Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Вікторія збирала у валізу свої речі. Жінка просто сяяла від щастя. Аякже ж?! Скоро вона переїде до свого коханого Михайла. Але не минуло й години, як двері гучно відчинилися, і на порозі її квартири з’явився Михайло. – Коханий, що сталося? – захвилювалася Віка, помітивши, що чоловік дуже схвильований. – Ти що наробила? – вигукнув Михайло. – Ти про що? – здивувалася жінка. – Що ж ти наробила…Чому? Чому ти мене не послухала! – Михайло опустився на стілець і закрив обличчя руками.  Вікторія здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Михайло не був вірним чоловіком. Ні, не те щоб він “не пропускав жодної спідниці”, але що був людиною, що захоплюється – це так. Сімейне життя ненадовго приструнило його, але через кілька місяців після весілля Михайло знову взявся за старе. –…

У Олени був вихідний. Дощ лив, як із відра. – Так…Погуляти не вийде, – сумно зітхнула жінка, і вирішила зайнятися прибиранням. Раптом у двері постукали. – Вам кого? – запитала Олена, побачивши на порозі незнайому жінку. – Вибач, дочко, я трохи заблукала. А тут дощ. Дозволь у тебе перечекати, – попросила незнайомка. – Ну, проходьте, – знизала плечима вона. Олена пригостила гостю чаєм, трохи порозмовляли, коли дощ закінчився гостя зібралася йти. Олена провела її, повернулася на кухню, щоб помити чашки, як раптом на столі помітила якусь записку. Вона взяла її, прочитала і застигла від прочитаного

Олена з чоловіком жила у котеджному селищі. Селище це було ще молоде, до ладу не було ні доріг, ні інфраструктури. Але Олена була щасливою. Вона виросла в дитбудинку, була важкою дитиною.  – Ох, – говорила, зітхаючи, нянечка тітка Марія. –…

У Віктора був ювілей. Запросили друзів, рідних та колег по роботі. Свято було в самому розпалі, як раптом чоловік помітив, що його теща встала зі свого місця і сіла навпроти його  начальниці Вероніки Петрівни. Жінки почали про щось розмовляти. – Ну зараза Ірина Михайлівна наговорить різних небилиць начальниці, що завтра мене з роботи звільнять, – захвилювався Віктор. Чоловік підійшов ближче, прислухався до розмови начальниці та тещі, і застиг від почутого

– Вітя, ти хоч список гостей на свій ювілей склав? – Рита поклала чоловікові на тарілку смажену курячу ніжку та картоплю, і застигла з запитальним обличчям. – Написав чи ні? – Відчепись, Рито, і не говори це неприємне слово –…

– Ну що там у вас? – запитувала мати Тетяну. – Ходите з Ігорем вже кілька місяців, а він все мовчить? Якщо відтягує освідчення в коханні і пропозицію, то це поганий знак! – Мамо, – зупинила її Таня. – Я чекатиму, стільки скільки потрібно! Бо я люблю його… – А ти відзначила б день народження у селі в бабусі, – запропонувала мати. – Збирай друзів і в село! А там дивись – твій Ігор і наважиться! Таня прислухалася до поради матері. Свято проходило добре. Як заведено в селі, на гуляння прийшли й сусіди. І тут в Ігоря сталося несподіване

Тетяна з Ігорем дружили пів року. Усі в училищі, де вони вчилися, пророкували молодим швидке весілля. Дуже гарна була ця пара і нерозлучна. Таня й раніше мала успіх у хлопців, але, коли з’явився Ігор, дівчина одразу відчула, що це той…

Денис був дуже красивим і привабливим хлопцем. Тамара йому одразу сподобалася. Тиха, скромна, красуня… Денис зробив дівчині пропозицію. Тамара погодилась. Весілля було шикарним. Денис дуже здивувався, коли батьки нареченої подарували їм ключі від квартири. Його ж батьки подарували молодим просто кругленьку суму грошей. – Ось тепер ми обміняємо подаровану квартиру на велику – обʼєднаємо наші подарунки, – одразу сказав Денис. Тамара мовчала… – Нехай мовчить, – думав молодик. – Значить згодна. Мовчання це добре, це не сварки. Хорошу я дружину вибрав… Та коли вони приїхали в цю нову квартиру, Денис оторопів від несподіванки

Денис був дуже красивим і привабливим хлопцем. Тамара йому одразу сподобалася. Тиха, скромна, красуня, з такою і на людях зʼявитися можна, і мовчати вона буде. Зайвих розмов, прохань та сліз дівчат він не любив. Йому цілком вистачало матері, з якою…

Тетяна вийшла заміж за Андрія. Весілля було шикарним – батько Андрія був багатієм. Під час весільної урочистості він подарував молодим ключі від новенької квартири! Одразу після святкувань вони вирушили у весільну подорож. Тетяна була на сьомому небі від щастя – Андрій був уважним та ніжним. Після повернення з курорту, сімейне життя не віщувало жодних неприємних сюрпризів. Андрій став працювати в компанії у батька. А потім Тетяна раптом помітила дивну закономірність… Коли батько Андрія, Петро Петрович їздив у відрядження – Андрій завжди затримувався на роботі! Тетяна застигла від неймовірної здогадки

Тетяна виходила заміж з великого кохання і була впевнена, що Андрій робить так само, хоча всілякі дивні речі в їхніх стосунках справді були. Андрій став залицятися до своєї однокурсниці незадовго до закінчення університету. До цього часу чоловік не звертав на…

– Іване, мені сьогодні прийшов дивний лист. Нічого не хочеш мені сказати? – сказала Наталя чоловікові під час вечері. Іван швидко заморгав очима, розгубився. Наталя пильно дивилася на чоловіка. – Наталю, все не так, як ти думаєш, я тебе запевняю! – пролепетав Іван. – Так? І як же, розкажи! – дружина підозріло подивилася на чоловіка. – Я ні в чому не винен! Воно саме так вийшло! – почав Іван. – Цікаво… Продовжуй! – сказала Наталя. І Іван все розповів дружині. Наталя вислухала чоловіка і застигла від почутого

– Іване, мені сьогодні прийшов дивний лист. Нічого не хочеш мені сказати? – сказала Наталя чоловікові під час вечері. Іван швидко заморгав очима, розгубився. Наталя пильно дивилася на чоловіка. – Наталю, все не так, як ти думаєш, я тебе запевняю!…

Марина та Андрій повернулися з дня народження друзів. Зайшли у квартиру. Дочка прибирала на кухні, молодший син сидів за ноутбуком. Зайшли до своєї спальні. – Не думав, що ти така! – раптом почав чоловік. – Яка я? Ти про що? – одразу ж перепитала дружина. – Марино! Не прикидайся! Я все бачив! – не витримав Андрій. – Що ти бачив? Я тебе не розумію! – Марина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що він має на увазі

– Марина, привіт! – пролунав у телефоні радісний голос подруги. – Привіт, Лідо! Як ми з тобою давно не бачились! – Ось і я про це. Завтра моєму Павлу сорок п’ять виповнюється. Чекаємо на тебе з Андрієм. – А діти……

Оксана переїхала у квартиру, яку залишила їй у спадок бабуся. Тільки-но Оксана взялася розкладати речі, як у двері подзвонили. На порозі стояла сусідка.- Ось, мене Ліда попросила тобі віддати, коли ти прийдеш. Цей альбом був найбільшою цінністю для неї, – якось хвилюючись сказала жінка, віддала альбом і одразу пішла. Оксана  пішла на кухню, відкрила альбом. Дідусь, бабуся, батько, Оксана і навіть мати – всі є. Раптом, між сторінками вона помітила якусь записку. Оксана взяла її, розгорнула, прочитала і застигла від прочитаного

– А ви хто? – Запитала літня жінка, що заходить у двері по сусідству. – Я? Спадкоємиця цієї квартири, – посміхнулася Оксана. – Буду вашою сусідкою. – Ти Оксана, чи що? – Так, а ви мене знаєте? – А як…

Антон Петрович прийшов додому пізно. Він був якийсь сам не свій. На чоловіка очікувала непроста розмова з його дружиною Ольгою. Але от з чого почати цю розмову, Антон Петрович взагалі не знав… Чоловік зайшов у коридор. Його одразу ж зустріла Ольга. – Привіт, коханий мій! – заспівала дружина. – Ти знову так пізно прийшов… Може ти збираєшся піти від мене? Га? Антон Петрович оторопів від несподіванки. – А як ти здогадалася?! – ахнув він. Ольга хитро примружилася. Антон дивився на дружину і не знав, що й сказати

– Значить так, Антоне, або ти йдеш від дружини, або у нас з тобою більше не буде жодних зустрічей! – заявила Христина своєму начальнику. – Стривай, Христиночко, не гарячкуй, хіба ж нам погано з тобою?! – спробував заспокоїти свою кохану…

Повернутись вверх