Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Михайло з дружиною Вірою прийшли у гості до сестри чоловіка на новосілля. Михайло привітав сестру і одразу вирушив за стіл. – Ти йди сідай, а я допоможу Яні, – сказала йому дружина. За кілька хвилин всі сіли за стіл. – Михайло, я таке дізналася! Ти ніколи не повіриш, – сідаючи поряд з чоловіком сказала Віра. – Що вже сталося? – захвилювався Михайло. – Зараз я розповім тобі дивовижну історію! Нахилися ближче, – загадково сказала дружина. Чоловік наблизив вухо до обличчя дружини, уважно вислухав її і…застиг від почутого

Любов Сергіївна була сучасною жвавою пенсіонеркою. Вона не сиділа вдома склавши руки, а постійно знаходила собі заняття. Жінка займалася рукоділлям та в’язала. Отриману продукцію вона потім продавала на ярмарках. Наближався день народження Любові Сергіївни, тож діти думали над тим, що…

Яна прокинулася рано і ще вирішила трохи поніжитися в ліжку. Чоловік вже пішов на роботу, а жінка сьогодні мала займатися пошуками нового місця роботи. Раптом Яна почула дивний шум, який долинав з кухні. – А це ще що? – здивувалася вона. – Невже Матвій додому повернувся? Яна швидко накинула халат, вийшла в коридор, і зрозуміла на кухні точно хтось є. Вона тихенько підійшла до дверей, заглянула на кухню і застигла…, побачивши там свою свекруху Єлизавету Григорівну за несподіваним заняттям

За Матвія Яна вийшла заміж п’ять років тому. Успішний, дорослий, він володів у місті мережею магазинів. Багато років мешкав у столиці, потім повернувся сюди. Чоловік розповідав їй, що дитинство провів саме у їхньому місті, тож і вирішив вести тут свій…

Тетяна готувала на кухні вечерю, коли у двері подзвонили. Жінка швидко витерла руки об рушник, вийшла в коридор, відкрила двері і побачила на порозі свою доньку з валізами у руках. – Що сталося? – захвилювалася Тетяна. – Ми з Толіком розлучилися! – схлипнула Аліна. – Він тобі зрадив? – припустила мама. – Ні, – заперечила донька. – Образив якось? – додала Тетяна. – Ні, – знову заперечила Аліна. – А що ж тоді сталося? – не розуміла жінка. Аліна поставила валізи на підлогу, опустилася на пуф, важко видихнула і все розповіла матері. Тетяна вислухала доньку і аж ахнула від почутого

Тетяна з подивом дивилася на вибір доньки. Звичайний хлопець-роботяга, з тих, які беруться за будь-яку роботу тільки щоб прогодувати сім’ю. Його руки були всі в мозолях, а в шкіру так в’їлося машинне масло, що Тетяна без слів зрозуміла – молодий…

Алла повернулася додому з магазину з двома великими пакетами у руках. Жінка втомлено зайшла на кухню, поставила пакети на стіл і сіла трохи відпочити. – Привіт, що сьогодні на вечерю? – зайшовши на кухню запитав Віктор. – Вітя, я ще не думала про це. Я тільки додому прийшла, так втомилася, – важко зітхнула дружина. – А може голубців накрутиш? – запропонував Віктор. – Знаєш, що? Мені здається нам потрібно розлучитися, – несподівано сказала Алла. – Як розлучитися? Чому? – здивувався Віктор. – Через твої голубці! – заявила жінка. – Через голубці? – Віктор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Одразу після весілля Алла з Віктором обговорили сімейний бюджет і, здавалося, все продумали. – Ми люди сучасні та дорослі, тож ділитимемо всі витрати навпіл, – казав чоловік. – Мені здається, це правильно, позбавить нас багатьох питань і проблем. – Ну,…

Наталя з Борисом вечеряли на кухні, коли пролунав дзвінок телефону чоловіка. – Лариса дзвонить, – сказав він, глянувши на екран мобільного і вийшов у іншу кімнату порозмовляти. Борис повернувся за декілька хвилин, виглядав він схвильованим. – Ну, що хотіла твоя колишня дружина? – єхидно запитала Наталка. – Наталю, Лариса хоче дещо попросити у нас, – тихо сказав чоловік. – Одразу додам, тема делікатна. – Ти про що? – не зрозуміла Наталка. Борис хвилину промовчав, зібрався з думками і все виклав дружині. Наталка вислухала його і застигла від почутого

Наталя з Борисом після одруження жили в її квартирі, і періодично на цьому ґрунті між подружжям виникали сварки. – Я почуваюся нахлібником, що оселилася у дружини, – бурчав він. – Та годі тобі драматизувати, – не розуміла Наталя. – Так…

Олеся повернулася додому з роботи. – Коханий, я вдома! – гукнула вона до чоловіка. Але Влад не відповідав. – Дивно, вже мав би бути вдома, – подумала вона, роззулася і пішла у спальню. – Владе, що ти робиш? – ахнула жінка, помітивши, що чоловік збирає свої речі у валізу. – Я йду від тебе, – спокійно відповів він. – Як йдеш? Чому? Що сталося? – Олеся не вірили у почуте. – Все через твого батька! – раптом сказав Влад. – Через мого батька? А він тут до чого? – Олеся здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

З Владом Олеся познайомилася, коли їй було двадцять вісім років, чоловік був старший за неї на вісім років. Вік у дівчини вже був далеко не юний, рідні все частіше запитували: – Коли заміж зберешся? Скільки вже можна жити? Твій годинник…

Лариса складала свої речі у валізу. Нарешті вона наважилася піти від чоловіка. Сил жити у цій квартирі у жінки більше не було. Раптом Лариса почула, як відкрилися вхідні двері. Додому повернувся Борис. – Ларисо! Швидко йди сюди, – вигукнув чоловік. Лариса не відповіла. За хвилину Борис з’явився в кімнаті. – Ларисо, ти що не чуєш!? Ти маєш це побачити! – сказав він, відкривши двері. Жінка неохоче вирушила за чоловіка. Тілько-но Лариса зайшла на кухню, то аж застигла від побаченої картини

Борис вийшов із офісу і з полегшенням зітхнув. Нарешті вихідні і вони з Ларисою зможуть розслабитись. Однак його радісні думки відразу порушив телефонний дзвінок і Борис, зробивши глибокий вдих, відповів на вхідний дзвінок. – Так, мамо, я тебе слухаю. Що…

Марія запекла курочку, накрутила голубців, накришила різних салатів. Аякже ж?! Сьогодні у неї ювілей. Ближче вечора почали сходитися гості. Всі вітали іменинницю і одразу сідали за стіл. Останньою прийшла свекруха. – Марія, вітаю тебе з ювілеєм! – сказала Юлія Миколаївна, як тільки невістка відкрила двері. – Прийми від мене цей розкішний подарунок! Свекруха демонстративно вручила невістці якийсь пакетик. – Подобається хоч? – Юлія Миколаївна ніби спеціально стала розпитувати невістку. Марія неохоче заглянула в пакет і аж розплакалася від побаченого

Марія натягла посмішку, намагаючись не показати свекрусі свого здивування та невдоволення. – Подобається хоч? – Юлія Миколаївна ніби спеціально стала допитувати невістку. – Подобається, – кивнула Марія і поспішно ретирувалася на кухню, нібито для того, щоб прибрати у шафу подаровану…

Ольга з сином Дмитром вирушили до нотаріуса, щоб дізнатися, що її мати їм заповіла. Коли нотаріус, почав зачитувати заповіт, Ольга радісно посміхалася. – Моїй єдиній дочці, заповідаю мою бібліотеку. Нехай книги залишаться моїй красуні. Вона знає, як ними розпорядитись, – оголосив нотаріус. – Значіть будинок дістанеться Дмитру, – вирішила жінка. А нотаріус продовжив: – Дмитру Олександровичу, заповідаю мої щоденники, які я вела з того часу, як мені виповнилося двадцять! – Чекайте, а кому дістанеться будинок! – не витримала Ольга і вихопила з рук нотаріуса листок. Жінка швидко переглянула його і застигла, коли дізналася, кому мати залишила будинок

-Звідки у тебе гроші на такий дорогий телефон? Бабуся дала? -насупилась Ольга. – Так, – відмахнувся Дмитро. -Я їй у городі допоміг, бур’яни пропололи. -Ти хоч раз допомагав їй щиро і від щирої душі? – обурилася мати. -Ну, хоч хтось!…

Надія працювала в лікарні. – Ну ти уявляєш, у цієї, що відмовилася від дитини виявляється чоловік є. Вона перед пологами на розлучення подала, треба ж! – зустріла Надю акушерка Зінаїда Петрівна. Вона була дуже обурена. – І хлопчик який гарненький народився! – додала акушерка. А пізніше Надія побачила батька того хлопчика. Він приходив довідатися, коли можна забрати сина. – Ти глянь, а татко ж інший, не такий, як та жінка, порядний, — казала Наді Зінаїда Петрівна, вказавши тихенько на великого чоловіка під сорок років. Забирав він сина в її зміну. І тут Надія не витримала

– Пам’ятаєш у минулу зміну дівчина у нас народжувала? Ну репетувала ще – за що їй все це. Сварилася дуже, не кожен чоловік зможе такі слова казати, аж неприємно таке було від жінки чути! – Пам’ятаю, а що з нею? –…

Повернутись вверх