Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Марія запекла курочку, накрутила голубців, накришила різних салатів. Аякже ж?! Сьогодні у неї ювілей. Ближче вечора почали сходитися гості. Всі вітали іменинницю і одразу сідали за стіл. Останньою прийшла свекруха. – Марія, вітаю тебе з ювілеєм! – сказала Юлія Миколаївна, як тільки невістка відкрила двері. – Прийми від мене цей розкішний подарунок! Свекруха демонстративно вручила невістці якийсь пакетик. – Подобається хоч? – Юлія Миколаївна ніби спеціально стала розпитувати невістку. Марія неохоче заглянула в пакет і аж розплакалася від побаченого

Марія натягла посмішку, намагаючись не показати свекрусі свого здивування та невдоволення. – Подобається хоч? – Юлія Миколаївна ніби спеціально стала допитувати невістку. – Подобається, – кивнула Марія і поспішно ретирувалася на кухню, нібито для того, щоб прибрати у шафу подаровану…

Ольга з сином Дмитром вирушили до нотаріуса, щоб дізнатися, що її мати їм заповіла. Коли нотаріус, почав зачитувати заповіт, Ольга радісно посміхалася. – Моїй єдиній дочці, заповідаю мою бібліотеку. Нехай книги залишаться моїй красуні. Вона знає, як ними розпорядитись, – оголосив нотаріус. – Значіть будинок дістанеться Дмитру, – вирішила жінка. А нотаріус продовжив: – Дмитру Олександровичу, заповідаю мої щоденники, які я вела з того часу, як мені виповнилося двадцять! – Чекайте, а кому дістанеться будинок! – не витримала Ольга і вихопила з рук нотаріуса листок. Жінка швидко переглянула його і застигла, коли дізналася, кому мати залишила будинок

-Звідки у тебе гроші на такий дорогий телефон? Бабуся дала? -насупилась Ольга. – Так, – відмахнувся Дмитро. -Я їй у городі допоміг, бур’яни пропололи. -Ти хоч раз допомагав їй щиро і від щирої душі? – обурилася мати. -Ну, хоч хтось!…

Надія працювала в лікарні. – Ну ти уявляєш, у цієї, що відмовилася від дитини виявляється чоловік є. Вона перед пологами на розлучення подала, треба ж! – зустріла Надю акушерка Зінаїда Петрівна. Вона була дуже обурена. – І хлопчик який гарненький народився! – додала акушерка. А пізніше Надія побачила батька того хлопчика. Він приходив довідатися, коли можна забрати сина. – Ти глянь, а татко ж інший, не такий, як та жінка, порядний, — казала Наді Зінаїда Петрівна, вказавши тихенько на великого чоловіка під сорок років. Забирав він сина в її зміну. І тут Надія не витримала

– Пам’ятаєш у минулу зміну дівчина у нас народжувала? Ну репетувала ще – за що їй все це. Сварилася дуже, не кожен чоловік зможе такі слова казати, аж неприємно таке було від жінки чути! – Пам’ятаю, а що з нею? –…

Ольга Іванівна постукала у квартиру сина та невістки, жінці нетерпілося поділитися фотографіями з весілля дочки. – А, це ви? – за хвилину двері відкрилися, свекруху зустріла невістка Алла. – Заходьте! Ольга Іванівна помітила, що невістка явно чимось незадоволена. – У вас щось сталося? – запитала вона. – Сталося! Ми з вашим сином скоро розлучаємося! – несподівано сказала Алла. – Як розлучаєтеся? Чому? – здивувалася свекруха. – То ви не знаєте, що зробив ваш син? – уїдливо додала Алла. – Ні! А що він зробив? – Ольга Іванівна здивовано дивилася на невістку, не розуміючи, що відбувається

– Весілля буває лише один раз у житті! Не розумію, чому ви не хочете як слід відсвяткувати цю подію? – спохмурніла Юлія, дізнавшись про те, що невістка і брат не влаштовуватимуть свято з нагоди реєстрації свого шлюбу. – Мені здається,…

Дарина приготувала сніданок і гукнула батька до столу. – Тату, я посмажила омлет, ходи їсти! – гукнула вона. В коридорі почулися кроки. На кухню зайшов її батько. Чоловік виглядав засмученим після втрати дружин, в руках він тримав якусь папку. – Дякую Дарино, що залишилася зі мною, щоб підтримати, коли не стало твоєї мами, – сказав чоловік, сідаючи за стіл. – В тяжкі часи, сімʼя повинна триматися разом, – відповіла Дарина. – Дарино, я тут дещо підготував для тебе, – несподівано сказав Олег і вручив Дарині папку. – Що це? – не зрозуміла дочка, швидко відкрила папку і застигла від побаченого

– Краще б ти їй нічого не повідомляла, – було видно, що тітка сильно засмучена. – Не довелося б позиватися… – Довелося б, – впевнено відповіла Дарина. – Не зараз, то потім. Не знаю, але мені здається, що суд все…

Микола був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок від матері. Дивно. Вони розмовляли вчора, все було гаразд. – Мамо, що сталося? Щось із татом? З тобою? – захвилювався чоловік, піднявши слухавку. – Ні. З нами все гаразд. Просто мені треба поговорити з тобою без твоєї дружини. Щоб її навіть поряд не було. Сам із нею потім поговориш, – несподівано сказала жінка. – Мамо, мені ніколи, у мене робочий день, – відмахнувся син. – У тебе незабаром обід, от і подзвони, – наполягла мама. – Добре, – погодився він, але Микола навіть уявити не міг, що хотіла від нього його мати

Дзвінок від матері пролунав у розпал робочого дня. Микола завжди дзвонив їй сам увечері чи вранці. Дивно. Вони розмовляли вчора, все було гаразд. – Мамо, що сталося? Щось із татом? З тобою? – Ні. З нами все гаразд. Просто мені…

Олеся з чоловіком вечеряли, коли задзвонив телефон Михайла. – О, мама дзвонить, – сказав чоловік, підняв слухавку і вийшов у іншу кімнату порозмовляти. Повернувся Михайло за декілька хвилин. – Що хотіла Тетяна Анатоліївна? – запитала Олеся. – Мама, запрошує нас у гості, – якось сумно сказав чоловік. – Чудово, поїдемо, – усміхнулася жінка. – Олесю, вона не хоче, щоб ти приїжджала. Сказала щоб був тільки я та діти, – несподівано додав Михайло. – А чому вона не хоче мене бачити? – не зрозуміла дружина. Михайло важко видихнув, зібрався з думками і передав слова матері дружині. Олеся вислухала чоловіка і застигла від почутого

Тетяна Анатоліївна щовихідних наполягала на тому, щоб син і невістка приїжджали до неї в гості з онуками. Олесі не дуже хотілося бачити свекруху через те, що цілий тиждень до зустрічі жінка посилено дзвонила Михайлу і переконувала його в тому, що…

Софія Олегівна переживала, сидячи за столиком у кафе, і постійно дивилася на вхідні двері. Сьогодні вона має зустрітися з майбутніми сватами і обговорити весілля доньки. В кафе зайшла пара, Софія Олегівна зрозуміла, що це батьки майбутнього зятя. – Ми батьки Івана, – гордо промовила жінка підійшовши до столика. – І вам доброго дня! А я мама Оксани, – усміхнулася жінка. – Ну що, давайте обговорювати майбутнє весілля? – Ніякого весілля не буде! – рапом в унісон сказали батьки Івана. – Як не буде? Чому? – Софія Олегівна здивовано дивилася на сватів, не розуміючи, що відбувається

Софія Олегівна переживала, сидячи за столиком у кафе, і постійно дивилася на вхідні двері. Сьогодні, вперше за три роки знайомства з обранцем доньки, жінка мала побачити батьків майбутнього зятя Івана. Родичам терміново довелося зустрітися через те, що у молодої пари…

Олена Олексіївна поверталася додому. Вона підійшла до своєї квартири, як раптом почула за дверима голоси. Обережно відкривши двері, жінка увійшла всередину. За голосами вона зрозуміла, що у її квартирі чужі люди. Олена Олексіївна роззулася і навшпиньках пройшла на кухню. – Що тут відбувається?! – вигукнула жінка, побачивши на кухні невістку та її подруг. – Та ось, дівчата в гості зайшли, – невинно посміхнулася Віолетта. Олена Олексіївна подивилася на стіл і аж ахнула від побаченого

Близько двох років єдиний син Олени Олексіївни був одружений зі своєю однокурсницею Віолеттою. Жінка невістку, яка постійно їй зухвало відповідала, на дух не переносила. Проте обом сторонам було спокійно, оскільки їм не доводилося між собою контактувати. Біда прийшла, звідки не…

Михайло повернувся додому, і здивувався, не виявивши там Віри. Чоловік пройшовся по квартирі, і помітив, що деяких речей жінки немає. – І як це розуміти? – вигукнув він сам до себе. Михайло взяв телефон і набрав номер Віри, але почув лише короткі гудки. Чоловік почав ходити по квартирі не знаходячи собі місяця. – Може до мами поїхала? – вирішив він. Михайло набрав номер тещі, але жінка не знала, де її дочка. Чоловік у відчаї опустився на диван. Раптом на його телефон прийшло якесь смс-повідомлення. Михайло швидко взяв телефон, прочитав повідомлення і ахнув від прочитаного

Настрій у Віри був поганим з самого ранку. А причина проста – сьогодні ввечері одразу після роботи їй треба було їхати до батьків. Привід був хороший – день народження батька. І за батьками Віра скучила, і за старшим братом, і…

Повернутись вверх