Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 35

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Віра насмажила котлеток, зварила вишневий компот. На кухню зайшов її чоловік Дмитро. – Марійко! – покликав він дочку, яка була в кімнаті. – Ходи вечеряти! – Не хочу! – почулося через зачинені двері. – Це не обговорюється! – твердо сказав він. Віра почала розставляти тарілки. Марійка прийшла рівно через п’ять хвилин, сіла за стіл. – Смачно? – обережно запитала Віра падчерку. Марійка знизала плечима: – Мама по-іншому готувала. – Марійко! – зиркнув на дочку Дмитро. – Що Марійко?! – дівчинка скочила з-за столу і побігла в кімнату. – Знаєш, – Віра подивилася на чоловіка. – Здається, настав час дістати ту саму коробку… – Яку ще коробку? – Дмитро не розумів, про що вона говорить

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віра насмажила котлеток, зварила вишневий компот. На кухню зайшов її чоловік Дмитро. – Марійко! – покликав він дочку, яка була в кімнаті. – Ходи вечеряти! – Не хочу! – почулося через зачинені двері. – Це не обговорюється! – твердо сказав він. Віра почала розставляти тарілки. Марійка прийшла рівно через п’ять хвилин, сіла за стіл. – Смачно? – обережно запитала Віра падчерку. Марійка знизала плечима: – Мама по-іншому готувала. – Марійко! – зиркнув на дочку Дмитро. – Що Марійко?! – дівчинка скочила з-за столу і побігла в кімнату. – Знаєш, – Віра подивилася на чоловіка. – Здається, настав час дістати ту саму коробку… – Яку ще коробку? – Дмитро не розумів, про що вона говорить

– Мамо, я пити хочу… Віра застигла біля плити. Від цього сонного – «мамо», вона аж стрепенулася. – Вибачте, – Марійка відсахнулася від дверей. – Я випадково. – Стривай! – Віра кинулася слідом, залишивши котлети на сковороді. – Я компот…

Олена Леонідівна прийшла до невістки в гості. Наталка пригостила свекруху чаєм. Раптом свекрусі стало трохи погано. – Наталю, можна я у вас приляжу, – запитала Олена Леонідівна. – Звісно. Можете лягти на дивані, – дозволила Наталка. Олена Леонідівна пішла у кімнату, і невдовзі задрімала. Прокинулася він гучних звуків, які долинали з кухні. Олена Леонідівна зрозуміла, що до Наталки у гості прийшла її мати. Жінка вирішила піти на кухню, привітатися з свахою. Олена Леонідівна вийшла в коридор, і мимоволі почула розмову невістки та свахи. Жінка прислухалася до їхньої розмови і остовпіла від почутого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена Леонідівна прийшла до невістки в гості. Наталка пригостила свекруху чаєм. Раптом свекрусі стало трохи погано. – Наталю, можна я у вас приляжу, – запитала Олена Леонідівна. – Звісно. Можете лягти на дивані, – дозволила Наталка. Олена Леонідівна пішла у кімнату, і невдовзі задрімала. Прокинулася він гучних звуків, які долинали з кухні. Олена Леонідівна зрозуміла, що до Наталки у гості прийшла її мати. Жінка вирішила піти на кухню, привітатися з свахою. Олена Леонідівна вийшла в коридор, і мимоволі почула розмову невістки та свахи. Жінка прислухалася до їхньої розмови і остовпіла від почутого

Наталя зателефонувала мамі з радісною новиною. — Мамо, я була на огляді. У нас із Вадимом будуть двійня. Так несподівано. Наче в родині ні в мене, ні в нього не було двійнят, і тут таке… Мама мовчала. – Алло, мамо,…

Олена трохи затрималася на роботі, і дорогою додому майже всі світлофори були червоні. – Так, я точено не встигну приготувати вечерю, до повернення Андрія, – важко зітхнула жінка. Зупинившись в очікуванні зеленого сигналу світлофора, навпроти одного з ресторанів, вона байдужим поглядом дивилася на людей, які виходили з цього закладу. – Може й нам з Андрієм в ресторан вибратися, – думала жінка. Раптом вона побачила, як з ресторану виходить її чоловік Андрій. – Що він тут родить? – здивувалася вона. Олена придивилася до чоловіка і за хвилину її погляду відкрилася неочікувана картина

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена трохи затрималася на роботі, і дорогою додому майже всі світлофори були червоні. – Так, я точено не встигну приготувати вечерю, до повернення Андрія, – важко зітхнула жінка. Зупинившись в очікуванні зеленого сигналу світлофора, навпроти одного з ресторанів, вона байдужим поглядом дивилася на людей, які виходили з цього закладу. – Може й нам з Андрієм в ресторан вибратися, – думала жінка. Раптом вона побачила, як з ресторану виходить її чоловік Андрій. – Що він тут родить? – здивувалася вона. Олена придивилася до чоловіка і за хвилину її погляду відкрилася неочікувана картина

Які почуття відчуває жінка, коли дізнається про зраду чоловіка? Гнів, образа, розпач, бажання поквитатися. Саме це, за винятком, мабуть, останнього і відчула Олена, коли дізналася про невірність свого чоловіка Андрія. Цього дня вона трохи затрималася на роботі і дорогою додому…

Олена Вікторівна поклала в кишеню куртки телефон, взула теплі калоші, і вийшла на подвірʼя. Вона вирішила прибрати сніг. Жінка попрацювала, поставила лопату біля сарайчика й зайшла в хату. Вона попила чаю і раптом схаменулася – а де ж телефон?! Олена Вікторівна подивилася в кишенях куртки, оглянула кухню. Телефон зник… – Ох ти ж, з кишені, мабуть, випав! – ахнула вона. Жінка вийшла на вулицю. Ні, нема… Олена Вікторівна зайшла в хату і взялася запалювати пічку. Раптом у двері наполегливо постукали. Жінка відкрила двері й руками сплеснула від побаченого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена Вікторівна поклала в кишеню куртки телефон, взула теплі калоші, і вийшла на подвірʼя. Вона вирішила прибрати сніг. Жінка попрацювала, поставила лопату біля сарайчика й зайшла в хату. Вона попила чаю і раптом схаменулася – а де ж телефон?! Олена Вікторівна подивилася в кишенях куртки, оглянула кухню. Телефон зник… – Ох ти ж, з кишені, мабуть, випав! – ахнула вона. Жінка вийшла на вулицю. Ні, нема… Олена Вікторівна зайшла в хату і взялася запалювати пічку. Раптом у двері наполегливо постукали. Жінка відкрила двері й руками сплеснула від побаченого

– Привіт. Як справи? – Привіт. Все гаразд. Кожен ранок Олени Вікторівни починався з дзвінка чоловіка. Це й справді був своєрідний ритуал. Щось середнє між турботою і звичкою. Так, він дбав, перевіряв. Олена, хоч і не старенька бабуся, але вже…

Тамара Петрівна працювала в магазині касиркою. Раптом до неї забігла її знайома Світлана. – Тамаро Петрівно! – вигукнула вона. – Там цей… Вийдете на хвилинку, га?! – Що трапилося? – занепокоїлася продавчиня. – Та там… – Світлана зам’ялася. – Трубу прорвало! Прямо біля під’їзду! – Господи! – ахнула Тамара Петрівна. – Валю, – гукнула вона змінницю. – Я на хвилинку, гляну, що там… Вона швидко накинула куртку і поспішила за Світланою. На вулиці було темно. Дивно, але нічого такого не було видно… – Світлано, ти куди мене ведеш? – запитала Тамара Петрівна. – Та тут, недалеко… – сказала та. Вони завернули за ріг будинку, і Тамара Петрівна застигла на місці від побаченого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Тамара Петрівна працювала в магазині касиркою. Раптом до неї забігла її знайома Світлана. – Тамаро Петрівно! – вигукнула вона. – Там цей… Вийдете на хвилинку, га?! – Що трапилося? – занепокоїлася продавчиня. – Та там… – Світлана зам’ялася. – Трубу прорвало! Прямо біля під’їзду! – Господи! – ахнула Тамара Петрівна. – Валю, – гукнула вона змінницю. – Я на хвилинку, гляну, що там… Вона швидко накинула куртку і поспішила за Світланою. На вулиці було темно. Дивно, але нічого такого не було видно… – Світлано, ти куди мене ведеш? – запитала Тамара Петрівна. – Та тут, недалеко… – сказала та. Вони завернули за ріг будинку, і Тамара Петрівна застигла на місці від побаченого

– Тамаро Петрівно, а сметана свіжа? – баба Зіна прискіпливо розглядала пластиковий стаканчик. – А то минулого разу взяла, так вона прямо наступного дня… – Зінаїдо Василівно, вчора привезли, – лагідно відповіла касирка. – Спеціально для вас відклала, знаю ж,…

Віктор садив на городі зимовий часник, коли почув, як його хтось гукає на подвірʼї. Чоловік вийшов у двір. Біля дверей будинку стояла його дружина Рита, яка тільки що повернулася з магазину. – Що сталося? – запитав Віктор, підійшовши до жінки. – Вітя, можеш мені не дякувати! – раптом сказала Рита. – За що? – здивувався чоловік. – Я знайшла тобі роботу! – радісно вигукнула жінка. – Якщо ти сам не збираєшся шукати, то за тебе це зробила я. —Що за робота? І де ж ти її знайшла? – зацікавився чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що вигадала його дружина

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Віктор садив на городі зимовий часник, коли почув, як його хтось гукає на подвірʼї. Чоловік вийшов у двір. Біля дверей будинку стояла його дружина Рита, яка тільки що повернулася з магазину. – Що сталося? – запитав Віктор, підійшовши до жінки. – Вітя, можеш мені не дякувати! – раптом сказала Рита. – За що? – здивувався чоловік. – Я знайшла тобі роботу! – радісно вигукнула жінка. – Якщо ти сам не збираєшся шукати, то за тебе це зробила я. —Що за робота? І де ж ти її знайшла? – зацікавився чоловік. Але Віктор навіть уявити не міг, що вигадала його дружина

Здавалося, ніщо вже не може зруйнувати сімейне життя Віктора та Рити – адже з того моменту, коли вони зіграли весілля, минуло цілих сімнадцять років. Це означає – випробування «життям» залишилося позаду, чоловік і дружина розуміють один одного з півслова, і…

В Насті не стало дядька. Олександра Вікторовича провели в останню путь. На дев’ятий день, Настя накрила поминальний обід, організували поминки. В будинку Олександра Вікторовича зібралося багато людей, всі сиділи за столом і згадували чоловіка. Раптом з сусідньої кімнати почулися якісь дивні звуки, наче хтось свариться між собою. – А це ще що? – здивувалася Настя. Жінка встала з-за столу, вийшла в коридор, підійшла до дверей кімнати через які долинав шум, прислухалася і… ахнула від почутого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
В Насті не стало дядька. Олександра Вікторовича провели в останню путь. На дев’ятий день, Настя накрила поминальний обід, організували поминки. В будинку Олександра Вікторовича зібралося багато людей, всі сиділи за столом і згадували чоловіка. Раптом з сусідньої кімнати почулися якісь дивні звуки, наче хтось свариться між собою. – А це ще що? – здивувалася Настя. Жінка встала з-за столу, вийшла в коридор, підійшла до дверей кімнати через які долинав шум, прислухалася і… ахнула від почутого

— Я найстарший син, і спадок має дістатись мені! – заявив Леонід. — Та чого це?! – заперечив Микола. — Нас троє, отже, треба ділити на три частини! — Які ще частини?! – не витримав Сергій. — Я в батьківській…

Андрій сів у свою машину і зібрався було їхати додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був не знайомий. – Слухаю, – промовив він сухо й по-діловому, піднявши слухавку. – Говоріть! – Це я, привіт! – почув він у відповідь незнайомий жіночий голос. – Хто я? – спитав він. На тому кінці телефону не відповідали. – Кажіть же! – поквапив співрозмовника чоловік. – Це я, твоя мама! – несподівано відповіла співрозмовниця. – Мама? Що ви таке говорите! Навіщо так жартувати?! Моєї матері давно не стало! – здивовано вигукнув Андрій, не розуміючи, що відбувається

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій сів у свою машину і зібрався було їхати додому, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був не знайомий. – Слухаю, – промовив він сухо й по-діловому, піднявши слухавку. – Говоріть! – Це я, привіт! – почув він у відповідь незнайомий жіночий голос. – Хто я? – спитав він. На тому кінці телефону не відповідали. – Кажіть же! – поквапив співрозмовника чоловік. – Це я, твоя мама! – несподівано відповіла співрозмовниця. – Мама? Що ви таке говорите! Навіщо так жартувати?! Моєї матері давно не стало! – здивовано вигукнув Андрій, не розуміючи, що відбувається

– Синку… – Вибачте, але я не ваш син. Не треба так до мене звертатись. Мене звуть Андрій. – Андрій… Андрійку… Сину! Марія Євгенівна підвела голову і з сумом глянула в обличчя чоловіка, що стояв поруч із нею. У її…

Інна повернулася з роботи додому. Хотілося їсти. – Хоч би Данило своєї фірмової смаженої картопельки залишив, – подумала вона про чоловіка. Жінка зайшла в квартиру. Пахло, чимось смачненьким. Вона роздяглася й зайшла на кухню. На столі стояли тарілки з картопляним пюре і куркою. – Сідай! – Данило кивнув на стілець. – Ого, бачу ти щось новеньке приготував! – посміхнулася Інна. – Звичайна страва, – махнув рукою Данило. – У мене до тебе є розмова… Вони сіли за стіл. Їли мовчки. Інна нагріла чайник і заварила собі й чоловікові чаю. – І що ж там у тебе за розмова? – запитала вона. Данило задумливо подивився на дружину

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Інна повернулася з роботи додому. Хотілося їсти. – Хоч би Данило своєї фірмової смаженої картопельки залишив, – подумала вона про чоловіка. Жінка зайшла в квартиру. Пахло, чимось смачненьким. Вона роздяглася й зайшла на кухню. На столі стояли тарілки з картопляним пюре і куркою. – Сідай! – Данило кивнув на стілець. – Ого, бачу ти щось новеньке приготував! – посміхнулася Інна. – Звичайна страва, – махнув рукою Данило. – У мене до тебе є розмова… Вони сіли за стіл. Їли мовчки. Інна нагріла чайник і заварила собі й чоловікові чаю. – І що ж там у тебе за розмова? – запитала вона. Данило задумливо подивився на дружину

Хіба таким уявляла Інна своє заміжжя? Адже після весілля всього рік пройшов, і ось зараз сидить і витирає сльози: – А спочатку ж все непогано було. Батьки купили нам однокімнатну квартиру. На весіллі грошей надарували. Якими великими здавались тоді мені…

Олена Володимирівна прокинулася рано і одразу вирушила на кухню. На її подив, біля плити вже господарювала невістка. – Доброго ранку, – усміхнулася Світлана. – Доброго ранку! – відповіла їй Олена Володимирівна і скривилася. – Що це ти таке готуєш? – Борщ готую. Михайло його просто обожнює, – відповіла їй невістка, продовжуючи щось помішувати у каструлі. – Хіба так має пахнути борщ? – все ще дивувалася запаху свекруха. – А як, по вашому, він має пахнути? – відповіла Світлана, закрила кришкою каструлю і вийшла з кухні. Олена Володимирівна швидко підійшла до плити, зняла кришку, заглянула в каструлю і ахнула від побаченого

  • 11 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Олена Володимирівна прокинулася рано і одразу вирушила на кухню. На її подив, біля плити вже господарювала невістка. – Доброго ранку, – усміхнулася Світлана. – Доброго ранку! – відповіла їй Олена Володимирівна і скривилася. – Що це ти таке готуєш? – Борщ готую. Михайло його просто обожнює, – відповіла їй невістка, продовжуючи щось помішувати у каструлі. – Хіба так має пахнути борщ? – все ще дивувалася запаху свекруха. – А як, по вашому, він має пахнути? – відповіла Світлана, закрила кришкою каструлю і вийшла з кухні. Олена Володимирівна швидко підійшла до плити, зняла кришку, заглянула в каструлю і ахнула від побаченого

– Що це? – Олена Володимирівна скривилася так, ніби її щойно пригостили чимось дивним.  Вона підвела ніс і зробила кілька обережних вдихів, ніби намагалася винюхати щось недобре. – Борщ, – з усмішкою відповіла Світлана, розкладаючи ложки та тарілки на стіл….

Повернутись вверх