Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 6

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Тамара Іванівна та Сергій Петрович прийшли на ювілей до свого сина. Двері квартири відчинив сам іменинник, усміхнений і ошатний. – Мамо, тату! Проходьте, – Олексій обійняв батьків. – Із Днем народження, синку, – Тамара поцілувала сина в обидві щоки. З глибини квартири з’явилася невістка Марина – струнка, в модному брючному костюмі, з ідеальним макіяжем. – Здрастуйте, Тамара Іванівно, Сергію Петровичу, – вона чемно посміхнулася. – Проходьте, ми на вас чекали. Гості вже збираються. Тамара Іванівна та Сергій Петрович пройшли у вітальню і застигли від побаченої картини

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара Іванівна та Сергій Петрович прийшли на ювілей до свого сина. Двері квартири відчинив сам іменинник, усміхнений і ошатний. – Мамо, тату! Проходьте, – Олексій обійняв батьків. – Із Днем народження, синку, – Тамара поцілувала сина в обидві щоки. З глибини квартири з’явилася невістка Марина – струнка, в модному брючному костюмі, з ідеальним макіяжем. – Здрастуйте, Тамара Іванівно, Сергію Петровичу, – вона чемно посміхнулася. – Проходьте, ми на вас чекали. Гості вже збираються. Тамара Іванівна та Сергій Петрович пройшли у вітальню і застигли від побаченої картини

Тамара Іванівна поправила зачіску перед дзеркалом у коридорі та критично оглянула своє відображення. Нова сукня сиділа добре, брошка вдало відтіняла колір очей, а свіжа зачіска робила її молодшим. Сьогодні був особливий день – ювілей її сина Олексія, тридцять п’ять років….

Поліна продала сестрі чоловіка Марині дитячі чобітки. Та грошей не дала. – Ми спершу приміряємо, а потім я заплачу, – сказала швагрова. Марина забрала чобітки й поїхала додому… Минуло кілька днів, а від неї не було ні слуху, ні духу. Поліна почала хвилюватися – ні чобітків, ні грошей досі не було. Зрештою, дівчина набрала номер швагрової. – Алло, Мариночко, привіт! – сказала вона. – Це Поліна. Я хотіла дізнатися, як тобі чобітки? Підійшли доньці? – Чобітки? – задумливо перепитала та. – Які чобітки? А ти про ті?! Ой, ми їх навіть не міряли! Після чергового дзвінка Марина привезла чобітки назад. Поліна відкрила коробку, й застигла від побаченого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна продала сестрі чоловіка Марині дитячі чобітки. Та грошей не дала. – Ми спершу приміряємо, а потім я заплачу, – сказала швагрова. Марина забрала чобітки й поїхала додому… Минуло кілька днів, а від неї не було ні слуху, ні духу. Поліна почала хвилюватися – ні чобітків, ні грошей досі не було. Зрештою, дівчина набрала номер швагрової. – Алло, Мариночко, привіт! – сказала вона. – Це Поліна. Я хотіла дізнатися, як тобі чобітки? Підійшли доньці? – Чобітки? – задумливо перепитала та. – Які чобітки? А ти про ті?! Ой, ми їх навіть не міряли! Після чергового дзвінка Марина привезла чобітки назад. Поліна відкрила коробку, й застигла від побаченого

Із сестрою чоловіка Мариною в Поліни були досить хороші стосунки. Дівчата швидко порозумілися і навіть стали частіше спілкуватися після народження дітей, які були у них погодками. Відрізняло дві сім’ї лише одне – брат Марини був успішнішим за її чоловіка, тому…

Оля готувала вечерю, як раптом помітила, що Руслан кудись зазбирався. – Ти куди? – запитала вона. – Сусідка попросила вікно підтягнути, – пояснив чоловік. – Не хвилюйся, я швидко, там роботи на 5 хвилин. Руслан взяв свою сумку з інструментами і вийшов з квартири. Повернувся він за декілька хвилин. – Руслане, щось сталося? – здивувалася Оля, помітивши, що на чоловіку обличчя нема. – Олю…Сусідка мені таке сказала…таке сказала, – почав Руслан і зупинився. – Ну, що там! Кажи! – поквапила його Оля. Руслав важко зітхнув, зібрався з думками і все виклав жінці. Оля вислухала чоловіка і…ахнула від почутого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля готувала вечерю, як раптом помітила, що Руслан кудись зазбирався. – Ти куди? – запитала вона. – Сусідка попросила вікно підтягнути, – пояснив чоловік. – Не хвилюйся, я швидко, там роботи на 5 хвилин. Руслан взяв свою сумку з інструментами і вийшов з квартири. Повернувся він за декілька хвилин. – Руслане, щось сталося? – здивувалася Оля, помітивши, що на чоловіку обличчя нема. – Олю…Сусідка мені таке сказала…таке сказала, – почав Руслан і зупинився. – Ну, що там! Кажи! – поквапила його Оля. Руслав важко зітхнув, зібрався з думками і все виклав жінці. Оля вислухала чоловіка і…ахнула від почутого

Майбутня свекруха, Валентина Іванівна, від початку не надто довіряла потенційній невістці, Ользі. А якщо покласти руку на серце… то зовсім не довіряла! Жінка була впевнена: раз син, Руслан, закохався, то розмірковувати тверезо вже не може. Отже, хтось має тримати ситуацію…

У Ярослава з Ритою було весілля. Молоді вирішили, що все буде дуже скромно – грошей особливо не було. Молоді обмінялося поцілунками і пішли до гостей. Після ЗАГСу всі мали роз’їхатися по домівках… Гості чудово знали, що грошей на пишну урочистість у пари не було, тому ніхто особливо не очікував продовження. Всі вже готові були розійтись, але тут слово вирішив узяти Семен, старший брат нареченого. – Ну що, поїхали відзначати?! – весело запропонував чоловік. – Ми тут дещо підготували для молодих, скажімо так, невеликий, але досить приємний сюрприз! – Що саме? – насторожено запитала Рита. Вона застигла від здивування

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Ярослава з Ритою було весілля. Молоді вирішили, що все буде дуже скромно – грошей особливо не було. Молоді обмінялося поцілунками і пішли до гостей. Після ЗАГСу всі мали роз’їхатися по домівках… Гості чудово знали, що грошей на пишну урочистість у пари не було, тому ніхто особливо не очікував продовження. Всі вже готові були розійтись, але тут слово вирішив узяти Семен, старший брат нареченого. – Ну що, поїхали відзначати?! – весело запропонував чоловік. – Ми тут дещо підготували для молодих, скажімо так, невеликий, але досить приємний сюрприз! – Що саме? – насторожено запитала Рита. Вона застигла від здивування

– Шкода, що у нас не буде весільної урочистості, – з досадою пробурмотіла Рита, коли новоспечене подружжя вийшло з ЗАГСу. – Ми ж самі вирішили заощадити, – нагадав дружині Ярослав. – До речі, це була твоя ініціатива. – Я пам’ятаю,…

Валентина розставляла чашки на святковому столі. Сьогодні у неї ювілей. Стіл ломився від частування: запечене м’ясо, салати, холодець. – Валю, ти знову перестаралася, – сказав чоловік Віктор, заглядаючи на кухню. – Гостей всього шість чоловік, а їжі на ціле весілля. – Ой, Вітю, не перебільшуй, – відмахнулась Валентина. – Все розраховано. Віктор тільки головою похитав. За сорок років шлюбу він звик до того, що його дружина завжди готує із запасом. Раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка глянула на екран мобільного, дзвонила її молодша сестра Ніна. Валентина підняла слухавку і…ахнула від почутого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Валентина розставляла чашки на святковому столі. Сьогодні у неї ювілей. Стіл ломився від частування: запечене м’ясо, салати, холодець. – Валю, ти знову перестаралася, – сказав чоловік Віктор, заглядаючи на кухню. – Гостей всього шість чоловік, а їжі на ціле весілля. – Ой, Вітю, не перебільшуй, – відмахнулась Валентина. – Все розраховано. Віктор тільки головою похитав. За сорок років шлюбу він звик до того, що його дружина завжди готує із запасом. Раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка глянула на екран мобільного, дзвонила її молодша сестра Ніна. Валентина підняла слухавку і…ахнула від почутого

Валентина Миколаївна акуратно розставляла чашки на святковому столі. Сьогодні їй виповнилося шістдесят п’ять, і вона вирішила відзначити ювілей у колі найближчих людей. Стіл ломився від частування: запечене м’ясо, фірмовий салат «Олів’є» з перепелиними яйцями, холодець – все, як любить її…

Марина збиралася на побачення. Вона вдягнула мамину щасливу сукню в горошок. Дівчина покрутилася перед дзеркалом і уважно оглянула себе. – Ну, все, мамо-тато, я пішла! – гукнула вона батькам. – Стривай! – раптом зупинив її батько. – Чому?! – хором спитали мати з дочкою. – Тому що треба тобі взяти ще дещо, – заявив чоловік. – Що?! – знову разом запитали Віра з Мариною. – А ось це ось… – Микола раптом витяг з кишені пошарпаний записник, розкрив його, і взяв старий пожовклий папірець, що лежав між сторінками. – Це що ще таке? – здивувалася Віра, і подивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина збиралася на побачення. Вона вдягнула мамину щасливу сукню в горошок. Дівчина покрутилася перед дзеркалом і уважно оглянула себе. – Ну, все, мамо-тато, я пішла! – гукнула вона батькам. – Стривай! – раптом зупинив її батько. – Чому?! – хором спитали мати з дочкою. – Тому що треба тобі взяти ще дещо, – заявив чоловік. – Що?! – знову разом запитали Віра з Мариною. – А ось це ось… – Микола раптом витяг з кишені пошарпаний записник, розкрив його, і взяв старий пожовклий папірець, що лежав між сторінками. – Це що ще таке? – здивувалася Віра, і подивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Марина приїхала від бабусі з якимось дивним настроєм. Привітавшись з батьками, вона ще якийсь час ходила навколо мами з німим питанням в очах. Потім, вона все-таки, не витримала. – Мамо, скажи мені, будь ласка, а твоя стара біла сукня в…

Катерина святкувала свій ювілей. На своє п’ятдесятиріччя Катя зібрала друзів та близьких у затишному ресторані. Атмосфера була тепла: сміх, спогади, тости. Вона покликала лише тих, кого хотіла бачити цього особливого дня. Свято було в самому розпалі. Раптом двері ресторану відкрилися, і у святкову залу увійшла якась жінка. – Хто це? – гості почали перешіптуватися. Катерина помітила реакцію гостей. Жінка повільно повернулася до дверей ресторану. Катя глянула на несподівану гостю і…ахнула від побаченого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катерина святкувала свій ювілей. На своє п’ятдесятиріччя Катя зібрала друзів та близьких у затишному ресторані. Атмосфера була тепла: сміх, спогади, тости. Вона покликала лише тих, кого хотіла бачити цього особливого дня. Свято було в самому розпалі. Раптом двері ресторану відкрилися, і у святкову залу увійшла якась жінка. – Хто це? – гості почали перешіптуватися. Катерина помітила реакцію гостей. Жінка повільно повернулася до дверей ресторану. Катя глянула на несподівану гостю і…ахнула від побаченого

Катя ніколи не гналася за багатством. Їй було важливе інше – сімейне тепло, затишок та впевненість у завтрашньому дні. Але після того, як не стало дядька доля розпорядилася інакше: їй дісталася простора квартира у центрі міста. Дядько був самотнім чоловіком:…

– Завтра ми запрошені в ресторан! – в очах Лізи сяяло радісне очікування. – Мої тато з мамою хочуть познайомитися з тобою! Костюм маєш? – Знайду, якщо треба, – відповів її коханий Микита, невиразно згадуючи свій випускний. – А що, без цього ніяк? Не люблю я цього, якщо чесно. – Не знаю, – знизала плечима дівчина. – Може й можна, просто тато зазвичай завжди в костюмі, робота така… – Хто б сумнівався, – подумав Микита й зітхнув. Але робити нічого – перше враження псувати не можна, доведеться постаратися… Микита зайшов у двері дорогого ресторану. Він підійшов до столу, посміхнувся коханій, привітався з її мамою й оторопів побачивши її батька

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Завтра ми запрошені в ресторан! – в очах Лізи сяяло радісне очікування. – Мої тато з мамою хочуть познайомитися з тобою! Костюм маєш? – Знайду, якщо треба, – відповів її коханий Микита, невиразно згадуючи свій випускний. – А що, без цього ніяк? Не люблю я цього, якщо чесно. – Не знаю, – знизала плечима дівчина. – Може й можна, просто тато зазвичай завжди в костюмі, робота така… – Хто б сумнівався, – подумав Микита й зітхнув. Але робити нічого – перше враження псувати не можна, доведеться постаратися… Микита зайшов у двері дорогого ресторану. Він підійшов до столу, посміхнувся коханій, привітався з її мамою й оторопів побачивши її батька

– Завтра ми запрошені в ресторан, – в очах Лізи грало радісне очікування. – Тато з мамою хочуть познайомитися з тобою. Костюм маєш? – Знайду, якщо треба, – відповів Микита, невиразно згадуючи свій випускний. – А що, без цього ніяк?…

Ірина повернулася додому з роботи, і одразу почула якісь звуки, що долинали з глибини квартири. – Невже Дмитро, повернувся раніше додому? – подумала вона. Ірина прислухалася, і зрозуміла, звуки доносяться із спальні. Жінка підійшла ближче. – Діма, це ти? – гукнула вона. – Ні, це Людмила Андріївна! – почула Ірина у відповідь голос свекрухи. – Що свекруха робить у нашій спальні? – здивувалася жінка. Ірина рішуче увійшла у спальню і…остовпіла від побаченої картини

  • 1 місяць тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ірина повернулася додому з роботи, і одразу почула якісь звуки, що долинали з глибини квартири. – Невже Дмитро, повернувся раніше додому? – подумала вона. Ірина прислухалася, і зрозуміла, звуки доносяться із спальні. Жінка підійшла ближче. – Діма, це ти? – гукнула вона. – Ні, це Людмила Андріївна! – почула Ірина у відповідь голос свекрухи. – Що свекруха робить у нашій спальні? – здивувалася жінка. Ірина рішуче увійшла у спальню і…остовпіла від побаченої картини

Ірина завжди вважала себе людиною терплячою і поступливою. Навіть колеги у бухгалтерії дивувалися її здатності знаходити компроміс у будь-якій ситуації. Але життя часом підносить такі випробування, що навіть наймирніші люди змушені показувати зуби. Весілля з Дмитром було скромним, але красивим….

Світлана раз у раз поглядала у вікно, чекаючи, поки приїде таксі. З хвилини на хвилину до неї мали приїхати подруги. На столі вже стояли салати, запечена курочка, торт, фрукти і, звісно ж, пляшечка ігристого! Жінка побачила у вікно подруг і кинулась до дверей. – Дівчатка, як я рада вас бачити! – вигукнула Світлана. – А ми не з порожніми руками! – сказала одна з них і простягла господині пакет. Там були три пляшки ігристого. – Сидітимемо до ранку! – засміялась Світлана і всі пішли за стіл. Щойно вони відкоркувала ігристе, як у двері подзвонили. Жінки здивовано перезирнулися. Світлана відкрила двері й застигла на місці

  • 1 місяць тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана раз у раз поглядала у вікно, чекаючи, поки приїде таксі. З хвилини на хвилину до неї мали приїхати подруги. На столі вже стояли салати, запечена курочка, торт, фрукти і, звісно ж, пляшечка ігристого! Жінка побачила у вікно подруг і кинулась до дверей. – Дівчатка, як я рада вас бачити! – вигукнула Світлана. – А ми не з порожніми руками! – сказала одна з них і простягла господині пакет. Там були три пляшки ігристого. – Сидітимемо до ранку! – засміялась Світлана і всі пішли за стіл. Щойно вони відкоркувала ігристе, як у двері подзвонили. Жінки здивовано перезирнулися. Світлана відкрила двері й застигла на місці

Світлана раз у раз поглядала у вікно, чекаючи, поки приїде таксі. Жіночий день видався сірим і холодним, але в квартирі, незважаючи на це, панувала тепла атмосфера свята. На столі стояли страви, приготовані спеціально для зустрічі з подругами: салати, запечена курочка,…

Повернутись вверх