Пліткарка

Жіночий журнал

Головна - Життєві історії - Сторінка 27

Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Микола заходив у хвіртку своєї дачі під руку з якоюсь панянкою. – Миколо, привіт! – гукнула йому сусідка Ігорівна. – А хто це з тобою?! – Привіт, Ігорівно! – сказав він. – Ось одружитися надумав. Майбутню хазяйку, Оленку, привіз… Олена працювала на дачі, не покладаючи рук. Микола теж не відставав від коханої… Якось Ігорівна зазирнула через паркан до Олени. Микола якраз поїхав у місто. – Ну що, сусідко-наречена, на чайок зайдеш? – запитала вона. – Зайду, – сказала Олена. Вона пробула в Ігорівни півтори години і прийшла додому перед самим поверненням Миколи. – Ти чого така задумлива? – поцікавився Микола. Олена тільки й посміхнулася. Вона вже знала всю правду

  • 8 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Микола заходив у хвіртку своєї дачі під руку з якоюсь панянкою. – Миколо, привіт! – гукнула йому сусідка Ігорівна. – А хто це з тобою?! – Привіт, Ігорівно! – сказав він. – Ось одружитися надумав. Майбутню хазяйку, Оленку, привіз… Олена працювала на дачі, не покладаючи рук. Микола теж не відставав від коханої… Якось Ігорівна зазирнула через паркан до Олени. Микола якраз поїхав у місто. – Ну що, сусідко-наречена, на чайок зайдеш? – запитала вона. – Зайду, – сказала Олена. Вона пробула в Ігорівни півтори години і прийшла додому перед самим поверненням Миколи. – Ти чого така задумлива? – поцікавився Микола. Олена тільки й посміхнулася. Вона вже знала всю правду

– Миколо, привіт! А хто це з тобою?! – гукнула через огорожу цікава сусідка по дачі. Микола, який заходив у хвіртку свого будинку під руку з якоюсь панянкою, примружився. – Привіт, Ігорівно! А ти все на спостережному посту чергуєш? –…

– Святкувати новорічні свята будемо у батьків! – заявив дружині Олексій. Віка була не в захваті від такої ідеї, але все ж погодилася… Двадцять дев’ятого числа ввечері Олексій уже показував будинок своєї сім’ї. Наступного дня його викликали на роботу. Чоловік пообіцяв, що постарається повернутися пошвидше. Віка намагалася не виходити з кімнати і не маячити перед очима в свекрухи. Але захотілося їсти. Віка пішла на кухню, щоб зробити канапки. Раптом вона почула, як свекруха розмовляє з кимось по телефону. Жінка стояла у вітальні біля вікна, а двері були відкриті. Віка прислухалася і аж побіліла від почутого

  • 8 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
– Святкувати новорічні свята будемо у батьків! – заявив дружині Олексій. Віка була не в захваті від такої ідеї, але все ж погодилася… Двадцять дев’ятого числа ввечері Олексій уже показував будинок своєї сім’ї. Наступного дня його викликали на роботу. Чоловік пообіцяв, що постарається повернутися пошвидше. Віка намагалася не виходити з кімнати і не маячити перед очима в свекрухи. Але захотілося їсти. Віка пішла на кухню, щоб зробити канапки. Раптом вона почула, як свекруха розмовляє з кимось по телефону. Жінка стояла у вітальні біля вікна, а двері були відкриті. Віка прислухалася і аж побіліла від почутого

– Святкувати новорічні свята будемо у батьків! – заявив Олексій дружині, поцілувавши її у щічку. – У твоїх батьків? А чому не вдома? – Віко, ну а що робити в квартирі? Милуватимемося у віконце сніжком? Сходити навіть нікуди, а там…

Христина чистила на кухні моркву, коли пролунав сигнал телефону. Прийшло повідомлення. Жінка помила руки, взяла мобільний, і побачила смс від доньки. “У мене біда, терміново приїдь у кафе “Казка”, телефон сідає”, – писала Соня. Христина розхвилювалася не на жарт, і одразу набрала номер телефону доньки, але телефон Соні був не доступний. – Що ж вже сталося? – переживала мати. Христина швидко зібралася, сіла у авто і поїхала у зазначене місце. За півгодини вона була біля кафе. Христина влетіла у зал і…заціпеніла від побаченої картини

  • 8 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Христина чистила на кухні моркву, коли пролунав сигнал телефону. Прийшло повідомлення. Жінка помила руки, взяла мобільний, і побачила смс від доньки. “У мене біда, терміново приїдь у кафе “Казка”, телефон сідає”, – писала Соня. Христина розхвилювалася не на жарт, і одразу набрала номер телефону доньки, але телефон Соні був не доступний. – Що ж вже сталося? – переживала мати. Христина швидко зібралася, сіла у авто і поїхала у зазначене місце. За півгодини вона була біля кафе. Христина влетіла у зал і…заціпеніла від побаченої картини

– Мамо, а чому ви не спілкуєтеся з дядьком Сергієм? Питання пролунало дуже несподівано. Точніше, Христина чекала на нього набагато раніше, але чомусь доньку до шістнадцяти років це не цікавило. – Я ж говорила, Соня, ми посварилися. А потім просто…

Павлу сподобалася Світлана. Він дуже добивався її уваги. Але далі кивка у відповідь на його привітання справа у Павла не рухалося. Хоч ти що не роби! І він уже почав думати здатися… Але саме коли він уже був готовий на це, доля підкинула йому шанс. Павло йшов на роботі, щоб змінити свого напарника. Він пробирався між пластиковими ящиками і коробками на складі, як раптом побачив Світлану. Вона плакала…– Світлано, ти чого?! Що сталося?! – Павло обійняв її за плечі. Він не розумів, що відбувається

  • 9 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Павлу сподобалася Світлана. Він дуже добивався її уваги. Але далі кивка у відповідь на його привітання справа у Павла не рухалося. Хоч ти що не роби! І він уже почав думати здатися… Але саме коли він уже був готовий на це, доля підкинула йому шанс. Павло йшов на роботі, щоб змінити свого напарника. Він пробирався між пластиковими ящиками і коробками на складі, як раптом побачив Світлану. Вона плакала…– Світлано, ти чого?! Що сталося?! – Павло обійняв її за плечі. Він не розумів, що відбувається

– Доброго дня, красуне! – охоронець Павло посміхнувся і підморгнув дівчині, яка йшла повз. Нуль уваги. А ні, кивнула. Ледве помітно, але кивнула ж! – Бачив, Сергію? Вода камінь точить! – Павло обернувся до свого напарника. – Чогось повільно вона…

Дмитро сидів на кухні і чекав на дружину. Телефон тихо завібрував. “Дмитро, сьогодні знову затримаюся.Не чекайте до вечері”. Він відклав телефон, і попрямував до доньки. – Як справи з математикою? – запитав Дмитро. – Майже закінчила. А мама знову затримається? – поцікавилася Катя. – Так, має важливий проєкт, – відповів він. Катя відклала ручку. – Тату, я маю тобі дещо розповісти, – тихо сказала дівчинка. – Секретик? – усміхнувся Дмитро.  – Так! Наш з мамою секрет, – несподівано сказала Катя, на секунду зупинилася, зібралася з думками і все виклала батькові. Дмитро вислухав доньку і аж рота відкрив від почутого

  • 9 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Дмитро сидів на кухні і чекав на дружину. Телефон тихо завібрував. “Дмитро, сьогодні знову затримаюся.Не чекайте до вечері”. Він відклав телефон, і попрямував до доньки. – Як справи з математикою? – запитав Дмитро. – Майже закінчила. А мама знову затримається? – поцікавилася Катя. – Так, має важливий проєкт, – відповів він. Катя відклала ручку. – Тату, я маю тобі дещо розповісти, – тихо сказала дівчинка. – Секретик? – усміхнувся Дмитро.  – Так! Наш з мамою секрет, – несподівано сказала Катя, на секунду зупинилася, зібралася з думками і все виклала батькові. Дмитро вислухав доньку і аж рота відкрив від почутого

Дмитро дивився на годинник вже втретє за останні п’ять хвилин. Дев’ята вечора. Марина знову затримувалась на роботі. Останнім часом це стало звичним — важливі проєкти, зустрічі із клієнтами, позапланові наради. Він механічно помішував охолонувший чай, вдивляючись у темряву за вікном…

У Ганни не стало мами. Пройшов рік. Ганна глянула на годинник – зараз на річницю мав приїхати її брат Олексій. Немов у відповідь її думкам, пролунав звук машини. Олексій зайшов у будинок, як чужий – офіційний, підтягнутий, у костюмі, який, напевно, коштував більше, аніж Ганна заробляла за рік. Він приніс величезний букет білих лілій – улюблених маминих квітів. – Доброго дня, сестро, – сказав він. Вони сіли за стіл. Перші пів години мовчали. Кожен думав про своє. – Смачні котлети, – нарешті сказав Олексій. – Прямо, як мама готувала. – Я вчилася в неї, – тихо відповіла Ганна. – У мене був час. І тут сталося несподіване

  • 9 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Ганни не стало мами. Пройшов рік. Ганна глянула на годинник – зараз на річницю мав приїхати її брат Олексій. Немов у відповідь її думкам, пролунав звук машини. Олексій зайшов у будинок, як чужий – офіційний, підтягнутий, у костюмі, який, напевно, коштував більше, аніж Ганна заробляла за рік. Він приніс величезний букет білих лілій – улюблених маминих квітів. – Доброго дня, сестро, – сказав він. Вони сіли за стіл. Перші пів години мовчали. Кожен думав про своє. – Смачні котлети, – нарешті сказав Олексій. – Прямо, як мама готувала. – Я вчилася в неї, – тихо відповіла Ганна. – У мене був час. І тут сталося несподіване

– Хіба ти не розумієш, що зрадив нас усіх? – голос Ганни тремтів. Вона стискала в руках стару фотографію, де вони втрьох – вона, Олексій та мама – посміхалися в об’єктив на тлі квітучого саду. Олексій стояв біля вікна, поклавши…

Ігор солодко спав, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло?! – здивувався він, і поплентався в коридор. – Ви?  – здивувався Ігор, побачивши на порозі тещу і тестя. – Борисе! – скомандувала теща. – Ти з Ігорем на кухню, а я поки що з донькою поговорю! Тесть повів Ігоря на кухню і зачинив двері. – А ви, чому прийшли… – Ігор почухав потилицю. – Скоро все дізнаєшся, – загадково сказав тесть. Через двадцять хвилин на кухню увійшла теща.  – Значить, розлучаєтеся?! – сказала вона. – Розлучаємося? Ви про що? – Ігор здивовано дивився то на тещу, то на тестя, не розуміючи, що відбувається

  • 9 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Ігор солодко спав, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло?! – здивувався він, і поплентався в коридор. – Ви?  – здивувався Ігор, побачивши на порозі тещу і тестя. – Борисе! – скомандувала теща. – Ти з Ігорем на кухню, а я поки що з донькою поговорю! Тесть повів Ігоря на кухню і зачинив двері. – А ви, чому прийшли… – Ігор почухав потилицю. – Скоро все дізнаєшся, – загадково сказав тесть. Через двадцять хвилин на кухню увійшла теща.  – Значить, розлучаєтеся?! – сказала вона. – Розлучаємося? Ви про що? – Ігор здивовано дивився то на тещу, то на тестя, не розуміючи, що відбувається

– І де ти так довго ходив? – долинув голос дружини, коли Ігор увійшов до будинку. – Черги в магазині, – відповів Ігор. – А телефону, значить, не маєш! Міг би подзвонити, щоб ми тут не хвилювалися! – Аліна вийшла…

У Ліди все було готове до Нового року. Її донька Марійка допомагала з салатами і все розпитувала: – А коли прийде Миколай? – Увечері! – казала Ліда. Вона одягла доньку, причепурилася сама, а о дев’ятій вечора прийшли бабуся з дідусем. Ошатні, з тортом, з подарунками. Всі сіли за стіл у гарному настрої. Рівно о десятій пролунав дзвінок у двері. Марійка перша побігла у коридор. То був Миколай! У Ліди відлягло – аніматор, якого вона замовила таки прийшов… Дитині все дуже сподобалося. Ліда в кінці вийшла з ним на сходи. Він зняв шапку. Ліда глянула на чоловіка й очам своїм не повірила

  • 9 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
У Ліди все було готове до Нового року. Її донька Марійка допомагала з салатами і все розпитувала: – А коли прийде Миколай? – Увечері! – казала Ліда. Вона одягла доньку, причепурилася сама, а о дев’ятій вечора прийшли бабуся з дідусем. Ошатні, з тортом, з подарунками. Всі сіли за стіл у гарному настрої. Рівно о десятій пролунав дзвінок у двері. Марійка перша побігла у коридор. То був Миколай! У Ліди відлягло – аніматор, якого вона замовила таки прийшов… Дитині все дуже сподобалося. Ліда в кінці вийшла з ним на сходи. Він зняв шапку. Ліда глянула на чоловіка й очам своїм не повірила

Грудень добігав кінця, і в Лідії всюди йшли передноворічні клопоти! А почалися вони з ранкового дзвінка, що зіпсував настрій на цілий суботній день. Голос із компанії заявив, що не зможуть надіслати їй Миколая для привітання дитини. – Ваше замовлення у…

Вероніка збирала речі у великі коробки. Цими вихідними вони з чоловіком та дітьми переїдуть у нову квартиру. – Нарешті не будемо тіснитися, з свекрами, у цій маленькій квартирці, – раділа Вероніка, збираючи речі. Жінка поскладала одяг чоловіка, і вирішила взятися за свої речі. Вероніка відкрила свою шафу і почала збирати свій одяг. Раптом в одній із шухляд вона натрапила на якийсь чорний целофановий пакет. – А це ще що таке? – здивувалася вона. Вероніка обережно відкрила цей пакет, заглянула всередину і… ахнула від побаченого

  • 9 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Вероніка збирала речі у великі коробки. Цими вихідними вони з чоловіком та дітьми переїдуть у нову квартиру. – Нарешті не будемо тіснитися, з свекрами, у цій маленькій квартирці, – раділа Вероніка, збираючи речі. Жінка поскладала одяг чоловіка, і вирішила взятися за свої речі. Вероніка відкрила свою шафу і почала збирати свій одяг. Раптом в одній із шухляд вона натрапила на якийсь чорний целофановий пакет. – А це ще що таке? – здивувалася вона. Вероніка обережно відкрила цей пакет, заглянула всередину і… ахнула від побаченого

Провівши Андрія на службу, Вероніка обіцяла писати йому листи. І хоч зараз можна дзвонити по телефону і листи писати вже не модно, вона твердо обіцяла. – Андрію, я тобі писатиму листи не часто, але писатиму, а ти обіцяй, що відповідатимеш…

Від Марини з сином пішов чоловік. – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко! – сказала одного вечора восьмирічному Дмитру Марина. – Ми разом працюємо, а тепер вирішили і жити разом… Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив. Він сумував за батьком… Одного дня Дмитро вже давно прийшов зі школи, а мами і дядька Сашка все не було. Він вже почав хвилюватися, як раптом побачив за вікном світло фар. То була машина вітчима. Але дядько Сашко приїхав… Один! – Де мама? – насторожено спитав його Дмитро. – Дмитре, ти тільки не хвилюйся… – почав дядько Сашко. – Що з нею? – Дмитро не на жарт захвилювався. Він не розумів, що відбувається

  • 9 місяців тому
  • Час читання:0хвилина
  • від Plitkarka
Від Марини з сином пішов чоловік. – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко! – сказала одного вечора восьмирічному Дмитру Марина. – Ми разом працюємо, а тепер вирішили і жити разом… Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив. Він сумував за батьком… Одного дня Дмитро вже давно прийшов зі школи, а мами і дядька Сашка все не було. Він вже почав хвилюватися, як раптом побачив за вікном світло фар. То була машина вітчима. Але дядько Сашко приїхав… Один! – Де мама? – насторожено спитав його Дмитро. – Дмитре, ти тільки не хвилюйся… – почав дядько Сашко. – Що з нею? – Дмитро не на жарт захвилювався. Він не розумів, що відбувається

Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив. Мама сказала того вечора восьмирічному синові: – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко. Ми разом працюємо, а тепер вирішили і жити разом. Дмитро насупився, нічого не розуміючи. Що ж це означає, цей чужий дядько житиме…

Повернутись вверх