванівна постукала у квартиру сина та невістки, жінці нетерпілося поділитися фотографіями з весілля дочки. – А, це ви? – за хвилину двері відкрилися, свекруху зустріла невістка Алла. – Заходьте! Ольга Іванівна помітила, що невістка явно чимось незадоволена. – У вас щось сталося? – запитала вона. – Сталося! Ми з вашим сином скоро розлучаємося! – несподівано сказала Алла. – Як розлучаєтеся? Чому? – здивувалася свекруха. – То ви не знаєте, що зробив ваш син? – уїдливо додала Алла. – Ні! А що він зробив? – Ольга Іванівна здивовано дивилася на невістку, не розуміючи, що відбувається

– Весілля буває лише один раз у житті! Не розумію, чому ви не хочете як слід відсвяткувати цю подію? – спохмурніла Юлія, дізнавшись про те, що невістка і брат не влаштовуватимуть свято з нагоди реєстрації свого шлюбу. – Мені здається,…

Дарина приготувала сніданок і гукнула батька до столу. – Тату, я посмажила омлет, ходи їсти! – гукнула вона. В коридорі почулися кроки. На кухню зайшов її батько. Чоловік виглядав засмученим після втрати дружин, в руках він тримав якусь папку. – Дякую Дарино, що залишилася зі мною, щоб підтримати, коли не стало твоєї мами, – сказав чоловік, сідаючи за стіл. – В тяжкі часи, сімʼя повинна триматися разом, – відповіла Дарина. – Дарино, я тут дещо підготував для тебе, – несподівано сказав Олег і вручив Дарині папку. – Що це? – не зрозуміла дочка, швидко відкрила папку і застигла від побаченого

– Краще б ти їй нічого не повідомляла, – було видно, що тітка сильно засмучена. – Не довелося б позиватися… – Довелося б, – впевнено відповіла Дарина. – Не зараз, то потім. Не знаю, але мені здається, що суд все…

Микола був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок від матері. Дивно. Вони розмовляли вчора, все було гаразд. – Мамо, що сталося? Щось із татом? З тобою? – захвилювався чоловік, піднявши слухавку. – Ні. З нами все гаразд. Просто мені треба поговорити з тобою без твоєї дружини. Щоб її навіть поряд не було. Сам із нею потім поговориш, – несподівано сказала жінка. – Мамо, мені ніколи, у мене робочий день, – відмахнувся син. – У тебе незабаром обід, от і подзвони, – наполягла мама. – Добре, – погодився він, але Микола навіть уявити не міг, що хотіла від нього його мати

Дзвінок від матері пролунав у розпал робочого дня. Микола завжди дзвонив їй сам увечері чи вранці. Дивно. Вони розмовляли вчора, все було гаразд. – Мамо, що сталося? Щось із татом? З тобою? – Ні. З нами все гаразд. Просто мені…

Олеся з чоловіком вечеряли, коли задзвонив телефон Михайла. – О, мама дзвонить, – сказав чоловік, підняв слухавку і вийшов у іншу кімнату порозмовляти. Повернувся Михайло за декілька хвилин. – Що хотіла Тетяна Анатоліївна? – запитала Олеся. – Мама, запрошує нас у гості, – якось сумно сказав чоловік. – Чудово, поїдемо, – усміхнулася жінка. – Олесю, вона не хоче, щоб ти приїжджала. Сказала щоб був тільки я та діти, – несподівано додав Михайло. – А чому вона не хоче мене бачити? – не зрозуміла дружина. Михайло важко видихнув, зібрався з думками і передав слова матері дружині. Олеся вислухала чоловіка і застигла від почутого

Тетяна Анатоліївна щовихідних наполягала на тому, щоб син і невістка приїжджали до неї в гості з онуками. Олесі не дуже хотілося бачити свекруху через те, що цілий тиждень до зустрічі жінка посилено дзвонила Михайлу і переконувала його в тому, що…

Софія Олегівна переживала, сидячи за столиком у кафе, і постійно дивилася на вхідні двері. Сьогодні вона має зустрітися з майбутніми сватами і обговорити весілля доньки. В кафе зайшла пара, Софія Олегівна зрозуміла, що це батьки майбутнього зятя. – Ми батьки Івана, – гордо промовила жінка підійшовши до столика. – І вам доброго дня! А я мама Оксани, – усміхнулася жінка. – Ну що, давайте обговорювати майбутнє весілля? – Ніякого весілля не буде! – рапом в унісон сказали батьки Івана. – Як не буде? Чому? – Софія Олегівна здивовано дивилася на сватів, не розуміючи, що відбувається

Софія Олегівна переживала, сидячи за столиком у кафе, і постійно дивилася на вхідні двері. Сьогодні, вперше за три роки знайомства з обранцем доньки, жінка мала побачити батьків майбутнього зятя Івана. Родичам терміново довелося зустрітися через те, що у молодої пари…

Олена Олексіївна поверталася додому. Вона підійшла до своєї квартири, як раптом почула за дверима голоси. Обережно відкривши двері, жінка увійшла всередину. За голосами вона зрозуміла, що у її квартирі чужі люди. Олена Олексіївна роззулася і навшпиньках пройшла на кухню. – Що тут відбувається?! – вигукнула жінка, побачивши на кухні невістку та її подруг. – Та ось, дівчата в гості зайшли, – невинно посміхнулася Віолетта. Олена Олексіївна подивилася на стіл і аж ахнула від побаченого

Близько двох років єдиний син Олени Олексіївни був одружений зі своєю однокурсницею Віолеттою. Жінка невістку, яка постійно їй зухвало відповідала, на дух не переносила. Проте обом сторонам було спокійно, оскільки їм не доводилося між собою контактувати. Біда прийшла, звідки не…

Михайло повернувся додому, і здивувався, не виявивши там Віри. Чоловік пройшовся по квартирі, і помітив, що деяких речей жінки немає. – І як це розуміти? – вигукнув він сам до себе. Михайло взяв телефон і набрав номер Віри, але почув лише короткі гудки. Чоловік почав ходити по квартирі не знаходячи собі місяця. – Може до мами поїхала? – вирішив він. Михайло набрав номер тещі, але жінка не знала, де її дочка. Чоловік у відчаї опустився на диван. Раптом на його телефон прийшло якесь смс-повідомлення. Михайло швидко взяв телефон, прочитав повідомлення і ахнув від прочитаного

Настрій у Віри був поганим з самого ранку. А причина проста – сьогодні ввечері одразу після роботи їй треба було їхати до батьків. Привід був хороший – день народження батька. І за батьками Віра скучила, і за старшим братом, і…

Над поминальним столом стояла щільна, густа, тиша. Тільки постукування виделок нагадувало про те, що в кімнаті є люди. – Це все через мене, – несподівано сказала осиротілій внучці Зоя Андріївна. – Бабусю, – втомлена своєю бідою Наталя, прийшовши в себе від заціпеніння, підняла на бабусю заплакані очі. – Що ти таке кажеш? Мама нездужала. – Так я й винна у цьому…, – твердо промовила жінка похилого віку, зробила глибокий подих і все розповіла внучці. Наталка вислухала бабусю і ахнула від почутого

Над поминальним столом висіла щільна, густа, як осінній туман, тиша. Тільки постукування виделок нагадувало про те, що в кімнаті є люди. – Це все через мене, – несподівано сказала осиротілій внучці Зоя Андріївна, яка більше не могла залишатися наодинці зі…

Валентина повернулася з роботи додому, зайшла на кухню. – О, а ти чому в темряві сидиш? – здивувалася вона, побачивши на кухні доньку. – Думаю, – тихо промовила Марія. – Щось сталося? – захвилювалася мати, помітивши, що донька дуже схвильована. – Так…сталося, – кивнула Марія. – Доню, не тягни, кажи! – почала ще більше переживати жінка. – Мамо, ти маєш дещо дізнатися…дізнатися про батька, – несподівано сказала Марія, зробила паузу щоб зібратися з думками і все розповіла матері. Валентина вислухала доньку і ахнула від почутого

– Мамо, ну помилився чоловік, необдуманих речей наробив, – Марія майже плакала. – З ким не буває? Ви ж все життя разом, невже в тебе нема до нього жодної жалості? – Поки що ні, – Валентина Іванівна дивилася у вікно…

Ганна з сімʼєю поїхала в село на дачу. Вже здалеку жінка зрозуміла, що щось не так… Її стара хатина сяяла свіжою фарбою, дах був новий, а паркан стояв рівно! – Не туди заїхали, чи що? – сказала Ганна чоловіку. – Та ні… Вона впевнено відкрила хвіртку й зайшла на подвір’я. – Жіночко, а ви хто? Чому це ви заходите сюди, як до себе додому?! – з хати вийшла якась немолода жінка. Вона була в сукні… Яка належала матері Ганни! І витирала руки об мамин фартух! Ганна так і стала не розуміючи, що це таке коїться

– Марійко, Катю, давайте по-чесному. Ця дача нікому не потрібна. Ніхто тут не бував уже п’ять років. І я впевнена, що й надалі ніхто не буде сюди їздити. Давайте продамо, га? – запропонувала найстарша Ганна… …Шалені пристрасті розігралися між трьома…

Повернутись вверх