Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 47

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Лариса швидко вбігла сходами і натиснула на дзвінок. За кілька хвилин слабкий голос запитав: -Хто там? – Мамо, це я! – тремтячим голосом сказала Лариса. Двері відчинилися, і дівчина побачила свою матір. – Доню! Доню моя! – заридала вона. – Як же я сумувала! Заходь же! Заходь швидше! Лириса зайшла в квартиру. – А де тато? І Аліса? – нерішуче запитала Лариса. -Ти ж нічого не знаєш, – тихо сказала вона. – Сідай, доню, я повинна  тобі все розповісти. Я так винна перед тобою, вибач мені. І мати все розповіла Ларисі. Вона вислухала її і застигла від почутого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лариса швидко вбігла сходами і натиснула на дзвінок. За кілька хвилин слабкий голос запитав: -Хто там? – Мамо, це я! – тремтячим голосом сказала Лариса. Двері відчинилися, і дівчина побачила свою матір. – Доню! Доню моя! – заридала вона. – Як же я сумувала! Заходь же! Заходь швидше! Лириса зайшла в квартиру. – А де тато? І Аліса? – нерішуче запитала Лариса. -Ти ж нічого не знаєш, – тихо сказала вона. – Сідай, доню, я повинна  тобі все розповісти. Я так винна перед тобою, вибач мені. І мати все розповіла Ларисі. Вона вислухала її і застигла від почутого

Лариса щаслива вбігла на кухню, де її мати та батько пили чай. -Мамо, тату, я отримала диплом! Червоний! Усі п’ятірки! Мене так хвалили, пропонували піти до аспірантури. Сказали, що я – гордість курсу, – дівчина зхвильовано викладала новини, бажаючи почути…

У Каті з Оленою не стало батька. Він давно не жив з ними. Дівчата дуже здивувалася, що отримала спадщину. – Мамо, треба на могилку сходити… – запропонувала Катя. – І пора тобі вже відпочити від моєї сестри. Скільки ти можеш її з чоловіком у своїй квартирі терпіти?! Нехай Олена квартиру купує і переїжджають від тебе. Гроші ж є! Та тільки Катя почала розмову з сестрою, як зʼясувалось, що грошей уже… Нема! – А ти виглянь у вікно! Бачиш? – раптом вказала кудись у двір Олена. Катя глянула у вікно й очам своїм не повірила

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Каті з Оленою не стало батька. Він давно не жив з ними. Дівчата дуже здивувалася, що отримала спадщину. – Мамо, треба на могилку сходити… – запропонувала Катя. – І пора тобі вже відпочити від моєї сестри. Скільки ти можеш її з чоловіком у своїй квартирі терпіти?! Нехай Олена квартиру купує і переїжджають від тебе. Гроші ж є! Та тільки Катя почала розмову з сестрою, як зʼясувалось, що грошей уже… Нема! – А ти виглянь у вікно! Бачиш? – раптом вказала кудись у двір Олена. Катя глянула у вікно й очам своїм не повірила

Ольга Петрівна одна виховувала двох доньок. Працювала багато, треба було забезпечувати дівчаток, годувати, одягати. Їхній батько платив аліменти, але це була крапля в морі. Різниця у віці сестер була два роки. Це були дві, майже однакові дівчинки. Хто їх бачив…

Пилип дав свої матері Божені Йосипівні гроші. Вона мала купити продукти і приготувати йому вечерю. Попрощавшись з мамою чоловік пішов на роботу. З’явившись на роботі, Пилип відразу ж вирушив у кабінет головної бухгалтерки. – Ірино Семенівно, можна? – поцікавився він, коли відкрив двері у кабінет. – Заходь, заходь, Пилипчику, – відповіла жінка. – Що ти хотів? Пилип зайшов у кабінет, озирнувся навкруги і раптом сказав: – Ірино Семенівно, виходьте за мене заміж! Бухгалтерка оторопіла від почутого. Вона зняла окуляри, протерла їх, знову одягла і пильно подивилася на Пилипа. Жінка не могла зрозуміти, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Пилип дав свої матері Божені Йосипівні гроші. Вона мала купити продукти і приготувати йому вечерю. Попрощавшись з мамою чоловік пішов на роботу. З’явившись на роботі, Пилип відразу ж вирушив у кабінет головної бухгалтерки. – Ірино Семенівно, можна? – поцікавився він, коли відкрив двері у кабінет. – Заходь, заходь, Пилипчику, – відповіла жінка. – Що ти хотів? Пилип зайшов у кабінет, озирнувся навкруги і раптом сказав: – Ірино Семенівно, виходьте за мене заміж! Бухгалтерка оторопіла від почутого. Вона зняла окуляри, протерла їх, знову одягла і пильно подивилася на Пилипа. Жінка не могла зрозуміти, що відбувається

– Мамо, я вирішив, що мені пора одружуватися! – сказав Божені Йосипівні її син Пилип. – Пилипе, радість яка, нарешті я онуків дочекаюся! Тобі ж нещодавно сорок років уже виповнилося, – зраділа Божена Йосипівна. – Мамо, я тобі про онуків…

У Марійки заслаб чоловік. Жінка варила суп, як раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв сусід Іван Іванович. – Марійко, поклич Миколу, я дриль приніс! – сказав чоловік. – Давайте мені, я передам, – сказала Марійка. – Миколі рухатися важко. – Мені треба, щоб він при мені подивився, а то потім казатиме, що я дриль йому зламав. Та й він мені сказав, що лікарі йому рекомендували рухатися. – Ви щось плутаєте, ногу в гіпсі навантажувати не можна. – У гіпсі?! – здивувався сусід. – Так йому ж гіпс зняли… Марійка дивилась на сусіда і не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Марійки заслаб чоловік. Жінка варила суп, як раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв сусід Іван Іванович. – Марійко, поклич Миколу, я дриль приніс! – сказав чоловік. – Давайте мені, я передам, – сказала Марійка. – Миколі рухатися важко. – Мені треба, щоб він при мені подивився, а то потім казатиме, що я дриль йому зламав. Та й він мені сказав, що лікарі йому рекомендували рухатися. – Ви щось плутаєте, ногу в гіпсі навантажувати не можна. – У гіпсі?! – здивувався сусід. – Так йому ж гіпс зняли… Марійка дивилась на сусіда і не розуміла, що відбувається

– Марійко, я пити хочу! – гукнув дружині Микола. – Микольцю, я суп варю, налий собі води сам, – відповіла йому Марія. – Марійко, я не хочу воду, я хочу чай з лимоном. І взагалі, ти що не пам’ятаєш, що…

Роман Петрович заскочив у кондитерську, щоб купити улюблені еклери дружини. Дорогою додому чоловік про щось задумався і не помітив, як обличчям до обличчя зустрівся з сином та незнайомою дівчиною. – Чоловіче, обережніше! – сказала супутниця сина. – Пані, це вам треба бути обережнішою, – усміхнувся Роман Петрович. – Тату? – Дмитро не очікував такої зустрічі. – Ось це так зустріч! А це хто?! – Раман Петрович вказав поглядом на дівчину, придивився до неї і застиг на місці. – Сину, як тобі не соромно! – тільки й вигукнув він

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Роман Петрович заскочив у кондитерську, щоб купити улюблені еклери дружини. Дорогою додому чоловік про щось задумався і не помітив, як обличчям до обличчя зустрівся з сином та незнайомою дівчиною. – Чоловіче, обережніше! – сказала супутниця сина. – Пані, це вам треба бути обережнішою, – усміхнувся Роман Петрович. – Тату? – Дмитро не очікував такої зустрічі. – Ось це так зустріч! А це хто?! – Раман Петрович вказав поглядом на дівчину, придивився до неї і застиг на місці. – Сину, як тобі не соромно! – тільки й вигукнув він

Роман Петрович заскочив у кондитерську, щоб купити улюблені еклери дружини. Дорогою додому чоловік про щось задумався і не помітив, як обличчя в обличчя зустрівся з сином та незнайомою дівчиною. – Чоловіче, обережніше! – Пані, це вам треба бути обережнішою, не…

Олексій увійшов до своєї квартири, назустріч вийшла дружина. Як завжди подивилася з підозрою і запитала: – Що з тобою? На тобі обличчя немає. – Все гаразд. Втомився просто, – відповів він. Оля покликала його до столу, а сама з чашкою чаю сіла навпроти. – Тобі хтось на домашній дзвонив. Залишив номер, щоб ти передзвонив, – дружина взяла з тумбочки листочок з номером і передала Олексію. – У тебе телефон вимкнений? – Батарейка розрядилися. Зараз передзвоню, – відповів чоловік. Повечерявши, Олексій підзарядив телефон, і передзвонив на залишений номер. Чоловік вислухав співрозмовника і застиг від почутого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олексій увійшов до своєї квартири, назустріч вийшла дружина. Як завжди подивилася з підозрою і запитала: – Що з тобою? На тобі обличчя немає. – Все гаразд. Втомився просто, – відповів він. Оля покликала його до столу, а сама з чашкою чаю сіла навпроти. – Тобі хтось на домашній дзвонив. Залишив номер, щоб ти передзвонив, – дружина взяла з тумбочки листочок з номером і передала Олексію. – У тебе телефон вимкнений? – Батарейка розрядилися. Зараз передзвоню, – відповів чоловік. Повечерявши, Олексій підзарядив телефон, і передзвонив на залишений номер. Чоловік вислухав співрозмовника і застиг від почутого

Олексій повертався додому із роботи. Йшов не поспішаючи, хоча знав, що Оля чекає на нього, кожні п’ять хвилин нетерпляче поглядаючи на годинник. З того часу, як син одружився і з’їхав на орендовану квартиру, дружина стала більш ревниво ставитися до його…

Лідія Петрівна переїхала жити з міста в село, коли вийшла на пенсію. Якось ввечері вона вирішила зайнятися квітами. Жінка любила квіткарство. Їй завтра треба було їхати на базар, тож Лідія Петрівна готувала на продаж кілька пучків гвоздик, відростки півонії і ще – кущики полуниці! Склавши рослини в кошик, Лідія Петрівна раптом побачила у себе на подвірʼї свою сусідку Ніну! – Господи, Ніно, що трапилось?! – ахнула Лідія Петрівна. По обличчю сусідки вона зрозуміла – щось явно було не так. – Там… Там… – сусідка стояла і не могла нічого пояснити. Лідія не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Лідія Петрівна переїхала жити з міста в село, коли вийшла на пенсію. Якось ввечері вона вирішила зайнятися квітами. Жінка любила квіткарство. Їй завтра треба було їхати на базар, тож Лідія Петрівна готувала на продаж кілька пучків гвоздик, відростки півонії і ще – кущики полуниці! Склавши рослини в кошик, Лідія Петрівна раптом побачила у себе на подвірʼї свою сусідку Ніну! – Господи, Ніно, що трапилось?! – ахнула Лідія Петрівна. По обличчю сусідки вона зрозуміла – щось явно було не так. – Там… Там… – сусідка стояла і не могла нічого пояснити. Лідія не розуміла, що відбувається

Лідія Петрівна переїхала з міста в село, коли вийшла на пенсію. Вже кілька років вона жила сама. Чоловіка поховала десять років тому, а донька жила у великому місті. Там у неї була хороша робота, чоловік, донечка… – Добре, Петрівно, у…

В Семена сталася біда. Не стало його коханої Лариси. Чоловік важко переживав це горе, ходив чорніший за хмару. Наближалися роковини після відходу Лариси. Семен поставив їй пам’ятник. Красивий з чорного мармуру, з великою фотографією. А під нею золотими літерами попросив зробити напис. На роковини замовив службу, влаштувала обід. Друзі та знайомі, які прийшли відвідати могилку Лариси дивилися на пам’ятник, читали напис і аж обличчя відвертали від обурення

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Семена сталася біда. Не стало його коханої Лариси. Чоловік важко переживав це горе, ходив чорніший за хмару. Наближалися роковини після відходу Лариси. Семен поставив їй пам’ятник. Красивий з чорного мармуру, з великою фотографією. А під нею золотими літерами попросив зробити напис. На роковини замовив службу, влаштувала обід. Друзі та знайомі, які прийшли відвідати могилку Лариси дивилися на пам’ятник, читали напис і аж обличчя відвертали від обурення

Семен, який завжди мав авторитет серед рідних, друзів та мешканців села, раптом став самітником. Всі, з ким він раніше спілкувався запросто, при зустрічі відводили очі або вдавали, що зовсім не помітили старого приятеля. А все тому, що Семен, не подумавши…

Ольга прокинулася рано. Зараз вона вип’є каву з печивом, замовить таксі та збереться з думками. Рука її потяглася на стіл за мобільником. – Дивно, це ж не моя заставка! В чому справа? – здивувалася жінка, глянувши на екран телефону. Ольга відкрила контакти. – Господи, хто це? Якісь незнайомі імена та прізвища! – жінка вже не розуміла, що відбувається. Раптом в телефоні заграла мелодія – хтось дзвонив. Ольга глянула на номер і застигла від побаченого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга прокинулася рано. Зараз вона вип’є каву з печивом, замовить таксі та збереться з думками. Рука її потяглася на стіл за мобільником. – Дивно, це ж не моя заставка! В чому справа? – здивувалася жінка, глянувши на екран телефону. Ольга відкрила контакти. – Господи, хто це? Якісь незнайомі імена та прізвища! – жінка вже не розуміла, що відбувається. Раптом в телефоні заграла мелодія – хтось дзвонив. Ольга глянула на номер і застигла від побаченого

– Мамо, ти у відрядження запізнишся, – Максим був схожий на маму, теж весь такий правильний до кінчиків пальців. У школі навчався на одні п’ятірки, вдома мамі допомагав у всьому, навіть на швейній машинці вмів підшивати штани. Жили вони вдвох,…

Іван повернувся додому пізно. Зайшов на кухню, дружина стояла біля вікна. – Привіт, – підійшов Іван і обійняв її, але та різко скинула його руку. – Таїсо, а що сталося? Наче все було добре вранці? І взагалі я хочу їсти! – Їжа на плиті, посуд у шафі, – кинула дружина і вийшла. Іван пішов за дружиною до кімнати: – Поговоримо, Таїсо? Ну, що сталося? – А це я в тебе хочу запитати! Мені сьогодні сусідка все про тебе розповіла! – раптом сказала Таїса. – Кохана, ти про що? Що розповіла? – Іван здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Іван повернувся додому пізно. Зайшов на кухню, дружина стояла біля вікна. – Привіт, – підійшов Іван і обійняв її, але та різко скинула його руку. – Таїсо, а що сталося? Наче все було добре вранці? І взагалі я хочу їсти! – Їжа на плиті, посуд у шафі, – кинула дружина і вийшла. Іван пішов за дружиною до кімнати: – Поговоримо, Таїсо? Ну, що сталося? – А це я в тебе хочу запитати! Мені сьогодні сусідка все про тебе розповіла! – раптом сказала Таїса. – Кохана, ти про що? Що розповіла? – Іван здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Таїса все життя вважала, що зраду вибачити неможливо, це зрада. Вона так усім і пояснювала свою точку зору, коли одного разу в молодості її чоловік Іван зрадив її. Думав, дружина не дізнається, але все таємне колись стає явним. Ось і…

Повернутись вверх