Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Марина відчула себе зле, пішла з роботи раніше. Прийшовши додому, вона налила собі гарячого чаю з медом і лягла в ліжко. Тільки вона почала засинати, як почула звук замку вхідних дверей. Вона стрепенулась, сонливий стан як рукою зняли. Марина знала, що чоловік пізно прийде. – Пройдисвіти залізли? – промайнуло в її голові. – Але де вони ключі взяли? Вона тихо встала і підійшла до зачинених дверей кімнати. Марина почула, як непроханий гість пройшов на кухню, відкрив холодильник і дістав щось звідти. Марина тихо прочинила двері, заглянула на кухню і… ахнула від побаченого

– Як же добре, що я не погодилася жити разом із свекрухою одразу після весілля! Адже могла зробити такий необдуманий вчинок, – в черговий раз про себе відзначила Марина, зачинивши за свекрухою вхідні двері. Людмила Іванівна дуже любила несподівано нагрянути…

Віра Сергіївна цілий день крутилася на кухні. Накришила різних салатів, запекла свою фірмову курочку. Аякже ж?! Сьогодні має відбутися знайомство з батьками майбутньої невістки. Ближче вечора все було готово. Андрій та Оля сиділи на кухні Віри Сергіївни, і чекали лише на батька нареченої. – Тату, ну ти де? – Оля вирішила подзвонити до батька. – Я вже майже на місці, – відповів Максим Степанович. За декілька хвилин у двері постукали. Віра Сергіївна пішла відкривати. Раптом Оля з Андрієм почули якісь дивні звуки з коридору. Молоді швидко кинулися в коридор і застигли від побаченої картини

Максим не міг не помітити, що його кохана та єдина донька Оля закохалася. Він намагався дізнатися, що за принц її зачарував, і навіть сміявся з приводу його старої машини, коли Андрій за нею заїжджав і вони їхали в інститут на…

Славко прокинувся з важкою головою. Аякже ж?! Вчора він неабияк погуляв. – Привіт, кохана! – сказав чоловік, зайшовши на кухню. – У нас випадково розсолу немає? Олена невдоволена глянула на чоловіка, мовчки взяла свою сумочку, і гримнувши дверима, кудись пішла. – Віка, а що це з мамою? – запитав Славко, зайшовши до дочки в кімнату. – А ти не памʼятаєш? – посміхнулася донька. – Ти вчора уві сні розмовляв? – І що я говорив? – здивувався чоловік. Віка якось підозріло подивилася на батька, і все йому розповіла. Славко вислухав доньку і застиг від почутого 

– Добре, куплю. Гаразд, заберу, – відмовлявся від дружини вже звичними фразами В’ячеслав. – Тільки не забудь, бо ти, як завжди, – роздратовано говорила Олена. В останні кілька років їхнє спілкування звелося до стандартного формату: вона давала вказівки, він виконував,…

Тетяна поверталася з відрядження раніше. Попереджати про приїзд свого чоловіка Івана вона не стала. Жінка вирішила зробити йому сюрприз. Як у анекдоті – приїжджає дружина з відрядження, а там… Посміхаючись своїм думкам, вона вийшла з автобуса і зрозуміла, що дуже втомилася. Навіть до маршрутки, яка б довезла її до будинку, дійти вона була не в змозі. Тому Тетяна вирішила не скупитися й замовити таксі. Присівши на лавку, вона зробила замовлення і стала чекати… І ось нарешті таксі приїхало. Тетяна глянула на машину, яка підʼїхала, і аж окуляри дістала, не вірячи своїм очам

– Привіт, Іванку! – дружина подзвонила з відрядження раптово і невчасно. Іван сів за стіл і відкрив баночку пінного. Але скинути виклик він не міг, тож відповів на дзвінок. – Привіт, Тетяно. – Будьмо, Іване! Потім погоовриш по телефону! –…

Зоя з Василем підмітали подвір’я, коли пролунав телефонний дзвінок на мобільний чоловіка. – О, мама дзвонить, – сказав Василь, підняв слухавку і поставив на гучний зв’язок. – Василю, давай, збирайся. Терміново приїжджай до мене, – раптом сказала Марина Степанівна. – Мамо, що сталося? – запереживав чоловік. – Поїхали, будемо сестру твою та її дітлахів забирати, – додала Марина Степанівна. – Мамо, щось з Ганною? – не зрозумів Василь. Марина Степанівна важко зітхнула і все розповіла сину та невістці. Зоя вислухала свекруху і аж скам’яніла від почутого

Зоя останні 5 років мріяла власним будинком. Жити в крихітній квартирі тридцяти п’ятирічній жінці набридло. Майже рік вона вмовляла свого чоловіка, Василя, змінити їхнє життя на краще: – Васю, ну що хорошого в місті? – щовечора питала Зоя у чоловіка….

Петро з Лідою збиралися в гості до її батьків. Чоловік ходив похмурий і не хотів їхати. Їх син Денис бігав по квартирі і мріяв, як їхатиме на поїзді. І ось вони вийшли з вокзалу, і скоро були вже були на місці. – Ви з дороги і втомилися, – сказала мати Ліди. – Зараз поїмо, і йдіть гуляти. – Наталю Іванівно, нічого не вийде, – сказав Петро. – Денис скоро спатиме. Наталя Іванівна здивовано глянула на зятя. – Так ми з онуком посидимо! – сказала вона. – Ви?! – Петро зиркнув на дружину. – А що тут такого? – запитала теща. Вона не розуміла, що відбувається

– Петрику, мені моя мама дзвонила, запрошує нас у гості наступного тижня! – Що?! Я не хочу нікуди їхати! – одразу сказав Петро. Ліда з подивом подивилася на чоловіка і присіла поряд, насторожено дивлячись в очі. – Петре, ти чого?…

Людмила збиралася їхати з чоловіком Дмитром у райцентр. Вона домовилася на роботі про заміну, а Дмитро мав відремонтувати їхню машину. Але підходячи до будинку Людмила побачила, що машина стоїть така ж, якою вона бачила її зранку! Людмила заскочила в хату і побачила чоловіка, який сидів сам за столом. У нього явно цілий день були веселощі… – Дмитре, що це означає?! – ахнула вона. – А-а-а, з’явилася… – сказав той. – Що значить «з’явилася»?! – здивувалася жінка. – Ми про що домовлялись? Ми нікуди не їдемо? – З тобою я нікуди не поїду! – сказав чоловік. Людмила не розуміла, що це робиться

Людмила думками була вже у поїздці до районного центру, де жила її молодша дочка. Нарешті післязавтра вдасться побачити улюблену внучку. Вона заздалегідь домовилася на роботі з напарницею, що та підмінить її до вечора, і вони зможуть виїхати, взявши з собою…

Микола збирався з друзями на природу. Задзвонив його телефон. Чоловік, не глянувши на екран, взяв слухавку. – Слухаю, – сказав він. – Доброго дня, – раптом почувся незнайомий жіночий голос. – Це Микола? Чоловік подумав, що це знову якась реклама і просто поклав слухавку. Але телефон задзвенів знову. Тепер чоловік вже глянув на екран і побачив незнайомі цифри. – Мене не цікавлять ваші товари! – швидко сказав він. – Миколо, я не з цього приводу дзвоню, – тихо промовив незнайомий голос. – Це дуже серйозно і стосується особисто вас і мене. Чоловік сів на диван, не розуміючи, про що взагалі йдеться

Миколі було п’ятдесят два роки. Не старий ще чоловік, можна сказати, у самому розквіті сил. Він багато працював, обіймав непогану посаду. Були й друзі в нього. З одним навіть із самого дитинства спілкувався. Ось тільки сім’ї не було, не склалося……

Сашко прийшов до матері в гості. – Сину, привіт! А ти чому не попередив, що зайдеш? – запитала Інна, які тільки побачила сина. – Та я неподалік був, вирішив зайти відвідати, – пояснив Сашко. – Проходь, я тебе хоч чаєм пригощу, – запросила мати. Сашко пройшов на кухню, сів за стіл. Раптом, Інна помітила, що сина щось хвилює. – Сашко, у тебе щось сталося? – запереживала вона. – Мамо, мені тут батько смс-повідомлення надіслав, – несподівано сказав син. – Ось, сама подивись. Сашко дістав свій телефон і показав матері смс. Інна прочитала повідомлення від колишнього чоловіка і застигла від прочитаного 

– Чоловік мене з синами на іншу проміняв, – тихо сказала Інна на початку робочого дня. – Ви стільки років разом! Ну і справи! Ось вже не подумав би ніхто! – колеги заговорили всі разом. – І я не подумала…

Ганна приїхала на весілля до свого брата Ігоря. За пару днів до свята молоді вирішили зібрати найближчих родичів на вечерю. Зірками були, звичайно, Ігор із нареченою Оленою, але й Ганні дісталася увага. Її мати похвалилася: – Ганна ж у нас тепер велика начальниця! Хто б міг подумати… Після вечері Ігор з Оленою показали слайд-шоу із сімейними фотографіями. Гості зворушливо посміхалися над знімками малюків, зітхали над тим, якими молодими були тоді їхні батьки. – А ось найкумедніше фото із нашого альбому! – оголосив Ігор й увімкнув наступний слайд. Ганна оторопіла від побаченого

Ганна побіліла, коли побачила те саме фото, яке колись принесло їй купу переживань. Родичі посміхалися, дивлячись на світлину. – Це найвеселіша річ на світі, – засміявся брат. Ганна перевела на нього погляд. – А я думала, тепер все буде інакше……

Повернутись вверх