Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Марина приїхала в рідне місто. Десять років там не була. Жінка вирішила зайти в гості до свого друга Миколи. Вони дружили ще в юності… Був вечір, коли Марина зайшла на подвірʼя. У вікні Миколи було світло, якесь тьмяне порівняно з іншими вікнами. Штори були розсунуті, на підвіконні стояла якась квітка. Марина піднялася на третій поверх і подзвонила у дзвінок. – Ви до кого? – запитав чоловік, відчинивши двері. – До Миколи, я Марина… – почала було жінка, але двері вже відкрилися. Марина глянула на того, хто вийшов на поріг, і застигла від несподіванки

Марина завжди любила Миколу, з самого дитинства. Тоді вони жили в одному будинку й навчалися в одній школі, тільки він на два роки старший. Дитячі ігри на подвірʼї і взимку, і влітку. Поїздки на дачу разом, бо батьки дружили. Як…

Світлана повернулася додому від батьків, гостювала тиждень. – Ну от, вдома навіть запах якийсь холостяцький, – подумала жінка оглянувши квартиру. – Пил точно тиждень не протирали і навіть ліжка не застеляли! Світлана швидко переодягнулася і вирішила взятися за прибирання. – Треба взагалі всі ліжка перестелити, прибрати та вечерю приготувати, – вирішила вона. Світлана зняла наволочки з подушок у спальні, скинула підодіяльник, взялася за край простирадла потягла, щоб скинути його і застигла від побаченого. Ось чого чого, а такого вона точно не очікувала побачити

Світлана повернулася додому від батьків, гостювала тиждень. Ну от, вдома навіть запах якийсь холостяцький, хоч все й прибрано і по місцях, але все одно відчувається, що тут жили виключно чоловіки. Доньку Олю чоловік відправив у літній табір п’ять днів тому,…

Сергій повернувся додому з роботи. Дружина якраз щось готувала на кухні. – Привіт. Що у нас на вечерю? – запитав чоловік, зайшовши на кухню. – Картоплю вирішила посмажити. За 5 хвилин все буде готово, – відповіла Олена. Раптом у жінки задзвонив телефон. Олена підняла слухавку і вийшла у іншу кімнату. За хвилину вона повернулася, вся схвильована. – Що сталося? – захвилювався чоловік, побачивши дружину в такому стані. – Сергію, ти знаєш, що накоїв твій брат?! – тихо запитала Олена. – Ти про що? – не зрозумів чоловік. І Олена все йому розповіла. Сергій вислухав дружину і застиг від почутого

– Не треба так переживати, Олено! Нам же всього вистачає, а у Михайла труднощі, потерпимо, – чоловік усміхався примирливо. – Потерпимо? – не витримала у відповідь дружина. – Тобто тобі мало? Півроку – не термін? Не можна за цей час…

У Ніни не стало чоловіка. На прощанні з Станіславом жінка помітила незнайомого їй хлопця та дівчину. Після прощання молоді люди залишилася і на поминки. Коли всі почали розходитися, вони підійшли до Ніни. – Ми діти, Станіслава Вікторовича від першого шлюби, – сказала дівчина. – Іринка та Микола! Так, Стас мені про вас розповідав, – зраділа жінка. – Ви мабуть хочете дізнатися про останні роки життя батька? – Ні, – раптом відповів Микола. – Ми до вас у справі! – У якій ще справі? – здивувалася Ніна. І Микола все їй розповів. Ніна вислухала його і застигла від почутого

На подив Ніни Павлівни на прощання до її чоловіка Станіслава Вікторовича приїхали його діти від першого шлюбу, з якими він намагався підтримувати стосунки, але вони його всіляко ігнорували. Протягом двадцяти років, що вони жили разом, Ніна Павлівна часто чула нарікання…

Валя повернулася з роботи, прийняла ванну, зробила бутерброди, заварила каву, сіла за компʼютер. Пролунав наполегливий стукіт у двері. Валя подивилася у вічко і здивувалася, на порозі стояв її колишній чоловік Микола. – Ти чого прийшов? – одразу сказала жінка, відкривши двері. – Валя, біда у мене. Велика біда, – тихо сказав чоловік. – Ти про що? Яка біда? – не зрозуміла Валентина. – Давай я зайду, все розповів, – Микола зробив крок уперед. – Розповідай тут! – наполягла Валентина. І Микола все розповів своїй колишній дружині. Валентина вислухала його і застигла від почутого

Валентина вже майже два роки жила без чоловіка та раділа. Живий, здоровий, адже колись вона його кохала. Просто одного разу з’явилася його коханка та заявила про свою вагітність. Коханка вже була не перша, ось тільки дитина перша. Але так часто…

Тамара повернулася з роботи додому, жінка швидко переодяглася і взялася готувати вечерю. Раптом жінка почула дивний шум на подвір’ї, вийшла на вилицю і побачила, що її чоловік Борис розбирає одну з стін будинку. – Борис, ти що тут робиш? – вигукнула Тамара. – Що роблю, – повторив чоловік. – Ще один вхід у будинок! – Навіщо? – округлила очі жінка. – А я вирішив продати свою частину будинку, – спокійно відповів Борис. – Як продати? Чому? Навіщо? – Тамара здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Борис із задоволенням розглядав фото Ірини, які дівчина щодня викладала на своїй сторінці у мережі. Чарівна посмішка, блискучі очі, хвилясте світле волосся. А фігура! Мрія! Він навіть прицмокнув. З такою красунею не соромно ходити на вечірки, та й на ділові…

– Мамо, мамо! – радісно вигукнула Олена в слухавку. – Сьогодні Вітя, сам почав ходити! – Вітаю доню! – усміхнулася мама. – Наші камери відеоспостереження, мабуть все записали. Я зараз знайду запис, і відправлю вам. Буде згадка, як ваш внук робить перші кроки, – сказала Олена і закінчила виклик. Жінка пішла у кімнату взяла свій ноутбук і почала шукати запис з камер. Олена переглядала черговий файл, як раптом на відео побачила свою подругу Оксану. – Дивно, як вона без мене потрапила у нашу квартиру, – здивувалася жінка. Олена придивилася до відео і застигла від побаченого

Олена вже вкотре ловила засуджуючі погляди спільних із колишнім чоловіком знайомих, але ніяк не могла зрозуміти, чим це вона їм не догодила? На пряме запитання ніхто не відповідав, лише очі вбік відводили і белькотіли щось незрозуміле. Поки, нарешті, одна жінка,…

Тетяна вирішила зʼїздити на дачу. Поїхала своєю машиною. Час у дорозі пролетів швидко. Тетяна посміхалася, слухаючи знайомі пісні по радіо. І тут, вже підʼїжджаючи до своєї хати, жінка раптом помітила щось дивне… Хвіртка була відчинена, а на подвірʼї стояла якась незнайома чорна машина! Тетяна проїхала трохи вперед і, вийшовши з автівки, вирішила зайти на подвірʼя зі сторони городу. Обійшовши будинок, вона почула якісь голоси. Говорили двоє – чоловік і жінка… – Я ж тобі казала, що вони тут добре влаштувалися! – казала жінка. Тетяна прислухалася до голосів, і вухам своїм не повірила

– Кохана, я поїхав! – гукнув Павло до своєї дружини Тетяни. – Стривай, а ти нічого не забув?! – схаменулася та. – Пакет із їжею взяв? Жінка метушилася на кухні, збираючи чоловіка у поїздку. Він їхав на тиждень у сусіднє…

Наталя розлила по тарілках наваристий борщик, поставила на стіл хліб і сметану. – Олежику, Тетянко, ходіть вечеряти! – покликала вона чоловіка й дочку. Вся родина сіла за стіл. – Дуже смачно, Наталко! – нахвалював борщ Олег. А от дочка Тетяна сиділа мовчки й загадково помішувала ложкою в своїй тарілці… – Мамо, тату, ми з моїм Миколкою вирішили одружитися! – раптом радісно вигукнула вона. – Що-о?! – Наталя від несподіванки аж підстрибнула на стільці. – З Миколкою?! Ти зовсім, чи що? – А що ж тут такого? – Тетяна здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

Наталя розлила по тарілках наваристий борщик, поставила хліб і сметану. – Олежику, Тетянко, ходіть вечеряти! – покликала вона чоловіка й дочку. Вся родина сіла за стіл. – Дуже смачно, Наталко, – нахвалював борщ Олег. А дочка Тетяна сиділа мовчки й загадково…

У Насті не стало чоловіка. Жінка залишилася одна з маленьким синочком Миколою… Вони вдвох прийшли додому з поминок. У двері подзвонили. На порозі стояла подруга Насті Світлана. – Як ти? – запитала вона. – Можна зайти? Настя мовчки пропустила подругу. – О, хрещенику! – Світлана підхопила на руки Миколку, який вибіг зі своєї кімнати. – Іди поки до себе, а тітка Світлана щось приготує поїсти. Хлопчик кивнув і побіг. Світлана і Настя зайшли на кухню. – Світлано, коли це станеться, ти подбаєш про нього? – раптом запитала Настя. – Настю… Ти чого? Що станеться?! – Світлана застигла від здивування

– Це ти винна! – сварилася літня жінка. – Ти… Через тебе не стало мого хлопчика! На тобі гріх! І я тебе ніколи не пробачу, ніколи! – Валентино Федорівно, я прошу вас… – прошепотіла дівчина в чорній хустці, пригортаючи до…

Повернутись вверх