Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 42

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Олександр Петрович дивився телевізор, коли в квартиру подзвонили. Чоловік відчинив вхідні двері і за порогом побачив незнайому жінку приблизно свого віку. – Вам кого? – запитав він чемно. Жінка мовчала і з надзвичайною цікавістю розглядала господаря квартири. – Ви помилилися адресою? – запитав Олександр Петрович. – Не знаю… – усміхнулася жінка. – Ви мене не впізнаєте? – Вас? – Олександр теж усміхнувся. – Не впізнаю. Ви хто? – Я… Ось… – вона простягла йому якусь листівку. – Подивіться, і ви все зрозумієте! Олександр взяв з рук незнайомки листівку, швидко її переглянув і.. застиг від побаченого

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олександр Петрович дивився телевізор, коли в квартиру подзвонили. Чоловік відчинив вхідні двері і за порогом побачив незнайому жінку приблизно свого віку. – Вам кого? – запитав він чемно. Жінка мовчала і з надзвичайною цікавістю розглядала господаря квартири. – Ви помилилися адресою? – запитав Олександр Петрович. – Не знаю… – усміхнулася жінка. – Ви мене не впізнаєте? – Вас? – Олександр теж усміхнувся. – Не впізнаю. Ви хто? – Я… Ось… – вона простягла йому якусь листівку. – Подивіться, і ви все зрозумієте! Олександр взяв з рук незнайомки листівку, швидко її переглянув і.. застиг від побаченого

Коли в квартиру подзвонили, Олександр Петрович відчинив вхідні двері і за порогом побачив незнайому жінку приблизно свого віку. – Вам кого? – запитав він чемно. Жінка мовчала і з надзвичайною цікавістю розглядала господаря квартири. – Ви помилилися адресою? – запитав…

Андрій повертався додому з роботи. – Привіт, я вже додому іду, в магазині щось потрібно? –   запитав він, подзвонивши до дружини. – Та ні, я сьогодні вже була в магазині, – відповіла Оксана. – Приходь швидше, скоро вечеряти будемо. Андрій швидко дістався будинку, тихо зайшов в квартиру, роззувся. – О, і теща тут, – зрозумів Андрій, побачишви взуття Лідії Вікторівни. Чоловік одразу рушив на кухню, як раптом він почув, що теща та дружина про щось розмовляють. Андрій прислухався до розмови і застиг від обурення 

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій повертався додому з роботи. – Привіт, я вже додому іду, в магазині щось потрібно? –   запитав він, подзвонивши до дружини. – Та ні, я сьогодні вже була в магазині, – відповіла Оксана. – Приходь швидше, скоро вечеряти будемо. Андрій швидко дістався будинку, тихо зайшов в квартиру, роззувся. – О, і теща тут, – зрозумів Андрій, побачишви взуття Лідії Вікторівни. Чоловік одразу рушив на кухню, як раптом він почув, що теща та дружина про щось розмовляють. Андрій прислухався до розмови і застиг від обурення 

Дарина завжди переживала через неможливість позбутися постійного тиску свекрухи. У сім’ї Михайла мати вважалася авторитетом та лідером, проти якого ніхто не міг виступати. Віктор Петрович давно віддав кермо влади дружині, він був спокійною і небагатослівною людиною. Лідія Вікторівна все контролювала,…

Олександр з Діаною приїхали до тещі в гості допомогти викопати часник. За декілька годин вся робота була зроблена. – Ну, тепер можна й повечеряти! – оголосила Олена Павлівна. І теща з Діаною пішли накривати на стіл. Олександр прийняв душ і теж вирушив на кухню. Поки жінки готували вечерю, він підійшов до холодильника, відкрив його і дістав паличку ковбаси, щоб перекусити бутербродом. – Не смій! – несподівано вигукнула теща і вихопила з рук чоловіка ковбасу. Олександр здивовано дивився на Олену Петрівну, не розуміючи, що відбувається

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олександр з Діаною приїхали до тещі в гості допомогти викопати часник. За декілька годин вся робота була зроблена. – Ну, тепер можна й повечеряти! – оголосила Олена Павлівна. І теща з Діаною пішли накривати на стіл. Олександр прийняв душ і теж вирушив на кухню. Поки жінки готували вечерю, він підійшов до холодильника, відкрив його і дістав паличку ковбаси, щоб перекусити бутербродом. – Не смій! – несподівано вигукнула теща і вихопила з рук чоловіка ковбасу. Олександр здивовано дивився на Олену Петрівну, не розуміючи, що відбувається

– Літо скоро закінчиться, а ви й не відвідаєте, – засуджуюче промовила в слухавку Олена Павлівна. – Мамо, справи у нас поки що, – спокійним тоном відповіла матері Діана. – Справи? В місті? Не сміши мене, – засміялася у відповідь…

Віра сиділа на кухні і щось роздивлялася в ноутбуці. – Хто це? – до неї підійшов Руслан, обійняв дівчину, і уважно подивився на фото на екрані. – Що сподобалось? – кокетливо поцікавилася Віра, затамувавши подих в очікуванні відповіді. – Ні, вона зовсім не у моєму смаку, – хмикнув чоловік. – Пробач, але…Якби вона підійшла до мене познайомиться, я б поспішив піти. Раптом, Віра різко підвелася і вийшла з кімнати. – Кохана, ти чого? – гукнув їй в слід чоловік. Але Руслан навіть уявити не міг, що так образило Віру

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра сиділа на кухні і щось роздивлялася в ноутбуці. – Хто це? – до неї підійшов Руслан, обійняв дівчину, і уважно подивився на фото на екрані. – Що сподобалось? – кокетливо поцікавилася Віра, затамувавши подих в очікуванні відповіді. – Ні, вона зовсім не у моєму смаку, – хмикнув чоловік. – Пробач, але…Якби вона підійшла до мене познайомиться, я б поспішив піти. Раптом, Віра різко підвелася і вийшла з кімнати. – Кохана, ти чого? – гукнув їй в слід чоловік. Але Руслан навіть уявити не міг, що так образило Віру

– Хто це? – Руслан обійняв свою дівчину, уважно розглядаючи фото на екрані ноутбука. – Твоя родичка? Ви чимось схожі. – Що сподобалось? – кокетливо поцікавилася Віра, затамувавши подих в очікуванні відповіді. Від простого, короткого слова залежало все їхнє подальше…

Поліна цілий день крутилася на кухні. Жінка накришила різних салатів, накрутила голубців, запекла курочку. Аякже ж?! Сьогодні її донечці виповнюється один рік. З обіду почали сходитися гості: батьки Поліни, свекри та друзі. Свято було в самому розпалі, як раптом мама Поліни дістала з сумки дитячий альбом доньки. – Ось, свахо, минулого разу ви хотіли побачити дитячі фото Поліни, – сказала жінка і передала альбом свасі. Ганна Андріївна взяла альбом, відкрила його і застигла від побаченого

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна цілий день крутилася на кухні. Жінка накришила різних салатів, накрутила голубців, запекла курочку. Аякже ж?! Сьогодні її донечці виповнюється один рік. З обіду почали сходитися гості: батьки Поліни, свекри та друзі. Свято було в самому розпалі, як раптом мама Поліни дістала з сумки дитячий альбом доньки. – Ось, свахо, минулого разу ви хотіли побачити дитячі фото Поліни, – сказала жінка і передала альбом свасі. Ганна Андріївна взяла альбом, відкрила його і застигла від побаченого

Поліна сьогодні не виспалася. Звичайно, винен був безхатько, який рано вранці притягнув візок до сміттєвих баків і дуже шумів. А ще черговий прихильник здорового способу життя, що вибіг ні світ ні зоря на розташований біля будинку спортивний майданчик гримати по…

Ірина сиділа на кухні і гірко плакала. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила її сестра. – Ви правда з Михайлом розлучаєтеся? – не привітавшись, запитала Катерина. – Так, – схлипнула Іра. – Він знайшов собі іншу? – запитала сестра. – Каже, що ні, – сумним голосом відповіла дівчина. – То ти навіть не здогадуєшся, чому він від тебе пішов? – раптом запитала Катя. – Уявлення не маю, що пішло не так, – підтвердила Іра. – Ну що ж, доведеться тобі все розповісти, – раптом сказала Катерина. – Що розповісти? Ти про що? – здивувалася Ірина, не розуміючи, що відбувається

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ірина сиділа на кухні і гірко плакала. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила її сестра. – Ви правда з Михайлом розлучаєтеся? – не привітавшись, запитала Катерина. – Так, – схлипнула Іра. – Він знайшов собі іншу? – запитала сестра. – Каже, що ні, – сумним голосом відповіла дівчина. – То ти навіть не здогадуєшся, чому він від тебе пішов? – раптом запитала Катя. – Уявлення не маю, що пішло не так, – підтвердила Іра. – Ну що ж, доведеться тобі все розповісти, – раптом сказала Катерина. – Що розповісти? Ти про що? – здивувалася Ірина, не розуміючи, що відбувається

Катерина, не приховуючи своєї щирої радості, світилася від щастя. Ні, в її власній родині нічого надзвичайного не сталося, а ось у молодшої сестри Ірини дещо сталося. Від молодої дружини пішов чоловік. Пара перебувала в шлюбі всього три роки, і все…

Ігор з дружиною Тетяною були вдома. Невдовзі в гості до них мала приїхати мати Тетяни. Вже ввечері Ігорю хтось подзвонив. Поговоривши по телефону, чоловік якось дивно глянув на дружину. – Знаєш, кохана, – нерішуче почав він. – Там моя мама… У неї відпустка, і вона… Вона теж хоче до нас приїхати! – Ой, як це прекрасно! – награно вигукнула Тетяна. – Мама це добре, нехай собі в нас відпочине. – Ти й справді так думаєш?! – недовірливо запитав Ігор. – Звісно, – сказала жінка… Мами з’явилися одна за одною. Спочатку все було тихо. Аж раптом почалося незбагненне

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор з дружиною Тетяною були вдома. Невдовзі в гості до них мала приїхати мати Тетяни. Вже ввечері Ігорю хтось подзвонив. Поговоривши по телефону, чоловік якось дивно глянув на дружину. – Знаєш, кохана, – нерішуче почав він. – Там моя мама… У неї відпустка, і вона… Вона теж хоче до нас приїхати! – Ой, як це прекрасно! – награно вигукнула Тетяна. – Мама це добре, нехай собі в нас відпочине. – Ти й справді так думаєш?! – недовірливо запитав Ігор. – Звісно, – сказала жінка… Мами з’явилися одна за одною. Спочатку все було тихо. Аж раптом почалося незбагненне

– О-о-о, пиріжки! – вигукнув Ігор, як тільки зайшов ввечері після роботи на кухню. – Я просто обожнюю, коли ти, Тетянко, смажиш пиріжки і котлетки. Що це? У нас свято якесь? – Ні, – молода дружина ніяково відвела погляд. – Просто……

Наталка вийшла на подвірʼя і одразу гукнула до чоловіка: – Скоси траву в квітнику! Ігор не відреагував, чоловік продовжив сидіти на лавці і дивитися на сусідську ділянку. – Ти що не чуєш?! До кого я говорю! – Наталка підійшла до чоловіка і замахала руками. – Що ти говориш? – запитав Ігор не відводячи погляду від сусідської ділянки. – Та на що ти там дивишся? – обурено вигукнула Наталка. Чоловік далі не реагував на її слова. Наталка підійшла ближче до сусідської ділянки, заглянула через паркан і… аж ахнула від побаченого

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Наталка вийшла на подвірʼя і одразу гукнула до чоловіка: – Скоси траву в квітнику! Ігор не відреагував, чоловік продовжив сидіти на лавці і дивитися на сусідську ділянку. – Ти що не чуєш?! До кого я говорю! – Наталка підійшла до чоловіка і замахала руками. – Що ти говориш? – запитав Ігор не відводячи погляду від сусідської ділянки. – Та на що ти там дивишся? – обурено вигукнула Наталка. Чоловік далі не реагував на її слова. Наталка підійшла ближче до сусідської ділянки, заглянула через паркан і… аж ахнула від побаченого

Наталя завжди жила у мирі та розумінні із сусідами, бо причин для сварок не було. Вони з Ігорем жили у заміському будинку, виховували сина та багато працювали, щоб забезпечити йому щасливе майбутнє. – У нас нові сусіди, – розповів якось…

Марина з Надією сиділи на веранді та пили лимонад. – Слухай, Надю, я помітила, що мій Толік поводиться дуже дивно, – почала скаржитися подрузі Марина. – В сенсі дивно? – перепитала Надя. – Ну, він виходить розмовляти по телефону в іншу кімнату, часто залишається ночувати у матері, – пояснювала Марина. – І що тут дивного? – не зрозуміла подруга. – А найдивніше сталося, коли ми їхали з Толіком машиною з магазину, – раптом сказала Марина, зробила паузу, щоб зібратися з думка і все розповіла подрузі. Надія вислухала її і аж рота відкрила від почутого

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Марина з Надією сиділи на веранді та пили лимонад. – Слухай, Надю, я помітила, що мій Толік поводиться дуже дивно, – почала скаржитися подрузі Марина. – В сенсі дивно? – перепитала Надя. – Ну, він виходить розмовляти по телефону в іншу кімнату, часто залишається ночувати у матері, – пояснювала Марина. – І що тут дивного? – не зрозуміла подруга. – А найдивніше сталося, коли ми їхали з Толіком машиною з магазину, – раптом сказала Марина, зробила паузу, щоб зібратися з думка і все розповіла подрузі. Надія вислухала її і аж рота відкрила від почутого

Марина з Надією сиділи на веранді та пили лимонад. Легкий вітерець не допомагав від спеки. Толік мав приїхати ще півгодини тому, Марина дзвонила йому, але телефон був вимкнений. – А якщо з ним щось сталося? – переживала Марина. – Що…

– Мамо, я привезу тобі електрочайник, – сказала Ірина. – Навіщо?! – ахнула Раїса Петрівна. – Електрику тільки братиме! Я й у черпаку води закипʼячу. – Не вигадуй! – сказала Ірина. – Все, я поїхала. Я там приготувала вечерю, поїж, будь ласка! – Поїм, поїм… – сказала Раїса Петрівна. – Дякую, Іринко! – Нема за що, – усміхнулася вона, а потім звернулася до подружок Раїси Петрівни, які вийшли на вулицю. – До побачення! – До побачення! – відповіли вони. – Яка у тебе донька хороша! – сказали сусідки, коли Ірина пішла. Раїса Петрівна важко зітхнула. – Та не донька вона мені, – раптом сказала жінка. Сусідки так і застигли від несподіванки

  • 10 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Мамо, я привезу тобі електрочайник, – сказала Ірина. – Навіщо?! – ахнула Раїса Петрівна. – Електрику тільки братиме! Я й у черпаку води закипʼячу. – Не вигадуй! – сказала Ірина. – Все, я поїхала. Я там приготувала вечерю, поїж, будь ласка! – Поїм, поїм… – сказала Раїса Петрівна. – Дякую, Іринко! – Нема за що, – усміхнулася вона, а потім звернулася до подружок Раїси Петрівни, які вийшли на вулицю. – До побачення! – До побачення! – відповіли вони. – Яка у тебе донька хороша! – сказали сусідки, коли Ірина пішла. Раїса Петрівна важко зітхнула. – Та не донька вона мені, – раптом сказала жінка. Сусідки так і застигли від несподіванки

– Мамо, я наступного тижня приїду, привезу тобі новий чайник, твій вмикається через раз, – сказала Іра. – Та навіщо мені цей чайник?! Електрику тільки бере. Та й ти гроші витрачатимеш! Я й у черпаку води закипʼячу. – Не вигадуй!…

Повернутись вверх