Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 45

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Тамара з сином вийшла з церкви і сіла на лавці у скверику. Раптом до них підійшов їхній сусід Павло Денисович. Чоловік зупинився поряд, Тамара підвела на нього погляд. -Дядьку Павло? А ви що тут робите? До церкви прийшли? – здивувалася вона. – Ні, Тамаро! Я вас шукав! – несподівано сказав він. – Справа у мене є до тебе. Серйозна! – Справа? До мене? – не зрозуміла Тамара. – Так! – рішуче заявив Павло Денисович і все розповів жінці. Тамара вислухала сусіда і застигла від почутого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара з сином вийшла з церкви і сіла на лавці у скверику. Раптом до них підійшов їхній сусід Павло Денисович. Чоловік зупинився поряд, Тамара підвела на нього погляд. -Дядьку Павло? А ви що тут робите? До церкви прийшли? – здивувалася вона. – Ні, Тамаро! Я вас шукав! – несподівано сказав він. – Справа у мене є до тебе. Серйозна! – Справа? До мене? – не зрозуміла Тамара. – Так! – рішуче заявив Павло Денисович і все розповів жінці. Тамара вислухала сусіда і застигла від почутого

Павло Денисович сидів біля вікна своєї кухні і вдивлявся в те, що відбувалося крізь пелену дощу. Був ранній ранок, негода. Іти нікуди не хотілося. Та й куди йти? До магазину хіба що дійди за хлібом. Але це встигне. Багато чого…

Катя приїхала в село провідати тітку Марію – матір її покійної подруги Віри. – Тітко Маріє, здрастуйте! – зайшла вона до старенької. – Ой, Катю, ти?! – зраділа тітка Марія. – Вирішила вас провідати, – сказала Катя. – І до Вірочки на могилку сходити… Ви сама? – З правнучками! – сказала старенька. – Он вони граються. – А їхні батьки, Олексій з Наталкою, де? – запитала Катя. – Поїхали подорожувати… Вони підійшли до дівчаток. – Господи, як виросли! – тихо сказала Катя. – Вони ну копія Сашка, обидві в нього пішли… – У якого ще Сашка?! – ахнула тітка Марія. – Може – в Олексія? Старенька не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Катя приїхала в село провідати тітку Марію – матір її покійної подруги Віри. – Тітко Маріє, здрастуйте! – зайшла вона до старенької. – Ой, Катю, ти?! – зраділа тітка Марія. – Вирішила вас провідати, – сказала Катя. – І до Вірочки на могилку сходити… Ви сама? – З правнучками! – сказала старенька. – Он вони граються. – А їхні батьки, Олексій з Наталкою, де? – запитала Катя. – Поїхали подорожувати… Вони підійшли до дівчаток. – Господи, як виросли! – тихо сказала Катя. – Вони ну копія Сашка, обидві в нього пішли… – У якого ще Сашка?! – ахнула тітка Марія. – Може – в Олексія? Старенька не розуміла, що відбувається

– Тітко Маріє, здрастуйте! – у двір зайшла жінка, яку старенька не одразу впізнала. – Ой, Катю, ти, чи що? – зраділа тітка Марія. – Яким вітром? Ой, як я рада тебе бачити! Пострункішала як! Шість років не з’являлася, відколи…

Поліна вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона поставила пратися тюль і вже домивала підлогу в залі, коли задзвенів її телефон. – Господи, та хто там ще дзвонить, – втомлено пробурмотіла жінка. Дзвонила старша сестра Валентина. – Поліно, привіт! – сказала вона. – Привіт, Валю. Щось трапилося в тебе? – запитала Поліна. – Як у тебе справи? – відповіла питанням на питання та. – Добре! – здивовано відповіла молодша сестра. – Я ось, чого дзвоню… – промовила Валя. – Ми тут зі Степаном дещо придумали. Не знаю як тобі й сказати… – Та що там у тебе сталося?! – Поліна не розуміла що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона поставила пратися тюль і вже домивала підлогу в залі, коли задзвенів її телефон. – Господи, та хто там ще дзвонить, – втомлено пробурмотіла жінка. Дзвонила старша сестра Валентина. – Поліно, привіт! – сказала вона. – Привіт, Валю. Щось трапилося в тебе? – запитала Поліна. – Як у тебе справи? – відповіла питанням на питання та. – Добре! – здивовано відповіла молодша сестра. – Я ось, чого дзвоню… – промовила Валя. – Ми тут зі Степаном дещо придумали. Не знаю як тобі й сказати… – Та що там у тебе сталося?! – Поліна не розуміла що відбувається

Поліна народилася в селі. Крім неї в сім’ї було два брати та дві сестри. Вона – середуща. Сестра і брат – старші за неї і сестра з братом – молодші. Закінчила школу із «золотою» медаллю і поїхала вступати до міста в…

Тамара весь день крутилася на кухні. Сьогодні у її чоловіка Віталія ювілей. Прийшли гості. Під кінець застілля, Тамара пішла на кухню за тортом, за нею пішов і Віталій. – Тамаро! – рішуче сказав він. – Я вирішив, що тобі треба піти. – Куди? – спокійно відповіла дружина, помітивши, що чоловік вже добряче “веселий”. – У мене свято, будь ласка, зроби мені подарунок – піди з мого життя, – продовжив Віталік. – Ти хочеш подарунок? Ану пішли до гостей! Зараз тобі буде подарунок, – єхидно сказала Тамара. Віталік пішов за дружиною, але чоловік навіть не здогадувався, який подарунок йому приготувала дружина

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара весь день крутилася на кухні. Сьогодні у її чоловіка Віталія ювілей. Прийшли гості. Під кінець застілля, Тамара пішла на кухню за тортом, за нею пішов і Віталій. – Тамаро! – рішуче сказав він. – Я вирішив, що тобі треба піти. – Куди? – спокійно відповіла дружина, помітивши, що чоловік вже добряче “веселий”. – У мене свято, будь ласка, зроби мені подарунок – піди з мого життя, – продовжив Віталік. – Ти хочеш подарунок? Ану пішли до гостей! Зараз тобі буде подарунок, – єхидно сказала Тамара. Віталік пішов за дружиною, але чоловік навіть не здогадувався, який подарунок йому приготувала дружина

Сорок п’ять. Ювілей. Тамара з ранку готує. Ювілей у чоловіка, не можна осоромитися перед його родичами. Звичайно ще не п’ятдесят, але Віталік запросив усю свою рідню. А це не мало: батьки, брат із сім’єю, дві сестри з сім’ями, третя сестра…

Віра готувала обід, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її колишній. – Нам треба поговорити, – одразу сказав Андрій. – Нам нема про що розмовляти, – спробувала припинити розмову Віра. – Це дуже важливо! – не відступав чоловік. – Добре, я буду сьогодні ввечері у кафе навпроти мого будинку, – погодилася жінка. Коли Віра прийшла, Андрій вже сидів за столиком. – Що тобі треба? – перейшла до справи Віра. – Віро, ти тільки не поспішай з відповіддю, – почав Андрій і зупинився. – Ну, я чекаю! – поквапила його Віра.  І Андрій все їй розповів. Віра вислухала його і застигла від почутого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра готувала обід, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її колишній. – Нам треба поговорити, – одразу сказав Андрій. – Нам нема про що розмовляти, – спробувала припинити розмову Віра. – Це дуже важливо! – не відступав чоловік. – Добре, я буду сьогодні ввечері у кафе навпроти мого будинку, – погодилася жінка. Коли Віра прийшла, Андрій вже сидів за столиком. – Що тобі треба? – перейшла до справи Віра. – Віро, ти тільки не поспішай з відповіддю, – почав Андрій і зупинився. – Ну, я чекаю! – поквапила його Віра.  І Андрій все їй розповів. Віра вислухала його і застигла від почутого

– Андрій, – звернулася Віра до свого нареченого. – Мені тобі щось треба повідомити. – У мене теж є до тебе розмова, – заявив Андрій. – Ну, гаразд, слухаю, що в тебе там, – посміхнулася Віра. Хлопець зробив довгу паузу….

– Тату, ми прийшли! – гукнула Лариса у відкриті двері й поставила сумку на сходах. Її півторарічний син Миколка стояв поряд. На ґанку з’явився ошатний дід Захар – батько Лариси. Він застібав ґудзики на рукаві білої сорочки. – Це хто такий прийшов до діда? – нахилившись, Захар узяв онука на руки. – Тату, ти кудись збираєшся?– здивовано запитала Лариса, помітивши ретельно поголені щоки батька і відчувши аромат одеколону. – Так, дочко, збираюся до міста, – відповів Захар. – Я прийняв важливе рішення – одружуватись буду! – Як, з ким?! – дочка рота відкрила від здивування. Вона не розуміла, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Тату, ми прийшли! – гукнула Лариса у відкриті двері й поставила сумку на сходах. Її півторарічний син Миколка стояв поряд. На ґанку з’явився ошатний дід Захар – батько Лариси. Він застібав ґудзики на рукаві білої сорочки. – Це хто такий прийшов до діда? – нахилившись, Захар узяв онука на руки. – Тату, ти кудись збираєшся?– здивовано запитала Лариса, помітивши ретельно поголені щоки батька і відчувши аромат одеколону. – Так, дочко, збираюся до міста, – відповів Захар. – Я прийняв важливе рішення – одружуватись буду! – Як, з ким?! – дочка рота відкрила від здивування. Вона не розуміла, що відбувається

– Тату, ми прийшли. Ти вдома? – гукнула Лариса у відчинені двері й поставила сумку на сходи. Її півторарічний син Миколка подріботів до песика, що лежав біля своєї будки. Крізь вузенькі щілинки очей той ліниво глянув на маленького чоловічка, що…

Яна повернулася додому після чергового відрядження. Швидко розібрала речі і пішла в душу. Пролунав дзвінок у двері, а потім і стукіт. Стукали наполегливо. – Помитися спокійно не дають, – сама з собою розмовляючи, вона вийшла у коридор. Яна подивилася у вічко. Там стояв молодий хлопець. – Хто там? – запитала вона. – Таню, відкривай швидше. Я пішов від дружини. Вона все дізналася, – раптом сказав незнайомець. – Тані тут нема, – сказала Яна прочинивши двері. – Як нема? А де вона? Це Тані квартира! – вигукнув він. – Чоловіче, ви щось плутаєте! – Таня здивовано дивилася на гостя, нічого не розуміючи

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Яна повернулася додому після чергового відрядження. Швидко розібрала речі і пішла в душу. Пролунав дзвінок у двері, а потім і стукіт. Стукали наполегливо. – Помитися спокійно не дають, – сама з собою розмовляючи, вона вийшла у коридор. Яна подивилася у вічко. Там стояв молодий хлопець. – Хто там? – запитала вона. – Таню, відкривай швидше. Я пішов від дружини. Вона все дізналася, – раптом сказав незнайомець. – Тані тут нема, – сказала Яна прочинивши двері. – Як нема? А де вона? Це Тані квартира! – вигукнув він. – Чоловіче, ви щось плутаєте! – Таня здивовано дивилася на гостя, нічого не розуміючи

Дві сестри Таня та Яна вже досить давно стали дорослими. Обидві навчаються в інституті лише факультети різні. І ось вони вирішили, що настав час їм жити окремо від батьків. Бо де це бачено, що дорослі дівчата під наглядом батьків живуть….

Артем вийшов надвір і потягнувся. – Добре у бабусі в селі, – подумав хлопець. – Давно тут не був. Треба приїжджати частіше… Він обійшов подвірʼя і підійшов до бабусі. – Бабусю, я в магазин сходжу, – сказав Артем. – Тобі щось потрібно? – Та все є! – знизала плечима старенька. – Хіба що хліба… Артем вийшов за хвіртку, як одразу зустрівся із сусідкою, тіткою Вірою. Жінка витирала очі. – Що сталося, тітко Віро?! – ахнув Артем. – Ой, Артемчику, та дещо трапилося… – пробурмотіла сусідка. – Що ж там у вас таке, кажіть вже?! – Артем дивився на сусідку і не розумів, що відбувається

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Артем вийшов надвір і потягнувся. – Добре у бабусі в селі, – подумав хлопець. – Давно тут не був. Треба приїжджати частіше… Він обійшов подвірʼя і підійшов до бабусі. – Бабусю, я в магазин сходжу, – сказав Артем. – Тобі щось потрібно? – Та все є! – знизала плечима старенька. – Хіба що хліба… Артем вийшов за хвіртку, як одразу зустрівся із сусідкою, тіткою Вірою. Жінка витирала очі. – Що сталося, тітко Віро?! – ахнув Артем. – Ой, Артемчику, та дещо трапилося… – пробурмотіла сусідка. – Що ж там у вас таке, кажіть вже?! – Артем дивився на сусідку і не розумів, що відбувається

Артем вийшов надвір і з насолодою потягнувся. – Добре у бабусі в селі, – подумав хлопець. – Скільки ж я тут не був? П’ять, шість років? Треба приїжджати частіше… Він обійшов подвірʼя, погладив песика, що радісно підбіг до нього, і…

Сергій поїхав на вокзал, та зустрів дружину з синами. Сьогодні вони повернулися від батьків Світлани. – А я сюрприз зробив! – поки їхали додому похвалився Сергій. – Який? – сини почали наввипередки думати. – Це торт? Це кульки? – Торт по дорозі купимо, цей сюрприз набагато крутіший! – єхидно посміхнувся Сергій. Коли вся родина зайшла в квартиру, то сини одразу помітили «сюрприз». – Ух ти! – вигукували вони. – Справді круто! Тільки Світлана стояла на порозі кімнати і мало не плакала. – Що ти наробив?! – тільки й повторювала вона

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Сергій поїхав на вокзал, та зустрів дружину з синами. Сьогодні вони повернулися від батьків Світлани. – А я сюрприз зробив! – поки їхали додому похвалився Сергій. – Який? – сини почали наввипередки думати. – Це торт? Це кульки? – Торт по дорозі купимо, цей сюрприз набагато крутіший! – єхидно посміхнувся Сергій. Коли вся родина зайшла в квартиру, то сини одразу помітили «сюрприз». – Ух ти! – вигукували вони. – Справді круто! Тільки Світлана стояла на порозі кімнати і мало не плакала. – Що ти наробив?! – тільки й повторювала вона

– Ти поводитимешся чемно? – Звісно! – Чесно? – Чесніше не буває! – Ну гаразд, повірю на слово! – Світлана цмокнула Сергія у щічку, покликала дітей, і вони поспішили на поїзд, Світлана з синами їхала на два тижні до своїх…

В’ячеслав Сергійович сидів у своєму кабінеті, замислившись. Раптом у кабінет наполегливо постукали. На порозі з’явилася струнка жінка з яскравим, можна сказати, зухвалим макіяжем. – Ви до мене? – здивувався В’ячеслав. – Звичайно, більше тут нікого немає, – впевнено заявила незнайомка. – До вас, В’ячеславе Сергійовичу! – Представтеся, будь ласка, – стомленим, але рівним голосом сказав він. Але «гостя» не відповіла нічого, вона покопавшись з хвилину в сумочці, простягла В’ячеславу якийсь документ. – Ось! Це все скаже замість мене! – зухвало заявила вона. В’ячеслав взяв документ, переглянув його і застиг від побаченого

  • 1 рік тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В’ячеслав Сергійович сидів у своєму кабінеті, замислившись. Раптом у кабінет наполегливо постукали. На порозі з’явилася струнка жінка з яскравим, можна сказати, зухвалим макіяжем. – Ви до мене? – здивувався В’ячеслав. – Звичайно, більше тут нікого немає, – впевнено заявила незнайомка. – До вас, В’ячеславе Сергійовичу! – Представтеся, будь ласка, – стомленим, але рівним голосом сказав він. Але «гостя» не відповіла нічого, вона покопавшись з хвилину в сумочці, простягла В’ячеславу якийсь документ. – Ось! Це все скаже замість мене! – зухвало заявила вона. В’ячеслав взяв документ, переглянув його і застиг від побаченого

– Ось для кого я працюю, стільки сил витрачаю? – подумав В’ячеслав Сергійович. – Ну, зрозуміло, Микола, його в образі не залишу, – згадав він дорослого сина своєї колишньої дружини. Втім, для В’ячеслава Сергійовича Микола теж був сином, хай і…

Повернутись вверх