Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Андрій з Вірою вечеряли, як раптом задзвонив мобільний телефон чоловіка. – Мама дзвонить, – глянувши на екран сказав Андрій і підняв слухавку. – Мені щось зле, – одразу сказала мати. – Швидку викликати? – захвилювався Андрій. – Полежу трохи, може, пройде, – відповіла свекруха і відключила телефон. Андрій почав переживати за маму. За півгодини спробував зателефонувати, але вона не брала слухавку. Після п’ятого дзвінка вирішив їхати до неї, Віра також поїхала. Подзвонили у двері, свекруха не відчинила. Андрій відкрив двері своїм ключем, зайшли в квартиру і застигли від побаченого

Справа дійшла до розлучення, і, швидше за все, Віра погодиться на нього. Звичайно, шкода трьох років шлюбу, та й Андрій – чоловік добрий. Але зараз він поставив умову: “Приймаєш все як є або розлучення”. Саме з ультиматумом Віра не погоджується….

Тетяни зі своїм коханим Миколою жили у її бабусі. Старенька давала молодим житло, а ті її доглядали. Невдовзі бабусі не стало. Усі витрати оплатили Микола з Тетяною. Рідні дочки старенької навіть не поцікавилися, чи щось треба… Молода сім’я жила собі далі. Але раптом приїхали тітки Тетяни. – Вам пора переїжджати, – заявили вони. – Квартира буде продана. Ми спадкоємці. Даємо вам два дні. Тетяна спокійно пішла в кімнату. За мить вона повернулася з якимись паперами. – Ось, ознайомтеся, – простягнула вона їх тіткам. Ті глянули на папери й застигли від побаченого

Микола й Тетяна дружили з дитинства. Разом ходили в дитсадок, а потім і у школу. Якось так вийшло, що з першого класу вони сиділи за однією партою. Вчитель побачив у цьому знак – відмінниця і сварливий трієчник, вони врівноважували один…

– Розходимося, якщо ти так говориш! – сказала Рита своєму чоловіку Віктору. – Квартира в нас трикімнатна, розміняємо на дві однокімнатні. Потім внукам по квартирі буде. Зате я не буду все це слухати від тебе кожен Божий день! Жінка встала й пішла у спальню. Віктор, похитав головою і пробурчав: – Ну що ж, Рито, якщо так, значить так! Розходимося… Риті тим часом захотілося спати і вона вирішила ненадовго прилягти. Прокинулася вона від якогось дивного гуркоту. Спросоння жінка ніяк не могла зрозуміти, що відбувається. Раптом двері в кімнату відкрилися і Рита ахнула від несподіванки

– Давай зрештою роз’їдемося, якщо ти так говориш! Квартира у нас трикімнатна, розміняємо на дві однокімнатні квартири, потім онукам кожному по квартирі буде. Дуже зручно, їм навіть не треба буде займатися розміном, добрим словом будуть нас згадувати! Зате я не…

Ганна пішла з роботи раніше. На вулиці йшов дощ. На зупинці вона залишилася сама. Автобуса не було. – Треба було перечекати на роботі, – картала себе за свою квапливість Ганна. Вона відійшла далі під дашок. Повз неї проїжджали машини, розбризкуючи калюжі. – Де ж він застряг? – думала Ганна, дивлячись в той бік, звідки мав приїхати автобус. Раптом біля тротуару зупинився чорний джип. – Ось би в мене був такий, – із заздрістю подумала Ганна. – Добре мати машину, не треба чекати автобус… Раптом скло з боку пасажирського сидіння опустилося. Ганна обернулася й застигла від несподіванки

– Лідочко, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, – сказала Ганна. – Зараз, Ганно Львівно, – молоденька симпатична медсестра встала з-за столу, відкрила двері кабінету і визирнула в коридор. – Нікого більше…

Від Тані пішов її наречений Олег. Пішов прямо перед самим весіллям! І не до когось там, а до її рідної сестри Аліни. Таня дуже переживала через це. Але невдовзі заспокоїлася, і навіть познайомилася з чоловіком. Коли вони оголосили про весілля, то здивували всіх. А як же ж?! Євгену – сорок три, а Тані – двадцять пʼять! Аліну на весілля не запрошували… Таня народила двох прекрасних доньок. Сім’я була щасливою. Якось Таня виходила з підʼїзду, як раптом почула, що її хтось гукає. Вона обернулася й застигла від несподіванки

– Таню, почекай! – Аліна наздоганяла дівчину, яка вийшла з під’їзду. – Та стій же ж, давно не бачилися! – Ще б тебе стільки не бачити, – холодно відповіла дівчина. – Чого тобі від мене ще треба? – А що,…

Маргарита Михайлівна пекла свій фірмовий торт, коли у двері подзвонили. Жінка витерла руки об рушник, вийшла в коридор і побачила на порозі свою доньку Люду. – Доню, що з тобою? – захвилювалася мама, помітивши, що Людмила мало не плаче. – Як ти могла? – раптом сказала дочка. – Доню, що сталося? – не зрозуміла Маргарита. – Ти…Ти зруйнувала моє життя, – Людмила пильно подивилася на матір. – Люда, та поясни ти, що сталося! – наполягла мати. І донька все їй розповіла. Маргарита Михайлівна вислухала доньку і застигла від почутого

Людмила після роботи насамперед їхала до матері, а потім вже додому. Її чоловік завжди повертався пізно, і в неї з’являлася можливість поговорити з мамою. Вона знала, що, як завжди, на столі буде її улюблений торт. Раптом від цієї думки їй…

Андрій був на роботі, коли задзвонив телефон. Дзвонила його дружина Зіна. – Ти коли приїдеш? – раптом сказала жінка. – Не знаю, ближче вечора, напевно, справ багато, – спокійно відповів Андрій. – Андрію, приїжджай, я не знаю, що мені робити. Тут таке робиться, – почала швидко говорити Зіна. – Ти про що? – не зрозумів чоловік. – Приїжджай! Сам все побачиш, що в нас вдома відбувається, – мало не плачучи сказала Зіна і закінчила виклик. Андрій здивовано дивився на екран мобільного, не розуміючи, що відбувається

Зіна любила вранці не одразу вставати, а ще трохи поніжитися, подумати та посміхнутися новому дню, тим більше була субота. Але рано-вранці її розбудив дзвінок у вхідні двері. Вона не одразу зрозуміла, прислухалася. Ні, не здалося, хтось завзято дзвонив. Її чоловік…

Микола сидів на дивані і дивився телевізор. Раптом почувся звук ключа в замку і шурхіт у коридорі. – Наталю, ви з Денисом вже прийшли?! – гукнув чоловік, і не чекаючи відповіді, пішов назустріч дружині і сину. Наталя привела Дениса з дитячого садка. Вона присіла і допомагала сину роззутись. Микола глянув на дружину і одразу ж насторожився. Видно було, що вона якась дуже схвильована… – Щось трапилося, Наталко? – захвилювався чоловік. – Трапилося, Миколо, трапилося, – раптом відповіла жінка. Вона взяла чоловіка за руку і повела його в іншу кімнату. Микола не розумів, що відбувається

Микола сидів на дивані і дивився телевізор. Раптом почувся звук ключа в замку і шурхіт у коридорі. – Наталю, ви з Денисом вже прийшли?! – гукнув він, і не чекаючи відповіді пішов назустріч дружині і сину. Наталя привела Дениса із…

Борис Андрійович підходив до свого будинку, коли раптом побачив машину свого зятя Павла. Павло був чоловіком його внучки Олени. На лавці сиділа вся їхня родина. Правнук Денис одразу кинувся назустріч. – Діду, ми до тебе! – вигукнув він. Олена радісно обійняла Бориса Андрійовича. – Привіт, дідусю! – промовила вона. Зять Павло потис руку… – Заходьте! – махнув рукою Борис Андрійович. Олена з Павлом кинулися до машини, взяли сумки, пакети… – Щось надто багато у них речей, – майнула у Бориса Андрійовича думка. – Щось тут не так… Вони всі сіли за стіл, як раптом Олена зробила несподівану заяву

Що дідусям на пенсії робити? Ходи до дітей та онуків у гості. Борис Андрійович і ходив. І він не тільки дідусь, але вже й прадідусь! Ось зараз від дочки їде додому. Його Ліза має трьох дітей, його онуків. Теж дорослі…

В Андрія не стало дружини Тетяни. Чоловік ходив дуже сумний, нічого не хотілося робити. Поки Андрій був на роботі, про їхніх доньок, Олю і Катю, турбувалася теща, Антоніна Степанівна. Чоловіку дзвонили і його батьки, які жили далеко, пропонували допомогу. – Синочку! – плакала в телефон мама. – Давай я приїду, чи батько приїде тобі допомогти? – Ні, мамо, я сам впораюся, –твердо сказав Андрій. – Та й Антоніна Степанівна поряд є… Впоратися з усім цим Андрію було важко. Він, навіть, ходив у церкву. Та нічого не допомагало. А через рік теща зробила несподівану заяву

– Тату, хай ця жінка більше до нас не приходить! – сказала своєму батькові Андрію, Катя. – Наталя, чи що?! – здивувався той. – А чим же ж вона тобі не догодила? Катя мовчки сопіла, насупивши брови. Чим саме Наталя їй…

Повернутись вверх