Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 4

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Ярослава з В’ячеславом купили своє житло. Ремонт у новій квартирі був у розпалі. – Нам потрібні матеріали для ванної кімнати, – якось сказав Вʼячеслав за вечерею дружині. – А ти знаєш, скільки зараз коштує хороша плитка? А якісна ванна? – Знаю, знаю, – сказала Ярослава. – А що багато треба? Ти рахував? Можна, звісно, ​​продати мою машину. Вона все одно стоїть у гаражі без діла. В’ячеслав застиг із ложкою в руках і з подивом подивився на дружину. – Справді?! – вигукнув він. – Це було б чудово! Ярослава продала машину… Минуло кілька тижнів. Раптом виникли непередбачені витрати. Ярослава відкрила шафку, де зберігалися її заощадження, й ахнула

  • 2 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ярослава з В’ячеславом купили своє житло. Ремонт у новій квартирі був у розпалі. – Нам потрібні матеріали для ванної кімнати, – якось сказав Вʼячеслав за вечерею дружині. – А ти знаєш, скільки зараз коштує хороша плитка? А якісна ванна? – Знаю, знаю, – сказала Ярослава. – А що багато треба? Ти рахував? Можна, звісно, ​​продати мою машину. Вона все одно стоїть у гаражі без діла. В’ячеслав застиг із ложкою в руках і з подивом подивився на дружину. – Справді?! – вигукнув він. – Це було б чудово! Ярослава продала машину… Минуло кілька тижнів. Раптом виникли непередбачені витрати. Ярослава відкрила шафку, де зберігалися її заощадження, й ахнула

Ярослава та В’ячеслав прожили разом понад чотири роки. Зовсім недавно вони купили своє житло, але поки що все ще продовжували жити в старій квартирі жінки. Ремонт у новій квартирі був у розпалі, і щодня приносив нові труднощі. – Славко, ми…

Марина та Андрій прийшли на річницю весілля до батьків чоловіка. Жінка допомогла Вірі Павлівні накрити святковий стіл. Ближче обіду почали сходитися гості. Квартира наповнилася голосами, сміхом, вітаннями. Коли всі розсілися за столом, Микола Степанович підвівся, щоб вимовити тост. – Я хочу підняти келих за нашу сім’ю, – сказав він. – За мою прекрасну дружину Віру, за сина Андрія… Марина посміхнулася, очікуючи, що свекор скаже кілька теплих слів і про неї. – І, звичайно, за нашу невістку, – Микола Степанович зробив паузу, а потім сказав таке, чого Марина аж ніяк не очікувала почути

  • 2 тижні тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Марина та Андрій прийшли на річницю весілля до батьків чоловіка. Жінка допомогла Вірі Павлівні накрити святковий стіл. Ближче обіду почали сходитися гості. Квартира наповнилася голосами, сміхом, вітаннями. Коли всі розсілися за столом, Микола Степанович підвівся, щоб вимовити тост. – Я хочу підняти келих за нашу сім’ю, – сказав він. – За мою прекрасну дружину Віру, за сина Андрія… Марина посміхнулася, очікуючи, що свекор скаже кілька теплих слів і про неї. – І, звичайно, за нашу невістку, – Микола Степанович зробив паузу, а потім сказав таке, чого Марина аж ніяк не очікувала почути

Марина обережно розставляла тарілки на святковому столі. Двадцять років вона була одружена з Андрієм, і двадцять років підтримувала теплі стосунки з його батьками — Миколою Степановичем та Вірою Павлівною. Свекри завжди ставилися до неї з повагою, часто хвалили її господарчість…

Євген часто сварився з дружиною Наталею. Сварилися завжди через одне – Наталя абсолютно не прибирала ні в квартирі, ні за собою! І така історія повторювалася день у день. Євген приходив додому з роботи і бачив, що Наталя знову не прибрала. Кухня була завалена брудним посудом, а у ванній валялися мокрі рушники. Він намагався поговорити з дружиною спокійно, але все закінчувалося сваркою. Нарешті, Євген не витримав і вирішив розлучитися з Наталею. Та поїхала жити до матері. Наталя і там не мила тарілки, розкидала речі, а ліжко не застеляла тижнями! Якось увечері мати повернулася додому з роботи і ахнула від побаченого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Євген часто сварився з дружиною Наталею. Сварилися завжди через одне – Наталя абсолютно не прибирала ні в квартирі, ні за собою! І така історія повторювалася день у день. Євген приходив додому з роботи і бачив, що Наталя знову не прибрала. Кухня була завалена брудним посудом, а у ванній валялися мокрі рушники. Він намагався поговорити з дружиною спокійно, але все закінчувалося сваркою. Нарешті, Євген не витримав і вирішив розлучитися з Наталею. Та поїхала жити до матері. Наталя і там не мила тарілки, розкидала речі, а ліжко не застеляла тижнями! Якось увечері мати повернулася додому з роботи і ахнула від побаченого

Євген повернувся додому пізно ввечері після важкого робочого дня. Він був втомлений і голодний, проте замість звичної вечері на столі на нього чекав тільки холодний чайник і кілька засохлих бутербродів. Дружина Наталя вже давно лягла спати, залишивши за собою безлад…

Віра повернулася додому, після посиденьок з друзями. – Мамо, привіт, я вже вдома! – сказала дівчина, заглянувши до мами на кухню. – Привіт! Мий руки, переодягайся, зараз будемо вечеряти, – відповіла Тамара. Віра пішла у ванну, а потім у свою кімнату. – Мамо! Йди сюди! – раптом почула вигуки доньки Тамара. Жінка кинула всі справи і кинулася на поклик. – Що сталося? – запитала вона, коли зайшла в кімнату до доньки. Віра стояла перед своєю шафою, з повними сліз очима. – Ось, полюбуйся! – невдоволено сказала Віра. Тамара підійшла до шафи, зазирнула всередину і…ахнула від побаченого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра повернулася додому, після посиденьок з друзями. – Мамо, привіт, я вже вдома! – сказала дівчина, заглянувши до мами на кухню. – Привіт! Мий руки, переодягайся, зараз будемо вечеряти, – відповіла Тамара. Віра пішла у ванну, а потім у свою кімнату. – Мамо! Йди сюди! – раптом почула вигуки доньки Тамара. Жінка кинула всі справи і кинулася на поклик. – Що сталося? – запитала вона, коли зайшла в кімнату до доньки. Віра стояла перед своєю шафою, з повними сліз очима. – Ось, полюбуйся! – невдоволено сказала Віра. Тамара підійшла до шафи, зазирнула всередину і…ахнула від побаченого

Тамара за дев’ятнадцять років свого заміжжя звела спілкування зі свекрухою до мінімуму, тому дуже здивувалася, коли та подзвонила їй посеред робочого дня. – Тамаро, Катя закінчила коледж, у них там буде щось на зразок випускного, і вона з подругами йде…

Тетяна з Віктором закохалися. Стосунки розвивалися швидко. Спочатку чоловік приходив до Тетяни в гості, потім став залишатися на ніч, а невдовзі приїхав з речами. – Не бачу сенсу платити за оренду житла! – заявив чоловік. Мати Тетяни – Лариса Миколаївна, дізнавшись про рішення коханого доньки, вирішила не втручатися. – Тільки будете платити за квартиру самі! – їдучи до матері, сказала жінка. – Так, звісно! – погодилася Тетяна. Але через два тижні Лариса Миколаївна побачила у поштовій скриньці квитанції про заборгованість. – Таню, ви забули заплатити за квартиру? – запитала вона у дочки. – А ти чого мовчиш, Вікторе? Чому не оплатив? Заробляєш ти добре! Віктор почервонів і заявив несподіване

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тетяна з Віктором закохалися. Стосунки розвивалися швидко. Спочатку чоловік приходив до Тетяни в гості, потім став залишатися на ніч, а невдовзі приїхав з речами. – Не бачу сенсу платити за оренду житла! – заявив чоловік. Мати Тетяни – Лариса Миколаївна, дізнавшись про рішення коханого доньки, вирішила не втручатися. – Тільки будете платити за квартиру самі! – їдучи до матері, сказала жінка. – Так, звісно! – погодилася Тетяна. Але через два тижні Лариса Миколаївна побачила у поштовій скриньці квитанції про заборгованість. – Таню, ви забули заплатити за квартиру? – запитала вона у дочки. – А ти чого мовчиш, Вікторе? Чому не оплатив? Заробляєш ти добре! Віктор почервонів і заявив несподіване

Тетяна була не лише єдиною, а й пізньою дитиною у Лариси Миколаївни. Якщо дівчина у свої двадцять три роки відрізнялася зайвою скромністю та тактовністю, то її мати була жінкою строгою та справедливою, яка звикла самостійно вирішувати свої проблеми. Лариса Миколаївна…

Тамара Іванівна та Сергій Петрович прийшли на ювілей до свого сина. Двері квартири відчинив сам іменинник, усміхнений і ошатний. – Мамо, тату! Проходьте, – Олексій обійняв батьків. – Із Днем народження, синку, – Тамара поцілувала сина в обидві щоки. З глибини квартири з’явилася невістка Марина – струнка, в модному брючному костюмі, з ідеальним макіяжем. – Здрастуйте, Тамара Іванівно, Сергію Петровичу, – вона чемно посміхнулася. – Проходьте, ми на вас чекали. Гості вже збираються. Тамара Іванівна та Сергій Петрович пройшли у вітальню і застигли від побаченої картини

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара Іванівна та Сергій Петрович прийшли на ювілей до свого сина. Двері квартири відчинив сам іменинник, усміхнений і ошатний. – Мамо, тату! Проходьте, – Олексій обійняв батьків. – Із Днем народження, синку, – Тамара поцілувала сина в обидві щоки. З глибини квартири з’явилася невістка Марина – струнка, в модному брючному костюмі, з ідеальним макіяжем. – Здрастуйте, Тамара Іванівно, Сергію Петровичу, – вона чемно посміхнулася. – Проходьте, ми на вас чекали. Гості вже збираються. Тамара Іванівна та Сергій Петрович пройшли у вітальню і застигли від побаченої картини

Тамара Іванівна поправила зачіску перед дзеркалом у коридорі та критично оглянула своє відображення. Нова сукня сиділа добре, брошка вдало відтіняла колір очей, а свіжа зачіска робила її молодшим. Сьогодні був особливий день – ювілей її сина Олексія, тридцять п’ять років….

Поліна продала сестрі чоловіка Марині дитячі чобітки. Та грошей не дала. – Ми спершу приміряємо, а потім я заплачу, – сказала швагрова. Марина забрала чобітки й поїхала додому… Минуло кілька днів, а від неї не було ні слуху, ні духу. Поліна почала хвилюватися – ні чобітків, ні грошей досі не було. Зрештою, дівчина набрала номер швагрової. – Алло, Мариночко, привіт! – сказала вона. – Це Поліна. Я хотіла дізнатися, як тобі чобітки? Підійшли доньці? – Чобітки? – задумливо перепитала та. – Які чобітки? А ти про ті?! Ой, ми їх навіть не міряли! Після чергового дзвінка Марина привезла чобітки назад. Поліна відкрила коробку, й застигла від побаченого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна продала сестрі чоловіка Марині дитячі чобітки. Та грошей не дала. – Ми спершу приміряємо, а потім я заплачу, – сказала швагрова. Марина забрала чобітки й поїхала додому… Минуло кілька днів, а від неї не було ні слуху, ні духу. Поліна почала хвилюватися – ні чобітків, ні грошей досі не було. Зрештою, дівчина набрала номер швагрової. – Алло, Мариночко, привіт! – сказала вона. – Це Поліна. Я хотіла дізнатися, як тобі чобітки? Підійшли доньці? – Чобітки? – задумливо перепитала та. – Які чобітки? А ти про ті?! Ой, ми їх навіть не міряли! Після чергового дзвінка Марина привезла чобітки назад. Поліна відкрила коробку, й застигла від побаченого

Із сестрою чоловіка Мариною в Поліни були досить хороші стосунки. Дівчата швидко порозумілися і навіть стали частіше спілкуватися після народження дітей, які були у них погодками. Відрізняло дві сім’ї лише одне – брат Марини був успішнішим за її чоловіка, тому…

Оля готувала вечерю, як раптом помітила, що Руслан кудись зазбирався. – Ти куди? – запитала вона. – Сусідка попросила вікно підтягнути, – пояснив чоловік. – Не хвилюйся, я швидко, там роботи на 5 хвилин. Руслан взяв свою сумку з інструментами і вийшов з квартири. Повернувся він за декілька хвилин. – Руслане, щось сталося? – здивувалася Оля, помітивши, що на чоловіку обличчя нема. – Олю…Сусідка мені таке сказала…таке сказала, – почав Руслан і зупинився. – Ну, що там! Кажи! – поквапила його Оля. Руслав важко зітхнув, зібрався з думками і все виклав жінці. Оля вислухала чоловіка і…ахнула від почутого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Оля готувала вечерю, як раптом помітила, що Руслан кудись зазбирався. – Ти куди? – запитала вона. – Сусідка попросила вікно підтягнути, – пояснив чоловік. – Не хвилюйся, я швидко, там роботи на 5 хвилин. Руслан взяв свою сумку з інструментами і вийшов з квартири. Повернувся він за декілька хвилин. – Руслане, щось сталося? – здивувалася Оля, помітивши, що на чоловіку обличчя нема. – Олю…Сусідка мені таке сказала…таке сказала, – почав Руслан і зупинився. – Ну, що там! Кажи! – поквапила його Оля. Руслав важко зітхнув, зібрався з думками і все виклав жінці. Оля вислухала чоловіка і…ахнула від почутого

Майбутня свекруха, Валентина Іванівна, від початку не надто довіряла потенційній невістці, Ользі. А якщо покласти руку на серце… то зовсім не довіряла! Жінка була впевнена: раз син, Руслан, закохався, то розмірковувати тверезо вже не може. Отже, хтось має тримати ситуацію…

У Ярослава з Ритою було весілля. Молоді вирішили, що все буде дуже скромно – грошей особливо не було. Молоді обмінялося поцілунками і пішли до гостей. Після ЗАГСу всі мали роз’їхатися по домівках… Гості чудово знали, що грошей на пишну урочистість у пари не було, тому ніхто особливо не очікував продовження. Всі вже готові були розійтись, але тут слово вирішив узяти Семен, старший брат нареченого. – Ну що, поїхали відзначати?! – весело запропонував чоловік. – Ми тут дещо підготували для молодих, скажімо так, невеликий, але досить приємний сюрприз! – Що саме? – насторожено запитала Рита. Вона застигла від здивування

  • 3 тижні тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Ярослава з Ритою було весілля. Молоді вирішили, що все буде дуже скромно – грошей особливо не було. Молоді обмінялося поцілунками і пішли до гостей. Після ЗАГСу всі мали роз’їхатися по домівках… Гості чудово знали, що грошей на пишну урочистість у пари не було, тому ніхто особливо не очікував продовження. Всі вже готові були розійтись, але тут слово вирішив узяти Семен, старший брат нареченого. – Ну що, поїхали відзначати?! – весело запропонував чоловік. – Ми тут дещо підготували для молодих, скажімо так, невеликий, але досить приємний сюрприз! – Що саме? – насторожено запитала Рита. Вона застигла від здивування

– Шкода, що у нас не буде весільної урочистості, – з досадою пробурмотіла Рита, коли новоспечене подружжя вийшло з ЗАГСу. – Ми ж самі вирішили заощадити, – нагадав дружині Ярослав. – До речі, це була твоя ініціатива. – Я пам’ятаю,…

Валентина розставляла чашки на святковому столі. Сьогодні у неї ювілей. Стіл ломився від частування: запечене м’ясо, салати, холодець. – Валю, ти знову перестаралася, – сказав чоловік Віктор, заглядаючи на кухню. – Гостей всього шість чоловік, а їжі на ціле весілля. – Ой, Вітю, не перебільшуй, – відмахнулась Валентина. – Все розраховано. Віктор тільки головою похитав. За сорок років шлюбу він звик до того, що його дружина завжди готує із запасом. Раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка глянула на екран мобільного, дзвонила її молодша сестра Ніна. Валентина підняла слухавку і…ахнула від почутого

  • 3 тижні тому
  • Час читання:1хвилина
  • від Plitkarka
Валентина розставляла чашки на святковому столі. Сьогодні у неї ювілей. Стіл ломився від частування: запечене м’ясо, салати, холодець. – Валю, ти знову перестаралася, – сказав чоловік Віктор, заглядаючи на кухню. – Гостей всього шість чоловік, а їжі на ціле весілля. – Ой, Вітю, не перебільшуй, – відмахнулась Валентина. – Все розраховано. Віктор тільки головою похитав. За сорок років шлюбу він звик до того, що його дружина завжди готує із запасом. Раптом пролунав дзвінок телефону. Жінка глянула на екран мобільного, дзвонила її молодша сестра Ніна. Валентина підняла слухавку і…ахнула від почутого

Валентина Миколаївна акуратно розставляла чашки на святковому столі. Сьогодні їй виповнилося шістдесят п’ять, і вона вирішила відзначити ювілей у колі найближчих людей. Стіл ломився від частування: запечене м’ясо, фірмовий салат «Олів’є» з перепелиними яйцями, холодець – все, як любить її…

Повернутись вверх