Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 33

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Христю, може, нам варто спробувати помиритись з твоїми батьками? – сказав дружині Ігор. Христина зітхнула. – Я не знаю, – відповіла вона. – Після всього, що було, цих сварок. – Я розумію, – сказав Ігор. – Але, знаєш, життя надто коротке, щоб ображатися. Особливо зараз. – Що ти маєш на увазі? – Христина здивовано подивилася на чоловіка. Ігор загадково посміхнувся. – Ну, я думав дочекатися більш слушного моменту, але… – раптом сказав він. – Христино, у нас буде дитина! Жінка застигла, не вірячи своїм вухам. Вона не розуміла, що він таке каже! – Це як? – тільки й розсміялася вона

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Христю, може, нам варто спробувати помиритись з твоїми батьками? – сказав дружині Ігор. Христина зітхнула. – Я не знаю, – відповіла вона. – Після всього, що було, цих сварок. – Я розумію, – сказав Ігор. – Але, знаєш, життя надто коротке, щоб ображатися. Особливо зараз. – Що ти маєш на увазі? – Христина здивовано подивилася на чоловіка. Ігор загадково посміхнувся. – Ну, я думав дочекатися більш слушного моменту, але… – раптом сказав він. – Христино, у нас буде дитина! Жінка застигла, не вірячи своїм вухам. Вона не розуміла, що він таке каже! – Це як? – тільки й розсміялася вона

– Христино, ти взагалі вже? Ти з ким зв’язалася? Він же ж простий маляр! – голос батька гримів, як грім серед ясного неба. – Тату, припини! – сказала Христина. – Ти його навіть не знаєш! Як ти можеш про людину…

Павло прийшов додому в поганому настрої. Він пройшов повз дружину і вирушив в спальню, завалився на ліжко прямо в одязі. – Павло, що з тобою! – захвилювалася Поліна. – Та нічого, відчепись! Начальник дістав, втомився дуже, а ще ти пристаєш, – пробурчав чоловік. – Ходімо, повечеряємо у сімейному колі, – сказала дружина. Павло різко розвернувся, з якимось розпачем подивився на дружину і заявив: – Ти хочеш дізнатися, що зі мною? Добре розповім! Бо вже не можу тримати це в собі! – Розповідай! – наполягла Поліна. Але жінка навіть уявити не могла в чому зізнається її чоловік

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павло прийшов додому в поганому настрої. Він пройшов повз дружину і вирушив в спальню, завалився на ліжко прямо в одязі. – Павло, що з тобою! – захвилювалася Поліна. – Та нічого, відчепись! Начальник дістав, втомився дуже, а ще ти пристаєш, – пробурчав чоловік. – Ходімо, повечеряємо у сімейному колі, – сказала дружина. Павло різко розвернувся, з якимось розпачем подивився на дружину і заявив: – Ти хочеш дізнатися, що зі мною? Добре розповім! Бо вже не можу тримати це в собі! – Розповідай! – наполягла Поліна. Але жінка навіть уявити не могла в чому зізнається її чоловік

Поліні вже давно за тридцять, але заміжня не була, та й дітей немає. Зовнішністю, начебто, Бог не образив, та й характер поступливий, але що з нею не так? У розмовах з мамою, вона часто ставила таке запитання, але мама їй…

Поліна смажила млинці, коли на кухню прибігла її донька. – Мамо! Мамо! – пролунав схвильований голос маленької Ніни. – Я тут бабусину скриню відкрила і дещо знайшла! – Як же ти змогла її відкрити? Вона ж важка! – тільки й вигукнула Поліна. – Це не важливо, –  продовжила донька. – Пішли зі мною, ти маєш це побачити! Поліна вимкнула плиту і пішла з донькою у бабусину кімнату. – Ось, дивися! – Ніна простягнула матері якийсь конверт. – Цікаво…, – сказала жінка. Поліна швидко відкрила конверт, прочитала листа і аж рота відкрила від прочитаного

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Поліна смажила млинці, коли на кухню прибігла її донька. – Мамо! Мамо! – пролунав схвильований голос маленької Ніни. – Я тут бабусину скриню відкрила і дещо знайшла! – Як же ти змогла її відкрити? Вона ж важка! – тільки й вигукнула Поліна. – Це не важливо, –  продовжила донька. – Пішли зі мною, ти маєш це побачити! Поліна вимкнула плиту і пішла з донькою у бабусину кімнату. – Ось, дивися! – Ніна простягнула матері якийсь конверт. – Цікаво…, – сказала жінка. Поліна швидко відкрила конверт, прочитала листа і аж рота відкрила від прочитаного

Ніна Василівна вже підходила до будинку, коли її випередила дівчина років 20-ти. Ех, колись і я так швидко ходила. Подумала про себе Ніна Василівна. А тепер ось ледве йду з магазину. Хоч і не так багато набрала продуктів, а вже…

– Мама з татом приїжджають, – раптом сказала Ганна своєму коханому. – Вони дуже хочуть познайомитися з тобою. Григорій, який намазував джем на тост, застиг. – Чудово, – сказав він. – Я теж з нетерпінням чекаю зустрічі. Але Ганна побачила, як він напружився… Наступний тиждень пролетів як один день. І ось настав день X. Ганна нервово поправляла скатертину на столі, коли пролунав дзвінок у двері. – Я відкрию, – сказав Григорій. Він відчинив двері, і на порозі з’явилися батьки Ганни. На мить запала тиша. Мама Ганни, Олена Петрівна, застигла з відкритим ротом, а батько, Роман Миколайович, насупився

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Мама з татом приїжджають, – раптом сказала Ганна своєму коханому. – Вони дуже хочуть познайомитися з тобою. Григорій, який намазував джем на тост, застиг. – Чудово, – сказав він. – Я теж з нетерпінням чекаю зустрічі. Але Ганна побачила, як він напружився… Наступний тиждень пролетів як один день. І ось настав день X. Ганна нервово поправляла скатертину на столі, коли пролунав дзвінок у двері. – Я відкрию, – сказав Григорій. Він відчинив двері, і на порозі з’явилися батьки Ганни. На мить запала тиша. Мама Ганни, Олена Петрівна, застигла з відкритим ротом, а батько, Роман Миколайович, насупився

– Ти впевнена, що то ветеринарна клініка, а не тату-салон? – Прошепотіла Ганна, торкаючись ліктем подруги і киваючи у бік високого чоловіка в медичному костюмі, чиї руки від плечей до зап’ясть були вкриті татуюванням. – Тсс! – шикнула Марина. –…

Світлана була на роботі, коли зателефонувала її подруга Ганна. — Світлано, привіт! Як справи? Можеш говорити? – одразу запитала вона. — Привіт. Так, можу. Все гаразд у нас, ти як? Як діти? – відповіла Світлана. — У нас також все нормально. Слухай… Не моя справа, ​​але не можу мовчати. Не знаю як це розуміти, – намагалася почати неприємну розмову Ганна. – Ганно, ти мене хвилюєш? Щось сталося? – насторожилися Світлана. – Я сьогодні дещо побачила, і вважаю неправильним приховувати це від тебе, – несподівано додала Ганна, зібралася з думками і все розповіла подрузі. Світлана вислухала її і ахнула від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Світлана була на роботі, коли зателефонувала її подруга Ганна. — Світлано, привіт! Як справи? Можеш говорити? – одразу запитала вона. — Привіт. Так, можу. Все гаразд у нас, ти як? Як діти? – відповіла Світлана. — У нас також все нормально. Слухай… Не моя справа, ​​але не можу мовчати. Не знаю як це розуміти, – намагалася почати неприємну розмову Ганна. – Ганно, ти мене хвилюєш? Щось сталося? – насторожилися Світлана. – Я сьогодні дещо побачила, і вважаю неправильним приховувати це від тебе, – несподівано додала Ганна, зібралася з думками і все розповіла подрузі. Світлана вислухала її і ахнула від почутого

Світлана засмучено крутила в руках черговий тест на вагітність. Знову одна смужка. Пора вже звикнути, та не виходить. Щоразу іскра надії теплиться у душі. Чоловікові Михайлу вже й не каже нічого. А він і не питає. Десять років стараються, але…

Андрій приїхав відвідати свою матір. – Мамо, нам треба серйозно поговорити, – заявив син з порога. – Заходь, я чаю зроблю і поговоримо, – сказала мати. – Мамо, а ти можеш ще покликати свою сусідку Валентину Йосипівну, – несподівано додав Андрій. – Ця справа стосується вас обох. – Добре, – відповіла мама. Через декілька хвилин Валентину Йосипівна, мама Андрія та Андрій сиділи на кухні. – Про що ти хотів поговорити? – запитала мати. – Я хочу вам показати одне відео, – Андрій дістав свій телефон, ввімкнув відеозапис і повернув екран до матері та сусідки. Жінки глянули на екран телефону і остовпіли від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Андрій приїхав відвідати свою матір. – Мамо, нам треба серйозно поговорити, – заявив син з порога. – Заходь, я чаю зроблю і поговоримо, – сказала мати. – Мамо, а ти можеш ще покликати свою сусідку Валентину Йосипівну, – несподівано додав Андрій. – Ця справа стосується вас обох. – Добре, – відповіла мама. Через декілька хвилин Валентину Йосипівна, мама Андрія та Андрій сиділи на кухні. – Про що ти хотів поговорити? – запитала мати. – Я хочу вам показати одне відео, – Андрій дістав свій телефон, ввімкнув відеозапис і повернув екран до матері та сусідки. Жінки глянули на екран телефону і остовпіли від побаченого

– Андрію, нам треба серйозно поговорити, – сказала мати після того, як син подякував їй за вечерю. – Що сталося? Я знову в чомусь винен? – поцікавився юнак. – Добре, що ти це відчуваєш, – додала мати. – Ти помиляєшся,…

Зінаїда Павлівна приїхала на свою дачу. Жінка швидко розібрала сумки, трохи відпочила з дороги, пообідала. – Так, пора і за роботу братися, – вирішила вона, вимивши посуд. – Піду мабуть в квітнику порядок наведу. Жінка вийшла з будинку, взяла садовий інструмент і вирушила працювати. Зінаїда Павлівна зайшла в квітник і ахнула…вона побачила розриту землю і листочки, які де-не-де лежали. – Де всі мої троянди?! – здивовано вигукнула вона. Раптом на хвіртці у квітник Зінаїда Павлівна побачила якусь записку. Жінка швидко прочитала її і застигла від прочитаного

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Зінаїда Павлівна приїхала на свою дачу. Жінка швидко розібрала сумки, трохи відпочила з дороги, пообідала. – Так, пора і за роботу братися, – вирішила вона, вимивши посуд. – Піду мабуть в квітнику порядок наведу. Жінка вийшла з будинку, взяла садовий інструмент і вирушила працювати. Зінаїда Павлівна зайшла в квітник і ахнула…вона побачила розриту землю і листочки, які де-не-де лежали. – Де всі мої троянди?! – здивовано вигукнула вона. Раптом на хвіртці у квітник Зінаїда Павлівна побачила якусь записку. Жінка швидко прочитала її і застигла від прочитаного

— Яка ж ти егоїстка! – обурювалася свекруха. — Тобі відпустка важливіша за сім’ю! — Навіщо так злитися, Зінаїдо Павлівно? — Марина грайливо вигнула брову. — Ми з Петром і так постійно допомагаємо вам грошима. З огляду на те, що…

Ольга дивилася телевізор, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її брат Павло. – Оля, приїжджай, бабусі не стало, – тихо сказав Павло. Ольга кинула всі справи і поїхала на прощання до своєї бабусі Катерини Василівни. Все пройшло як у тумані. Після прощання настав момент оголошення заповіту. Нотаріус почав читати заповіт, у залі зависла тиша. — З волі Катерини Василівни її майно, включаючи квартиру, дістається її внуку Павлу. А своїй внучці Олі, вона залишила сімейний фотоальбом та цей конверт, – озвучив нотаріус і простягнув жінці конверт. Ольга швидко відкрила конверт, заглянула всередину і ахнула від побаченого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга дивилася телевізор, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її брат Павло. – Оля, приїжджай, бабусі не стало, – тихо сказав Павло. Ольга кинула всі справи і поїхала на прощання до своєї бабусі Катерини Василівни. Все пройшло як у тумані. Після прощання настав момент оголошення заповіту. Нотаріус почав читати заповіт, у залі зависла тиша. — З волі Катерини Василівни її майно, включаючи квартиру, дістається її внуку Павлу. А своїй внучці Олі, вона залишила сімейний фотоальбом та цей конверт, – озвучив нотаріус і простягнув жінці конверт. Ольга швидко відкрила конверт, заглянула всередину і ахнула від побаченого

Павла та Ольгу виховувала бабуся, Катерина Василівна. Жінка освічена і статна, з характером, якому могли б позаздрити багато чоловіків: вона була непохитна. Події її молодості були сповнені викликів та нестабільності, і це навчило її бути обачною та часом жорсткою. Проте…

Ольга Іванівна вже збиралася лягати спати, як раптом у двері наполегливо постукали. – А це ще кого принесло? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла її донька Наталка з валізами в руках. – Наталю, що сталося? – запереживала мати. – Мамо, я пішла від них, – схлипнула донька. – Ти проходь. Не стій в дверях, – Ольга Іванівна провела доньку на кухню. Наталка слухняно опустилась у крісло. – Досить плакати, розповідай, – сказала мама. – З  моєю свекрухою щось не так, мамо, – несподівано сказала Наталка, важко зітхнула і все розповіла матері. Ольга Іванівна вислухала доньку і застигла від почутого

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ольга Іванівна вже збиралася лягати спати, як раптом у двері наполегливо постукали. – А це ще кого принесло? – здивувалася жінка і пішла відкривати. На порозі стояла її донька Наталка з валізами в руках. – Наталю, що сталося? – запереживала мати. – Мамо, я пішла від них, – схлипнула донька. – Ти проходь. Не стій в дверях, – Ольга Іванівна провела доньку на кухню. Наталка слухняно опустилась у крісло. – Досить плакати, розповідай, – сказала мама. – З  моєю свекрухою щось не так, мамо, – несподівано сказала Наталка, важко зітхнула і все розповіла матері. Ольга Іванівна вислухала доньку і застигла від почутого

Наталя з’явилася до матері раптово, з валізами, коли та вже спала, і підскочила від гучного стукоту у двері. На поріг Наталка ввалилася сніговою грудкою – на вулиці другий день йшов великий, схожий на тополиний пух, сніг. -За порогом роззувайся, –…

Ліда вирішила зробити ремонт на дачі. Вона найняла для цього сусіда Олександра. Чоловік ремонтував паркан, коли Ліді подзвонив син. – Як ти? Що їв? – запитала вона. – Піцу і картоплю фрі, – сказав той. – Я ж казала, що в морозилці є котлети! – сказала Ліда. – Ну, мамо, не хочу я котлет! – відповів син. – Добре, може, приїдеш на вихідні? – запитала Ліда. – На вихідних ми з татом хотіли зустрітися, я обіцяв йому допомогти шафу зібрати. – Яку ще шафу? – здивувалася жінка. Коли вони договорили, Ліда раптом розплакалася. Вона забула, що тут був Олександр. – Лідо, що з вами?! – чоловік не розумів, що відбувається

  • 7 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ліда вирішила зробити ремонт на дачі. Вона найняла для цього сусіда Олександра. Чоловік ремонтував паркан, коли Ліді подзвонив син. – Як ти? Що їв? – запитала вона. – Піцу і картоплю фрі, – сказав той. – Я ж казала, що в морозилці є котлети! – сказала Ліда. – Ну, мамо, не хочу я котлет! – відповів син. – Добре, може, приїдеш на вихідні? – запитала Ліда. – На вихідних ми з татом хотіли зустрітися, я обіцяв йому допомогти шафу зібрати. – Яку ще шафу? – здивувалася жінка. Коли вони договорили, Ліда раптом розплакалася. Вона забула, що тут був Олександр. – Лідо, що з вами?! – чоловік не розумів, що відбувається

– Ми з вами не зустрічалися раніше? Ліда вже кілька днів придивлялася до Олександра, намагаючись зрозуміти, де вона раніше бачила ці яскраво-пронизливі очі. Сам він був непоказний: засмаглий, з глибокими зморшками, вузлуватими пальцями на великих руках. Але очі Олександра були…

Повернутись вверх