Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 5

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

У Ярослава з Ритою було весілля. Молоді вирішили, що все буде дуже скромно – грошей особливо не було. Молоді обмінялося поцілунками і пішли до гостей. Після ЗАГСу всі мали роз’їхатися по домівках… Гості чудово знали, що грошей на пишну урочистість у пари не було, тому ніхто особливо не очікував продовження. Всі вже готові були розійтись, але тут слово вирішив узяти Семен, старший брат нареченого. – Ну що, поїхали відзначати?! – весело запропонував чоловік. – Ми тут дещо підготували для молодих, скажімо так, невеликий, але досить приємний сюрприз! – Що саме? – насторожено запитала Рита. Вона застигла від здивування

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Ярослава з Ритою було весілля. Молоді вирішили, що все буде дуже скромно – грошей особливо не було. Молоді обмінялося поцілунками і пішли до гостей. Після ЗАГСу всі мали роз’їхатися по домівках… Гості чудово знали, що грошей на пишну урочистість у пари не було, тому ніхто особливо не очікував продовження. Всі вже готові були розійтись, але тут слово вирішив узяти Семен, старший брат нареченого. – Ну що, поїхали відзначати?! – весело запропонував чоловік. – Ми тут дещо підготували для молодих, скажімо так, невеликий, але досить приємний сюрприз! – Що саме? – насторожено запитала Рита. Вона застигла від здивування

– Шкода, що у нас не буде весільної урочистості, – з досадою пробурмотіла Рита, коли новоспечене подружжя вийшло з ЗАГСу. – Ми ж самі вирішили заощадити, – нагадав дружині Ярослав. – До речі, це була твоя ініціатива. – Я пам’ятаю,…

Валентина розставляла чашки на святковому столі. Сьогодні у неї ювілей. Стіл ломився від частування: запечене м’ясо, салати, холодець. – Валю, ти знову перестаралася, – сказав чоловік Віктор, заглядаючи на кухню. – Гостей всього шість чоловік, а їжі на ціле весілля. – Ой, Вітю, не перебільшуй, – відмахнулась Валентина. – Все розраховано. Віктор тільки головою похитав. За сорок років шлюбу він звик до того, що його дружина завжди готує із запасом. Раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка глянула на екран мобільного, дзвонила її молодша сестра Ніна. Валентина підняла слухавку і…ахнула від почутого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Валентина розставляла чашки на святковому столі. Сьогодні у неї ювілей. Стіл ломився від частування: запечене м’ясо, салати, холодець. – Валю, ти знову перестаралася, – сказав чоловік Віктор, заглядаючи на кухню. – Гостей всього шість чоловік, а їжі на ціле весілля. – Ой, Вітю, не перебільшуй, – відмахнулась Валентина. – Все розраховано. Віктор тільки головою похитав. За сорок років шлюбу він звик до того, що його дружина завжди готує із запасом. Раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка глянула на екран мобільного, дзвонила її молодша сестра Ніна. Валентина підняла слухавку і…ахнула від почутого

Валентина Миколаївна акуратно розставляла чашки на святковому столі. Сьогодні їй виповнилося шістдесят п’ять, і вона вирішила відзначити ювілей у колі найближчих людей. Стіл ломився від частування: запечене м’ясо, фірмовий салат «Олів’є» з перепелиними яйцями, холодець – все, як любить її…

Марина збиралася на побачення. Вона вдягнула мамину щасливу сукню в горошок. Дівчина покрутилася перед дзеркалом і уважно оглянула себе. – Ну, все, мамо-тато, я пішла! – гукнула вона батькам. – Стривай! – раптом зупинив її батько. – Чому?! – хором спитали мати з дочкою. – Тому що треба тобі взяти ще дещо, – заявив чоловік. – Що?! – знову разом запитали Віра з Мариною. – А ось це ось… – Микола раптом витяг з кишені пошарпаний записник, розкрив його, і взяв старий пожовклий папірець, що лежав між сторінками. – Це що ще таке? – здивувалася Віра, і подивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина збиралася на побачення. Вона вдягнула мамину щасливу сукню в горошок. Дівчина покрутилася перед дзеркалом і уважно оглянула себе. – Ну, все, мамо-тато, я пішла! – гукнула вона батькам. – Стривай! – раптом зупинив її батько. – Чому?! – хором спитали мати з дочкою. – Тому що треба тобі взяти ще дещо, – заявив чоловік. – Що?! – знову разом запитали Віра з Мариною. – А ось це ось… – Микола раптом витяг з кишені пошарпаний записник, розкрив його, і взяв старий пожовклий папірець, що лежав між сторінками. – Це що ще таке? – здивувалася Віра, і подивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Марина приїхала від бабусі з якимось дивним настроєм. Привітавшись з батьками, вона ще якийсь час ходила навколо мами з німим питанням в очах. Потім, вона все-таки, не витримала. – Мамо, скажи мені, будь ласка, а твоя стара біла сукня в…

Катерина святкувала свій ювілей. На своє п’ятдесятиріччя Катя зібрала друзів та близьких у затишному ресторані. Атмосфера була тепла: сміх, спогади, тости. Вона покликала лише тих, кого хотіла бачити цього особливого дня. Свято було в самому розпалі. Раптом двері ресторану відкрилися, і у святкову залу увійшла якась жінка. – Хто це? – гості почали перешіптуватися. Катерина помітила реакцію гостей. Жінка повільно повернулася до дверей ресторану. Катя глянула на несподівану гостю і…ахнула від побаченого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катерина святкувала свій ювілей. На своє п’ятдесятиріччя Катя зібрала друзів та близьких у затишному ресторані. Атмосфера була тепла: сміх, спогади, тости. Вона покликала лише тих, кого хотіла бачити цього особливого дня. Свято було в самому розпалі. Раптом двері ресторану відкрилися, і у святкову залу увійшла якась жінка. – Хто це? – гості почали перешіптуватися. Катерина помітила реакцію гостей. Жінка повільно повернулася до дверей ресторану. Катя глянула на несподівану гостю і…ахнула від побаченого

Катя ніколи не гналася за багатством. Їй було важливе інше – сімейне тепло, затишок та впевненість у завтрашньому дні. Але після того, як не стало дядька доля розпорядилася інакше: їй дісталася простора квартира у центрі міста. Дядько був самотнім чоловіком:…

– Завтра ми запрошені в ресторан! – в очах Лізи сяяло радісне очікування. – Мої тато з мамою хочуть познайомитися з тобою! Костюм маєш? – Знайду, якщо треба, – відповів її коханий Микита, невиразно згадуючи свій випускний. – А що, без цього ніяк? Не люблю я цього, якщо чесно. – Не знаю, – знизала плечима дівчина. – Може й можна, просто тато зазвичай завжди в костюмі, робота така… – Хто б сумнівався, – подумав Микита й зітхнув. Але робити нічого – перше враження псувати не можна, доведеться постаратися… Микита зайшов у двері дорогого ресторану. Він підійшов до столу, посміхнувся коханій, привітався з її мамою й оторопів побачивши її батька

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Завтра ми запрошені в ресторан! – в очах Лізи сяяло радісне очікування. – Мої тато з мамою хочуть познайомитися з тобою! Костюм маєш? – Знайду, якщо треба, – відповів її коханий Микита, невиразно згадуючи свій випускний. – А що, без цього ніяк? Не люблю я цього, якщо чесно. – Не знаю, – знизала плечима дівчина. – Може й можна, просто тато зазвичай завжди в костюмі, робота така… – Хто б сумнівався, – подумав Микита й зітхнув. Але робити нічого – перше враження псувати не можна, доведеться постаратися… Микита зайшов у двері дорогого ресторану. Він підійшов до столу, посміхнувся коханій, привітався з її мамою й оторопів побачивши її батька

– Завтра ми запрошені в ресторан, – в очах Лізи грало радісне очікування. – Тато з мамою хочуть познайомитися з тобою. Костюм маєш? – Знайду, якщо треба, – відповів Микита, невиразно згадуючи свій випускний. – А що, без цього ніяк?…

Ірина повернулася додому з роботи, і одразу почула якісь звуки, що долинали з глибини квартири. – Невже Дмитро, повернувся раніше додому? – подумала вона. Ірина прислухалася, і зрозуміла, звуки доносяться із спальні. Жінка підійшла ближче. – Діма, це ти? – гукнула вона. – Ні, це Людмила Андріївна! – почула Ірина у відповідь голос свекрухи. – Що свекруха робить у нашій спальні? – здивувалася жінка. Ірина рішуче увійшла у спальню і…остовпіла від побаченої картини

  • 3 тижні тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Ірина повернулася додому з роботи, і одразу почула якісь звуки, що долинали з глибини квартири. – Невже Дмитро, повернувся раніше додому? – подумала вона. Ірина прислухалася, і зрозуміла, звуки доносяться із спальні. Жінка підійшла ближче. – Діма, це ти? – гукнула вона. – Ні, це Людмила Андріївна! – почула Ірина у відповідь голос свекрухи. – Що свекруха робить у нашій спальні? – здивувалася жінка. Ірина рішуче увійшла у спальню і…остовпіла від побаченої картини

Ірина завжди вважала себе людиною терплячою і поступливою. Навіть колеги у бухгалтерії дивувалися її здатності знаходити компроміс у будь-якій ситуації. Але життя часом підносить такі випробування, що навіть наймирніші люди змушені показувати зуби. Весілля з Дмитром було скромним, але красивим….

Світлана раз у раз поглядала у вікно, чекаючи, поки приїде таксі. З хвилини на хвилину до неї мали приїхати подруги. На столі вже стояли салати, запечена курочка, торт, фрукти і, звісно ж, пляшечка ігристого! Жінка побачила у вікно подруг і кинулась до дверей. – Дівчатка, як я рада вас бачити! – вигукнула Світлана. – А ми не з порожніми руками! – сказала одна з них і простягла господині пакет. Там були три пляшки ігристого. – Сидітимемо до ранку! – засміялась Світлана і всі пішли за стіл. Щойно вони відкоркувала ігристе, як у двері подзвонили. Жінки здивовано перезирнулися. Світлана відкрила двері й застигла на місці

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана раз у раз поглядала у вікно, чекаючи, поки приїде таксі. З хвилини на хвилину до неї мали приїхати подруги. На столі вже стояли салати, запечена курочка, торт, фрукти і, звісно ж, пляшечка ігристого! Жінка побачила у вікно подруг і кинулась до дверей. – Дівчатка, як я рада вас бачити! – вигукнула Світлана. – А ми не з порожніми руками! – сказала одна з них і простягла господині пакет. Там були три пляшки ігристого. – Сидітимемо до ранку! – засміялась Світлана і всі пішли за стіл. Щойно вони відкоркувала ігристе, як у двері подзвонили. Жінки здивовано перезирнулися. Світлана відкрила двері й застигла на місці

Світлана раз у раз поглядала у вікно, чекаючи, поки приїде таксі. Жіночий день видався сірим і холодним, але в квартирі, незважаючи на це, панувала тепла атмосфера свята. На столі стояли страви, приготовані спеціально для зустрічі з подругами: салати, запечена курочка,…

Наталка з чоловікам відпочивали на морі. Після чергової екскурсії пара повернулася в номер готелю. – Ох і втомилися сьогодні, – важко зітхнув Андрій. – Так, – погодилася дружина. – Я швидко в душ сходжу, а потім сходимо у ресторан, повечеряємо, – додав чоловік і вирушив у ванну. Андрій вийшов з ванної через десять хвилин, і одразу помітив, що дружина дуже засмучена. – Наталю, щось сталося? – захвилювався він. Наталка мовчки взяла свій телефон, ввімкнула на ньому якесь відео і повернула екран до чоловіка. Андрій переглянув відео і заціпенів від побаченого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка з чоловікам відпочивали на морі. Після чергової екскурсії пара повернулася в номер готелю. – Ох і втомилися сьогодні, – важко зітхнув Андрій. – Так, – погодилася дружина. – Я швидко в душ сходжу, а потім сходимо у ресторан, повечеряємо, – додав чоловік і вирушив у ванну. Андрій вийшов з ванної через десять хвилин, і одразу помітив, що дружина дуже засмучена. – Наталю, щось сталося? – захвилювався він. Наталка мовчки взяла свій телефон, ввімкнула на ньому якесь відео і повернула екран до чоловіка. Андрій переглянув відео і заціпенів від побаченого

Місяць тому Наталка із чоловіком Андрієм встановили у себе в квартирі камеру відеоспостереження. Камера була невеликою, майже непомітною – кріпилася на книжковій полиці і охоплювала оглядом більшу частину вітальні та коридор. Ідея належала Андрію після того, як у сусідньому будинку…

Василина зібралася йти погуляти зі своїм коханим Степаном. – Гаразд, мамо! – сказала дівчина. – Я пішла перевдягатися. Піду погуляю з нашими дівчатами. – Ох, не до вподоби мені твої гулянки, – пробурмотіла мати, а батько почув їхню розмову й підтримав дочку: – Ну чого ти? Коли ще їй гуляти, як не зараз? Звісно йди, дочко, йди. Василина хитро усміхнулася батьку й побігла в будинок. Вона одягла свою нову рожеву в дрібну квіточку сукню і пішла. Раптом вона побачила, що за селом зібралася молодь. Василина весело приєдналася до своїх подруг, і стала шукати очима Степана. І тут раптом її настрій миттю зник від побаченого

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Василина зібралася йти погуляти зі своїм коханим Степаном. – Гаразд, мамо! – сказала дівчина. – Я пішла перевдягатися. Піду погуляю з нашими дівчатами. – Ох, не до вподоби мені твої гулянки, – пробурмотіла мати, а батько почув їхню розмову й підтримав дочку: – Ну чого ти? Коли ще їй гуляти, як не зараз? Звісно йди, дочко, йди. Василина хитро усміхнулася батьку й побігла в будинок. Вона одягла свою нову рожеву в дрібну квіточку сукню і пішла. Раптом вона побачила, що за селом зібралася молодь. Василина весело приєдналася до своїх подруг, і стала шукати очима Степана. І тут раптом її настрій миттю зник від побаченого

Василина вимкнула настільну лампу на тумбочці, потяглася в ліжку і глянула на вулицю. Ніч була зоряна, а місяць величезною жовтою кулькою дивиться прямо у відчинене вікно. Її світло падало на книжку, яку вона відклала на край тумбочки перед сном. Вона…

Вадим повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! Що у нас на вечерю? – запитав він у дружини, зайшовши на кухню. – А що, тебе сьогодні ніде не погодували? – єхидно запитала Ольга. – Ти про що? – сердито спитав Вадим. – Я втомився, а ти про якісь вигадки говориш!  – Вадиме, не треба більше обману. Ми знаємо, про що я говорю. Май мужність сказати правду. Будь чоловіком, – раптом сказала Оля. – Зізнайся вже про свою Марину! – Яка ще Марина? Що ти таке говориш? – Вадим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 4 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вадим повернувся додому з роботи. – Привіт, кохана! Що у нас на вечерю? – запитав він у дружини, зайшовши на кухню. – А що, тебе сьогодні ніде не погодували? – єхидно запитала Ольга. – Ти про що? – сердито спитав Вадим. – Я втомився, а ти про якісь вигадки говориш!  – Вадиме, не треба більше обману. Ми знаємо, про що я говорю. Май мужність сказати правду. Будь чоловіком, – раптом сказала Оля. – Зізнайся вже про свою Марину! – Яка ще Марина? Що ти таке говориш? – Вадим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Яка важка у тебе робота, – сказала Ольга, зустрічаючи чоловіка. – Люди спати вже лягають, а ти все в працях. Поберіг би себе. – Та у нас знову аврал, комісія ще нагрянула, – бурмотів щось Вадим, не дивлячись дружині…

Повернутись вверх