Категорія: Життєві історії

Життєві історії, історії про кохання, зраду. Історії читачів. Правдиві історії.

– Мишко, куди ти збираєшся? В магазин? – запитала Ганна чоловіка. – Ну, я зайду, звісно, і в магазин, – сказав той. – Але тільки трохи пізніше… – У тебе що якісь справи? – запитала Ганна. – Кохана, ти ж пам’ятаєш, що сьогодні субота? – відповів Мишко. – Ну пам’ятаю, – сказала жінка. – Тоді що за питання?! – вигукнув чоловік. – По суботах ми з хлопцями ходимо на квартиру відпочивати. Хіба ти забула? – Не забула, – сумно сказала Ганна. – Просто думала ти побудеш зі мною… – Чекай на мене! – сказав Мишко. – Я повернуся зовсім скоро! Він швидко вдягнув куртку і пішов… Приїхав чоловік аж за північ. Ганна відкрила двері і остовпіла від побаченого

– Мишко, ти куди збираєшся? У магазин? – спитала Ганна у чоловіка. – Що… Ну, я зайду, звісно, і в магазин. Але тільки трохи пізніше… – У тебе що якісь справи? – Кохана, ти ж пам’ятаєш, що сьогодні субота? –…

Олена була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Жінка глянула на екран мобільного і побачила, що дзвонить її сусідка. – Слухаю вас, Тамара Іванівна, – сказала Олена, піднявши слухавку. – Оленко, тут у вас таке коїться! – вигукнула сусідка. – До вашої квартири зайшли незнайомі люди, і щось там роблять! – Які незнайомі люди? – здивувалася жінка. – Незнаю! Приїжджай, сама все побачиш! – сказала Тамара Іванівна і закінчила виклик. Олена швидко відпросилася з роботи, сіла в таксі і помчала додому. Через півгодини жінка була біля свого будинку, піднялася на свій поверх, відкрила двері квартири і…заціпеніла від побаченого

— Та я все знаю! Бачу, який він веселий приїжджає зі своїх відряджень, ніби не працював, а на відпочинок їздив. І причину його затримок на роботі чудово знаю, але вдаю, що ні про що не здогадуюсь! Я не така не…

Лариса готувала на кухні вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояв син. – Славко? Що сталося? Ти чому так пізно? – здивувалася вона. – Мамо, мені треба з тобою поговорити, – сказав син. – Звісно, проходь, – Лариса запросила Славка на кухню. Славко мовчки поклав на стіл якийсь листок і прикрив його рукою. – Мамо, я розлучаюся з Ольгою! – рішуче заявив він. – Як розлучаєшся? Чому? – здивувалася мати. – Розлучаюся, через це! – сказав Славко, і вказав поглядом на листок, а потім передав його матері. Лариса взяла листок з рук сина, швидко його переглянула і…остовпіла від побаченого

Мати у їхній сім’ї була головною. Ні, не головою сім’ї, але все крутилося навколо неї. Важливими були саме її бажання та потреби, а потім уже чоловіка та сина. Це Славко засвоїв із дитинства. Навіть батько, що тихо згасав від недуги,…

– Алло, кохана! – подзвонив дружині Микита. – У мене для тебе є великий сюрприз! Готуй сьогодні на вечерю свою фірмову страву! – А що сталося? – запереживала Світлана. – Ввечері розповім! – сказав той і поклав слухавку… Світлана якраз діставала з духовки свою фірмову печеню із секретним соусом, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Привіт, моя ти господинько! – захоплено почав з порога Микита. – Як смачно пахне! Він хвацько поставив пляшку ігристого на стіл. – Накривай! – заявив чоловік. – Здобувач додому прийшов! – Ти чого це такий збуджений? Га, здобувач? – Світлана, примружившись, подивилася на чоловіка. – Зараз під тост розповім! – аж сяяв той. Світлана не розуміла, що відбувається

– Алло, кохана! У мене є для тебе великий сюрприз! Приготуй сьогодні на вечерю свою фірмову страву! – А що сталося? – запереживала Світлана. – Все добре! Ввечері розповім! Чоловік поклав слухавку. Світлана з сумнівом подивилася у вікно. Був сірий…

Лариса готувала вечерю, коли у двері подзвонили. Час був пізній. – Кого це принесло? – здивувалася жінка, витерла руки об рушник і пішла відкривати. На порозі стояв її колишній чоловік. – Сергію? Що тобі треба? – одразу запитала Лариса. – Пустиш? Мені потрібно з тобою серйозно поговорити, – зам’явся він. – Ти на годинник дивився? Та й про що нам з тобою говорити! – обурилася Лариса. – У мене до тебе є важлива справа! – не здавався Сергій. – Яка ще справа? – не зрозуміла жінка. Раптом, з-за спиною чоловіка почулися дивні звуки. – Що це? – здивувалася Лариса, придивилася і… ахунла від побаченого

Батьки Василини розлучилися, коли їй виповнилося дванадцять. На жаль, це не було мирне розлучення, коли двоє дорослих зуміли домовитися. Ні, це було класичне розлучення з взаємними докорами, сварками та сльозами. Напевно, мамі та татові Василини просто не судилося бути разом….

Семенівна з подружками вирішили попліткувати. Старенькі вийшли посидіти на лавці біля будинку. Вони сперечалися про своїх внуків – хто краще в житті влаштувавався, хто як живе… – Бабусю, ти там не змерзла?! – раптом вікна другого поверху висунулася голова якогось молодого чоловіка. – Ні, любий! – гукнула Семенівна. – Все добре! Голова зникла, а за дві хвилини на вулицю вийшла якась молода дівчина з пледом у руках… – Ольго Семенівно, ви б не засиджувалися, вітер холодний! – строго сказала вона. – Он вкрию вас, щоб не змерзли! Вона вкрила Семенівну пледом і побігла назад у під’їзд. – А хто це був? – здивовано запитала Макарівна, не розуміючи, що відбувається

– Хто в тебе онук? Будівельник? – насупившись, запитала Макарівна. – У сенсі директор будівельної фірми? – Ні, – посміхнувшись, відповіла Семенівна, – На будівництві він працює. Каменяр. – Каменяр, – скривившись повторила Макарівна. – Іванівно, ти чула? Каменяр! –…

Наталка повернулася додому раніше, ніж планувала. Жінка зайшла в квартиру. І раптом почула приглушені голоси на кухні. Один голос був жіночим… – Невже Денис мені зраджує! – обурилася Наталка, і кинулася на кухню. За столом спиною до неї сиділа жінка з рушником на голові. Наталя підлетіла до здивованого її появою Дениса, розвернулася до розлучниці, і раптом застигла. Перед нею сиділа…жінка. Худенька, струнка. І зовсім старенька. Дуже старенька. – Знайомся! Це Галина Іванівна! – раптом сказав Денис. – Яка ще Галина Іванівна? – Наталка здивовано дивилася то на чоловіка, то на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

– Юля, привіт! Можна я зараз до тебе приїду? – Наталка говорила, ледве стримуючи сльози. – Що сталося? – запитала Юля, винувато глянувши на чоловіка. – Денис мене покинув. Сказав, щоб я забиралася з його життя. – Прямо зараз забиралася,…

Марійка з коханим Микитою купили тортик до чаю, і приїхали в гості до його батьків. Там вже був накритий стіл. Мама і тато Микити були дуже раді бачити майбутню невістку. – Що плануєте на Новий рік? – запитала мама Микити. – До нас друзі прийдуть, – похвалився син. – Будемо святкувати всі разом. Поїмо, попʼємо, пограємо в щось. Все, як завжди. От тільки тепер ми з Марійкою – справжня сім’я! – А ви що робити будете на новий рік? – запитала Марійка у батьків коханого. – Ой, – мама з татом перезирнулися. – Та поїмо, подивимося телевізор і спати підемо. І тут Марійці спало на думку несподіване

Батьків Марійки не стало, коли вона була ще зовсім маленькою. Тата не стало раніше, а мама прожила трохи довше. Вона пішла, коли Марійці виповнилося двадцять років. Ось так, зовсім маленька вона залишилася сама. Рідних сестер-братів у неї не було, як…

Ліда повернулася з роботи додому. Жінка відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і здивувалася, побачивши взуття свого нареченого Олега. Жили Ліда та Олег поки що окремо. – Це що, Олег вирішив мені якийсь сюрприз влаштувати? Але де ж він взяв ключі? Можливо мама дала? – подумала вона. – Ну тоді треба йому підіграти! Ліда тихенько роззулася, зняла пальто. Несподівано, з вітальні долинули якісь голоси. – Він що не сам? – подумала дівчина. Ліда тихенько підійшла до дверей вітальні, відкила їх, зайшла в середину і…остовпіла від побаченої картини

Ліда та Ілля були знайомі з дитячого садка. Хлопчик був старший на два роки, але із задоволенням грав зі своєю подружкою, допомагаючи їй ліпити пасочки з піску. Потім Ліда пішла до тієї ж школи, що й Ілля, і він довго…

Діана робила останні приготування до святкування нового року. У двері подзвонили. – Романе! Відкрий будь ласка, це мабуть Катя з дітьми прийшла, – гукнула вона до чоловіка. За хвилину вхідні двері відкрилися, в коридорі почулися радісні вигуки дітлахів, а ще через декілька секунд на кухню зайшла подруга Діани, Катя. – Привіт! Допомога потрібна? – поцікавилася Катя. – Привіт! Залишилося тільки бутерброди зробити, – усміхнулася Діана. – Ну, тоді я допоможу, – відповіла подруга, зняла пальто та шарф. Раптом Діана звернула увагу на шию подруги, на якій красувався якийсь кулон. Діана придивилася до прикраси і… заціпеніла від побаченого

– Цікава прикраса, – Діана вказала поглядом на шию подруги. – Так? – здивувалася Катя. – Нічого особливого. – А виглядає дорого, – сказала Діана. – І здається, золота! Як ти думаєш, коханий? Діана повернулася до чоловіка. А той, мало…

Повернутись вверх