Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

Стас з дружиною Веронікою та дітьми поверталися додому після новорічної відпустки. Ось і їхній будинок. Вони піднялися на сьомий поверх і відчинили двері квартири. Стас вніс сумки у квартиру. – Заберу інші валізи з машини, – сказав він дружині. – Допомогти? – запропонувала жінка. – Ні, я сам, – відповів Стас і пішов. За декілька хвилин він повернувся у квартиру з другою партією валіз. – Вероніка, що сталося? – здивувався він,  коли побачив дружину в коридорі із сльозами на очах. – А ти зайди у нашу спальню, – схлипнула жінка. Стас швидко побіг у спальню і застиг від побаченого

– Стас, а твоя мама не образилася, коли дізналася, що цього разу ми не зустрічатимемо з ними Новий рік? – запитала у чоловіка Вероніка. – Не образилася. Я навіть здивувався. А потім вона сказала, що до них на всі свята…

Юля збирала своїх дітей Сергійка та Віку в садочок. – Мамо, а можна Чарлі з нами піде? – запитав хлопчик. – Можна, – усміхнулася Юля. – Ура! – вигукнула Віка. Діти швидко підготували песика до прогулянки і вже чекали біля дверей. Юля ще одягалася. – Мамо, ми тебе почекаємо на сходовому майданчику! – вигукнули діти і відкрили двері квартири. Вийшовши на сходовий майданчик, песик, побачивши, що двері сусідньої квартири відкриті і шмигнув туди. – Чарлі! Стій! – вигукнули діти і побігли слідом. Сергійко та Віка зайшли у сусідську квартиру і аж очі округлили від побаченого

За стіною у сусідній квартирі щось загриміло. І відразу почувся дитячий плач. – І що у них там таке щодня відбувається? – Петро Іванович прислухався. Плач стих, потім знову шум, потім собака загавкав. – Та все як завжди, це в…

Алла поглядала на годинник. Була вже майже восьма вечора, а Олексія, все не було. Нарешті відкрилися двері, і у кімнаті з’явився схвильований чоловік. – Ти де був? Чому не подзвонив, що затримуєшся? – запитала Алла. – Тепер доведеться вечерю підігрівати. – Підігрівай, – сказав Олексій і навіщось поліз до антресолі. – Алло, у нас десь була велика сумка? Ти не знаєш де вона? – У комірчині подивися, – сказала Алла. – А навіщо вона тобі? – Ми їдемо! Нам терміново потрібно їхати, – відповів Олексій, витягаючи сумку. – Як їхати? Куди? – Алла здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Алла постійно поглядала на годинник: була вже майже восьма, вечеря остигала, а Олексія, її чоловіка, все ще не було. Куди він міг пропасти ввечері двадцять восьмого грудня? Нарешті почувся звук дверей, і через пару хвилин у кімнаті з’явився задоволений Олексій….

Микола на новий рік зібрався у гості до своєї подруги Аліни. Хлопець купив цукерок, вафель і шоколадних батончиків для Аліни і її молодшої сестрички Валі. Микола зупинився перед під’їздом дівчини й важко зітхнув. Він був по-юнацькому закоханий в Аліну, і сьогодні хотів хоча б натякнути їй про свої почуття. Микола зайшов у під’їзд і попрямував сходами на третій поверх. Нагорі відчинилися двері Аліни. Вона чекала його біля квартири. Микола вже йшов на третій поверх, як раптом двері сусідньої квартири відчинилися, й хлопець так і застиг від несподіванки

Микола з Аліною дружили. У школі сиділи за однією партою. Швидко пролетів семестр восьмого класу. Ось уже й Різдвяні свята на носі, а Микола й досі не знав, де святкуватиме. Багато його друзів планували бути на площі біля ялинки, але…

Вікторія з чоловіком приїхали гості до свекрухи. Коли Тамара Іванівна при гостях почала голосно дошкуляти невістці нетактовними питаннями. Вікторія не витримала і пішла. Михайло приїхав додому години через дві: – Віка, тобі не здається, що це перебір? – питання пролунало вже з порога. – Ми ж начебто домовилися не звертати уваги на мамині репліки. – Пам’ятаю. Але мовчати в мене нема сил, – важко видихнула дружина. – Знаєш, про що мама говорила, коли ти пішла? – несподівано запитав Михайло. – Про що? – здивувалася жінка. І Михайло передав слова матері дружині. Віка вислухала чоловіка і застигла від почутого

Все почалося з сварки зі свекрухою. Тамара Іванівна хотіла не лише все знати про сім’ю сина, вона хотіла впливати на події. За три роки шлюбу чого тільки Віка не наслухалася від своїх нових родичів. І жити вона з ними не…

Роман весь вечір ходив по квартирі, не знаходячи собі місця. Олена вже давно мала повернутися, а її все нема. – Ну що ж це таке?! – не витримував чоловік. – Ще й телефон вимкнула. Раптом, вхідні двері відкрилися, Роман вискочив в коридор. – Ти де була?! – вигукнув він до Олени. – Ти на годинник дивилася? Олена не відповідала. – Я тебе питаю? – повторив Роман. Раптом Олена зняла з свого пальця обручку і кинула її під ноги Роману. – Між нами все скінчено! – вигукнула жінка. Роман здивовано дивився на Олену, не розуміючи, що відбувається

– Кохана, я давно хотів тобі дещо сказати, – Роман взяв Олену за руку і опустив до себе на диван. Вона підкорилася йому і застигла нетерпляче. Хлопець відчинив коробочку з обручкою і став перед нею на одне коліно. – Ти…

Напередодні Різдва Ганна вирішила купити подарунки колегам. Сувеніри вона не любила, а ось щось приємне й корисне хотілося подарувати кожному. До Різдва залишалося кілька днів. Ганна у п’ятницю вирішила вручити свої подарунки колегам. Жінки були дуже здивовані, розцілували Ганну в щоки і сказали: – Ну, й завзята ти наша! Вводиш нові правила в колективі. Гаразд, з нас теж буде. Нехай будуть традицією твої подарунки… – Спасибі, ми дуже зворушені, – колега Олег почервонів і Ганні здалося, що очі його заблищали. Він відкрив свій подарунок і ахнув від побаченого

Ганнуся старанно мила вікно на роботі. Очевидно було, що давненько не бачило воно ганчірки й води. Вода вмить у відрі стала чорною і Ганні довелося змінювати її кілька разів. – Ти не вчасно затіяла генеральне прибирання, Ганнусю, – шкодуючи дівчину,…

Микола повернувся додому. – Кохана, я вдома, – гукнув він до дрижини. Тетяна не відповідала. Чоловік зняв куртку, роззувся, зайшов на кухню, ввімкув світло. – Ти чому не відповідаєш? – здивувався Микола, побачивши дружину. Він придивився до Тетяни і помітив, що вона заплакана. – Тетяно, що сталося? – захвилювався чоловік. – Це він…це він мене врятував, – раптом сказала дружина. – Хто врятував? Від чого? – здивувався Микола. – Наш син мене врятував, – тихо сказала Тетяна. – Таню, який син? У нас немає сина! – Микола здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Вранці задзвонив телефон: – Таня, доброго ранку, як у тебе справи? У мене все гаразд, ходжу на процедури. Мінеральну воду пити з товаришем ходимо. Начебто навіть допомагає. За тобою тільки дуже сумую, еехх! – зітхнув чоловік. – Миколо, і я…

Віктор з Ритою вирішили вдочерити дівчинку. Тепер уже ніхто й уявити не міг, як вони жили без Валечки. Валя відмінниця, їхня гордість. Віктор був щасливий. Він навіть сам не сподівався, що все так вирішиться. Якось чоловік помітив на столі у мами альбом із його дитячими фотографіями. На фото маленький Віктор і в житті – його маленька прийомна донька Валя були дуже схожі. Це складно було не помітити! Хоча, можливо, це був просто збіг… Але у Віктора все ж була таємниця, яку він вже готовий був всім відкрити

– Усьому тебе вчити треба, Вікторе! Ну, не може твоя дружина народити, це вже тепер ясно. Значить треба щось робити, ну завжди є вихід! Ви вже все з Маргаритою перепробували, годі, марно! Будь хоч трохи хитрішим, час же ж швидко…

Діана дивилася свій улюблений серіал, коли у двері наполегливо подзвонили. Жінка відчинила двері і побачила на порозі чоловіка своєї сестри – Захара. Він, не вітаючись, зайшов у квартиру і одразу пішов на кухню. Діана кинулася за ним. – Що сталося? – запитала вона. Захар нічого не відповів, відкрив холодильник і почав вигрібани з нього продукти у пакети, які приніс із собою. – Захар, що ти робиш? – дивувалася жінка. – Я роблю те, що мав би вже давно зробити! – невдоволено вигукнув чоловік. – Ти про що? – Діана здивовано дивилася на Захара, не розуміючи, що відбувається

Захар переступив поріг своєї квартири і відразу вловив запах знайомих парфумів. Він окинув поглядом коридор і, переконавшись, що сестри дружини в будинку немає, пройшов на кухню. Віолетта сиділа за столом із чашкою чаю і з захопленим виглядом клацала щось в…

Повернутись вверх