Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Людмила із своєю сестрою, яка гостювала у них, повернулася додому. Тільки-но жінки зайшли в коридор, як почули, що з кухні долинають голоси. – Тихо! – Людмила приклала палець до губ і притримала сестру за руку. — Свекруха із сусідкою розмовляє, вони подруги. Жінки причаїлися в коридорі. – Ти що, хочеш тут стояти і підслуховувати? – пошепки запитала Світлана, округливши очі. – А чому ні? Зараз свекруха щось про мене розповідатиме. Валентина Георгіївна – її найкраща подруга, вона з нею ділиться всім, – усміхнулася Людмила. Сестри прислухалися до розмови Ніни Олександрівни і застигли від почутого

— І це ти називаєш прибиранням? Завжди підозрювала, що домашнє господарство це не твоє! – завила свекруха. – З чого раптом? — брови Людмили поповзли вгору. — Раніше вас все влаштовувало. — Все пізнається в порівнянні — повчально відповіла та….

Будильник дзвонив без упину. Галина, пробурмотіла щось невиразне, простягла руку і вимкнула його. Вставши з ліжка, Галина вийшла зі спальні. На кухні, наливши собі чашку кави, жінка замислилась. Годинник на мікрохвильовій печі показував без десяти шість. – Ще цілих три години можна ні про що не думати…, – сказала сама до себе жінка. Вона позіхнула і вже збиралася повертатися в теплу постіль, як раптом до неї долинув приглушений голос чоловіка. Жінка тихенько підійшла до дверей кабінету Сергія і зрозуміла, що він розмовляє по телефону. Галина прислухалася до розмови і ахнула від почутого

Будильник дзвонив без зупину. Галина, пробурмотівши щось невиразне, простягла руку і вимкнула його. Ну ось вихідний сьогодні незапланований, ну і, звичайно, будильник вона забула вимкнути … У кімнаті було ще темно – світало взимку пізно. На годиннику – початок шостої….

Лариса приїхала на дачу до свекрухи. Дарина Дмитрівна попросила допомогти прибрати будинок, який вона хотіла продати. – Ларисо, ти поки що перебери речі на горищі, а я знизу порядками займуся, – попросила свекруха у Лариси. – Добре, – погодилася невістка. Лариса почала перебирати речі на горищі. Жінка знайшла дитячі фотографії та малюнки Анатолія, і несподівано натрапила на цілу папку з документами. Більшість їх, звичайно, були марними. Але серед цієї стоси пожовклих листів виділялася товста, наче цегла папка. Лариса відкрила її, переглянула документи і застигла від побаченого

Заміж за веселуна Толіка Ларисою вийшла в інституті. Вони познайомилися на практиці, де молоді агрономи з одного університету зненацька перетнулися з геофізиками з іншого. Толік був товариським хлопцем. Чудово грав на гітарі, гарно співав і найкраще варив гречку з тушонкою…

Олена поверталася додому з важкими сумками в руках. – Наталко? Привіт! – зустріла вона свою сусідку. – О… Олена, привіт…, – усміхнулася у відповідь Наталка. Олені здалося, що сусідка зніяковіла, побачивши її, і хотіла піти. – Як життя? – запитала Олена. – Та нічого…, – відмахнулася сусідка. – А я дивлюся у тебе нова стрижка, макіяж… – Олена відзначила зміни в зовнішності сусідки. – Та в мене День народження було, от і вирішила порадувати себе, – сказала Наталка і пішла. Раптом Олена вловила аромат парфумів сусідки. – Де я вже чула цей аромат? – подумала Олена, напружила памʼять і… застигла від несподіваної здогадки

– Ну, розповідай, Олено… На що скаржишся? – Таїса сиділа на дивані та уважно розглядала старшу сестру, Олену. Старшою вона була лише за роками, а ось розумною та кмітливою в їхній родині завжди вважали молодшу Таїсу. Вона і школу закінчила…

Ольга проспала будильник і зараз бігала по квартирі, намагаючись зібратися на роботу і зібрати сина, до садка. – Коханий! Ти забереш Вітю? — гукнула Ольга зі спальні. – Заберу! — обізвався Сергій. І вона побігла з сином до садка. Хлопчика зустріла вихователька, а Оля поспішила на роботу. — Боже, як я запізнююся…, — пробурмотіла вона, дістала телефон, щоб попередити клієнтку про запізнення. Ольга придивилась і зрозуміла, що телефон не її. Вони з Сергієм переплутали телефони. Раптом телефон у її руках завібрував, і на екрані з’явилося повідомлення. Ольга швидко глянула на повідомлення і застигла від прочитаного

Ранок у Ольги та Сергія почався із запізнення. Проспавши сигнал будильника, вони обоє бігали по квартирі, намагаючись одночасно зібратися на роботу і зібрати сина, Вітю, до садка. – Коханий! Ти забереш Вітю, добре? — гукнула Ольга зі спальні, натягуючи штани…

Марина з Андрієм одружилися. У них народився синочок Мишко. Андрій дуже змінився. Він став серйознішим і часто любив гуляти із сином. Одного дня, чоловік затримався на прогулянці, й Марина вирішила йому подзвонити. Жінка взяла мобільний, набрала номер Андрія і раптом застигла від почутого. Його телефон дзвонив у сусідній кімнаті! – Ну як так?! – обурено вигукнула Марина. – Взяти й забути телефон вдома! Вона швидко одяглася й побігла у парк, де чоловік гуляв із сином. Ще здалеку вона почула гучний голос друга Андрія – Ігоря. Марина прискорила крок і раптом зупинилася. Вона прислухалася й вухам своїм не повірила

– Я в нашому домі цю людину бачити не хочу! – заявила Марина. – А якщо тобі друзі дорожчі за сім’ю, можеш сміливо йти і подавати на розлучення! Все одно Ігор тебе бачить частіше за рідних дітей… …Коли Марина десять…

Настя повернулася додому з роботи. – Ну нарешті вихідні, – вдихнула жінка, зайшовши у квартиру. – Зараз наберу повну ванну з пінкою із запахом лаванди, заплющити очі та уявити себе десь на лавандових полях у Провансі! Тільки-но Настя зайшла у ванну, як раптом на її телефон прийшло смс-повідомлення. Писала їй її зовиця Рита. “Настя, відкрий двері, там тебе чекає маленький сюрприз!” – йшлося у повідомленні від дружини брата. – Який ще сюрприз? Про що це вона? – не зрозуміла жінка. Настя швидко вийшла в коридор, відкрила вхідні двері і ахнула від побаченого

Сьогодні вечеря в родині Мельників мала пройти цікаво. Новини для батьків приготували і старший син – Денис, і молодша дочка – Анастасія. Надія Федорівна, як завжди, прийшла з роботи раніше за всіх і зайнялася приготуванням вечері, чекаючи на інших домочадців….

Марина відчула себе зле, пішла з роботи раніше. Прийшовши додому, вона налила собі гарячого чаю з медом і лягла в ліжко. Тільки вона почала засинати, як почула звук замку вхідних дверей. Вона стрепенулась, сонливий стан як рукою зняли. Марина знала, що чоловік пізно прийде. – Пройдисвіти залізли? – промайнуло в її голові. – Але де вони ключі взяли? Вона тихо встала і підійшла до зачинених дверей кімнати. Марина почула, як непроханий гість пройшов на кухню, відкрив холодильник і дістав щось звідти. Марина тихо прочинила двері, заглянула на кухню і… ахнула від побаченого

– Як же добре, що я не погодилася жити разом із свекрухою одразу після весілля! Адже могла зробити такий необдуманий вчинок, – в черговий раз про себе відзначила Марина, зачинивши за свекрухою вхідні двері. Людмила Іванівна дуже любила несподівано нагрянути…

Віра Сергіївна цілий день крутилася на кухні. Накришила різних салатів, запекла свою фірмову курочку. Аякже ж?! Сьогодні має відбутися знайомство з батьками майбутньої невістки. Ближче вечора все було готово. Андрій та Оля сиділи на кухні Віри Сергіївни, і чекали лише на батька нареченої. – Тату, ну ти де? – Оля вирішила подзвонити до батька. – Я вже майже на місці, – відповів Максим Степанович. За декілька хвилин у двері постукали. Віра Сергіївна пішла відкривати. Раптом Оля з Андрієм почули якісь дивні звуки з коридору. Молоді швидко кинулися в коридор і застигли від побаченої картини

Максим не міг не помітити, що його кохана та єдина донька Оля закохалася. Він намагався дізнатися, що за принц її зачарував, і навіть сміявся з приводу його старої машини, коли Андрій за нею заїжджав і вони їхали в інститут на…

Славко прокинувся з важкою головою. Аякже ж?! Вчора він неабияк погуляв. – Привіт, кохана! – сказав чоловік, зайшовши на кухню. – У нас випадково розсолу немає? Олена невдоволена глянула на чоловіка, мовчки взяла свою сумочку, і гримнувши дверима, кудись пішла. – Віка, а що це з мамою? – запитав Славко, зайшовши до дочки в кімнату. – А ти не памʼятаєш? – посміхнулася донька. – Ти вчора уві сні розмовляв? – І що я говорив? – здивувався чоловік. Віка якось підозріло подивилася на батька, і все йому розповіла. Славко вислухав доньку і застиг від почутого 

– Добре, куплю. Гаразд, заберу, – відмовлявся від дружини вже звичними фразами В’ячеслав. – Тільки не забудь, бо ти, як завжди, – роздратовано говорила Олена. В останні кілька років їхнє спілкування звелося до стандартного формату: вона давала вказівки, він виконував,…

Повернутись вверх