Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Марія повернулася в своє рідне село. Під’їхавши до будинку, звернула увагу, що з труби йде дим, що було дивно, адже будинок мав бути порожній. – Що відбувається? – подумала Марія і поспішила до сусідки, якій залишала запасні ключі. – Тітко Зіна, а що там відбувається? – відразу запитала Марія. – Ой, Марія, привіт! – розгубилася сусідка. – А ти чому не подзвонила, що приїдеш! – Тітко Зіна, хто живе в моїй хаті? – схвильовано запитала Марія. – Як тобі сказати … Ти краще присядь! – зам’ялася Зіна, зібралася з духом і все виклала сусідці. Марія вислухала її і ахнула від почутого

Осінь видалася на диво сирою та прохолодною. Марія йшла мокрим асфальтом, під дрібним дощем і відчувала, що холод все далі пробирається під верхній одяг.  – Тільки б не занедужати, – подумала жінка і відразу чхнула, розуміючи, що недуги все-таки не…

Вероніка приготувала романтичну вечерю. Вона накрила стіл і сиділа тепер за ним сама. Її коханий Олексій, не зміг приїхати на побачення… Раптом пролунав дзвінок телефону. Дзвонила дочка Вероніки – Інна. – Мамо, приїдь до мене пошвидше… – попросила вона в слухавку. Вероніка стурбовано почала збиратися. Невдовзі вона приїхала до дочки додому. Інна була якась неохайна, непричесана. Це було зовсім на неї не схоже. – Що сталося?! – ахнула Вероніка. – Щось із Миколою?! – Чому ж із Миколою? – крізь сльози запитала Інна. – Зять твій найдорожчий, так? Це зі мною дещо сталося! Я – тепер одна! Як нам далі жити з сином?! Вероніка застигла, як укопана

Вероніка сиділа за накритим столом і дивилася, як майстерно вона приготувала романтичну вечерю. Тільки з ким насолоджуватися смачними стравами? Олексій, її коханий чоловік, не зміг приїхати на побачення… А причина банальна – вдома його чекає родина! Те, що Олексій одружений,…

Світлана залишила дітей із своєю зовицею, а сама вирушила по справах у інше місто. Тільки в автобусі жінка зрозуміла, що забула документи забула. – Доведеться повертатися назад, – важко зітхнула вона. Світлана повернулася додому, зайшла в свій підʼїзд, піднялася до квартири. У під’їзді пахло смаженою цибулею та чимось солодким. – Невже Оленка пироги пече, чи що? – подумала Світлана, піднімаючись сходами. Світлана тихенько відчинила двері своєї квартири, зайшла в коридор і застигла від побаченого

Світлана няньчилась із близнюками на руках. – Олексій, ну коли ти підійдеш вже! – гукнула вона чоловікові. Їй Богу, хто з них хотів велику родину? Вона взагалі думала до 30 не народжувати, але ні. Зустріла ось цього. Сім’янина. Хтось і…

Раїса прибирала в квартирі. Швидко впоравшись із кухнею та коридором, жінка вирішила трохи прибрати і в кімнаті свекрухи. Раїса зайшла в кімнату, шафа свекрухи була відкрита, кілька речей лежало на підлозі. – Мабуть, діти заходили до бабусі, гратися, – подумала Раїса. Вона одразу взялася складати речі назад у шафу, як раптом побачила якусь коробку, що стояла в кутку шафи. Жінка не збиралася копатися в чужих речах. Але її увагу, привернула назва компанії на коробці. Раїса дістала коробку, заглянула в середину і аж рота відкрила від побаченого

– Раїсо, ну де ти там вже? Я їсти хочу, – плакала свекруха. Раїса зітхнула. Ну ось за що їй це все? І так за близнюками ледве встигає, ще й свекруха на шию сіла. Ну, звичайно, вона ж повинна себе…

В мачухи Олі був день народження. Зібралося багато гостей. Всі вітали іменинницю і сідали за святковий стіл. Оля сиділа тихо. Вона спостерігала за своїм татом, який так пишався дружиною. – У мене теж є подарунок, – підвелася Оля, коли почали звучати тости. – Для своєї коханої мачухи я приготувала сюрприз. Я змонтувала відео, щоб ви побачили, яка вона у нас хороша! Гості зворушилися. Всі чекали на відео про те, як Аліна замінила Олі матір. Оля встала з-за столу, увімкнула телевізор і запустила на ньому відеозапис. Всі присутні глянули на відео і заціпеніли від побаченого

Зазвичай дівчатка, які рано втратили свою маму, ревнують батька до інших жінок. Не хочуть, щоби він когось приводив у будинок. У Олі все було навпаки. Мами не стало, коли їй було п’ять. А раніше вона довго нездужала, і останні місяці…

– Бачила наших нових мешканців? – запитала баба Оля свою сусідку Петрівну. Новини в будинку вона завжди знала першою. – Одразу двоє малюків до нас приїхало! – продовжила жінка. – Двійнята?! – ахнула Петрівна. – Ой, це ж яка важка праця… Хлопчики? – Не знаю поки що, та й не двійнята вони, схоже, – відповіла баба Оля. – Погодки? – запитала сусідка. – Ні, маленькі обоє, їм і року немає! Скоро все дізнаємось, Петрівно! І от одного дня баба Оля підсіла на лавці до дідуся, який вийшов погуляти з малюками. Вона зазирнула у візочок. – Гарненькі ж які! – захопилася баба Оля. – Погодки, так? І тут дідусь видав несподіване

– Бачила наших нових мешканців? – запитала баба Оля свою сусідку Петрівну. Новини в будинку вона завжди знала першою. – Одразу двоє малюків до нас приїхало! – продовжила жінка. – Двійнята?! – ахнула Петрівна. – Ой, це ж важка праця….

Максим повернувся додому з роботи. – Кохана, я вдома! – гукнув він. – Проходь, вечеря готова, – відповіла Рита йому з кухні. Максим вимив руки і прийшов на кухню, поцілував дружину, а потім сів за стіл. – Як справи? – запитала Рита. – Та нічого. На роботі завал, – відповів чоловік. Рита сіла навпроти Максима, і  він помітив, що дружина якась похмура. – Щось сталося? – запитав чоловік. – Це ти мені скажи…, – сказала дружина. – Максиме, ти мене любиш? – Звісно, ​​люблю, – здивувався питанню чоловік. – А Світлану? – раптом сказала Рита. – Світлану? Яку ще Світлану? – Максим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Рита поспішала на роботу. Сьогодні ще до замовника їхати, а перед цим треба встигнути завершити проєкт. Часу було мало, так ще, як на зло, сьогодні її автобус не приїхав. Люди на зупинці були обурені, але вдіяти нічого не змогли. Хтось…

Марина забрала доньку зі школи і повернулася додому. Жінка зайшла в коридор, і побачила в квартирі свекруху. – Привіт, Марино! А я на тебе чекаю, – усміхнулася Віра Петрівна. Марина відправила доньку у кімнату, а сама з свекрухою усамітнилась на кухні. – Я все знаю, Марино, – одразу сказала свекруха. – Ви про що? – здивувалася жінка. – Вчора до мене заходив син і розповів мені про ваш «секретик»! Негідник він, що ж тут додати, – раптом почала Віра Петрівна. – Та про що ви? Що вам розповів Вадим? – Марина здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

Марина ніколи не вважала себе ревнивою. А ще вона була явно не з тих дружин, які копаються в телефоні чоловіка, поки той у душі. Але цього разу… Вона щось відчула. Ці його часті відлучки у вихідні, нібито на підробітки на…

Тетяна з Миколою прожили у шлюбі рік. Молоді винаймали квартиру, за яку платив чоловік. Все складалося в них добре… І тут раптом Микола занедужав. Два тижні в лікарні, а потім стільки ж удома чоловік просто пролежав. Треба було вже виходити на роботу, але слабість не відступала. Підійшов час платити за квартиру, а грошей нема! Все витратив Микола, поки лежав… Тетяна особливо не турбувала себе приготуванням їжі для чоловіка. А якщо вона й готувала, то просила грошей на продукти. Грошей за квартиру не було зовсім, а Микола ще лежав… А одного дня Тетяна просто приголомшила чоловіка, тим, що зробила

Тетяна з Миколою прожили у шлюбі рік. Вони винаймали квартиру, за яку платив чоловік. Тетяна ж працювала на свої забаганки – вона ж дівчинка! На їжу вони скидалися, але здебільшого допомагали батьки Миколи. Жили добре, дружно. Ніщо не віщувало біди……

Ніна вирішила зробити сестрі сюрприз. Спекла торт, купила квіти, і напередодні дня народження, таємно, повезла подарунок Каті. Ніна піднялася на поверх, відчинила двері своїм ключем, який сестра залишила їй «про всяк випадок». Увійшла до квартири, і зрозуміла, що сестра вже вдома: у ванні шуміла вода. Ніна тихенько пройшла в зал, залишила подарунок. І попрямувала на вихід, як раптом почула, що сестра розмовляє з кимось по телефону через гучний зв’язок. Ніні стало цікаво, вона пригальмувала. Жінка прислухалася до розмови сестри і ахнула від почутого

– Ніно, що з тобою? – схвильовано запитала Віра. – Кличу тебе, кличу, а ти не реагуєш, ніби не чуєш. Ніна навіть не повернула голови. Тоді Віра встала, пройшла через весь кабінет, голосніше стукаючи підборами, взяла колегу за плечі і…

Повернутись вверх